Рішення

від 11.09.2023 по справі 908/2255/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/8/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2023 Справа № 908/2255/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Давиденко Ірина Вікторівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

за позовом Приватного підприємства Торговий дім Галпідшипник (79035, м. Львів, вул. Зелена, буд. 238-З, ідентифікаційний код 19170443) в особі Запорізької філії Приватного підприємства Торговий дім Галпідшипник (69068, м. Запоріжжя, вул. Фонвізіна, буд. 8, ідентифікаційний код 26221230)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький титано-магнієвий комбінат (69600, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 18, ідентифікаційний код 38983006)

про стягнення 123 599,76 грн.

без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07.07.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. б/н від 30.06.2023 (вх. № 2447/08-07/23 від 07.07.2023) Приватного підприємства Торговий дім Галпідшипник в особі Запорізької філії Приватного підприємства Торговий дім Галпідшипник до Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький титано-магнієвий комбінат про стягнення основного боргу за Договором № 7 від 14.01.2022 в розмірі 94 971,20 грн., 3 739,31 грн. 3% річних та 24 889,25 грн. втрат від інфляції.

Також, позивач просив стягунути судовий збір у розмірі 2 684 грн. та витрати на професійну правничу допомогу, докази понесення яких буде надано у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем зобов`язань щодо оплати поставленого товару. За порушення грошового зобов`язання відповідачу нараховано 3% річних та втрати від інфляції. Позовні вимоги заявлено на підставі ст. ст. 173, 193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 256, 509, 525, 526, 546, 610-612, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 07.07.2023, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2255/23 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2255/23 у порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 19/8/23, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. Встановлено відповідачу строк - не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, - надати відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України та заперечень із урахуванням вимог ст. 167 ГПК України.

Відповідачем на підставі ст. ст. 165, 251 ГПК України подано відзив на позовну заяву вих. № 25-16/527 від 25.07.2022 (зареєстрований за вх. № 16287/08-08/23 від 31.07.2022), в якому зазначено те, що позивач в позовній заяві зазначає про перелік доказів, якими обгрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги зокрема: копія Договору № 7 від 14.01.2022 разом із специфікаціями № 1, № 2; копіями рахунків: № 461 від 12.01.2022, № 2479 від 02.02.2022, № 4620 від 23.02.2022; копіями накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей № 164 від 12.01.2022, № 811 від 02.02.2022, № 1517 від 23.02.2022; копіями довіреностей № ДВ -22-0023 від 12.01.2022, № ДВ-22-0086 від 02.02.2022, № ДВ-22-0146 від 23.02.2022. Однак, відповідач зауважив, що рахунок на оплату № 461 від 12.01.2022, накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей № 164 від 12.01.2022 загальною вартістю 33292,80 грн. та довіреність № ДВ-22-0023 від 12.01.2022 не містять посилань на Договір № 7 від 14.01.2022. Відповідач стверджує, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що поставка товару за накладною на відпуск ТМЦ № 164 від 12.01.2022 загальною вартістю 33292,80 грн. стосується Договору № 7 від 14.01.2022. Отже, предмет позову становлять позовні вимоги майнового характеру, які по суті є двома окремими вимогами майнового характеру. Фактично, в межах одного позову, позивачем заявлено два окремих позови до відповідача, які виникли на підставі договору та видаткової накладної, які є різними за предметом, обсягом зобов`язань та строками виконання. Крім того, Акт звірки розрахунків станом на 27.06.2023, на який позивач посилається в позовній заяві, також не містить посилань на Договір № 7. Оскільки, предметом даного позову є стягнення коштів з різних підстав, для вирішення спору по суті, суд повинен детально дослідити умови спірних договорів, надати належну оцінку представленим доказам щодо неналежного виконання умов кожного з цих договорів, встановити коли саме виникла заборгованість з оплати за кожним з договорів та перевірити надані розрахунки інфляційних витрат та 3% річних. У зв`язку з чим, відповідач вважає, що має місце порушення правил об`єднання позовних вимог, позовні вимоги заявлені з різних підстав, предметом заявлених вимог є стягнення за Договором № 7 від 14.01.2022 та накладною № 164 від 12.01.2022, тому спільний розгляд цих вимог перешкоджатиме зясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору. На підставі викладеного, відповідач просив залишити позов без розгляду.

Позивачем подано відповідь на відзив вих. б/н від 07.08.2023 (вх. № 17073/08-08/23 від 09.08.2023), відповідно до якого позивач не погоджується з доводами відповідача з тих підстав, що відповідач не заперечує наявність договірних взаємовідносин із позивачем стосовно поставки товару. Відповідач не заперечив щодо одержання від позивача товару на суму 104971,20 грн, в тому числі, наявності заборгованості за поставлений товар у сумі 94971,20 грн. Доказів повного розрахунку за поставлений товар відповідач не надав, як і будь яких контррозрахунків. Крім того, позивач зауважив, що має до відповідача одну вимогу щодо стягнення заборгованості за поставлений товар, яка базується на тотожних підставах умовах договору поставки товару, а також пов`язаних між собою доказах.

09.08.2023 від позивача надійшла заява про зміну підстав позову та збільшення розміру позовних вимог (вх. № 17074/08-08/23). Мотивуючи заяву про зміну підстав позову позивач посилається на те, що між ПП «ТД «Галпідшипник» та ТОВ «ЗТМК» мало місце укладення договору поставки у спрощений спосіб щодо поставки товару на загальну суму 33 292,80 грн. Оскільки, 12.01.2022 позивач здійснив передачу відповідачу підшипників на загальну суму 33 292,80 грн., прийом передачу товару було оформлено рахунком № 461 від 12.01.2022, накладною на відпуск товарно-матеріальних цінностей № 164 від 12.01.2022 та довіреністю № ДВ-22-0023 від 12.01.2022. На поставлений товар позивач склав та зареєстрував у ЄРПН податкову накладну № 138 від 12.01.2022. У зв`язку з викладеним, позивач вважає, що сторонами укладено договір поставки на суму 33 292,80 грн. за накладною № 164 від 12.01.2022 у спрощений спосіб і у письмовій формі не було погоджено строк оплати товару, виходячи із положень ч. 2 ст. 530, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідач був зобов`язаний оплатити вартість товару у день його одержання, і з наступного дня після одержання товару строк оплати вважається простроченим. Однак, відповідний обов`язок відповідач не виконав, у зв`язку з чим, права позивача підлягають захисту шляхом стягнення із відповідача суми заборгованості за товар у розмірі 33 292,80 грн. Щодо постачання товару за накладними на відпуск товарно-матеріальних цінностей № 811 від 02.02.2022 на суму 47 198,40 грн. та № 1517 від 23.02.2023 на суму 24 480,00 грн., позивач зазначив, що вказані поставки були здійснені по Договору № 7 від 14.01.2022. Відповідач частково розрахувався, здійснивши оплату в розмірі 10 000 грн. платіжним дорученням № 22-0002176 від 23.02.2022 в якості оплати за підшипники за видатковою накадною № 811 від 02.02.2022. Таким чином, відповідачем порушено умови Договору № 7 від 14.01.2022 в частині строку оплати товару та заборгованість якого складає 61 678,40 грн. За порушення грошового зобов`язання відповідачу нараховано 3% річних, втрати від інфляції.

На підставі викладеного, позивач просить суд прийняти заяву зі зміненими підставами та у збільшеному розмірі та стягнути з відповідача суму в розмірі 126 226,64 грн. (у збільшеному розмірі), з яких: 94 971,20 грн.- заборгованість за поставлений товар, 4 156,35 грн. - 3% річних, 27 099,09 грн. втрати від інфляції. Також, просив стягунути судовий збір у розмірі 2 684 грн. та витрати на професійну правничу допомогу, докази понесення яких буде надано у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Розглянувши заяву позивача про зміну підстав позову та збільшення розміру позовних вимог (вх. № 17074/08-08/23), дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 статті 46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Оцінивши заяву позивача в частині щодо збільшення позовних вимог, суд розцінив її як заяву про зміну предмета позову.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову.

З урахуванням викладеного вказану заяву суд долучив до матеріалів справи, але до розгляду не прийняв, оскільки вона за своєю суттю направлена на одночасну зміну предмету та підстав позову. При цьому відповідно до ст. 46 ГПК України одночасна зміна предмету та підстав позову не допускається.

09.08.2023 позивачем подано клопотання про роз`єднання позовних вимог (вх. № 17076/08-08/23).

11.08.2023 позивачем подано клопотання (вх. № 17232/08-08/23), відповідно до якого позивач просив зняти з розгляду клопотання про роз`єднання позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 14 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд, розглянувши подане позивачем клопотання про роз`єднання позовних вимог, дійшов висновку про залишення його без розгляду, оскільки позивачем зазначене клопотання було знято з розгляду.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 11.09.2023.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (Покупець, відповідач у справі) та Приватним підприємством Торговий дім Галпідшипник в особі Запорізької філії Приватного підприємства Торговий дім Галпідшипник (Постачальник, позивач у справі) був укладений Договір № 7 від 14.01.2022 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві товар, який зазначений в Специфікаціях, а Покупець- прийняти і оплатити Товар.

Предметом поставки є підшипники (код ДКПП 44440000-6) (надалі - Товар), загальна кількість, асортимент, номенклатура зазначені в Специфікаціях, яка є невід`ємною частиною Договору (п. 1.3 Договору).

Сторонами підписано Специфікацію № 1 та № 2 від 14.01.2022, які є невід`ємними частинами до Договору № 7 від 14.01.2022, та в яких визначено найменування, код товарів, його кількість, ціну та інші характеристики (технічни вимоги, виробник).

Відповідно до п. п. 1., 2 Специфікацій, сторони погодили умови поставки поставка товару відбувається на умовах EXW- склад Продавця, Україна, м. Запоріжжя, відповідно до Інкотермс -2010. Обсяг поставок партіями згідно із заявками Покупця.

В п. 5.3 Договору передбачено, що покупець зберігає за собою право формувати заявки згідно виробничої необхідності в межах переліку найменувань Специфікації.

Ціна цього Договору становить 360 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 60 000,00 грн. Ціна Договору визначається Специфікаціями, які є невідємною частиною Договору (п. 3.1 Договору).

За змістом п. 4.1 Договору, Покупець здійснює оплату за поставлений товар впродовж 30 календарних днів від дати поставки Товару після підписання цього Договору.

Датою оплати Покупцем товару вважається дата перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (4.2 Договору).

Згідно п. 4.3. Договору сторони визначили, що для здійснення вищевказаних розрахунків Постачальник своєчасно направляє покупцеві рахунок.

Як слідує з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 104 971,20 грн., згідно накладної на відпуск товарно-матеріальних цінностей № 164 від 12.01.2022 на суму 33 292,80 грн та на підставі Договору № 7 від 14.01.2022 відповідно до накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей № 811 від 02.02.2022 поставлено партію товару вартістю 47 198,40 грн та № 1517 від 23.02.2022 поставлено партію товару вартістю 24 480,00 грн.

На підтвердження зазначених обставин до матеріалів справи залучено копії вищезазначених накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей, які містять підписи сторін, копії довіреностей № ДВ -22-0023 від 12.01.2022, № ДВ-22-0086 від 02.02.2022, № ДВ -22-0146 від 23.02.2022 на отримання товару представником ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» від ПП ТД «Галпідшипник», копії податкових накладних та квитанцій про їх реєстрацію в ЄРПН, копії виставлених рахунків на оплату товару № 461 від 12.01.2022 на суму 33 292,80 грн., № 2479 від 02.02.2022 на суму 47198,40 грн., № 4620 від 23.02.2022 на суму 24 480,00 грн.

Згідно платіжного доручення № 22-0002176 від 23.02.2022 ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» було частково сплачено на користь ЗФ ПП «ТД «Галпідшипник» вартість поставленого товару в сумі 10 000,00 грн.

Відповідно до одностороннього Акту звірки розрахунків станом на 27.06.2023, заборгованість відповідача перед позивачем становить 94 971,20 грн.

Позивачем була надіслана на адресу відповідача претензія вих. № 204 від 17.05.2023 щодо невиконання обов`язку по розрахунку за поставлену продукцію, яка була отримана відповідачем 23.05.2023, проте залишена без відповіді та задоволення.

У зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманого товару, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 94 971,20 грн., суми інфляційних втрат врозмірі 24 889,25 грн., 3 739,31 грн. 3% річних.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, підставами виникнення зобов`язання правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За приписами п. 1 ст. 181 ГК України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно з ч.1 ст. 13, ч. ст. 14 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом вище, матеріали справи свідчать, що позивачем 12.01.2022, 02.02.2022 та 23.02.2022 було поставлено відповідачу товар за накладними на відпуск товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 104 971,20 грн. Усі видаткові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи, підписані представниками сторін.

Відповідач факт отримання товару за всіма накладними не заперечив, однак, у відзиві зазначив, що постачання товару за накладною на відпуск товарно-матеріальних цінностей № 164 від 12.01.2022 було здійснено не по Договору № 7 від 14.01.2022.

Судом встановлено, що у накладній на відпуск товарно-матеріальних цінностей № 164 від 12.01.2022 на суму 33292,80 грн. відсутнє посилання на Договір № 7.

Факт одержання товару відповідачем підтверджується довіреністю № ДВ-22-0023 від 12.01.2022, який також не містить посилань на Договір № 7. Позивачем було оформлено рахунок № 461 від 12.01.2022 для оплати товару згідно накладної № 164 від 12.01.2022 на суму 33 292,80 грн.

Разом із тим, суд враховує, що за накладною на відпуск товарно-матеріальних цінностей № 164 від 12.01.2022 на суму 33 292,80 грн., між позивачем та відповідачем на підставі ст.ст. 11, 202, 509, 642 ЦК України, ст. 181 ГК України виникли зобов`язання, фактично сторонами у спрощений спосіб укладено договір поставки на постачання визначеного у них товару. Строк виконання грошового зобов`язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою частиною 1 ст. 692 ЦК України, згідно з якою покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Строк виконання грошового зобов`язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений вказаною спеціальною нормою, та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

Відповідно до ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

За таких обставин, факт отримання товару відповідачем і накладна № 164 від 12.01.2022, довіреність № ДВ-22-0023 від 12.01.2022 та рахунок № 461 від 12.01.2022, надані позивачем на підтвердження своїх вимог є самостійними підставами для виникнення обов`язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар, тому обов`язок з проведення розрахунків за отриманий товар, повинно було бути виконано відповідачем одразу після прийняття останнім товару за накладною № 164 від 12.01.2022.

У накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей № 811 від 02.02.2022 на суму 47 198,40 грн та № 1517 від 23.02.2022 на суму 24 480,00 грн слідує, що у них є посилання на договір № 7 від 14.01.2022, товар поставлений за цими накладними відповідає найменуванню товару, визначеному у Специфікації № 1 до вказаного Договору.

Враховуючи визначений у п.4.1 Договору № 7 від 14.01.2022 порядок оплати, оплату за поставлений товар згідно накладної № 811 від 02.02.2022 на суму 47 198,40 грн відповідач повинен був здійснити у строк до 04.03.2022 включно (02.02.2022+30 календарних днів), згідно накладної № 1517 від 23.02.2022 на суму 24 480,00 грн до 25.03.2022 включно (23.02.2022 + 30 календарних днів).

Товар за всіма накладними був отриманий представником ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» від ПП ТД «Галпідшипник», на підставі довіреностей № № ДВ-22-0086 від 02.02.2022, № ДВ -22-0146 від 23.02.2022.

Позивачем для оплати товару було виставлено рахунки: № 2479 від 02.02.2022 на суму 47198,40 грн., № 4620 від 23.02.2022 на суму 24 480,00 грн.

Крім того, до позовної заяви позивачем надано копії податкових накладних та відповідних квитанцій, що є підтвердженням реєстрації цих накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на весь поставлений товар, в тому числі і за накладною № 164 від 12.01.2022.

З матеріалів справи вбачається, що накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей № 164 від 12.01.2022 має такі ж самі ознаки, що і накладні № 811 від 02.02.2022 та № 1517 від 23.02.2022 за Договором № 7 від 14.01.2022, а саме: однаковий предмет поставки - підшипники. Зазначені накладені однакові по стилю оформлення та фіксуються подібними документами: накладні, рахунки, довіреності які складені за участю одних і тих самих осіб (одержано товар з боку відповідача однією особою - Носовою).

Враховуючи вищевикладене, отримання відповідачем товару є підставою виникнення у останнього зобов`язання оплатити отриманий товар, а саме: оплатити товар, поставлений за накладними № 811 від 02.02.2022 на суму 47 198,40 грн та № 1517 від 23.02.2022 на суму 24 480,00 грн - відповідно до умов Договору № 7 від 14.01.2022, а також товар, поставлений за накладною № 164 від 12.01.2022 згідно умов чинного законодавства, на підставі цієї оформленої накладної.

Як свідчать матеріали справи, відповідач згідно платіжного доручення № 22-0002176 від 23.02.2022 частково сплатив ЗФ ПП «ТД «Галпідшипник» вартість за поставлений товар по рахунку № 2479 від 02.02.2022 в сумі 10 000 грн.

Позивачем була надіслана на адресу відповідача претензія вих. № 204 від 17.05.2023 щодо невиконання обов`язку по розрахунку за поставлену продукцію, проте залишена без відповіді та задоволення.

Доказів повного виконання зобов`язання щодо оплати заявленої до стягнення суми основного боргу за поставлений товар відповідач суду не надав.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 94 971,20 грн (з урахуванням часткової оплати) заборгованості за поставлений товар є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми 24 889,25 грн. - інфляційних втрат та суми 3 739,31 грн 3% річних.

Відповідно до приписів ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Згідно з наданим позивачем розрахунком, втрати від інфляції та 3% річних нараховані на суму простроченого грошового зобов`язання за кожною накладною окремо:

- № 164 від 12.01.2022 на суму 33 292,80 грн. за період з 11.02.2022 по 30.06.2023 з урахуванням часткової оплати в сумі 10 000 грн., яка була сплачена 23.02.2022;

- № 811 від 02.02.2022 на суму 47198,40 грн. за період з 05.03.2022 по 30.06.2023;

-№ 1517 від 23.02.2022 на суму 24 480,00 грн. за період з 26.03.2022 по 30.06.2023.

Суд вважає розрахунок позивача виконаний не вірно, оскільки, часткова оплата в розмірі 10 000 грн. була сплачена 23.02.2022 і як зазначено в платіжному дорученні № 22-0002176 в рахунок погашення заборгованості за накладною № 811 від 02.02.2022.

Здійснивши розрахунок 3% річних з урахуванням прострочених сум та часткової оплати заборгованості за накладною № 811 та за визначений період позивача за кожною окремо поставкою, суд встановив, що розмір 3% річних складає 3 785,44 грн., що перевищує заявлену позивачем до стягнення суму. Оскільки, суд не наділений повноваженням виходити за межі заявлених позовних вимог, вимога про стягнення з відповідача 3% річних задовольняється судом в заявленій сумі 3 739,31 грн.

Розрахунок інфляційних втрат, з урахуванням прострочених сум та часткової оплати заборгованості за накладною № 811 та за визначений період позивача за кожною окремо поставкою, зроблений позивачем, судом перевірено та встановлено, що розмір втрат від інфляції складає 25 569,03 грн., що перевищує заявлену позивачем до стягнення суму. Оскільки, суд не наділений повноваженням виходити за межі заявлених позовних вимог, вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат задовольняється судом в заявленій сумі 24 889,25 грн.

Відповідачем контррозрахунок сум заявлених позивачем до стягнення річних відсотків та інфляційних втрат суду не надано.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Положення ст. ст. 76, 77 ГПК України, передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторонни, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, про які зазначено у позовній заяві, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1, 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

За таких обставин, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

В позовній заяві позивачем лише вказується попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в звязку із розглядом справи, а саме сума судових витрат на правничу допомогу адвоката становить 19 000,00 грн.

В прохальній частині позовної заяви позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі, визначеному за результатами розгляду справи в порядку, передбаченому ст. 129 ГПК України.

Проте, у порушення ч. 3 ст. 126 ГПК України позивачем не надано суду розрахунку витрат на правничу допомогу із визначенням остаточної суми таких витрат, не подано доказів на підтвердження здійснених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Також не подано доказів на підтвердження виконання послуг адвокатом (фактичного надання послуг), зокрема, підписаного акту виконаних робіт із детальним розшифруванням наданих послуг та їх вартості.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України унормовано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи наведене, заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу до стягнення не присуджуються.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький титано-магнієвий комбінат (69600, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 18, ідентифікаційний код 38983006) на Приватного підприємства Торговий дім Галпідшипник (79035, м. Львів, вул. Зелена, буд. 238-З, ідентифікаційний код 19170443) в особі Запорізької філії Приватного підприємства Торговий дім Галпідшипник (69068, м. Запоріжжя, вул. Фонвізіна, буд. 8, ідентифікаційний код ВП 26221230) 94 971, 20 грн. (дев`яносто чотири тисячі дев`ятсот сімдесят одна грн. 20 коп.) заборгованості за поставлений товар, 3 739,31 грн. (три тисячі сімсот тридцять дев`ять грн. 31 коп.) - 3% річних, 24 889,25 (двадцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят дев`ять грн. 25 коп.) грн. втрат від інфляції.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький титано-магнієвий комбінат (69600, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 18, ідентифікаційний код 38983006) на Приватного підприємства Торговий дім Галпідшипник (79035, м. Львів, вул. Зелена, буд. 238-З, ідентифікаційний код 19170443) в особі Запорізької філії Приватного підприємства Торговий дім Галпідшипник (69068, м. Запоріжжя, вул. Фонвізіна, буд. 8, ідентифікаційний код ВП 26221230) 2 684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) грн. витрат зі сплати судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 15.09.2023.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.