Ухвала

від 14.09.2023 по справі 916/1796/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

14 вересня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/1796/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Діброви Г.І.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сіестел

на рішення Господарського суду Одеської області від 02.05.2023 (повний текст складено та підписано 02.05.2023, суддя Шаратов Ю.А.)

у справі №916/1796/22

за позовом Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Чорноморської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація морського порту Чорноморськ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Сіестел

про стягнення 66 484,60 грн

ВСТАНОВИВ

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.05.2023 по справі №916/1796/22 позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 66 484,60 грн штрафу та витрати на сплату судового збору в розмірі 2 481,00 грн.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Сіестел на вищевказане рішення Господарського суду Одеської області від 02.05.2023 по справі №916/1796/22.

Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 02.05.2023 по справі №916/1796/22.

В обґрунтування заявленого клопотання скаржник зазначає, що не отримував копії оскаржуваного рішення, а про його наявність дізнався лише з Єдиного державного реєстру судових рішень.

До суду апеляційної інстанції також надійшли заперечення Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Чорноморської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація морського порту Чорноморськ) проти поновлення строку на апеляційне оскарження в яких позивач просить відмовити апелянту у поновленні строку на апеляційне оскарження та відкритті апеляційного провадження.

Так, позивач зазначає, що наявними матеріалами справи підтверджується, що судом першої інстанції на виконання вимог процесуального законодавства було направлено на адресу відповідача копію оскаржуваного рішення. Однак, було повернуто відділенням поштового зв`язку з відміткою про закінчення терміну зберігання, а тому відповідач вважається таким, що повідомлений про прийняття такого рішення належним чином.

До того ж, позивач вважає, що апелянт не був позбавлений можливості своєчасно ознайомитись з оскаржуваним рішенням у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Проте, апеляційна скарга буда направлена до суду апеляційної інстанції із пропуском строку на 1,5 місяці.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сіестел на рішення Господарського суду Одеської області від 02.05.2023 по справі №916/1796/22 залишено без руху, визначено Товариству з обмеженою відповідальністю Сіестел усунути встановлені судом при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме вказати інші причини для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 02.05.2023 по справі №916/1796/22, протягом 10 днів з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

До суду апеляційної інстанції надійшла заява в якій скаржник просить поновити строки апеляційного оскарження рішення господарського суду Одеської області по справі №916/1796/22 від 02.05.2023.

В обґрунтування даної заяви скаржник зазначає, що копію оскаржуваного рішення ані засобами поштового, ані засобами електронного зв`язку не отримував.

Скаржник стверджує, що юридичною та фактичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЕСТЕЛ» є вул.Здолбунівська, 6.7-Д, м.Київ та апелянт завжди отримує кореспонденцію за цією адресою і місце свого знаходження не змінював. При цьому, апелянт зазначає, що не може вести відповідальності за належне виконання поштовою службою (в даному випадку АТ «Укрпошта») своїх зобов`язань, в тому числі щодо доставления кореспонденції адресату. Тому, апелянту не відомо з яких підстав посадовою особою поштової служби зроблено відмітку на конверті, в якому знаходилась копія оскаржуваного рішення і яке адресувалось саме апелянту - про відсутність адресата за вказаною адресою.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, розглянувши заяву про усунення недоліків та дослідивши обставини викладені у ній, дійшла наступних висновків.

Відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції 02.05.2023. Повний текст складено та підписано також 02.05.2023.

Отже, з урахуванням дати складання повного тексту оскаржуваного рішення, останнім днем строку подання апеляційної скарги на нього є 22.05.2023.

Втім, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Сіестел на рішення Господарського суду Одеської області від 02.05.2023 по справі №916/1796/22 була подана до суду апеляційної інстанції 05.07.2023, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, оскаржуване рішення було надіслано судом першої інстанції на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Сіестел, однак повернуто відділенням поштового зв`язку з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою (т. 1, а.с. 110).

Колегія суддів наголошує, що відповідно до статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості до Єдиного державного реєстру про юридичну особу, в тому числі щодо її місця знаходження, вносяться відповідно до інформації, наданої самою юридичною особою.

У відповідності до відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю Сіестел є Україна, 02081, місто Київ, вул. Здолбунівська, будинок 7-Д.

Вказана адреса також зазначена скаржником в апеляційній скарзі.

Саме за вказаною, єдиною відомою суду першої інстанції адресою, було надіслано оскаржуване рішення.

Отже, вказане дає підстави вважати, що така адреса відповідача є актуальною, а відтак саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов`язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до статті 4, частини першої, пункту 10 частини другої статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок" та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 30.03.2023 по справі №910/2654/22.

Колегія суддів зазначає, що за приписами ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Однак, відомостей про те, що відповідач повідомляв суд першої інстанції про зміну адреси місцезнаходження наявні матеріали справи не містять.

Згідно з п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про дотримання місцевим господарським судом вимог ГПК України щодо належного повідомлення скаржника про прийняття оскаржуваного рішення та обізнаність останнього про його наявність.

Також, за змістом ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Нормами статті 4 цього Закону передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Згідно з відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень, оскаржуване рішення було оприлюднено 04.05.2023, а тому з названої дати скаржник мав можливість ознайомитись з оскаржуваним рішенням.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Пономарьов проти України Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Мушта проти України зазначено: право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

Колегія суддів відзначає, що з правового контексту приписів ст. 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає відновленню.

Як свідчить правовий аналіз норм чинного законодавства, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Судова колегія зазначає, що лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст. 256 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Крім того, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк за заявою сторони чи з своєї ініціативи, якщо визнає причину пропуску процесуального строку поважною. Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вирішуючи питання щодо поважності пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 02.05.2023, з огляду на підстави наведені апелянтом, зазначає наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, на виконання свого процесуального обов`язку, позивач направив на адресу відповідача копію позовної заяви з додатками (т.1, а.с. 7).

Ухвалою суду першої інстанції від 08.08.2022 відкрито провадження та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Дану ухвалу направлено за відомою суду та зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою відповідача та було отримано Товариством з обмеженою відповідальністю Сіестел 18.08.2022 про що свідчить наявне у матеріалах справи поштове повідомлення (т.1, а.с. 83).

До того ж, як свідчать наявні матеріалами справи, 15.09.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю Сіестел зверталось до суду першої інстанції з заявою про застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог (т.1, а.с. 83-91).

В даній заяві відповідач підтвердив, що 18.08.2022 отримав ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження по справі.

Також, 26.09.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю Сіестел було надано до суду першої інстанції додаткові пояснення (т.1, а.с. 95-97).

При цьому, слід зазначити, що у названих заявах відповідач також вказував власну адресу, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Вищенаведене обставини у сукупності свідчать про те, що апелянт був обізнаний про наявність у провадженні Господарського суду Одеської області даної справи та не був позбавлений можливості своєчасно дізнатись про наявність оскаржуваного рішення.

З приводу посилання апелянта на те, що він не може вести відповідальності за належне виконання поштовою службою (в даному випадку АТ «Укрпошта») своїх зобов`язань, а також те, що апелянту не відомо з яких підстав посадовою особою поштової служби зроблено відмітку на конверті, в якому знаходилась копія оскаржуваного рішення і яке адресувалось саме апелянту - про відсутність адресата за вказаною адресою, колегія суддів зазначає таке.

Так, апелянт не був позбавлений можливості звернутись до відповідного відділення поштового зв`язку задля з`ясування обставин, які спричинили повернення поштового відправлення на адресу суду з відміткою про відсутність ТОВ Сіестел за адресою місцезнаходження. Однак, доказів на підтвердження такого звернення та відповіді відділення поштово зв`язку на нього, наявні матеріли справи не містять, а апелянтом надано не було.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апелянтом було пропущено строк на апеляційне оскарження, а наведені обставини для його поновлення не є обґрунтованими, оскільки можливість вчасного подання апеляційної скарги на рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб`єктивний характер.

Частиною 4 ст. 261 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Оскільки наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнаються судом неповажними у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Сіестел на рішення Господарського суду Одеської області від 02.05.2023 по справі №916/1796/22 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 3, 119, 234, 261 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Сіестел на рішення Господарського суду Одеської області від 02.05.2023 по справі №916/1796/22.

Апеляційну скаргу з доданими до неї матеріалами повернути скаржнику.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Діброва Г.І.