Рішення

від 14.09.2023 по справі 908/2094/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/127/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2023 Справа № 908/2094/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАМКО», (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Балукова, буд. 21)

до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ДНІПРО», (69005, м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд. 25, офіс 144)

про стягнення 25043,83 грн.

27.06.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 19/06/1-юр від 19.06.2023 (вх. № 2271/08-07/23 від 27.06.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАМКО», Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе до Товариства з додатковою відповідальністю «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ДНІПРО», м. Запоріжжя про стягнення 25043,83 грн. заборгованості за поставлений товар в рамках договору №ПК/132 від 19.05.2014.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2023 справу № 908/2094/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.07.2023, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2094/23 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/127/23, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк, на який введено в Україні режим воєнного стану, продовжений до 15.11.2023.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням ст., ст. 15, 16, 20, 530, 610, 629 ЦК України, ст., ст. 42, 162,193 ГК України, договором поставки №ПК /132 від 19.05.2014, на підставі яких позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 25043,83 грн. заборгованості за поставлений товар.

Ухвалою суду від 04.07.2023 у справі № 908/2094/23 відповідачу запропоновано у строк до 20.07.2023, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, а також у строк до 15.08.2023 подати заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву. Позивачу цією ж ухвалою суду запропоновано у строк до 04.08.2023 подати суду відповідь на відзив на позовну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвала суду від 04.07.2023 про відкриття провадження у справі № 908/2094/23 отримана уповноваженою особою Товариства з додатковою відповідальністю «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ДНІПРО» - 13.07.2023, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (штрих-кодовий ідентифікатор 6900121043281), отже кінцевим строком подання відзиву на позовну заяву є 28.07.2023.

Відповідачем на підставі ст., ст. 165, 251 ГПК України подано Відзив на позовну заяву за вих. № б/н від 25.07.2023 (вх. №16186/08-08/23 від 27.07.2023 відповідно до якого відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, оскільки в позовній заяві не міститься інформація про те, з чого складається сума позову, за який період виникла заборгованість, коли настав строк оплати за Договором та за якими саме видатковими накладними не сплачена сума заборгованості. Крім того, зазначив про наявність форс-мажорних обставин з посиланням на п. 9.1. Договору та Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022. Вважає, що строк виконання зобов`язань по оплаті за спірними видатковими накладними не настав. Крім того, зауважує, що стягнення з відповідача заборгованості не відповідає принципу справедливості, оскільки кінцевий термін оплати припадає на час після початку війни, та вважає, що позивач також повинен взяти на себе тягар втрати вказаних товарів. Також зауважив, що стягнення заборгованості з Відповідача не буде відповідати суспільним інтересам населення міст Дніпро, Камянське, Кривий Ріг, Верхньодніпровськ, Вільногірськ, Кропивницький. Крім того, відповідач просив у випадку якщо суд не знайде підстав для відмови у задоволенні - відстрочити виконання рішення суду на один рік з моменту його винесення.

09.08.2023 через службу діловодства господарського суду Запорізької області Товариством з обмеженою відповідальністю «ФРАМКО» подана Відповідь на відзив вих. № 04/08-юр від 04.08.2023 (вх. № 17078/08-08/23від 09.08.2023), в якій позивач зокрема зазначив, що розрахунок ціни позову міститься в Додатку № 1 по позовної заяви. Також, позивач зазначив про відсутність форс-мажорних обставин для відповідача. Крім того, позивач заперечив проти надання відстрочки конання рішення суду на один рік з моменту його винесення.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 04.08.2023 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, приймаючи до уваги військову агресію Російської Федерації проти України, ведення на території України режиму воєнного стану, складну безпекову ситуацією в місті Запоріжжі, постійні ракетні обстріли обласного центру і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, рішення прийнято без його проголошення 14.09.2023.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

19.05.2014між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФРАМКО», (Постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ДНІПРО», (Покупець, відповідач у справі) укладено Договір поставки № ПК/132(далі за текстом Договір).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору Постачальник зобов?язується поставити і передати у власність Покупцеві,а Покупець прийняти та оплатити певний Товар, асортимент, кількості та ціна якого, зазначені у видаткових накладних, які є його невід`ємною частиною.

Згідно п. 1.2. Договору предметом поставки є наступний товар: 1.2.1. лікарські засоби та вироби медичного призначення.

Загальна кількість та асортимент Товару, що поставляється за Договором, складається з кількості та асортименту Товару, погоджених Сторонами та вказаних в підписаних видаткових накладних на передачу товару (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору право власності на Товар переходить від постачальника до Покупця в момент передачі товару покупцеві.

Пунктом 6.2 Договору сторони узгодили, що оплата Покупцем Товару за цим Договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. При цьому порядок оплати Товару за цим Договором (попередня оплата чи оплата з відстроченням платежу визначається Постачальником при поданні Замовлення на поставку Покупцем.

Згідно з п. 6.2 Договору при здійсненні Покупцем оплати Товару за цим Договором з відстроченням платежу строк, протягом якого Покупець зобов?язаний здійснити оплату за Товар на користь Постачальника, вказується Постачальником у видатковій накладній на Товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається від дати поставки Товару Покупцю, що вказана у видатковій накладній. Надання Постачальником Покупцю рахунку-фактури для оплати Товару відстроченням платежу не є обов`язковим.

Відповідно до п.6.3Договору при здійсненні Покупцем оплати Товару за цим Договором шляхом попередньої оплати, така оплата має бути здійснена протягом 2 банківських днів з дня отримання Покупцем рахунку-фактури.

Згідно з п. 12.7 Договору даний Договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє протягом трьох календарних років, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Додатковою угодою № 2 від 01.04.2017 сторони продовжили термін дії Договору до 31.12.2018.

Додатковою угодою № 2 від 01.04.2017 п. 12.7 договору викладено в наступній редакції: «даний Договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2018, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. У разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення або зміну умов цього Договору за один місяць до закінчення строку дії Договору, він вважається продовженим на кожен наступний рік на тих самих умовах, які передбачені Договором».

Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Договору суду не надано.

Також, 31.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФРАМКО», (сторона - 1, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ДНІПРО», (сторона - 2, відповідач у справі) укладено угоду про використання електронних документів із застосуванням ЕЦП/ЕП (далі - Угода).

Відповідно до п. 2.1. Угоди - цією угодою Сторони погоджуються з метою та у зв?язку із виконанням своїх зобов?язань за будь-якими договорами, які укладені між Сторонами, або які будуть укладені в майбутньому (надалі за текстом - Договори)здійснювати електронний обмін документами за допомогою телекомунікаційних каналів зв`язку та/або електронних носіях, підписаними ЕЦІ/ЕП в порядку, обумовленою цією угодою.

Згідно п. 2.2. Угоди електронний обмін документами здійснюється в рамках виставлення та отримання актів зміни вартості раніше поставленого товару, видаткових накладних.

Відповідно до п. 2.4. Угоди Сторони визнають, що отримання документів в електронному вигляді та підписані ЕЦП/ЕП в порядку, визначеному цією Угодою, еквівалентні отриманню документів на паперовому носі і є необхідною та достатньою умовою, яка дозволяє встановити що електронний документ походить від Сторони, що його направила.

Згідно п. 4.2 Угоди - Отримуюча Сторона при надходженні від Направляючої Сторони документа в електронному вигляді за допомогою телекомунікаційних каналів зв?язку не пізніше 5 (п?яти) робочих днів перевіряє наявність ЕЦП/ЕП направляючої Сторони, повідомляє відправника про отримання або відхилення електронного документа, формує документ, накладає власну ЕЦІ/ЕП та направляє підприємству-адресату.

В разі необхідності внесення корегувань в направлений засобами електронного документообігу документ, Направляюча сторона складає відповідний інформативний лист та направляє відкоригований документ та інформаційний лист Отримуючій Стороні (п. 4.3 Угоди).

Відповідно до п. 4.4 Угоди в разі, якщо Направляюча сторона не отримала від Отримуючої сторони протягом 5 робочих днів повідомлення про отримання документа в електронному вигляді та/або підписаний Отримуючою стороною документ в електронному вигляді, або мотивовану відмову від прийняття зазначених документів, при наявності підтвердження оператора електронного документообігу доставки документа Отримуючій Стороні, то такий документ вважається отриманим Отримуючою стороною.

Пунктом 5.6 Угоди сторони обумовили, що ця угода вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2021, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Угода автоматично продовжує свою дію на тих самих умовах на кожний послідуючий рік, якщо жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про припинення дії Угоди за десять календарних днів до закінчення строку дії угоди.

Сторонами доказів письмового повідомлення припинення дії Угоди суду не надано.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар(лікарські засоби та вироби медичного призначення), на загальну суму 25141,82 грн., про що свідчить видаткові накладні, а саме:

-видаткова накладна № 423687_0 від 08.05.2023 на суму 1827, 44 грн.;

-видаткова накладна № 421483_4 від 08.05.2023на суму 702, 75 грн.;

-видаткова накладна № 421483_1 від 08.05.2023на суму 265, 90 грн.;

-видаткова накладна № 421706_4 від 08.05.2023на суму 426, 31 грн.;

-видаткова накладна № 421483_0 від 08.05.2023 на суму 139, 65 грн.;

-видаткова накладна № 421706_1 від 08.05.2023 на суму 137, 14 грн.;

-видаткова накладна № 421706_0 від 08.05.2023 на суму 491, 40 грн.;

-видаткова накладна № 423119_1 від 08.05.2023 на суму 1701, 13 грн.;

-видаткова накладна № 423119_1 від 08.05.2023 на суму 66, 43 грн.;

-видаткова накладна № 423202_0 від 08.05.2023 на суму 1070, 73 грн.;

-видаткова накладна № 423061_0 від 08.05.2023 на суму 179, 17 грн.;

-видаткова накладна № 423089_0 від 08.05.2023 на суму 59, 88 грн.;

-видаткова накладна № 423000_0 від 08.05.2023 на суму 1330, 97 грн.;

-видаткова накладна № 423201_1 від 08.05.2023 на суму 437, 70 грн.;

-видаткова накладна № 423089_4 від 08.05.2023 на суму 940, 48 грн.;

-видаткова накладна № 423061_1 від 08.05.2023 на суму 149, 82 грн.;

-видаткова накладна № 423201_0 від 08.05.2023 на суму 705, 13 грн.;

-видаткова накладна № 421842_4 від 08.05.2023 на суму 448, 04 грн.;

-видаткова накладна № 423328_0 від 08.05.2023 на суму 1858, 35 грн.;

-видаткова накладна № 423206_4 від 08.05.2023 на суму 661, 20 грн.;

-видаткова накладна № 423206_0 від 08.05.2023 на суму 344, 61 грн.;

-видаткова накладна № 423247_4 від 08.05.2023 на суму 33, 06 грн.;

-видаткова накладна № 423328_1 від 08.05.2023 на суму 101, 52 грн.;

-видаткова накладна № 423328_4 від 08.05.2023 на суму 665, 10 грн.;

-видаткова накладна № 423247_1 від 08.05.2023 на суму 17, 34 грн.;

-видаткова накладна № 423213_0 від 08.05.2023 на суму 1321, 34 грн.;

-видаткова накладна № 422996_0 від 08.05.2023 на суму 1022, 52 грн.;

-видаткова накладна № 423205_0 від 08.05.2023 на суму 500, 27 грн.;

-видаткова накладна № 423044_0 від 08.05.2023 на суму 313, 50 грн.;

-видаткова накладна № 423091_0 від 08.05.2023 на суму 1191, 70 грн.;

-видаткова накладна № 423109_0 від 08.05.2023 на суму 1060, 36 грн.;

-видаткова накладна № 423205_1 від 08.05.2023 на суму 575, 76 грн.;

-видаткова накладна № 423143_1 від 08.05.2023 на суму 149, 82 грн.;

-видаткова накладна № 423143_4 від 08.05.2023 на суму 694, 26 грн.;

-видаткова накладна № 423150_4 від 08.05.2023 на суму 896, 32 грн.;

-видаткова накладна № 423203_0 від 08.05.2023 на суму 559, 08 грн.;

-видаткова накладна № 423143_0 від 08.05.2023 на суму 249, 57 грн.;

-видаткова накладна №423219_0 від 08.05.2023 на суму 919, 76 грн.;

-видаткова накладна № 423219_4 від 08.05.2023 на суму 265, 11 грн.;

-видаткова накладна № 423203_4 від 08.05.2023 на суму 661, 20 грн.

Всі видаткові накладні підписані уповноваженою особою Відповідача, з урахуванням укладеної мі сторонами Угоди, із застосуванням ЕЦП, що підтверджується відміткою «Документ прийнято контрагентом», проставлений ЕЦП уповноваженої особи Відповідача та ЕЦ Печатка Відповідача, та випискою/квитанцією із М.Е.DОС по кожній видатковій накладній про факт затвердження документа Відповідачем із статусом «ДОКУМЕНТ ЗАТВЕРДЖЕНО» із інформацію про особу, яка підписала документ та проставила електронну печатку Покупця та направлення такого повідомлення позивачу.

Отже, факт поставки позивачем відповідачу товару на суму 25141,82 грн. доведений видатковими накладними, які узгоджені сторонами та підтверджують факт прийняття відповідачем товару без жодних зауважень та претензій.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов`язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.

Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що на момент його звернення до суду з позовом у даній справі відповідачем товар, поставлений згідно Договору поставки № ПК/132 від 19.05.2014 сплачений частково, а саме в загальній сумі 97,99 грн. (Додаток № 1 до позовної заяви).

Решту суми заборгованості в розмірі 25043,83 грн. відповідач не сплатив.

Оскільки відповідачем повністю оплата за поставлений товар не здійснена, зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 25043,83 грн. основного боргу.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зі змісту п. 6.2 Договору вбачається, що сторонами узгоджено, що при здійсненні Покупцем оплати Товару за цим Договором з відстроченням платежу строк, протягом якого Покупець зобов`язаний здійснити оплату за Товар на користь Постачальника, вказується Постачальником у видатковій накладній на Товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається від дати поставки Товару Покупцю, що вказана у видатковій накладній. Надання Постачальником Покупцю рахунку-фактури для оплати Товару відстроченням платежу не є обов`язковим.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов`язаний сплатити повну ціну переданого товару.

У кожній видатковій накладній вказано - дата оплати: 23.05.2023.

Тобто, обов`язок щодо оплати поставленого товару встановлено до - 23.05.2023.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата товару, у передбачені строки та в повному обсязі не здійснена.

Таким чином, станом на час звернення позивача до суду з позовом у даній справі заборгованість відповідача за отриманий товар за Договором поставки № ПК/132 від 19.05.2014 становить 25043,83 грн.

За змістом положень статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Стосовно посилань відповідача на те, що в позовній заяві не міститься інформація про те, з чого складається сума позову, за який період виникла заборгованість, коли настав строк оплати за Договором та за якими саме видатковими накладними не сплачена сума заборгованості, то судом ці доводи відхиляються, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, перелік видаткових накладних із сумами заборгованості за отриманий товар, датами настання строків оплати згідно видаткових накладних, періодом виникнення заборгованості міститься в Додатку №1 до позовної заяви. Також,строк оплати за отриманий товар вказаний в кожній із спірних видаткових накладних.

Крім того, в матеріалах справи міститься акти звіряння розрахунків за 1, 2, 3, 4 квартали 2022 р., І та ІІ квартал 2023 р., які підписані відповідачем без жодних зауважень та претензій.

Так, згідно акту звіряння за І квартал 2023 р., підтверджене сторонами сальдо по дебету становило 85293,11 грн. За період з 01.04.2023 по дату подання позову Позивачем було поставлено Відповідачу Товару на суму 626218,70 грн., а Відповідачем сплачено коштів в розмірі - 686467.98 грн., що підтверджується розгорнутою відомістю розрахунків між сторонами за ІІ квартал 2023 р. та актом звірки за ІІ квартал 2023 р.

При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та, в окремих випадках, - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

Тобто, відповідач знає про існуючу заборгованість, а зазначені твердження відповідача суд розцінює як спосіб уникнення від відповідальності та виконання умов Договору.

Щодо посилань відповідача на форс-мажорні обставини, які є підставою для відмови у позовних вимогах, суд зазначає таке.

У контексті приписів ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 2 ст.218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність,якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов?язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тобто, в будь-якому разі сторона зобов?язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. Кожен такий випадок оцінюється судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 25 січня 2022 р. № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення: (2) те, що обставини с форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. При цьому той факт, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що їх наявність може бути засвідчена відповідним компетентним органом.

Пунктом 9.1. Договору Сторони узгодили, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин, а також інших обставин подібного роду, які знаходяться поза межами розумного контролю Сторін та які впливають на виконання Сторонами зобов?язань за цим Договором, строки виконання таких зобов?язань продовжуються на строк строку дії вказаних обставин, якщо вони значною мірою впливають на виконання в належний строк всього Договору чи тієї його окремої частини, яка підлягає виконанню після настання форс-мажорних обставин.

Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст.ст. 14, 14 -1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Суд зазначає, що ст. 617 ЦК України встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання.

В свою чергу, відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Відповідно до пункту 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору.

Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. При цьому закон звільняє від відповідальності за порушення зобов`язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору.

Отже, визначення форс-мажору передбачає, що сам по собі воєнний стан не може бути автоматично форс-мажором, для визнання його таким обов`язково щоб він безпосередньо спричинив неможливість виконати те чи інше договірне зобов`язання.

Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Також суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі війська агресія Російської Федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вище наведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21.

Також суд звертає увагу, що, статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Введення на території України режиму воєнного стану є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі (Товариство з обмеженою відповідальністю «ФРАМКО») також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому відповідачем боргу за Договором поставки № ПК/132 від 19.05.2014.

Також, суд зазначає, що Відповідач не повідомляв позивача про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, не було надано документа або будь-яких доказів.

Відповідно до п. 9.3. Договору обидві сторони цього Договору зобов`язанні терміново,в письмовій формі повідомити одна одну про початок та кінець дії форс-мажорних обставин, що перешкоджають виконанню зобов`язань за цим Договором.

Отже, твердження Відповідача, що договір не визначає строків такого повідомлення є безпідставними.

Відповідач вважає, що про наявність форс-мажорних обставин Відповідач повідомив Позивача у своєму Відзиві.

Проте, відзив Відповідачем відправлений Позивачу 25.07.2023, тобто, форс-мажорні обставини для відповідача настали наприкінці липня 2023 р., тобто після порушення зобов?язань по оплаті товару (кінцевий строк оплати 23.05.2023) та після звернення Позивачем за захистом своїх прав до суду.

Крім того, суд зауважує, що відзив не є належним повідомленням про настання форс-мажорних обставин.

Отже, відповідачем не надано доказів дотримання порядку повідомлення позивача про виникнення форс-мажору та, як наслідок, неможливість своєчасної оплати.

Відповідачем також не надано належних доказів того, що саме введення воєнного стану стало причиною неможливості проведення покупцем своєчасного розрахунку.

Лист Торгово-промислової палати України вих. № 2021/02.0-7.1 від 28.02.2022 адресований «всім, кого він стосується», а не конкретно відповідача.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Відповідач не підтвердив настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання господарського зобов`язання.

Матеріали справи свідчать, що відповідач прострочив виконання обов`язку за Договором.

Дослідивши наведені відповідачем обставини та подані в їх обґрунтування докази, суд вважає, що надані документи жодним чином не свідчать про відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості і здійсненні з його боку конкретних дій щодо вжиття усіх можливих заходів для виконання зобов`язань за Договором поставки № ПК/132 від 19.05.2014.

Отже, посилання відповідача на введення на території України воєнного стану, що є форс-мажорною обставиною, та, на думку відповідача, звільняє його від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, є необґрунтованим та безпідставним.

Щодо доводів відповідача стосовно того, що стягнення з відповідача заборгованості не відповідає принципу справедливості, оскільки кінцевий термін оплати припадає на час після початку війни, суд вважає за необхідне зазначити, що укладаючи вказаний Договір, відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі, погодився на його умови. Здійснюючи господарську діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.

Таким чином, відповідачем факт порушення взятих на себе зобов`язань за умовами Договору в частині своєчасної і повної оплати за отриманий товар належними і допустимими доказами, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, не спростований.

Також, відповідачем заявлено клопотання про відстрочку виконання рішення суду у даній справі на один рік з моменту його винесення.

Розглянувши вказане клопотання, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

По-перше відповідно до ст., ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п., п.1, 7 ст. 193 ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).

В обґрунтування клопотання про надання відстрочки відповідач посилається на військову агресію збройних сил Російської Федерації проти України, введення на території України режиму воєнного стану,як наслідок втратою частини вартості товару підприємства, стратегічне важливе значення підприємства відповідача для життєзабезпечення населення у постраждалих районах, та необхідністю відновлення платоспроможності підприємства відповідача.

Як вже зазначалось судом, війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Тобто, в даному випадку саме відповідач повинен довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання рішення сулу у справі № 908/2094/23.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21.

Однак, належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що введення воєнного стану є форс-мажорними обставини саме у випадку, що стосується своєчасного і повного виконання відповідачем умов Договору поставки № ПК/132 від 19.05.2014 відповідач не надав.

По-друге, відповідно до ч. 1 ст. 239 ГК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Умовою для надання відстрочки виконання рішення суду є встановлення судом факту наявності виняткових обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен врахувати викладені відповідачем обставини, матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до приписів частин 1-3 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Законодавець визначає, що відстрочка це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.

Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Суд зауважує, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФРАМКО», також перебуває в умовах воєнного стану.

По-третє відповідачем на підтвердження його аргументів щодо потенційної неплатоспроможності надано виключно довідки з банків АТ КБ «Приватбанк», АТ «ОТП БАНК» про відсутність достатньо коштів на рахунках станом на кінець дня 19.07.23 та 20.07.23.

Проте, надання довідки про наявність коштів на певну дату не свідчить, про відсутність коштів у Відповідача взагалі.

Підтвердженням реальної відсутності коштів у Відповідача могли би бути банківські виписки по оборотах з АТ КБ «Приватбанк», АГ «ОП БАНК» за період з 01.01.2023 по дату надання ним відзиву, проте такі документи Відповідачем не надані.

Також, відповідачем на підтвердження відсутності коштів на підприємстві не надано Баланси за І квартал 2023 р., та за 1 півріччя 2023 р.

Крім того, суд відзначає, що складний фінансовий стан підприємства не є беззаперечною підставою для надання відстрочки виконання рішення. Неможливість виплати за судовим рішенням відповідачем має доводитися в загальному порядку.

Тобто, в будь-якому випадку відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не є підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Частина 2 статті 617 ЦК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Крім того, згідно усталеної судової практики не вважаються такими, що звільняють від відповідальності, випадками, зокрема, недотримання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, необхідних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Це так звані фактори звичайного комерційного ризику, які не можуть бути підставою для звільнення від обов`язку виконати договір.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Поряд з цим, надання відстрочки виконання рішення суду є правом, а не обов`язком суду. Посилання відповідача на обставини, які не підтвердженні засобами доказування, не вказують на ускладнення або неможливість виконання рішення суду та не є підставою для надання розстрочки суб`єкту господарювання.

За таких обставин, відповідачем не подано належних доказів, які свідчать про наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, подані боржником докази не можуть розцінюватись як належні докази на підтвердження факту неможливості виконання рішення.

З огляду на викладене, зважаючи на відсутність доказів на підтвердження виняткових обставин, правові підстави для задоволення клопотання про відстрочення виконання рішення суду відсутні.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача суд визнав хибними.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст., ст. 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАМКО», Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе до Товариства з додатковою відповідальністю «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ДНІПРО», м. Запоріжжя задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ДНІПРО», (69005, м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд. 25, офіс 144,ідентифікаційний код37611862) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАМКО», (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Балукова, буд. 21, ідентифікаційний код 20037376) 25 043 (двадцять п`ять тисяч сорок три) грн. 83 коп. заборгованості та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.

Повне судове рішення складено « 14» вересня 2023 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.