Постанова

від 14.09.2023 по справі 826/4794/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 826/4794/14

адміністративне провадження № К/9901/39680/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Юрченко В.П., Хохуляк В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.03.2017 року (Суддя: Кузьменко В.А.),

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 року (Судді: Пилипенко О.Є., Кузьмишина О.М., Шелест С.Б.),

у справі № 826/4794/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бісабі»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 грудня 2013 року №0002162203, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бісабі» (далі - позивач, ТОВ «Бісабі») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, правонаступник Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03 грудня 2013 року №0002142203, №0002152203 та №0002162203 (т. 1 а.с. 3-10).

Справа розглядалась судами неодноразово.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2014 року адміністративний позов задоволено частково, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 03 грудня 2013 року №0002142203 та №0002152203, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т. 3 а.с. 23-38). Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року за наслідками апеляційного перегляду справи за скаргами позивача та відповідача, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2014 року скасовано в частині задоволених позовних вимог, в іншій частині залишено без змін (т. 76-84).

За наслідками касаційного перегляду, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 листопада 2015 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року скасовано; постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2014 року скасовано в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 грудня 2013 року №0002162203 з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції; в іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2014 року - залишено в силі (т. 3 а.с. 125-132). Тобто справу направлено на новий розгляд тільки в частині дослідження вимог про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 грудня 2013 року №0002162203.

Після нового розгляду справи, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.03.2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 року адміністративний позов про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 грудня 2013 року №0002162203 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 03 грудня 2013 року №0002162203 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 375 203,26 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (т. 3 а.с. 170-176, 234-240).

Не погодившись з вищенаведеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в доводах якої, посилаючись на порушення, зафіксовані актом перевірки, які слугували підставою для прийняття усіх податкових повідомлень-рішень від 03 грудня 2013 року №0002142203, №0002152203 та №0002162203, просив суд скасувати вищенаведені судові рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове про відмову в задоволенні адміністративного позову (т. 4 а.с. 4-7).

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України справу передано на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

18 грудня 2018 року до Верховного Суду від представника позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги з огляду на відсутність в останній доводів контролюючого органу про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального або матеріального права, просив суд відмовити в задоволенні касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін (т. 4 а.с. 37-42).

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій із матеріалів адміністративної справи та не є спірним між сторонами, за результатами документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Бісабі» (код за ЄДРПОУ 32530386) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 03 грудня 2013 року №0002162203, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно із статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року №436/95, вимог пунктів 2.8, 2.10 розділу 2, пункту 3.5 розділу 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, до ТОВ «Бісабі» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 380 135,88 грн (т. 1 а.с. 12-70, 155).

Підставою для прийняття вищенаведеного податкового повідомлення-рішення стали висновки акта перевірки, які обгрунтовані тим, що 07 грудня 2010 року із каси підприємства ТОВ «Бісабі» видано готівкові кошти у розмірі 48 399 грн згідно видаткового касового ордеру № 159 та 26 червня 2012 року із каси підприємства ТОВ «Бісабі» видано готівкові кошти у розмірі 853,54 грн згідно видаткового касового ордеру № 8, однак, у вказаних видаткових касових ордерах відсутній підпис одержувача готівкових коштів, а тому зазначені готівкові кошти не підтверджені підписом одержувача та не були депоновані. Зазначене, як стверджує відповідач в акті перевірки, свідчить про порушення пункту 3.5 розділу 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні. У відповідності до пункту 7.24 розділу 7 вказаного вище Положення данні суми не приймаються для виведення залишку готівки, а суми готівкових коштів добавляються до залишку готівки в касі виключно у цей день.

Також, відповідачем за наслідками перевірки встановлено, що відповідно до банківської виписки та аркушу касової книги підприємства ТОВ «Бісабі» за 24 лютого 2012 року (сторінка 2) з банківської установи отримано готівкові кошти в розмірі 140 815,40 грн для виплати заробітної плати працівникам суб`єкта господарювання, однак, виплати готівкових коштів 24 лютого 2012 року не здійснювались, про що свідчить залишок на кінець дня 24 лютого 2012 року, який дорівнює сумі отриманих готівкових коштів; відповідно до аркушу касової книги підприємства ТОВ «Бісабі» за 29 лютого 2012 року (сторінка 3) виплати заробітної плати згідно відомостей №№ВЗП-000006, ВЗП-000007, ВЗП-000008, ВЗП-000009, ВЗП-000010, ВЗП-000011 були здійснені 29 лютого 2012 року, що свідчить про те, що ТОВ «Бісабі» тримало в касі підприємства готівкові кошти в сумі 140 815,40 грн понад ліміт залишку готівкових коштів більш ніж три дні, а саме 24 лютого 2012 року, 27 лютого 2012 року, 28 лютого 2012 року, 29 лютого 2012 року (25 лютого 2012 року та 26 лютого 2012 року - вихідні дні). Зазначене, як стверджує відповідач, свідчить про порушення пункту 2.10 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме перевищення ліміту залишку готівки в касі ТОВ «Бісабі» на загальну суму 190 067,94 грн.

Мотивом для скасування ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 листопада 2015 року постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року та постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2014 року із направленням справи на новий розгляд в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 грудня 2013 року №0002162203, стали висновки Вищого адміністративного суду України про те, що судами попередніх інстанцій не здійснено дослідження: виявлених під час перевірки порушень пунктів 2.8, 2.10 розділу 2 вказаного Положення в розрізі із дослідженням відомостей на виплату заробітної плати (ВЗП-000006, ВЗП-000007, ВЗП-000008, ВЗП-000009, ВЗП-000010, ВЗП-000011) та не встановлено моменту закриття таких відомостей, а також не досліджено у відповідності до вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України питання фактичного залишку грошових коштів у касі підприємства позивача станом на 29 лютого 2012 року; судами не досліджено видаткові касові ордери позивача за №159 від 07 грудня 2010 року та №8 від 26 червня 2012 року на рахунок наявності чи відсутності підпису отримувача коштів в таких видаткових касових ордерах.

Після нового розгляду справи враховуючи додаткові письмові пояснення позивача подані до суду першої інстанції разом із письмовими доказами на виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України (т. 3 а.с. 148-161) судами попередніх інстанцій, після їх дослідження встановлено наступне.

Як визначено у пункті 2.7 глави 2 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті України», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637(далі - Положення), виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) відповідно до вимог глави 5 цього Положення. Пунктом 1.2 глави 1 Положення встановлено, що ліміт залишку готівки в касі (ліміт каси) - це граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.

У той же час, відповідно до пункту 2.8 глави 2 Положення підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов`язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством України надане право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Відповідно до пункту 3.1 глави 3 вказаного Положення - касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Згідно із пунктом 3.4 глави 3 Положення видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

Пунктом 3.5 глави 3 Положення встановлено, що у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред`явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред`являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа. Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Згідно пункту 5.2 глави 5 Положення окрім іншого визначено, що установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 8), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою).

Згідно з пунктом 7.24 глави 7 Положення у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

Судами попередніх інстанцій із наявних в матеріалах справи документів встановлено, що видаткові касові ордери № 159 від 07 грудня 2010 року та № 8 від 26 червня 2012 року, згідно яких видавались кошти з каси позивача, зокрема від 07 грудня 2010 року №159 на суму 48 399,00 грн та від 26 червня 2012 року №8 на суму 853,54 грн, оформлені на видачу коштів ОСОБА_1 - керівнику ТОВ «Бісабі», а також містять підписи керівника ОСОБА_1 , головного бухгалтера та касира - ОСОБА_2 та у графі "підпис одержувача" наявний підпис керівника ОСОБА_1 (т. 3. а.с. 160-161), що, відповідно, спростовує доводи відповідача про відсутність підпису одержувача готівкових коштів у вказаних документах і як наслідок, не виведення та перевищення залишку готівки у касі. Доводи касаційної скарги взагалі не містять жодних обґрунтувань з приводу помилковості висновків судів попередніх інстанцій в частині цього епізоду.

Також, судами попередніх інстанцій в частині зафіксованого відповідачем порушення, що стосується не виведення готівки з каси підприємства згідно відомостей на виплату грошей у загальній сумі 140 815,40 грн встановлено наступне.

Відповідно до пункту 2.10 глави 2 Положення, підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Суми готівки, що одержані в банку і не використані за призначенням протягом установлених вище строків, повертаються підприємством до банку не пізніше наступного робочого дня банку або можуть залишатися в його касі (у межах установленого ліміту).

Згідно із пунктами 3.8 та 3.9 глави 3 Положення виплати, пов`язані з оплатою праці, проводяться касиром підприємства або за видатковими касовими ордерами на кожного одержувача чи за видатковими відомостями. На титульній сторінці видаткової відомості робиться дозвільний напис про видачу готівки за підписами керівника і головного бухгалтера або осіб, уповноважених керівником, із зазначенням строків видачі готівки і суми (гривень - словами, копійок - цифрами). Після закінчення встановлених строків виплат, пов`язаних з оплатою праці за видатковими відомостями, касир зобов`язаний: у видатковій відомості проти прізвища осіб, яким не здійснено виплату, поставити відбиток штампа або зробити напис "Депоновано"; скласти реєстр депонованих сум; у кінці видаткової відомості зазначити фактично виплачену суму та недоодержану суму виплат, яка підлягає депонуванню, звірити ці суми із загальним підсумком за видатковою відомістю і засвідчити напис своїм підписом. Якщо готівкові кошти видавалися не касиром, а іншою особою, то на відомості додатково робиться напис "Готівку за відомістю видав (підпис)"; здійснити відповідний запис у касовій книзі згідно з виписаним бухгалтерією видатковим касовим ордером на фактично видану суму за видатковою відомістю. Бухгалтер робить перевірку записів, зроблених касирами у видаткових відомостях, та здійснює підрахунок виданих і депонованих за ними сум. Депоновані суми, що підлягають здаванню в банк, оформляються шляхом складання одного загального видаткового касового ордера.

Пунктом 4.3 глави 4 Положення, крім іншого, передбачено, що готівка, яка видана за видатковими відомостями на виплати, пов`язані з оплатою праці, відображається в касовій книзі після закінчення строків цих виплат (згідно з пунктом 2.10 цього Положення), а закриття вищезазначених документів та виписка відповідних видаткових касових ордерів здійснюються в порядку, визначеному в пункті 3.9 цього Положення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами не є спірним отримання ТОВ "Бісабі" з банківської установи 24 лютого 2012 року готівкових коштів в розмірі 140 815,40 грн для виплати заробітної плати працівникам підприємства.

Водночас судами попередніх інстанцій з матеріалів справи встановлено, що частина коштів в розмірі 138 349,09 грн була видана працівникам позивача 28 лютого 2012 року, тобто на третій робочий день, згідно відомостей на виплату грошей №№ВЗП-000006, ВЗП-000007, ВЗП-000008, ВЗП-000009, ВЗП-000010, які, в свою чергу, закриті 28 лютого 2012 року (т. 3 а.с. 150-159); з витягу із касової книги за 28 лютого 2012 року вбачається залишок у касі на початок дня у розмірі 140 815,40 грн, видаток 138 349,09 грн та залишок на кінець дня 2 466,31 грн (т. 3 а.с. 149).

Виходячи із приписів пункту 2.10. глави 2 Положення та беручи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів депонування позивачем суми коштів у розмірі 2 466,31 грн та повернення її до банку на наступний робочий день, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що станом на 29 лютого 2012 року, тобто після спливу трьох робочих днів, ТОВ "Бісабі" зберігало у своїй касі суму готівки понад установлений ліміт каси лише у розмірі 2 466,31 грн., а не в розмірі 140 815,40 грн як зафіксовано відповідачем. Враховуючи викладене, з огляду на приписи абз. 1 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», якою встановлено, що за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день, суди попередніх інстанцій, враховуючи встановлення станом на 29 лютого 2012 року наявності у касі позивача коштів у розмірі 2 466,31 грн, тобто понад встановлений ліміт каси, дійшли вірного висновку про обґрунтованість застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 4 932,62 грн. = (2 466,31 х 2) та скасували оскаржуване податкове повідомлення-рішення лише в частині 375 203, 26 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що доводи касаційної скарги не містять жодних обґрунтувань з приводу помилковості висновків судів попередніх інстанцій за результатами нового розгляду справи в частині оцінки доказів у справі на виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України (щодо податкового повідомлення-рішення від 03 грудня 2013 року №0002162203), а містять лише посилання на порушення вимог податкового законодавства та Положення №637, що слугували підставою для прийняття всіх податкових повідомлень-рішень від 03 грудня 2013 року №0002142203, №0002152203 та №0002162203 і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушили норми процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 243, 246, 341, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.03.2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 року у справі № 826/4794/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко

В.В. Хохуляк

Судді Верховного Суду