Рішення

від 15.09.2023 по справі 904/3350/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2023м. ДніпроСправа № 904/3350/23За позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі"

до Приватного підприємства "ТРАНСПОРТНИК"

про стягнення боргу

Суддя Юзіков С.Г.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача суму боргу за спожиту активну електроенергію у розмірі 9 083,74 грн. та судові витрати.

Відповідач про розгляд справи повідомлявся належно на адресу вказану у позові та ЄДР, хоча на адресу суду повернулося поштове відправлення №4930023007462 з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази (ч.1 ст. 232 ГПК України).

В ході розгляду даної справи Господарським судом Дніпропетровської області, відповідно до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Справа, згідно зі ст. 165 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами (доказами).

Судом досліджено надані до матеріалів справи докази.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.04.2013 ПАТ "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО" (правонаступником якого є АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі") з ПП "ТРАНСПОРТНИК" уклали Додаткову угоду №7 до Договору про постачання електричної енергії № 730 від 18.04.2007 (далі Договір в редакції Додаткової угоди № 7), за роз. 1 якого Постачальник (Позивач) продає електричну енергію Споживачу (Відповідачеві) у точці (точках) продажу електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 148,8 кВт, величини якої по об`єктах Споживача визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до підп. 2.3.5. п. 2.3. Договору в редакції додаткової угоди №7 Споживач зобов`язується оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії та інші платежі згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Додатковою угодою №7 від 13.04.2013 до договору сторони виклали в новій редакції додаток 3 "Порядок розрахунків" до Договору.

Пунктом 2.2 додатку 3 "Порядок розрахунків" (в редакції додаткової угоди №7) передбачено, що остаточний розрахунок за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, пеня, 3 % річних, індекс інфляції та інші платежі (за надання Споживачу додаткових послуг, суми завданих Споживачем збитків тощо) згідно з умовами цього Договору, здійснюється на рахунки Постачальника, вказані у розділі 10 Договору, на підставі самостійно отриманих у Постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

У разі неявки Споживача (уповноваженого представника Споживача) для отримання рахунків, Постачальник направляє рахунки Споживачу рекомендованим листом на адресу (юридичну або поштову), що вказана у Договорі. У такому разі рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення.

Споживач протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунку Постачальника здійснює повну оплату вартості електричної енергії, недорахованої внаслідок використання електричної енергії з порушення ПКЕЕ.

05.01.2019 Позивач видав Відповідачеві рахунок № 231/730/24/12/1 від 01.01.2019 за грудень 2018 року на загальну суму 9 083,74 грн. В рахунку зазначено термін оплати рахунку 14.01.2019.

Відповідач виставлений рахунок не оплатив, у зв`язку з чим за останнім обліковується борг у розмірі 9 083,74 грн.

25.05.2020 Позивач направив Відповідачеві досудову вимогу № 20835/1001/4 від 19.04.2020, у якій вимагав протягом семи днів з дня одержання даної вимоги, перерахувати борг за активну електричну енергію у сумі 9 087,74 грн.

Відповідно до реєстру рекомендованої відправленої кореспонденції № 20835/2002 від 19.05.2020 разом з досудовою вимогою Позивач повторно направив рахунок № 231/730/24/12/1 від 01.01.2019.

За даними Позивача, зазначена вимога залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування у справі є наявність/відсутність боргу у Відповідача перед Позивачем за спірний період за розподіл активної електричної енергії, обґрунтованість нарахування стягуваної суми.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (ст. 714 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України з міст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи і докази Позивача не заперечував і не спростував.

Дослідивши надані до матеріалів справи докази (Додаткову угоду № 7 до Договору про постачання електричної енергії № 730 від 18.04.2007 з додатком 3 до Договору, Акт приймання-передачі товарної продукції за грудень 2018 рік, рахунок № 231/730/24/12/1 від 01.01.2019, банківську виписку), беручи до уваги відсутність заперечень Відповідача, зважаючи на те, що згідно з Додатком 3 "Порядок розрахунків" строк на оплату за активну електроенергію настав, суд визнає обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи суму основного боргу.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, до стягнення належить 9 083,74 грн. за спожиту активну електроенергію.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір у справі слід покласти на Відповідача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "ТРАНСПОРТНИК" (51283, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Ясельна, буд. 1, оф. 330, код 13473846) на користь Акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (49107, м. Дніпро, шосе Запорізьке, 22, код 23359034) 9 083,74 грн. основного боргу, 2 684,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК країни.

Суддя С.Г. Юзіков