Рішення

від 14.09.2023 по справі 910/14523/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.09.2023Справа № 910/14523/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03680) в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансстрім" (вул Підлісна 1, м. Київ, 03164)

про стягнення 25 538,88 грн.

Представники сторін: не викликались.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно - Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансстрім" про стягнення 25 538,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язань з оплати виконаного позивачем технічного обслуговування вагонів з відчепленням, а також оплати за подавання, зберігання та маневрову роботу у вказаній сумі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2023 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Через відділ діловодства суду 30.01.2023 року від позивача на виконання вимог ухвали суду від 11.01.2023 року надійшла заява б/н від 19.01.2023 року про усунення недоліків позовної заяви, за результатами розгляду якої суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/14523/22 та приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, за відсутності підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, господарським судом на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України вирішено розгляд справи № 910/14523/22 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Суд зазначає, що згідно частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду від 06.02.2023 року була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: вул Підлісна 1, м. Київ, 03164.

Проте, ухвала суду від 06.02.2023 року повернута відділенням поштового зв`язку 12.03.2023 року неврученою відповідачу у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

В той же час судом згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено відповідність адреси місцезнаходження відповідача ТОВ «Трансстрім» зазначеній на конверті, що повернувся.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача, матеріали справи не містять та суду невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, постанові від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/9, постанові від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/18).

Окрім того, згідно пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи наведе, господарський суд зазначає, що відповідач, враховуючи надсилання останньому претензії, не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 910/14523/22 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Окрім цього, про відкриття провадження у справі відповідач додатково повідомлений шляхом надсилання судом засобами електронного зв`язку на електронну адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та в гарантійних листах ТОВ "Трансстрім", а саме info@transstream.org копії ухвали суду від 06.02.2023 року про відкриття провадження у справі № 910/14523/23, факт отримання якої 08.02.2023 року підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку електронного листа до електронної скриньки.

З огляду на вищевикладене суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження відповідача та повідомлення його про розгляд справи судом.

Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статтями 165, частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 06.02.2023 року, відповідач мав подати відзив на позовну заяву.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час розгляду справи до суду також не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд звертає увагу, що сам лише факт не отримання стороною кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу суду про відкриття провадження у справі для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернута до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду та нереалізації своїх процесуальних прав, зокрема, в частині надання відзиву на позовну заяву, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Наразі, від відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 165 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансстрім» не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем суду не надано.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частинами 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Так, Порядок експлуатації власних вантажних вагонів на залізничному транспорті загального користування регламентують Правила експлуатації власних вантажних вагонів затверджених наказом Міністерство інфраструктури України від 29.01.2015 року №17, відповідно до пункту 1.1 яких Правила є обов`язковими при перевезеннях вантажів вагонами, що перебувають у власності перевізників, операторів, підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців, які орендують їх в інших власників або якими вони володіють на підставі договору управління майном, договору про спільну діяльність тощо.

Відповідно до пункту 4.1 вказаних Правил випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред`явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу.

Разом з тим, абзацом 1 п. 12.1 розділу 12 «Технічне обслуговування і ремонт рухомого складу, в тому числі спеціального самохідного рухомого складу» Правил технічної експлуатації залізниць, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 грудня 1996 року № 411, визначено, що забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться.

Підставою для відчеплення та направлення вантажних вагонів в ПР (поточний ремонт з відчепленням вантажних вагонів) є несправності, виявлені оглядачем вагонів згідно з Технічними вимогам до вузлів і деталей вагонів в експлуатації, Інструкції з технічного обслуговування вагонів в експлуатації, затвердженої на п`ятдесятому засіданні Ради по залізничному транспорту держав-учасників Співдружності (протокол від 21-22 травня 2009 року №50) з оформленням повідомлення форми ВУ-23М та інструкції ЦВ-0043 затвердженої наказом №417Ц Укрзалізниці від 25.09.2008 року.

Згідно вимог пункту 6.1.8 Інструкції з технічного обслуговування вагонів в експлуатації - ЦВ-0043, затвердженої наказом Укрзалізниці від 25.09.2008 року № 417-Ц, при виявленні несправностей, що вима гають відчеплення вагонів, оглядач наносить роз мітку крейдою, повідомляє по телефону чи радіо зв`язку оператора ПТО про обсяг ремонту, виписує в двох екземплярах повідомлення форми ВУ-23М, якщо вагон загрожує безпеці руху, оглядач на зво роті форми ВУ-23М вказує швидкість з якою ва гон повинен прямувати до місця виконання ремо нту і передає черговому по станції та оператору ПТО. Цю роботу контролює керівник зміни.

В свою чергу, порядок складання облікових та звітних форм при виявленні несправного стану вагонів врегульовано «Методичними вказівками з порядку складання облікових та звітних форм по вагонному господарству» - ЦВ-0127, які затвердженні та введені в дію Наказом Укрзалізниці від 01.04.2011 року № 114-Ц (далі - Методичні вказівки).

У відповідності до пункту 5.15 вказаних Методичних вказівок повідомлення форми ВУ-23М є документом, що засвідчує технічно несправний стан вагона, і є підставою для перерахування вагонів із робочого парку до неробочого до числа несправних.

Згідно з пунктом 5.15.2 Методичних вказівок повідомлення видається на кожний вантажний вагон, рефрижераторну секцію інвентарного парку Укрзалізниці та на власні вагони, що підлягають капітальному, деповському і технічному обслуговуванню з відчепленням (ТОв-1, ТОв-2).

Як встановлено судом за матеріалами справи, протягом 2021 року при огляді працівниками Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» (оглядачами вагонів) вантажних вагонів Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансстрім» були виявлені та забраковані несправні вагони відповідача, за фактом встановлення яких складені повідомлення про ремонт або технічне обслуговування вагону (форма ВУ-23М) згідно з пунктом 5.15 вказаних Методичних вказівок, а саме: повідомлення № 0089 від 28.10.2021 року на вагон № 58140500, № 0167 від 30.10.2021 року на вагон № 55740005, № 9270 від 03.11.2021 року на вагон № 56690910, № 9904 від 10.11.2021 року на вагон № 58140500, № 9905 від 11.11.2021 року на вагон № 56663727, № 9077 від 19.12.2021 року на вагон № 55740005, № 9978 від 19.12.2021 року на вагон № 56531171, копії яких наявні в матеріалах справи.

За наслідками повідомлення про виявлені позивачем несправності вагонів відповідач звернувся до позивача з гарантійними листами № 04-10/21 від 04.10.2021 року, № 29-10/21 від 29.10.2021 року, № 30-10/21 від 30.10.2021 року, № 03-03/21 від 03.11.2021 року, № 11-11/21 від 11.11.2021 року, № 20-12/21 від 20.12.2021 року, в яких у зв`язку з переведенням вагонів до неробочого парку просив здійснити ремонт та технічне обслуговування 7 вагонів № 58140500, 55740005, 56690910, 58140500, 56663727, 55740005, 56531171, а також гарантував оплату за проведені ремонтні роботи. Копії вказаних гарантійних листів відповідача наявні в матеріалах справи.

Як зазначає позивач у позовній заяві та встановлено судом, для виконання ремонту та технічного обслуговування вантажних вагонів при їх підготовці до подальших перевезень з відчепленням від складу потяга (далі - ТОв-2), вищезазначені вагони були відчеплені від поїзда та подані на відповідні ремонтні колії відповідних ПТО (пунктів технічного обслуговування) виробничого підрозділу експлуатаційне вагонне депо Жмеринка регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» (далі - ВЧДЕ-4 Жмеринка).

Відчеплення вагонів для виконання ТОв-2 виконували оглядачі-ремонтники вагонів ПТО Жмеринка (пункту технічного обслуговування) згідно вимог пункту 6.2.1 Інструкції з технічного обслуговування вагонів в експлуатації - ЦВ-0043), затвердженої наказом Укрзалізниці від 25.09.2008 року № 417-Ц, відповідно до якого вагони, що вимагають обслуговування з відчепленням від поїзда, після розмітки оглядачами і видачі на них повідомлення форми ВУ-23М, маневровими засобами станції подають на спеціалізовані колії, які оснащені необхідними технологічними пристроями.

Таким чином, виходячи із приписів статті 202 Цивільного кодексу України суд приходить до висновку, що на підставі зазначених гарантійних листів відповідача, повідомлень позивача про ремонт та/або технічне обслуговування вагонів (форма ВУ-23М) та повідомлень форми ВУ-23М на ремонт та технічне обслуговування вагонів сторонами вчинені дії, спрямовані на набуття цивільних прав та обов`язків. Так, зміст зобов`язальних відносин сторін полягає в тому, що позивач зобов`язався здійснити ремонт та технічне обслуговування 7 спірних вантажних вагонів відповідача, а відповідач в свою чергу зобов`язався оплатити їх ремонт.

Аналіз правовідносин, які виникли між сторонами, свідчить, що між сторонами фактично був укладений договір підряду на виконання ремонтних робіт, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 Цивільного кодексу України.

При цьому, враховуючи те, що між сторонами у справі виникли правовідносини щодо надання залізницею послуг по організації робіт поточного ремонту з відчепленням вантажних вагонів, додатковому застосуванню підлягають норми спеціального законодавства з питань технічного обслуговування вагонів на залізничному транспорті, зокрема, Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерство інфраструктури України від 29.01.2015 року №17, Інструкції з технічного обслуговування вагонів в експлуатації, затвердженої на п`ятдесятому засіданні Ради по залізничному транспорту держав-учасників Співдружності (протокол від 21-22 травня 2009 року №50), Інструкції з технічного обслуговування вагонів в експлуатації - ЦВ-0043, затвердженої наказом Укрзалізниці від 25.09.2008 року № 417-Ц тощо.

Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно частинами 4, 5 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Прийняття робіт може здійснюватися після попереднього випробування, якщо це передбачено договором будівельного підряду або випливає з характеру робіт. У цьому випадку прийняття робіт може здійснюватися лише у разі позитивного результату попереднього випробування.

Частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Водночас, підтвердженням факту виконання ремонту та технічного обслуговування вагонів є Повідомлення про приймання вагонів із ремонту форми ВУ-36М, яке підлягає оформленню відповідно до вимог Методичних вказівок з порядку складання облікових та звітних форм по вагонному господарству.

Відповідно до пункту 5.21.1 Методичних вказівок повідомлення про приймання вантажних вагонів з ремонту форми ВУ- 36М є документом, що засвідчує виконання ремонту вагона у повній відповідності до правил ремонту, технічних умов, креслень та придатності вагона для подальшої експлуатації. На підставі повідомлення відремонтовані вагони знімаються з обліку несправних і перераховуються у робочий парк.

Судом за матеріалами справи встановлено, що по закінченню позивачем ТОв-2 на вказані вагони у відповідності до пункту 5.21 Методичних вказівок були складені повідомлення про приймання вантажних вагонів із ремонту (форма ВУ-36М), а саме: повідомлення №0472 від 29.10.2021 року на вагон №58140500, № 0544 від 01.11.2021 року на вагон №55740005, № 0480 від 04.11.2021 року на вагон № 56690910, № 0498 від 11.11.2021 року на вагон № 58140500, № 0498 від 11.11.2021 року на вагон № 56663727, № 0108 від 20.12.2021 року на вагон № 55740005, № 0108 від 20.12.2021 року на вагон № 56531171, копії яких наявні в матеріалах справи.

Разом з цим, згідно вимог пункту 5.14 Методичних вказівок перелік ремонтних робіт, що виконуються на відчепленому вагоні, зазначається у дефектній відомості форми ВУ-22, яка складається майстром ремонтного підприємства (депо) стосовно кожного несправного вагону.

Так, перелік ремонтних робіт, виконаних на спірних 7 вагонах відповідача, вказано в дефектних відомостях на ремонт вантажних вагонів (форма ВУ-22), а саме: дефектна відомість від 29.10.2021 року на вагон № 58140500, від 01.11.2021 року на вагон № 55740005, від 04.11.2021 року на вагон № 56690910, від 11.11.2021 року на вагон № 58140500, від 11.11.2021 року на вагон № 56663727, від 20.12.2021 року на вагон № 55740005, від 20.12.2021 року на вагон № 56531171, копії яких наявні в матеріалах справи.

Зокрема, згідно вказаних дефектних відомостей позивачем був проведений наступний ремонт спірних вагонів: виконано технічне обслуговування ходових частин, колісних пар та буксових вузлів, автозчепного та ударно-тягового пристрою, кузова, рами, гальмівного обладнання; виконано випробування гальм; проведені зварювальні роботи на вагонах тощо.

Таким чином, наявними в матеріалах справи повідомленнями форми ВУ-36М, які є документом, що засвідчує завершення виконання ремонту та придатність до подальшої експлуатації вантажного вагона, а також дефектними відомостями форми ВУ-22, що підтверджують перелік та обсяг виконаних ремонтних робіт підтверджується, що позивачем був виконаний ремонт/технічне обслуговування по вагонам № 58140500, 55740005, 56690910, 58140500, 56663727, 55740005, 56531171 належним чином та у повній відповідності до правил ремонту.

При цьому суд приймає до уваги, що зазначені вище Методичні вказівки не містять вимог, зокрема, про складання вказаних дефектних відомостей форми ВУ-22 та повідомлень форми ВУ-23М, ВУ-36М у присутності уповноваженого представника платника ремонту несправних вагонів, рівно як і вимог про засвідчення підписом цих дефектних відомостей та повідомлень з боку платника ремонту несправних вагонів.

Разом з цим, доказів пред`явлення відповідачем претензій щодо виявлення відхилень при виконанні позивачем робіт від належної якості до суду не надходило, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання позивачем рентних робіт з боку відповідача відсутні.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов`язання по виконанню ремонтних робіт в обсягах, необхідних для подальшої експлуатації вантажних вагонів, а відповідачем, у свою чергу, прийнято виконання цих робіт у вказаних обсягах без будь - яких зауважень.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

За приписами частин 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Судом також встановлено, що вартість ремонту кожного спірного вагону була визначена позивачем в калькуляціях на технічне обслуговування з відчепленням відповідного вагону для ТОВ "Трансстрім", копії яких наявні в матеріалах справи, в яких, зокрема, визначено кількість та вартість виконаних ремонтних робіт, а також кількість та вартість витраченого матеріалу.

Наразі, на підставі вищенаведених калькуляцій позивачем були виставлені відповідачу відповідні рахунки на оплату послуг за проведення технічного обслуговування з відчепленням вагонів на загальну суму 19 248,44 грн., а саме: рахунок № 962/398 від 25.11.2021 року на суму 5 387,47 грн., № 963/398 від 25.11.2021 року на суму 5 128,88 грн., № 1056/398 від 22.12.2021 року на суму 5 580,46 грн., № 901/398 від 31.10.2021 року на суму 3 151,63 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

В той же час судом встановлено, що вищенаведеними гарантійними листами відповідач надав згоду на ремонт вагонів та гарантував оплату вартості ремонту 7 вагонів, які безпосередньо були вказані в цих гарантійних листах.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, є зобов`язанням.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте, не зважаючи на виконання позивачем ремонтних робіт, відповідач розрахунок за ремонт спірних 7 вагонів не здійснив, у зв`язку з чим за ТОВ «Трансстрім» рахується заборгованість у загальній сумі 19 248,44 грн.

Крім того судом за матеріалами справи встановлено, що для проведення ремонту та технічного обслуговування спірні вагони спочатку були відчеплені від поїзда та подані в ремонт, а після проведення ремонту були випущені з ремонту та стосовно них станцією Жмеринка було надано обов`язкові залізничні послуги з подавання-забирання вагонів та маневрової роботи.

Згідно з пунктом 4 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999 року, плата за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу нараховується за Відомостями плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу (форма ГУ-46а), які оформляються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів. Відомості плати за користування вагонами, контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, Пам`ятки про видачу/приймання контейнерів, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами оформляються в електронному або паперовому вигляді.

Так, позивачем було нараховано плату за подавання/забирання 7 спірних вагонів відповідача та маневрову роботу, про що складено Відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу (форма ГУ-46а), а саме: № 05100309 від 04.10.2021 року, № 05100312 від 05.10.2021 року, № 06100314 від 06.10.2021 року, № 11100324 від 11.10.2021 року, № 29100357 від 29.10.2021 року, № 31100362 від 31.10.2021 року, № 01110364 від 01.11.2021 року, № 03110368 від 03.11.2021 року, № 04110369 від 04.11.2021 року; № 11110384 від 11.11.2021 року, № 19120461 від 19.12.2021 року, № 20120463 від 20.12.2021 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги «Тарифне керівництво №1» (підпункт 14.1 пункт 14 розділу II) плата за перевезення в порожньому стані власних або орендованих вагонів (після вивантаження та під навантаження, у ремонт або з ремонту, з провідниками) визначається за тарифною схемою 14.

Так, керуючись вказаним Тарифним керівництвом №1 позивачем було нараховано відповідачу вартість послуг за маневрові роботи та за подавання/забирання вагонів №58140500, 55740005, 56690910, 58140500, 56663727, 55740005, 56531171, 58140484 у загальній сумі 6 290,44 грн. та виставлено відповідні рахунки на оплату за подавання та забирання вагонів, а саме: № 1016/398 від 30.11.2021 року на суму 530,66 гри, № 972/398 від 29.11.2021 року на суму 637,54 грн., № 1064/398 від 22.12.2021 року на суму 1 177,56 грн., № 971/398 від 29.11.2021 року на суму 563,72 грн., № 1017/398 від 30.11.2021 року на суму 530,66 грн., № 911/398 від 31.10.2021 року на суму 2 850,30 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Проте, відповідачем вказані рахунки оплачено не було.

З метою досудового врегулювання спору та у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку по оплаті виконаних позивачем робіт з технічного обслуговування та ремонту вагонів з відчепленням, а також по оплаті послуг за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу позивач звернувся до відповідача з претензією №НЮ-16-81/22П від 10.02.2022 року (вих.№ВЧДЕ-4-8/124), в якій вимагав сплатити наявну заборгованість за отримані послуги.

До вказаної претензії позивачем також було додано рахунки на оплату за проведене технічне обслуговування на загальну суму 16 096,81 грн., а також рахунки на оплату за подавання/забирання та маневрову роботу на загальну суму 3 509,48 грн.

Факт надсилання вказаної претензії підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку від 16.02.2022 року та опису вкладення від 16.02.2022 року.

Проте, оскільки вказана претензія була залишена відповідачем без задоволення, позивач повторно надіслав на адресу відповідача претензію №НЮ-16-122/22П від 18.10.2022 року (вих.№ВЧДЕ-4-8/910), в якій вимагав сплатити наявну заборгованість за отримані послуги у загальному розмірі 25 538,88 грн.

До вказаної претензії позивачем також було додано рахунки на оплату за проведене технічне обслуговування вагонів на загальну суму 19 248,44 грн., а також рахунки на оплату за подавання/забирання та маневрову роботу на загальну суму 6 290,44 грн.

Факт надсилання вказаної претензії підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку від 31.10.2022 року та накладною №2310401129037 від 31.10.2022 року.

Окрім цього судом враховано, що позивачем було складено Відомість плати за користування вагонами (форма ГУ-46) № 05100311 від 05.10.2021 року щодо вагону №58140484, та, як зазначив позивач у позовній заяві, згідно з гарантійним листом відповідача №04-10/21 від 04.10.2021 року, копія якого наявна в матеріалах справи, ТОВ «Трансстрім» розрахувався з позивачем за ремонт вказаного вантажного вагону, проте за подавання/забирання вказаного вагону кошти не сплатив.

Суд зазначає, що згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, оскільки сторонами у справі строків оплати наданих послуг узгоджено не було, та враховуючи відсутність в матеріалах справи будь-яких інших доказів надсилання відповідачу рахунків на оплату на загальну суму 25 538,88 грн., окрім як разом з претензією №НЮ-16-122/22П від 18.10.2022 року суд вважає, що фактично наявні в матеріалах справи рахунки на оплату були направлені позивачем відповідачу 31.10.2022 року разом з претензією в порядку частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Таким чином, враховуючи приписи частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що відповідач повинен був виконати обов`язок щодо оплати гарантованого ним ремонту вагонів, а також сплатити кошти за подавання/забирання вагонів у семиденний строк від дня пред`явлення йому вимоги, тобто у строк з 31.10.2022 року по 07.11.2022 року.

З урахуванням зазначеного, строк виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати гарантованого ним ремонту вагонів та маневрової роботи станом на час вирішення спору є таким, що настав.

Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом, свої зобов`язання щодо перерахування коштів за виконані позивачем підрядні роботи з технічного обслуговування та ремонту вантажних вагонів в розмірі 19 248,44 грн., а також за надані позивачем послуги з подавання, забирання та маневрову роботу у розмірі 6 290,44 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, відповідач не виконав, в результаті чого у останнього станом на час звернення до суду утворилась заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 25 538,88 грн., яку позивач просив стягнути в судовому порядку.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо визначення розміру заборгованості на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначав розмір заборгованості за виконані роботи з технічного обслуговування/ремонту вантажних вагонів та за послуги з подавання/забирання вагонів на підставі наданих позивачем доказів.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов`язань у встановлений законом строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів оплати виконаних позивачем робіт та наданих послуг відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 25 538,88 грн. боргу підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансстрім" (вул. Підлісна 1, м. Київ, 03164, код ЄДРПОУ 37388051) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 40081221) 25 538 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот тридцять вісім) грн. 88 коп. основного боргу та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 14 вересня 2023 року.

Суддя А.М. Селівон