Ухвала

від 15.09.2023 по справі 926/3926/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

п р о в і д м о в у у в и д а ч і с у д о в о г о н а к а з у

м.Чернівці

15 вересня 2023 року Справа № 926/3926/23

Суддя Господарського суду Чернівецької області С.М. Гушилик, розглянувши заяву стягувача Вижницької міжрайонної гуртово-роздрібної торгової бази Чернівецької облспоживспілки (59200, Чернівецька обл., м.Вижниця, вул.Українська,87, код 01774360)

до боржник Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати-Моравія" (59200, Чернівецька обл., м.Вижниця, вул. Українська, буд.87, код 34177764)

про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості в сумі 73757,10 грн.

В С Т А Н О В И В:

Вижницька міжрайонна гуртово-роздрібна торгова база Чернівецької облспоживспілки 13.09.2023 року звернулася до Господарського суду Чернівецької області із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати-Моравія" заборгованості за договором №2 від 02.01.2019 року про про оренду нежитлових приміщень.

Вимоги заявника обґрунтовуються тим, що між сторонами укладено договір №2 від 02.01.2019 року про надання у тимчасове, строкове, платне користування частини нежитлового приміщення площею 68 м.кв. за адресою: Чернівецька обл., м.Вижниця, вул.Українська,87, згідно якого боржник зобов`язаний оплачувати оренду приміщення в сумі 1156,00 грн щомісячно не пізніше 5 числа місяця. В порушення умов договору боржник своєчасно не оплатив орендну плату, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 73757,10 грн, яка на день складання заяви не погашена.

До заяви про видачу судового наказу стягувачем додано: копію заяви стягувача про надання приміщення в оренду, копію договору оренди №2 від 02.01.2019 року, копію акту №1 приймання-передачі об`єкту оренди, копії розрахунків за період 2019-2020 роки та 2021-2022 роки, копію витягу з ЄДР обох сторін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2023 року заяву про видачу судового наказу вх.№3926 передано на розгляд судді С.М. Гушилик.

Розглянувши заяву про видачу судового наказу у справі, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов наступних висновків.

Наказне провадження, відповідно до ч.2 ст.12 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями Розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.147 ГПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Положеннями ст.148 ГПК України встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, та в разі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Наказне провадження - це самостійний, особливий, спрощений вид судового провадження під час розгляду господарських справ про стягнення грошової заборгованості за договором, спрямований на швидкий та ефективний захист прав заявника, в якому суд в установлених законом випадках за заявою особи без судового засідання і виклику сторін на підставі достатніх, допустимих і належних доказів видає судовий наказ, який одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом.

Відповідно до п. 3-4 ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додається, зокрема, копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

З викладеного вбачається, що судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи (видаткові накладні, акти, листування, рух коштів, виписки банку), що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.154 ГПК України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Норми Господарського процесуального кодексу України передбачають можливість задоволення заяви про видачу судового наказу лише за умови безспірності вимог, відповідно заявник/стягувач, крім іншого, має надати документи, що вказують на правильність та безспірність грошових вимог.

Таким чином безспірні вимоги мають бути підтверджені відповідними доказами.

Ознайомившись із матеріалами судового наказу господарський суд вважає зазначити наступне.

Відповідно до п.3.1 договору, який був укладений між сторонами та копію якого стягувач подав до суду, за об`єкт оренди встановлюється орендна плата за перший місяць оренди в сумі 1156,00 грн на місяць. Кожний наступний орендний платіж відлягає щомісячній індексації шляхом корегування платежу за попередній місяць на індекс інфляції за поточний. В разі, якщо індекс інфляції дорівнює одиниці, або нижчий від неї орендна плата сплачується орендарем в розмірі, якому було сплачено за попередній місяць.

Орендні платежі у вказаному в п.3.1. розмірі здійснюються щомісячно попередньою оплатою не пізніше 5 числа місяця, шляхом перерахування цих платежів орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця (п.3.2.1. договору).

Відповідно до п.3.3. договору орендар здійснює по окремих рахунках, які надаються орендарем, компенсацію комунальних витрат (водо-, тепло-, електропостачання, вивіз сміття тощо) на протязі 5-ти днів з дня одержання рахунку.

Таким чином, в п.3.3. договору чітко зазначено, що орендар здійснює компенсацію комунальних послуг на протязі 5-ти днів з дня одержання рахунку, однак, зазначених рахунків стягувач до своєї заяви не додав, а надані заявником розрахунки заборгованості за період з 2019-2020 років та 2021-2022 років включають в себе заборгованість по орендним платежам та по комунальним платежем, отже такі розрахунки ні чим не підтверджені, а відтак підлягаю доказуванню у позовному провадженні.

Під час розгляду заяви у порядку наказного провадження суд має оцінити докази, надані заявником, які з формальної точки зору можуть свідчити як про виникнення між сторонами договірних правовідносин, так і про наявність у заявника права вимагати від боржника виконання грошового зобов`язання. Проте, відсутність доказів, а саме рахунків на оплату, має наслідком неможливість перевірки судом факту виникнення у заявника права вимоги щодо сплати орендної плати.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Пунктами 1, 2 ст.86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п. 8 ч.1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають враховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов`язок перед заявником (кредитором).

Зважаючи на принципи наказного провадження та встановлений порядок розгляду заяви про видачу судового наказу, наказне провадження у господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, наявність та розмір якої підтверджується доданими до заяви документами.

Приймаючи до уваги вищевикладене, господарський суд прийшов висновку, що заявлена до стягнення сума у розмірі 73757,10 грн є необґрунтованою та не підтвердженою, оскільки з поданих матеріалів не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги в заявленому розмірі за договором №2 від 02.01.2019 року про оренду нежитлових приміщень.

З огляду на вище зазначене, заявником не доведено безспірність заявлених вимог.

Відповідно до ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 8, 9 ч.1 ст. 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Частиною 2 ст.151 ГПК України встановлено, що у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 150, 151, п.8 ч.1 ст. 152, 153, 234 ГПК України, Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Вижницькій міжрайонній гуртово-роздрібній торговій базі Чернівецької облспоживспілки у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати-Моравія" заборгованості за договором №2 від 02.01.2019 року про надання в оренду частини нежитлового приміщення в сумі 73757,10 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Гушилик