Постанова

від 06.09.2023 по справі 912/759/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2023 року м.Дніпро Справа № 912/759/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Паруснікова Ю.Б., Мороза В.Ф.

секретар судового засідання Зелецький Р.Р.

від скаржника: Загородній І.В., довіреність ВА№1053471 від 16.05.2023 року, адвокат;

інші представники в судове засідання не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства "Зелений Гай" на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 08.05.2023 року у справі №912/759/23 (суддя Глушков М.С.)

за позовом: Селянського фермерського господарства "Зелений Гай", с. Козацьке, Олександрійський район, Кіровоградська область

до відповідачів:

- Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, м. Кропивницький

- Петрівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, смт. Петрове, Олександрійський район, Кіровоградська область

- 3ініч Ольги Григорівни, с.Козацьке, Олександрійський район, Кіровоградська область

- ОСОБА_1 , с.Козацьке, Олександрійський район, Кіровоградська область

про визнання недійсними наказів, рішення, свідоцтва, скасування державної реєстрації

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 08.05.2023 року у справі №912/759/23 відмовлено Селянському фермерському господарству " Зелений Гай " у відкритті провадження у справі. Позовну заяву господарства із доданими до неї документами повернуто позивачу. Роз`яснено Селянському фермерському господарству "Зелений Гай", що розгляд даної справи підвідомчий місцевому загальному суду за правилами цивільного судочинства.

Ухвала мотивована тим, що зважаючи на характер правовідносин у цій справі, спір є приватноправовим і за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичних осіб.

Не погодившись з ухвалою суду, Селянське фермерське господарство "Зелений Гай " подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скарга обгрунтована тим, що:

- заявлені позовні вимоги за характером правовідносин стосуються захисту права СФГ "Зелений Гай" на постійне користування земельною ділянкою, яке було порушено, зокрема, ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області внаслідок поділу належної позивачу на праві постійного користування земельної ділянки та формування нових ділянок і переоформлення їх на засновника господарства та одного з його членів;

- відповідачами у даній справі є одночасно юридичні та фізичні особи, при цьому задоволення позовних вимог до фізичних осіб безпосередньо залежить від наслідків розгляду таких вимог до юридичних осіб, оскільки не можна вважати законною видачу оскаржуваних свідоцтв про право на спадщину на земельну ділянку, яка сформована на підставі оскаржуваних наказів Управління та в подальшому протиправно перейшла до комунальної власності Петрівської селищної ради;

- судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не враховано, що позивач оскаржує не лише свідоцтва про право на спадщину за законом, але й накази ГУ Держгеокадастру та рішення Петрівської селищної ради з одночасним припиненням у селищної ради права комунальної власності на спірні земельні ділянки;

- посилання суду першої інстанції на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду, перелічених в оскаржуваній ухвалі, є необґрунтованими, оскільки правовідносини у цих справах є відмінними від правовідносин, які виникли у справі № 912/759/23;

- ухвала суду першої інстанції у даній справі від 08.05.2023 року є такою, що постановлена при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи та з порушенням норм процесуального права.

Відповідачі відзив на апеляційну скаргу не надали, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового рішення.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2023 року для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя доповідач: Верхогляд Т.А., судді: Парусніков Ю.Б., Вечірко І.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.06.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.08.2023 року на 15:10 год.

28.08.2023 року у зв`язку з виходом у відставку судді Вечірка І.О. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя доповідач: Верхогляд Т.А., судді: Парусніков Ю.Б., Мороза В.Ф.

В судове засідання 06.09.2023 року з`явився представник апелянта, який надав відповідні пояснення суду.

Відповідачі по справі відзиви на апеляційну скаргу не надали, участь своїх представників у судове засідання не забезпечили.

Відповідно до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, Селянське фермерське господарство звернулося з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, Петрівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, 3 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в якому просило:

- визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 07 жовтня 2020 року № 120-13 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності" в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності (за межами населених пунктів) загальною площею 20,8897 га на території Луганської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, на підставі якої сформовано земельну ділянку площею 1,1022 га з кадастровим номером 3524983100:02:002:0004;

- визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 21 жовтня 2020 року № 182-13 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності" в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності (за межами населених пунктів) загальною площею 80,6343 га на території Луганської, Новостародубської та Малинівської сільських рад Петрівського району Кіровоградської області, на підставі якої сформовано земельну ділянку площею 49,0809 га з кадастровим номером 3524983100:02:002:0005;

- визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 10 грудня 2020 року № 46-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3524983100:02:002:0004 та 3524983100:02:002:0005;

- визнати недійсним рішення п`ятої сесії восьмого скликання Петрівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області від 04 лютого 2021 року № 395/8 "Про прийняття земельних ділянок з державної власності до комунальної власності" в частині щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3524983100:02:002:0004 та 3524983100:02:002:0005 з одночасним припиненням права комунальної власності у Петрівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 04364199) на земельну ділянку з кадастровим номером 3524983100:02:002:0004 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2322079335249; у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про речове право (право власності) від 18 березня 2021 року за № 41186101) та на земельну ділянку з кадастровим номером 3524983100:02:002:0005 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2321959035249; у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про речове право (право власності) за № 41183954);

- визнати недійсними свідоцтва про право па спадщину за законом від 02 червня 2021 року, видані у спадковій справі № 176/2010 державним нотаріусом Петрівської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області Каліушко О.ІО. та зареєстровані в реєстрі за № 163 та № 164, з одночасним припиненням у ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 (РНОКПГІ НОМЕР_2 ) права постійного користування на земельну ділянку площею 49,0809 га з кадастровим номером 3524983100:02:002:0005 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2321959035249; у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право (право постійного користування) за № 41184099;

- скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3524983100:02:002:0004 та земельної ділянки з кадастровим номером 3524983100:02:002:0005.

Місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, пославшись на те, що СФГ "Зелений Гай" звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину з одночасним припиненням права постійного користування фізичних осіб, такий спір є приватноправовим і за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки цих фізичних осіб.

На думку колегії суддів такий висновок є вірним з огляду на наступне:

Статтею 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі ст.125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до ст.ст. 5, 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин (аналогічний висновок міститься у пункті 5.10 постанови Верховного Суду від 24.05.2023 року у справі № 920/336/22).

Визначення правильної юрисдикційності того чи іншого спору має важливе значення. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення від 29.04.1988 року у справі "Белілос проти Швейцарії"); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12.10.1978 року у справі "Занд проти Австрії").

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Звертаючись до суду з позовом, позивач самостійно визначає склад сторін справи, вказуючи відповідачів у справі, визначає предмет та підстави позову. Однак правила розгляду юридичного конфлікту у суді необхідно встановлювати, виходячи з дійсного змісту спірних матеріальних правовідносин та складу сторін таких правовідносин, не обмежуючись сформованим позивачем складом сторін справи (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 року у справі № 920/40/19, у пункті 6.8 постанови Верховного Суду від 10.05.2023 року у справі № 920/343/22, у пункті 23 постанови Верховного Суду від 02.05.2023 року у справі № 920/225/22, у пункті 5.12 постанови від 24.05.2023 року у справі № 920/336/22).

Відповідно до ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за приписами ч. 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (пункт 6); вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (пункт 13); інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункт 15).

Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 року у справі № 904/1083/18).

Водночас, за змістом ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на землю, реєстрації або обліку прав на землю, яка (права на яку) є предметом спору, сторонами яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, розглядаються в порядку господарського судочинства, а інші - за правилами цивільного судочинства. Загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи, що виникають із земельних правовідносин, за винятком тих, розгляд яких визначено в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є наявність у них спору про цивільне право та суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).

Разом із цим критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Визначаючи юрисдикцію спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у цій справі (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 року у справі № 920/343/22).

Згідно із ч.ч. 2-3 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Частинами 1-2 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 Цивільного кодексу України та пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного права особи (зокрема права користування змельною ділянкою), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Щодо досліджуваної справи, то на підставі наказів Держгеокадастру проведено державну інвентаризацію земель на території Кіровоградської області несформованих земельних ділянок державної власності та земельних ділянок державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі шляхом формування земельних ділянок для наповнення Державного земельного кадастру та здійснено їх державну реєстрацію. У тому числі, як стверджує позивач, були сформовані земельні ділянки з кадастровими номерами 3524983100:02:002:0004 та 3524983100:02:002:0005. За рішенням Петрівської селищної ради вказані ділянки передані з державної у комунальну власність. В подальшому право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3524983100:02:002:0005 було отримано ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , які є відповідачами у даній справі, на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 02.06.2021 року №№163, 164, виданих нотаріусом Петрівської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області.

Позивач звернувся з позовом про визнання недійсними наказів Держгеокадастру, рішення селищної ради та скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірних земельних ділянок.

Одночасно, СФГ "Зелений Гай" просить визнати недійсним свідоцтва про право на спадщину та припинення права постійного користування земельною ділянкою фізичних осіб.

Отже, цей спір є приватноправовим за суб`єктним складом сторін, при цьому як предмет спору, так і результат його вирішення безпосередньо стосується прав і обов`язків відповідачів фізичних осіб, які не мають статусу підприємця.

З огляду на викладене місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про те, що цей спір не підлягає розгляду у господарському суді відповідно до вимог п.6 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що за суб`єктним складом учасників процесу відповідачами у справі, у тому числі, є ОСОБА_3 засновник (голова) господарства та член цього господарства ОСОБА_1 відхиляються колегією суддів, оскільки вимоги про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та припинення у цьому зв`язку права постійного користування землею у зазначених фізичних осіб є спором саме про цивільне право цих фізичних осіб.

Крім того, слід зазначити, що ефективний судовий захист інтересів позивача буде можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи за правилами цивільного судочинства, оскільки такий розгляд відповідатиме принципу юридичної визначеності та не допустить роз`єднання позовних вимог залежно від суб`єктного складу учасників спору, а також вплине на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників даної справи.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не було враховано, що позивач, у тому числі, оскаржує накази ГУ Держгеокадастру та рішення Петрівської селищної ради з одночасним припиненням у селищної ради права комунальної власності на спірні земельні ділянки спростовуються вищевикладеним.

Посилання скаржника на неврахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду, зроблених у постановах від 01.03.2023 року у справі №143/1356/21 та у постанові від 08.08.2022 року у справі №521/6349/20 є помилковими, оскільки такі висновки зроблені Верховним Судом за обставин, які не є аналогічними з обставинами даної справи.

Так, у справі №521/6349/20 спір виник з корпоративних відносин, у справі №143/1356/21 позов подано до особи, яка є засновником господарства, а не як до фізичної особи без відповідного статусу.

Інші доводи апеляційної скарги також не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та не спростовують правильних висновків суду про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у даній справі.

Отже, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків місцевого господарського суду та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Ухвалу місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.269, 275, 276, 282 284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства "Зелений Гай" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 08.05.2023 року у справі №912/759/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 14.09.2023 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя В.Ф. Мороз