Постанова

від 06.09.2023 по справі 380/13279/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/13279/22 пров. № А/857/6354/23; А/857/6355/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Іщук Л. П.,

суддів Обрізка І. М., Шинкар Т.І.,

за участі секретаря судового засідання Доморадової Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року та на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 року (головуючий суддя Братичак У.В., м. Львів) у справі № 380/13279/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лактос Україна» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

ТОВ «Лактос Україна» звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №4619/13-01-07-01 від 12 липня 2022 року, №4620/13-01-07-01 від 12 липня 2022 року, №4621/13-01-07-01 від 12 липня 2022 року.

Обґрунтовує позов тим, що незважаючи на наявність у позивача усієї необхідної первинної документації та надання її податковому органу до перевірки, відповідач сформував у актах перевірки висновки про порушення вимог податкового законодавства позивачем. На підставі зафіксованого у акті перевірки порушення, контролюючий орган протиправно виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року позов задоволено.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 10000 грн. витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та додатковим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що у документах, представлених платником податків до перевірки, встановлено розбіжності та певну дефектність, а відтак зроблено висновок про нереалість/безтоварність господарських операцій, зважаючи на наступні обставини: відсутність інформації щодо адреси укладання договору; відсутність експертного висновку, передбаченого п 4.2 Договору; відсутність розшифровки посад посадових осіб, які отримували ТМЦ, у видаткових накладних на отримання товару; відсутність у контрагента - ТОВ «Регіон Оптторг 2020» трудових ресурсів, основних фондів та транспортних засобів; згідно з даними ЄРПН у контрагента - ТОВ "Інсайдер-2020" відсутнє придбання молока знежиреного вагового та молока незбираного в кількості 1 779 858 кг. Зазначає, що надані до перевірки документи по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Регіон Отторг 2020» та ТОВ «Єврологістика Тревел Плюс» мають статус формально складених та вказують на відсутність реального джерела походження товару, що унеможливлює його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій. Вважає, що надані позивачем до перевірки податкові накладні не підтверджують факт придбання товарів, робіт та послуг, не є свідченням реальності господарських операцій та містять недостовірні дані щодо змісту господарських операцій. Щодо додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу зазначає, що судом першої інстанції не до кінця встановлено суть та обсяг реально наданих адвокатом послуг, що призвело до помилкового задоволення заяви, хоч і в меншому розмірі, ніж просив позивач.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції від 27 лютого 2023 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Також просить скасувати додаткове рішення від 17 березня 2023 року в частині стягнення витрат на правничу допомогу і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу у повному обсязі.

Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив щодо її задоволення та просив залишити рішення суду першої інстанції від 27 лютого 2023 року та додаткове рішення від 17 березня 2023 року без змін.

Представник скаржника під час апеляційного розгляду підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 27 лютого 2023 року та додаткове рішення від 17 березня 2023 року без змін.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників сторін, проаналізувавши письмові докази, що є в матеріалах справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено доказами, які є в матеріалах справи, що ТОВ «Лактос Україна», зареєстроване за адресою: вул. Навроцького, 33/1, м. Львів, 79028. Основним видом діяльності товариства є оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами.

Посадовими особами Головного управлінням ДПС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Лактос Україна» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами проведеної податкової перевірки Головним управлінням ДПС у Львівській області складено акт від 17.06.2022 №4353/13-01-07-01/38557838 та встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування на 1695655 грн., та завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 1593757 гривень.

Також, ГУ ДПС у Львівській області було проведено позапланову виїзну документальну перевірка ТОВ «Лактос Україна» з питань дотримання податковою законодавства при декларуванні за січень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 17.06.2022 №4354/13-01-07-01/38557838, яким встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України та як наслідок безпідставне включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість, що виникло в результаті порушень, які описані в акті документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Лактос Україна» від 17.06.2022 №4353/13-01-07-01/38557838, а саме, відсутність інформації щодо адреси укладання договору; відсутність експертного висновку, передбаченого п 4.2 Договору; відсутність розшифровки посад посадових осіб, які отримували ТМЦ, у видаткових накладних на отримання товару; відсутність трудових ресурсів; відсутність у ТОВ «Регіон Оптторг 2020» основних фондів та транспортних засобів; згідно з даними ЄРПН у ТОВ "Інсайдер-2020" відсутнє придбання молока знежиреного вагового та молока незбираного в кількості 1 779 858 кг, що вплинуло на показники декларації по податку на додану вартість за січень 2022 року, що призвело до завищення бюджетного відшкодування на 16666 грн., а також завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 1577091 гривень.

На підставі акта від 17.06.2022 №4353/13-01-07-01/38557838 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 12.07.2022 №4619/13-01-07-01 (форма В-1) про зменшення розміру бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1695655 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 423913,75 гривень.

На підставі акта від 17.06.2022 №4354/13-01-07-01/38557838 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 12.07.2022 №4620/13-01-07-01 (форма В-1), яким зменшено розмір бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 16666 грн., та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 4166,50 грн., та №4621/13-01-07-01 (форма В-4), яким зменшено розмір від`ємного значення з ПДВ на 1577091 гривень.

Позивач, вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження реальності (товарності) спірних операцій позивачем надано необхідну первинну документацію, складену за результатами фінансово-господарських операцій позивача з ТзОВ «Регіон Оптторг 2020» та ТзОВ «Єврологістика Тревел Плюс», а також докази використання продукції у власній господарській діяльності, за результатами дослідження яких підтверджено факти здійснення господарських операцій, що не спростовано відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, відтак позивач правомірно включив до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) ПДВ від господарських операцій з вищевказаним контрагентом, по якому необґрунтовано встановлено «нереальність здійснення господарських операцій».

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується.

У частині 2 статті 19 Конституції України та частині 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведені норми визначають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 року ( далі ПК України ).

Відповідно до підпункту 16.1.2. пункту 16.1. статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Підпунктом а пункту 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно абзацу 3 п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п, 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

До податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту ( абз. 1-3 п. 198.6 ст. 198 ПК України ).

Відповідно до пп. 200.1, 200.2 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно пункту 200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: - у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; - у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів зазначає, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати зареєстровані податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності, а право на бюджетне відшкодування частини від`ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ «Лактос Україна» (Покупець) та ТзОВ «Регіон Отторг 2020» (Постачальник) укладено Договір поставки від 09.07.2021 №227, пунктом 2.1 якого передбачено, що Постачальник зобов`язується упакувати і передати товар власного виробництва (казеїн технічний) на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 1.3 даного договору кількість товару та ціна за одиницю товару вказується у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору.

Пунктами 3.1, 4.1 договору передбачено, що передоплата здійснюється Покупцем в гривнях України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника в розмірі 100%. Поставка товару здійснюється на умовах: франко-склад Постачальника.

Також, судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Лактос Україна» (Замовник) та ТОВ «Єврологістика Тревел Плюс» (Експедитор) укладено договір транспортного експедирування №ДЗ-130219 від 13.02.2019, відповідно до умов якого Експедитор від свого імені та за рахунок Замовника забезпечує перевезення вантажів Замовника автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні.

Відповідно до п. 1.2 договору транспортного експедирування експедитор в інтересах Замовника надає йому такі послуги: перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження; оформлення одержання вантажу; розробка маршруту перевезення; пошук Перевізника; укладення від свого імені договорів перевезення вантажу; організація забезпечення відправлення вантажу; за окремою домовленістю з Замовником, здійснює інші операції, пов`язані з перевезенням вантажу.

Пунктом 1.3 даного договору передбачено, що надання послуг за цим договором підтверджується Актами про надання послуг транспортного експедирування, що підписується уповноваженими представниками Сторін та скріплюється печатками Сторін.

Згідно п. 5.8 розрахунок за транспортно-експедиторські послуги проводиться в безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок Експедитора на підставі документів: рахунку-фактури, акту виконаних робіт та наданих послуг, податкової накладної, товарно-транспортної накладної (ТТН) або міжнародної товарно-транспортної накладної (СМИ) з відміткою одержувача про прийняття вантажу.

Розрахунки за надання послуг між Експедитором і Замовником проводяться протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту виписки рахунку та отримання оригіналів документів. Підставою для виставлення рахунка на надані транспортно-експедиторські послуги слугують Заявка, Договір та товаросупровідні документи (п.п. 5.9-5.10 вказаного договору).

На підтвердження реальності вищевказаних договорів позивачем подано рахунки на оплату, видаткові накладні, платіжні доручення, які підтверджують взаєморозрахунки ТОВ «Лактос Україна» з ТОВ «Регіон Оптторг 2020» та з ТОВ «Єврологістика Тревел Плюс» за надані товари та послуги, декларації виробника, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), замовлення на транспортування / виконання послуг на транспортування, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, по яким здійснювалося перевезення, копіями актів звіряння взаємних розрахунків між ТОВ «Лактос Україна» та ТОВ «Регіон Оптторг 2020», ТОВ «Єврологістика Тревел Плюс» та інформацію, надану Головним сервісним центром МВС у Львівській області стосовно марок автомобілів, якими здійснювалися перевезення вантажу, посилання на які йдеться в товарно-транспортних накладних і заявках на перевезення

Враховуючи наведені обставини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що факт реальності проведених господарських операцій між позивачем та ТОВ «Регіон Оптторг 2020» і ТОВ «Єврологістика Тревел Плюс» за вищевказаними договорами поставки та транспортного експедирування підтверджується наявними в матеріалах справи та поданими податковому органу документами, відтак доводи апелянта про нереалість/безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Регіон Отторг 2020» та ТОВ «Єврологістика Тревел Плюс» є необгрунтованими.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що встановлені у акті від 17.06.2022 №4353/13-01-07-01/38557838 порушення як відсутність інформації щодо адреси укладання договору поставки №227 від 09.07.2021 та відсутнісь розшифровки посад та прізвищ посадових осіб, які отримували дані ТМЦ не є підставою для висновку про нереальність господарських операцій, з огляду на наступне.

У договорі поставки №227 від 09.07.2021 вказано адресу - смт.Покровське, а нормами Господарського Кодексу України та Цивільного Кодексу України вимога щодо зазначення конкретного місця укладення договору не передбачена. Крім того, в реквізитах сторін договору поставки зазначено повну адресу сторін, що дозволяє чітко ідентифікувати місце вчинення правочину за місцезнаходженням юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір.

Стосовно того, що у видаткових накладних на отримання товарів відсутні розшифровки посад та прізвищ посадових осіб, які отримували дані ТМЦ, що може свідчити про дефектність первинних документів, то колегія суддів зазначає, що згідно з ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Під первинними документами розуміють документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88).

Згідно до п.2.4 вказаного Положення первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий чи електронний підпис особи, що брала участь у здійснені господарської операції.

Крім того, підпис на документі може бути скріплений печаткою (п.2.5 Положення №88).

З видаткових накладних №23 від 28 липня 2021 року; №25 від 02 вересня 2021 року; №30 від 05 жовтня 2021 року; №41 від 20 жовтня 2021 року; №42 від 15 листопада 2021 року; №49 від 06 грудня 2021 року, які складені позивачем, вбачається, що товар отримував директор підприємства Мриголод Г.Р, а отже, зазначено прізвище, ініціали, посаду та присутній відбиток печатки підприємства. При цьому, зазначено інформацію про отримання за довіреністю (копії вказаних довіреностей долучені позивачем до позовної заяви).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що лише в одній із шести наведених вище видаткових накладних, а саме - №42 від 15 листопада 2021 року не міститься розшифровки посади та прізвища посадової особи, яка отримувала товар, водночас, така містить підпис отримувача, який збігається з підписами директора ТзОВ «Лактос Україна» (Мриголода Г.Р.), відбиток печатки підприємства та реквізити Договору поставки укладено між ТзОВ «Лактос Україна» та ТзОВ «Регіон Оптторг 2020» та повні реквізити сторін, відтак доводи скаржника в тій частині також є необгрунтованими.

Стосовно покликань контролюючого органу на те, що у контрагента позивача ТзОВ «Регіон Оптторг 2020» відсутній необхідний штат працівників, технічні можливості для виготовлення придбаного ТОВ «Лактос Україна» товару, а також у ЄРПН за липень-грудень 2021 року у ТзОВ «Регіон Оптторг 2020» відсутнє придбання казеїну технічного, проте задекларовано податковий кредит по операціях з придбання молока знежиреного вагового та молока незбираного у ТзОВ «Інсайдер-2020», водночас згідно з даними ЄРПН у ТзОВ «Інсайдер-2020» відсутнє придбання молока знежиреного вагового та молока незбираного, що вказує на відсутність реального (законного) джерела походження ідентифікованого товару (відсутність дійсного формування цього активу) та унеможливлює його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій, то колегія суддів зазначає наступне.

Основним видом діяльності ТОВ «Регіон Оптторг 2020» є «Неспеціалізована оптова торгівля», «Переробка молока, виробництво масла та сиру», що підтверджується листом ТОВ «Регіон Оптторг 2020» від 11.07.2022 №1/07-22.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в травні 2021 року підприємство розпочало діяльність щодо переробки молока та виробництва з нього казеїну технічного, для здійснення якої орендувало цех з виробництва казеїну з необхідним обладнанням згідно договору №2 від 25.03.2021 у ФОП ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

За вказаною адресою є і складські приміщення з відповідними умовами зберігання готової продукції.

Для забезпечення діяльності ТзОВ «Регіон Оптторг 2020» щодо переробки молока та виробництва казеїну технічного станом на 10.06.2022 на підприємстві працює 5 працівників, податки за оформлених людей сплачуються підприємством у повному обсязі.

При надходженні молока та для виробництва з нього казеїну технічного ТОВ «Регіон Оптторг 2020» також укладено договір №03/0521 від 25.05.2021 з ФОП ОСОБА_1 щодо надання послуг переробки молока (сепарації).

У зв`язку з придбанням молока знежиреного (код УКТЗЕД 0401) та продажем казеїну технічного (код УКТЗЕД 3501) ТОВ «Регіон Оптторг 2020» у червні 2021 року надано до ГУ ДПС у Дніпропетровській області таблицю даних платника податку на додану вартість, яка прийнята контролюючим органом 11.06.2021 за №26334176, що підтверджується квитанцією №2 від 17.06.2021 та рішенням про врахування/неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість за №2777618/44135757, згідно з яким за результатами розгляду таблиці прийнято рішення про її врахування.

Як вже було встановлено, за умовами договору поставки від 09.07.2021 №227, укладеного між ТОВ «Лактос Україна» (Покупець) та ТОВ «Регіон Отторг 2020» (Постачальник), покупець приймає казеїн технічний, а поставка товару здійснюється на умовах: франко-склад Постачальника, тобто ТОВ «Регіон Отторг 2020», як постачальник, вважається таким, що виконав свої зобов`язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Водночас, як вже зазначалось, факт експедирування ТОВ «Єврологістика Тревел Плюс» позивачу товару (казеїн технічний) за вищевказаним договором підтверджується наявними в матеріалах справи актами звірки, платіжними дорученнями, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), замовленнями на транспортування / виконання послуг на транспортування, рахунками-фактури, товарно-транспортними накладними та інформацією, наданою Головним сервісним центром МВС у Львівській області, а відтак у ТОВ «Регіон Отторг 2020» не було обов`язку навантаження та постачання товару до складу позивача, що відповідно пояснює відсутність необхідної техніки та штату працівників.

Також апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що податковим органом не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій за договором поставки №227 від 09.07.2021, укладеним між ТОВ «Лактос Україна» та ТОВ «Регіон Оптторг 2020», водночас, на підтвердження реальності (товарності) спірних операцій позивачем надано первинну документацію, складену за результатами фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Регіон Оптторг 2020» та ТОВ «Єврологістика Тревел Плюс», а також докази використання у власній господарській діяльності, за результатами дослідження яких підтверджено факти здійснення господарських операцій, а тому, твердження апелянта про відсутність реального характеру договору, укладеного між позивачем та його контрагентом, є необгрунтованими.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, до матеріалів справи позивачем долучено договори №02-21 від 06.09.2021, №01-21 від 16.09.2021, №02-22 від 26.10.2021, №03-23 від 23.11.2021, №03-24 від 01.11.2021, №04-25 від 06.12.2021 на виконання послуг, укладені між ТзОВ «Держнянський молочний завод», ТзОВ «Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод» (Виконавці) та ТзОВ «Лактос Україна» (Замовник), за умовами яких Замовник передає казеїн технічний в кількості 20,2000 тон, а Виконавець приймає на себе обов`язки з виконання робіт з доведення вологості технічного кислотного казеїну до показників згідно ДСТУ 4639:2006, а також митні декларації UA209140/2021/102099 від 04.10.2021, UA209140/2021/111245 від 27.10.2021, UA209140/2021/119529 від 19.11.2021, UA209140/2021/126719 від 09.12.2021, UA209140/2022/006559 від 27.01.2022, UA209140/2022/008488 від 02.02.2022 з додатками, а саме: CMR (товарно-транспортними накладними), рахунками-інвойс, сертифікатами, міжнародними ветеринарними сертифікатами, договорами купівлі-продажу, договорами на виконання послуг із актами виконаних робіт, накладними та товарно-транспортними накладними на переміщення казеїну на просушку в обидві сторони, аналітика дебету та кредиту казеїну технічного по підприємству, видаткова накладна на придбання казеїну технічного у ТзОВ «Регіон Оптторг 2020», декларації виробника із відсотком вологості, акти здачі прийому виконаних робіт, замовлення на транспортування, рахунки-фактури, з яких вбачається, що придбаний у ТзОВ «Регіон Оптторг 2020» технічний казеїн, позивач передавав на обробку до ТзОВ «Держнянський молочний завод» та ТзОВ «Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод», після чого експортував його за кордон.

Враховуючи наведені обставини, а також те, що до перевірки було надано всі необхідні господарські та фінансові документи, що обґрунтовують факт, зміст і обсяг господарських операцій, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) ПДВ від господарських операцій з вищевказаним контрагентом, по яких необґрунтовано встановлено «нереальність здійснення господарських операцій», відтак податкові повідомлення-рішення №4619/13-01-07-01 від 12 липня 2022 року, №4620/13-01-07-01 від 12 липня 2022 року, №4621/13-01-07-01 від 12 липня 2022 року підлягають скасуванню.

Щодо додаткового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 року, яким стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 10000 грн. витрат понесених на професійну правничу допомогу, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Суд першої інстанції при винесенні додаткового рішення виходив з принципів обгрунтованості та пропорційності до предмета спору, значення справи для сторін, реальності наданої та оплаченої позивачем правничої допомоги адвоката і прийшов до висновку, що стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката підлягає сума в розмірі 10000 грн.

Податковий орган доводи апеляційної скарги в частині оскарження додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу обгрунтовує тим, що судом першої інстанції не до кінця встановлено суть та обсяг реально наданих адвокатом послуг, що призвело до помилкового задоволення заяви, хоч і в меншому розмірі та просить скасувати додаткове рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу у повному обсязі.

При вирішенні апеляційної скарги на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 року, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

З матеріалів справи встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач долучив: договір про надання правової (правничої) допомоги №б/н від 28.04.2022; акт виконаних робіт/наданих послуг №1 від 27.02.2023, протокол №2 узгодження розміру гонорару (вартості послуг) до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 28.04.2022, рахунок-фактура №3 від 06.10.2022 на суму 7000,00 грн., рахунок-фактура №2 від 28.07.2022 на суму 7000,00 грн., рахунок-фактура №2 від 27.02.2023 на суму 16000,00 грн., платіжні доручення №100288 від 07.10.2022 на суму 7000,00 грн., №100154 від 29.07.2022 на суму 7000,00 грн., №100498 від 27.02.2023 на суму 16000,00 грн., ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС №1160624; свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю №902.

Згідно акту виконаних робіт/наданих послуг №1 від 27.02.2023 адвокатом надано наступні послуги:-написання адвокатського запиту про надання інформації (Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, Покровська ДПІ) 2 год., 750,00 грн.;-написання адвокатського запиту про надання інформації (Головне Управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області) 2 год., 750,00 грн.;-написання адвокатського запиту про надання інформації (Головне управління ДПС у Харківській області) 2 год., 750,00 грн.;-написання адвокатського запиту про надання інформації (Товариство зобмеженою відповідальністю «Регіоноптгорг 2020») 2 год., 750,00 грн.;-написання адвокатського запиту про надання інформації (Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Львівській області (Філія ГСЦМВС)) 2 год., 750,00 грн.;-написання позовної заяви з додатками 8 год., 6750,00 грн.;-написання заперечення на відзив на позовну заяву 3 год., 2500,00 грн.;-представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції (Львівський окружний адміністративний суд) 11 год., 17000,00 грн. Всього 30000,00 год.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що написання адвокатських запитів здійснені представником позивача поза межами судового розгляду адміністративної справи №380/13279/22, дана справа є справою незначної складності, а тому сума, зазначена в акті наданих послуг є неспівмірною із часом, який може бути витрачено адвокатом на виконання відповідних послуг.

Слід також зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подання безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17.

Отже, апеляційний суд вважає обгрунтованими висновки суду першої інстанції, що з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи та змісту наданих послуг на відшкодування судових витрат на оплату правничої допомоги адвоката підлягає сума у 10000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 139, 308, ст. 310, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року та на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 року залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року та додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 року у справі № 300/5210/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 14 вересня 2023 року