Рішення

від 07.09.2023 по справі 925/611/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2023 року м. Черкаси справа № 925/611/23

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Довганя К.І., з секретарем судового засідання Дяченко Т.В. за участю, представників: позивача Столярчук В.М. адвокат за ордером, відповідача не з`явився, розглянувши у відкритому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Селянського (фермерського) господарства Світанок до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохімрост про стягнення 232 575,42 грн,

ВСТАНОВИВ:

Позивач подав до суду позовну заяву, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 232 575,42 грн. по договорам про надання поворотної фінансової допомоги №23/09 від 23.09.2021 та №25/11 від 25.11.2021 з урахуванням пені, інфляційних та річних.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов вище вказаних договорів про надання поворотної фінансової допомоги в частині своєчасного та повного повернення суми поворотної фінансової допомоги.

Ухвалою суду від 07.05.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 29.05.2023, після усунення позивачем недоліків, було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін. Відповідно до ст.165,166,167,251 ГПК України вказаною ухвалою учасникам справи встановлено строк для надання відзиву на позовну заяв, відповіді на відзив, заперечень.

Ухвалою суду від 14.07.2023 призначено судове засідання на 11:30 год. 07 вересня 2023 з повідомленням сторін.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач відзиву на позов до суду не надав, його представник в судове засідання не з`явився, при причини нез`явлення суд не повідомлений.

Представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві. Також представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, в тому числі і на правничу допомогу 30 000 грн.

Про час, дату та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення АТ «Укрпошта» (ф.№ 119).

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника відповідача за наявними матеріалами в порядку ст. 202 ГПК України.

Суд, вислухавши представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, встановив наступне.

23.09.2021 між сторонами був укладений Договір про надання поворотної фінансової допомоги №23/09 (далі Договір №1), відповідно до умов якого позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 200 000, 00 (двісті тисяч гривень 00 коп.) без ПДВ.

25.11.2021 між сторонами був укладений Договір про надання поворотної фінансової допомоги №25/11 (далі - Договір №2), відповідно до умов якого позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 200 000, 00 (двісті тисяч гривень 00 коп.) без ПДВ.

Як зазначив позивач, загальна сума, яка була ним перерахована на розрахунковий рахунок відповідача становила - 400 000,00 грн. без ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями №1278 від 23 вересня 2021 року та №1693 від 25 листопада 2021 року.

За умовами п.2.4. Договору №1 відповідач зобов`язався повернути поворотну фінансову допомогу на поточний рахунок позивача в строк до 22 жовтня 2021 року включно.

З Виписки ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», сформованої 30.03.2023 вбачається, що відповідач повернув 19.05.2022 позивачеві лише частину коштів, а саме - 300 000,00 грн. без ПДВ:

- по Договору №1 - 200 000,00 (двісті тисяч гривень 00 коп.) без ПДВ.

- по Договору №2 - 100 000,00 (сто тисяч гривень 00 коп.) без ПДВ.

Отже, як зазначив позивач, відповідач прострочив виконання зобов`язання по Договору №1 щодо повернення поворотної фінансової допомоги з 23.10.2021 по 19.05.2022 (208 днів).

04.04.2023 позивач на адресу відповідача направив Пропозицію щодо досудового врегулювання спору та Претензію з вимогою виконати грошові зобов`язання щодо повернення поворотної фінансової допомоги в сумі 100 000 грн. без ПДВ на протязі 2 (двох) банківських днів з моменту отримання претензії, які були залишені відповідачем без відповідного реагування.

За умовами п.3.1. Договору №1 сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором відповідно до чинного законодавства України.

За прострочення терміну оплати по Договору Позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Крім того, за погодженням Сторін, у випадку неповернення фінансової допомоги в строк, зазначений в п. 2.4 Договору №1 , відповідно до ст. 625 ЦК України додатково нараховується встановлений індекс інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За прострочення виконання грошового зобов`язання по Договору №1 позивач нарахував відповідачу за період з 23.10.2021 по 19.05.2022:

- 21 545,21 грн. пені,

- 3 419,00 грн. 3% річних,

- 30 960,15 грн. втрат внаслідок інфляції.

Як вказував позивач у позові, відповідно до п.2.4. Договору №2 від 25.11.2021 відповідач зобов`язався повернути поворотну фінансову допомогу на поточний рахунок позивача в термін до 22 жовтня 2021 року включно.

Як було зазначено вище, згідно вище вказаної Виписки з ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» від 30.03.2023 відповідач повернув 19.05.2022 позивачеві лише частину коштів, а саме - 300 000,00 грн. без ПДВ: по Договору №1 - 200 000,00 грн. без ПДВ., а по Договору №2 - 100 000,00 грн. без ПДВ.

У зв`язку з чим, як зауважив позивач, у відповідача є прострочення виконання зобов`язання по Договору №2 щодо повернення поворотної фінансової допомоги з 11.12.2021 по нинішній час.

Як запевнив позивач, відповідальність сторін по Договору №2 є аналогічною до умов п. 3.1 Договору №1.

За прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач за період з 11.12.2021 по 19.05.2022 (220 днів) нарахував:

- 22 663,02 грн. пені,

- 3 616,00 грн. 3% річних,

- 33 038,80 грн. втрат внаслідок інфляції.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень ст. 173-175 Господарського кодексу (далі - ГК) України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Ст. 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві ту ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, ч незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦК України).

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у (певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для Залежного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За правилами ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За приписами ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Ч.6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оцінивши фактичні обставини справи та приписи вищенаведеного законодавства, суд приходить до наступних висновків.

Господарські зобов`язання між сторонами виникли на підставі укладених договорів про надання поворотної фінансової допомоги №23/09 від 23.09.2021 та №25/11 від 25.11.2021. Із змісту договорів вбачається, що на їх підставі між сторонами виникли правовідносини позики.

Проте, в матеріалах справи відсутній сам Договір №25/11 від 25.11.2021, оскільки, як пояснив позивач, після направлення ним двох примірників цього договору відповідачу для підписання, останній позивачу не повернув.

Водночас, суд бере до уваги те, що факт виникнення правовідносин у сторін по Договору №2 підтверджується платіжним дорученням від 25.11.2021 № 1693, на підставі якого позивач перерахував відповідачу обумовлену суму грошових коштів поворотної фінансової допомоги в розмірі 200 000,00 грн., із вказаним призначенням платежу: «надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги згідно Договору №25/11 від 25.11.2021 без ПДВ».

Факт виконання позивачем належним чином договірних зобов`язань по вищевказаним Договорам підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи та не оспорюються відповідачем.

Судом встановлено, що відповідач по вище вказаним Договорам здійснив часткове перерахування позивачу грошових коштів на загальну суму 300 000 грн. Борг відповідача перед позивачем склав 100 000 грн.

За порушення виконання умов п.2.4 Договору №1, яким було передбачене зобов`язання відповідача повернути поворотну фінансову допомогу на поточний рахунок позивача в строк до 22 жовтня 2021 року включно (повернув відповідач лише 19.05.2022), позивач нарахував відповідачу за період з 23.10.2021 по 19.05.2022:

- 21 545,21 грн. пені,

- 3 419,00 грн. 3% річних

- 30 960,15 грн. втрат внаслідок інфляції.

Суд, дослідивши здійснений позивачем розрахунок, вважає його арифметично правильним, і таким, що підлягає до задоволення.

Оскільки істотні умови Договору №2 в матеріалах справи відсутні, зокрема терміни виконання зобов`язання щодо повернення поворотної фінансової допомоги, то нараховані позивачем відповідачу пеня, 3% річних та втрати внаслідок інфляції по Договору №2 за неналежне його виконання, суд оцінює критично, виходячи з наступного.

Суд вважає, що якщо відсутні умови договору щодо можливості сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та її розмір, то і підстави для її стягнення теж відсутні.

Відтак, нарахування позивачем пені в сумі 22663,02 грн. по Договору №2 за період з 11.10.2021 по 19.05.2022 є безпідставним, і таким, що задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що дата направлення поштової документації позивачем (Претензії від 04.04.2023 № 109 щодо наявної заборгованості в сумі 100 000 грн) відповідачу згідно відмітки поштового відділення АТ «Укрпошта» на опису вкладення поштового відправлення (ф.№107; штрих-код 0980101494998) є 07.04.2023.

Проте, матеріали справи не містять доказів, що свідчать про дату отримання вказаної претензії останнім.

Водночас, судом досліджено статус відстеження направленої позивачем відповідачу Претензії від 04.04.2023 № 109 за допомогою офіційного інтернет-сайту АТ «Укрпошта» і з`ясовано, що відповідачем вона не отримана і була повернута до позивача за зворотною адресою 25.04.2023.

Інших будь-яких доказів повідомлення відповідача щодо існуючої заборгованості позивачем до суду не подано.

Суд зауважує та враховує, що неотримання відповідачем поштової кореспонденції, яку позивач направив за належною адресою, яка підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та яка повернулася до позивача, є дією у площині волевиявлення самого адресата, тобто має суб`єктивний характер.

Отже, враховуючи термін поштового перебігу кореспонденції, який становив 6 днів, датою одержання вищенаведеної претензії слід вважати 14.04.2023 та здійснювати нарахування інфляційних втрат і трьох відсотків річних, з урахуванням семиденного строку встановленого ст.530 ГПК України, тобто - з 22.04.2023.

Таким чином, згідно здійсненого судом перерахунку 3% річних і інфляційного збільшення в порядку ч.2 ст.625 ЦК України, за прострочення грошового зобов`язання (100 000,00 грн.) за період з 22.04.2023 по 02.05.2023 з відповідача необхідно стягнути по Договору №2:

- 82,00 грн. 3% річних,

- 1480,00 грн. втрат внаслідок інфляції.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річні не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).

Згідно з ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач відзив на позовну заяву та докази щодо належного виконання ним своїх зобов`язань по договорам суду не надав.

За таких обставин, позов підлягає до часткового задоволення і з відповідача на користь позивача необхідно стягнути за неналежне виконання грошового зобов`язання:

1)по Договору №1:

- 21 545,21 грн. пені;

- 3 419,00 грн. 3% річних;

- 30 960,15 грн. втрат внаслідок інфляції;

2) по Договору №2:

- 100 000 грн. боргу;

- 82,00 грн. 3% річних,

- 1480,00 грн. втрат внаслідок інфляції.

Загальна сума, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача становить 157 486,36 грн.

Відповідно до ст.129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати на оплату судового збору пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 2 361,80 грн.

Крім того, позивач заявляючи позов до суду просив стягнути з відповідача 30 000 грн. витрат, які має понести на професійну правничу допомогу.

В якості доказів позивач надав суду укладений договір про надання правничої допомоги від 23.04.2023, за умовами якого розмір гонорару є фіксованою сумою в розмірі 30 000 грн. за супроводження цієї справи і не може змінюватися від обсягу послуг та витраченого адвокатського часу (п.3.1 договору).

Частиною 1 статті ст. 16 ГПК України, встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Згідно з ч. 2 названої статті, представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 123 ГПК України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч.ч. 1, 3 п. 1).

Суд, з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу є реальними, підтвердженими матеріалами справи.

Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 3 ст. 126 ГПК України, суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Враховуючи викладене і те, що заявлені позивачем позовні вимоги судом задоволено частково, то суд вважає що сума (30000,00), заявлена стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню до 20 310 грн. Обрахунок здійснювався у відсотковому відношенню до задоволених судом вимог.

Також, представник позивача адвокат Столярчук В.М. звернувся із відповідним клопотанням, в якому просив суд покласти на відповідача понесені ним витрати, пов`язані з прибуттям його в судове засідання. В якості доказу був поданий фіскальний чек № 24408 від 06.09.2023 на суму 2499,80 грн.

Суд, дослідивши подані докази понесених витрат, враховуючи відстань між областями (Київською і Черкаською) та вартість палива, вважає заявлене клопотання обґрунтованим, і таким, що підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, ст.ст. 231, 233, 236-241 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохімрост (код ЄДРПОУ: 42434151; вул.Дашковича,20, офіс 301, м.Черкаси, 18001) на користь Селянського (фермерського) господарства Світанок (код ЄДРПОУ: 30368168; вул.Шкільна,8, с.Стадниця, Білоцерківський район, Київська область, 09834):

- 21 545,21 грн. (двадцять одна тисяча п`ятсот сорок п`ять грн. 21 коп.) пені; 3 419,00 грн. 3% річних; 30 960,15 грн. втрат внаслідок інфляції по Договору № 23/09 від 23.09.2021;

- 100 000 грн. боргу; 82,00 грн. 3% річних, 1480,00 грн. втрат внаслідок інфляції по Договору № 25/11 від 25.11.2021;

- 2 361,80 грн. витрат по сплаті судового збору;

- 20 310,00 грн. витрат на правничу допомогу;

- 2499,80 грн. витрат,пов`язаних з розглядом справи.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 14.09.2023.

Суддя К.І. Довгань