Рішення

від 15.09.2023 по справі 922/3305/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2023 р. Справа № 922/3305/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Плант Сервіс" (адреса: 03022, м. Київ, вул. Сумська, буд. 3; код ЄДРПОУ 37479995) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобудпарк" (адреса: 62340, Харківська обл., Дергачівський р.-н, с. Черкаська Лозова, вул. Елітна, буд. 1; код ЄДРПОУ 44186094) про стягнення 770722,64 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Плант Сервіс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобудпарк" (далі - відповідач) 770722,64 грн, з яких:

754202,51 грн - сума основного боргу;

3771,01 грн - інфляційного збільшення;

5207,10 грн - 3% річних;

7542,02 грн - пені.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 11560,84 грн та витрати на правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи в суді першої інстанції в розмірі, визначеному відповідно до поданих протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду згідно з ст. 129 ГПК України.

Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов договору поставки № 8/1ПР від 05.07.2021 щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за отриманий товар.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.07.2023 відкрито провадження у справі № 922/3305/23; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на позов.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання їм можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв`язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копію ухвали від 25.07.2023 про відкриття провадження у справі.

Копію зазначеної ухвали сторони отримали, про що свідчать залучені до матеріалів справи зворотні поштові повідомлення, згідно з якими направлялась поштова кореспонденція на адреси сторін(а. с. 57-58).

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення сторін про розгляду справи, а останні в розумінні вимог ст. ст. 120, 242 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.07.2023.

Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 05.07.2021 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки № 8/1ПР (а. с. 9-13), за змістом якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупцю посадковий матеріал, рослини (надалі товар), а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується отримувати товар та оплачувати його (п. 1.1).

Згідно з п. 2.1 договору договірна ціна визначається у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору та становить 822896,75 грн (вісімсот двадцять дві тисячі вісімсот дев`яносто шість гривень 75 копійок), в т. ч. ПДВ 137149,46 грн (сто тридцять сім тисяч сто сорок дев`ять грн 46 коп.).

На підставі п. п. 3.1, 3.5 договору поставка товару здійснюється до 31.12.2021.

Датою поставки товару вважається день, в який товар фактично переданий від постачальника до покупця (одержувача) в місці призначення, яке визначене в договорі, в належній якості та кількості та з необхідним пакетом документів, до якого входять:

видаткова накладна;

рахунок-фактура.

Зазначені вище документи мають бути складені українською мовою та надані в оригіналах, підписаних уповноваженим представником та скріплених печаткою постачальник.

Згідно з п. п. 4.1-4.2 договору покупець здійснює попередню оплату товару у розмірі 246869,03 грн (двісті сорок шість тисяч вісімсот чотири гривні 84 коп.).

Оплата товару здійснюється за рахунок бюджетних коштів.

Остаточний розрахунок після отримання коштів від замовника.

Відповідно до п. 4.3 договору у разі затримки фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 5 банківських днів з дати отримання фінансування на товар на свій розрахунковий рахунок. Покупець не несе відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань у разі затримки фінансування.

У п. 8.2 договору сторони передбачили, що за прострочення строку оплати, передбаченого п. 4.2-4.3 договору, покупець на письмову вимогу постачальника сплачує пеню за кожен день прострочення оплати. Сторони встановили, що розмір пені не може бути більший 1% (одного відсотка) від суми неоплаченою вартості товару.

Специфікацією, яка є додатком № 1 до договору, сторони узгодили найменування, кількість та ціну товару, який позивач зобов`язався поставити відповідно до умов цього договору.

Як стверджує позивач, відповідач не виконав свого обов`язку, передбаченого п. 4.1. договору щодо внесення на його користь попередньої оплати.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору здійснив наступні поставки товару на користь відповідача за видатковими накладними №: 73 від 12.08.2021 на суму 575540,62 грн. (а. с. 15), № 78 від 12.08.2021 на суму 123954,35 грн. (а. с. 22), № 86 від 20.08.2021 на суму 54707, 54 грн. (а. с. 29). Всього товару поставлено за наведеними видатковими накладними на загальну суму 754202,51 грн.

Однак, за поставлений товар відповідач не розрахувався.

З метою здійснення відповідачем оплати поставленого товару, надіслав на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості № 20/03/231 від 20.03.2023 (а. с. 37-40).

Однак, зазначена вимога була залишена відповідачем без задоволення.

Обставини щодо стягнення боргу за поставлений товар в загальній сумі 754202,51 грн стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Крім того, у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання з оплати поставленого товару позивач на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України нарахував до стягнення з відповідача 7542,02 грн пені, 3771,01 грн інфляційного збільшення боргу, 5207,10 грн 3% річних за період прострочення сплати боргу з 18.04.2023 по 10.07.2023.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом ст. ст. 598-599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У даному випадку факт поставки позивачем на користь відповідача товару підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими їх печатками видатковими накладними №: 73 від 12.08.2021, 78 від 12.08.2021, 86 від 20.08.2021 на загальну суму 754202,51 грн, товарно-транспортними накладними та податковими накладними (а. с. 17-20, 24-27, 31-35). Доказів протилежного матеріали справи не містять та відповідачем суду не доведено.

Зазначене, в свою чергу, свідчить про обов`язок відповідача сплатити поставлений товару в порядку та на умовах, встановлених укладеним між сторонами договором.

Як вже зазначалося, згідно з п. п. 4.1-4.2 договору покупець здійснює попередню оплату товару у розмірі 246869,03 грн (двісті сорок шість тисяч вісімсот чотири гривні 84 коп.). Оплата товару здійснюється за рахунок бюджетних коштів. Остаточний розрахунок після отримання коштів від замовника.

Відповідно до п. 4.3 договору у разі затримки фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 5 банківських днів з дати отримання фінансування на товар на свій розрахунковий рахунок. Покупець не несе відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань у разі затримки фінансування.

Таким чином, умовами договору передбачено, що оплата поставленого товару здійснюється за рахунок бюджетних коштів та пов`язана з їх надходженням відповідачу. Проте, конкретного строку надходження бюджетних коштів в договорі не зазначено.

Однак, частина 2 статті 218 ГК України та стаття 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання. Таким чином, відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення боржника від обов`язку виконати грошове зобов`язання по оплаті поставленого товару.

Згідно з вимогами частини першої статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Частиною першою статті 96 ЦК України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та в рішенні від 30.11.2004 у справі «Бакалов проти України» зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Тобто, з наведеного вбачається, що відсутність надходжень бюджетних коштів не нівелює обов`язку з оплати товару за відповідним правочином.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 21.02.2018 у справі № 923/1292/16, від 23.03.2018 по справі №904/6252/17, від 28.01.2019 по справі №917/611/18.

До того ж, несплата відповідачем поставленого позивачем товару призводить до порушення принципів справедливості та добросовісності у господарських зобов`язаннях, та ставить позивача в нерівне становище в порівнянні з відповідачем, оскільки позивач виконавши належним чином умови договору щодо поставки товару фактично протягом тривалого часу не отримує за цей товар відповідної оплати.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надано суду доказів відсутності фінансування відповідача з бюджету на потреби сплати на користь позивача існуючого боргу за договором.

З наведеного вбачається обов`язок відповідача здійснити оплату товару на користь позивача в строк, передбачений ст. 530 ЦК України.

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В даному випадку, з метою здійснення відповідачем оплати поставленого товару, надіслав на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості № 20/03/231 від 20.03.2023 (а. с. 37-40). Таким чином, в розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України, таку вимогу відповідач мав виконати у семиденний строк від дня її отримання.

Однак, оскільки відповідач не надав суду доказів сплати існуючого боргу, суд приходить до висновку про задоволення заявленого позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 754202,51 грн основного боргу.

Щодо позову в частині стягнення інфляційних та річних, суд зазначає наступне.

Стаття 610 ЦК України вказує на те, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

В даному випадку, відповідач вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань, оскільки не виконав їх в строк, передбачений ч. 2 ст. 530 ЦК України, тобто протягом 7 днів з дня отримання вимоги про сплату боргу.

Зазначене надає право позивачу на нарахування інфляційних та 3% річних за весь час прострочення.

В даному випадку позивач користуючись зазначеним правом нарахував до стягнення з відповідача 3771,01 грн інфляційного збільшення боргу, 5207,10 грн 3% річних за період прострочення сплати боргу з 18.04.2023 по 10.07.2023.

Перевіривши за допомогою інструменту Калькулятори системи інформаційно-правового забезпечення Ліга: закон складений позивачем розрахунок інфляційних та 3% річних, суд констатує його арифметичну вірність в частині розрахунку 3% річних та часткову арифметичну помилковість в частині розрахунку інфляційних.

Однак, згідно з вимогами ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

З урахуванням вищевикладеного, позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3771,01 грн інфляційних та 5207,10 грн 3% річних, за період прострочення сплати боргу з 18.04.2023 по 10.07.2023 також підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені, суд зазначає наступне.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі п. 8.2 договору за прострочення строку оплати, передбаченого п. 4.2-4.3 договору, покупець на письмову вимогу постачальника сплачує пеню за кожен день прострочення оплати. Сторони встановили, що розмір пені не може бути більший 1% (одного відсотка) від суми неоплаченою вартості товару.

Як вже зазначалося, відповідач прострочив виконання зобов`язання з оплати отриманого товару.

Зазначене надає позивачу право на нарахування пені за допущене прострочення.

Здійснивши перевірку відповідного розрахунку пені, суд приходить до висновку про його арифметичну вірність.

За таких обставин, позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 7542,02 грн пені також підлягає задоволенню

Крім того, за наслідками розгляду справи, з урахуванням вимог ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 11560,84 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 130, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобудпарк" (адреса: 62340, Харківська обл., Дергачівський р.-н, с. Черкаська Лозова, вул. Елітна, буд. 1; код ЄДРПОУ: 44186094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Плант Сервіс" (адреса: 03022, м. Київ, вул. Сумська, буд. 3; код ЄДРПОУ: 37479995):

754202,51 грн. - основного боргу;

3771,01 грн. - інфляційного збільшення;

5207,10 грн. - 3% річних;

7542,02 грн. - пені;

11560,84 грн. - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяО.І. Байбак