Рішення

від 13.09.2023 по справі 922/3090/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2023 р. Справа № 922/3090/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального спеціалізованого підприємства "Інженерні мережі" (адреса: 61202, м. Харків, пр.-т Перемоги, буд. 50-Б; код ЄДРПОУ 37577078) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківські домофонні системи" (адреса: 61001, м. Харків, пр.-т Гагаріна, буд. 7, кім. 1; код ЄДРПОУ 40419742) про стягнення 354928,00 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Комунальне спеціалізоване підприємство "Інженерні мережі" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківські домофонні системи" (далі - відповідач) 354928,00 грн.

Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору сервітуту № Д-01052018/1 від 27.04.2018 щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за надане за цим договором право користування відповідачем несучими конструкціями житлових, нежитлових будівель та споруд, що належать територіальній громаді міста Харкова для розміщення та технічного обслуговування обладнання.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.07.2023 відкрито провадження у справі № 922/3090/23; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом трьох днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом трьох днів з дня отримання відповіді на позов.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв`язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копію ухвали від 13.07.2023 про відкриття провадження у справі.

Копію зазначеної ухвали сторони отримали, про що свідчать залучені до матеріалів справи зворотні поштові повідомлення, згідно з якими направлялась поштова кореспонденція.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення сторін порядок розгляду даної справи, а останні в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.

В процесі розгляду справи відповідач надіслав на адресу суду відзив (вх. № 20485 від 02.08.2023), в якому просить суд при розгляді справи № 922/3090/23 прийняти рішення про задоволення позовних вимог Комунального спеціалізованого підприємства "Інженерні мережі" та розстрочити для Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківські домофонні системи" виконання рішення суду на період часу, починаючи з вересня 2023 року до серпня 2024 року включно по 29577,33 грн кожного місяця. Відповідач вказує, що порушення умов договору сервітуту № Д-01052018/1 від 27.04.2018 відбулося не з його вини та було зумовлено обставинами, що не залежали від його волі, а саме в зв`язку з початком війни та введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022. Відповідач зазначає, що він має об`єктивну фінансову можливість виконання рішення суду з розстроченням починаючи з вересня 2023 року до серпня 2024 включно по 29577,33 грн. кожного місяця, тоді як станом на даний час така можливість в нього відсутня.

Позивач надіслав на адресу суду відповідь на відзив (вх. № 22726 від 24.08.2023), в якому просить суд задовольнити свої позовні вимоги та відмовити у задоволенні клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення. Позивач вказує на неналежну поведінку з боку відповідача, як сторони за договором, яка відобразилася в ухиленні від підписання направлених на його актів та ухилення від оплати щомісячних платежів за цим договором без надання будь-яких пояснень з цього приводу.

Позивач зазначає, що Комунального спеціалізованого підприємства "Інженерні мережі" є підприємством, працівники якого з початку повномасштабного російського вторгнення сприяють відновленню надання послуг кабельного телебачення та інтернету тощо. На відновлення зруйнованої та пошкодженої інфраструктури територіальної громади міста Харкова та здійснення своєї діяльності підприємство позивача потребує значних фінансових ресурсів, а тому надання відповідачу розстрочки у виконанні рішення порушить як баланс інтересів сторін, так і негативно вплине на можливість позивача надавати послуги населенню.

Відповідач не скористався своїм правом на подання заперечень.

Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 27.04.2018 між позивачем, як КСП, та відповідачем, як користувачем, укладено договір сервітуту № Д-01052018/1 (далі за текстом договір; а. с. 12-15), предметом якого (п. 2.1.) є надання обмеженого права користування несучими конструкціями житлових, нежитлових будівель та споруд, що належать територіальній громаді міста Харкова для розміщення та технічного обслуговування обладнання.

Пунктом 2.2. договору визначено зміст сервітуту:

КСП надає Користувачу обмежене право користування несучими конструкціями житлових, нежитлових будівель та споруд, що належать територіальній громаді міста Харкова, в межах, визначених у Додатку № 1 до цього Договору для розміщення та технічного обслуговування Обладнання з метою забезпечення надання телекомунікаційних послуг мешканцям будинку (далі по тексту - Право), а Користувач здійснює плату за надане КСП Право на умовах, що визначені цим Договором.

Відповідно до п. 3.3 договору, користувач зобов`язаний своєчасно вносити плату за користування сервітутом, в порядку, визначеному договором.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата проводиться користувачем щомісячно до 20 числа поточного місяця.

У п. 6.3 договору сторонами встановлено, що оплата здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок КСП, в розмірі, визначеному в додатку № 2 до цього договору.

На підставі п. 6.4 договору порядок, умови оплати та ціна договору переглядаються сторонами щорічно, але не пізніше 15 січня.

Додатком № 1 від 27.04.2018 до договору сторони узгодили перелік житлових, нежитлових будівель та споруд, що належить територіальній громаді м. Харкова, в яких Користувачу надається право для розміщення обладнання (територія).

Додатком № 2 від 27.04.2018 до договору сторони узгодили розрахунок плати за право для розміщення обладнання, згідно додатку № 1 до договору.

Додатковими угодами № 1 від 10.12.2018, № 2 від 29.11.2019, № 3 від 30.11.2020 сторони узгоджували продовження строку дії договору.

Останньою додатковою угодою сторони виклали п. 9.2. договору в наступній редакції: «9.2. Якщо за тридцять календарних днів до закінчення строку дії даного Договору жодна зі Сторін письмово не заявить про намір розірвати даний Договір, то він вважається продовженим (пролонгованим) ще на один календарний рік на таких самих умовах. Така пролонгація строку даного Договору можлива без обмеження терміну.»

Додатковою угодою № 4 від 31.05.2021 сторони внесли зміни до Додатку № 1 до договору щодо переліку житлових, нежитлових будівель та споруд, що належить територіальній громаді м. Харкова, в яких Користувачу надається право для розміщення обладнання (територія).

Відповідно до умов додаткової угоди № 5 від 03.11.2021 до договору (а. с. 45) сторони внесли зміни до Додатку № 2 до договору, та узгодили, що загальна місячна сума оплати за договором складає 26736,00 грн.

Додатковою угодою № 6 від 31.03.2023 сторони вдруге внесли зміни до Додатку № 1 до договору щодо переліку житлових, нежитлових будівель та споруд, що належить територіальній громаді м. Харкова, в яких Користувачу надається право для розміщення обладнання (територія).

Пунктом 2 даної додаткової угоди сторонами також внесено зміни до Додатку № 2 до договору, та узгодили, що загальна місячна сума оплати за договором складає 11376 грн.

При зверненні до суду з позовом у даній справі відповідач стверджує, що станом на 20.06.2023 сплата за Договором відповідачем належним чином не здійснюється, а саме з 01.01.2022 по 30.06.2023 його заборгованість перед позивачем складає 354928,00 грн. Направлені позивачем на адресу відповідача акти приймання-передачі, акт звіряння відповідачем не підписувалися

Обставини щодо існування боргу в зазначеній сумі відповідачем не спростовуються.

З метою досудового врегулювання спору позивач надсилав на адресу відповідача претензію № 458/0/2600-23 від 23.06.2023 з вимогою про погашення існуючою заборгованості (а. с. 56-60). Однак, зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Зазначені обставини стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі в якому позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 354928,00 грн заборгованості за договором.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За змістом ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 401 ЦК України передбачено право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

На підставі ч. 1 ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

За змістом ч. ч. 1-3 ст. 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідност. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В даному випадку, як свідчать матеріали справи, станом на 30.06.2023 борг відповідача перед позивачем за договором сервітуту № Д-01052018/1 від 27.04.2018 становить суму 354928,00 грн. Зазначене визнається і самим відповідачем, зокрема, у відзиві на позовну заяву. Строк виконання відповідачем своїх зобов`язань зі сплати цього боргу встановлено умовами договору, та є таким, що настав.

Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати цього боргу, суд приходить до висновку про задоволення позову, та стягнення вказаного боргу в сумі в сумі 354928,00 грн з відповідача на користь позивача.

Щодо заяви відповідача про відстрочення виконання рішення, суд зазначає.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 331 ГПК України, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

Отже, підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений судом.

В рішенні Конституційного Суду України N 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява N 22774/93, п. 74).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 р. у справі Корнілов та інші проти України, заява № 36575/02, тривалість виконання вісім місяців). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).

Таким чином, для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 920/199/16.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочки.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

При цьому, господарське процесуальне законодавство надає суду право відстрочити або розстрочити виконання судового рішення, але розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Суд враховує те, що 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Згідно з Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 № 2263-IX. На часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ, та Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-ІХ), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб (указ Президента України № 58/2023 від 06.02.2023). Таким чином, станом на теперішній час продовжено строк дії воєнного стану в Україні.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34,38,39,41,44,53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1ст. 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану.

Загальновідомо, що військовий стан негативно вплинув на більшість суб`єктів господарювання: скоротилися обсяги товарообігу та продаж, підприємці зазнали збитків та/або взагалі знищені. У цьому контексті першочерговим завданням державних органів є вжиття відповідних заходів з метою мінімізації ризиків та втрат вітчизняного товаровиробника, захист населення держави і національних виробників продукції та послуг.

У даному випадку, як свідчать матеріали справи, підприємство боржника є виконавцем важливої соціальної функції, здійснює забезпечення мешканців м. Харкова послугами з ремонту та технічного обслуговування аудіо-домофонних систем, що встановлені в багатоквартирних будинках на території м. Харкова.

Таким чином, основним джерелом надходження коштів відповідачу є сплата мешканцями міста Харкова наданих відповідачем послуг.

Однак, в зв`язку з початком військових дій в м. Харкові та Харківської області, що пов`язані з агресією Російської Федерації проти України з 24.02.2023 значна частина мешканців м. Харкова припинила оплату, зокрема, комунальних та інших послуг, пов`язаних з утриманням будинків.

Матеріали справи також свідчать про те, що станом на дату винесення даного судового рішення фінансово-економічний стан підприємства відповідача є скрутним, зокрема згідно з наданих відповідачем виписок з банківських рахунків вбачається відсутність коштів в розмірі необхідному для погашення заборгованості одним платежем. Разом з тим, судом враховано, що одночасне і повне виконання рішення суду у даній справі може призвести до погіршення фінансового становища боржника, зупинки фінансово-господарської діяльності підприємства відповідача та подальшого його банкрутства у зв`язку з неплатоспроможністю, втрати працівниками підприємства відповідача роботи, зупинення надання соціальної функції з забезпечення мешканців та гостей м. Харкова послугами з ремонту та технічного обслуговування аудіо-домофонних систем, припинення надходжень від відповідача до державного та місцевого бюджетів у вигляді податку.

Разом з тим, розстрочення виконання рішення у даній справі протягом року рівними частинами не порушить баланс інтересів сторін, а досягне мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для відповідача з інтересом позивача, сприятиме можливості продовження господарської діяльності відповідача і зробить реальною можливість отримання позивачем стягнутих за рішенням суду коштів.

Отже, враховуючи вказане вище, суд дійшов висновку про можливість розстрочення виконання рішення суду протягом одного року.

За таких обставин, заява відповідача (вх. № 20485 від 02.08.2023) про розстрочення виконання рішення підлягає задоволенню, з наданням відповідачу розстрочення виконання рішення в частині стягнення боргу за договором до 31.08.2024 рівними щомісячними платежами кожного місяця.

Крім того, на підставі ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 5323,92 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 231, 232-233, 237-238, 240-241, 331 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківські домофонні системи" (адреса: 61001, м. Харків, пр.-т Гагаріна, буд. 7, кім. 1; код ЄДРПОУ 40419742) на користь Комунального спеціалізованого підприємства "Інженерні мережі" (адреса: 61202, м. Харків, пр.-т Перемоги, буд. 50-Б; код ЄДРПОУ 37577078) 354928,00 грн заборгованості за договором сервітуту № Д-01052018/1 від 27.04.2018

Розстрочити виконання рішення в частині стягнення 354928,00 грн заборгованості за договором сервітуту № Д-01052018/1 від 27.04.2018 згідно з наступним графіком:

- 29577,33 грн. заборгованості до 30.09.2023;

- 29577,33 грн. заборгованості до 31.10.2023;

- 29577,33 грн. заборгованості до 30.11.2023;

- 29577,33 грн. заборгованості до 31.12.2023;

- 29577,33 грн. заборгованості до 31.01.2024;

- 29577,33 грн. заборгованості до 29.02.2024;

- 29577,33 грн. заборгованості до 31.03.2024;

- 29577,33 грн. заборгованості до 30.04.2024;

- 29577,33 грн. заборгованості до 31.05.2024;

- 29577,33 грн. заборгованості до 30.06.2024;

- 29577,33 грн. заборгованості до 31.07.2023;

- 29577,37 грн. заборгованості до 31.08.2023;

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківські домофонні системи" (адреса: 61001, м. Харків, пр.-т Гагаріна, буд. 7, кім. 1; код ЄДРПОУ 40419742) на користь Комунального спеціалізованого підприємства "Інженерні мережі" (адреса: 61202, м. Харків, пр.-т Перемоги, буд. 50-Б; код ЄДРПОУ 37577078) 5323,92 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяО.І. Байбак