Рішення

від 15.09.2023 по справі 544/2017/23

ПИРЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 544/2017/23

пров. № 2/544/339/2023

Номер рядка звіту 31

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 вересня 2023 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Ощинської Ю.О.,

за участі секретаря судового засідання Пірогова В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадженняу залі суду по вул. Ярмарковій, 17 у м. Пирятин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Каплинцівське» про стягнення боргу за договором оренди,

у с т а н о в и в:

У серпні 2023 року позивач, у інтересах якої діє адвокат Ковтун М.В., звернулася до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що Згідно з Державним актом на право власності на землю серія ЯГ №654396 мати ОСОБА_1 ОСОБА_2 була власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,0223 га (кадастровий номер 5323882600:00:013:0008), що розташована на території колишньої Дейманівської сільської ради Полтавської області. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. У відповідності до свідоцтва про на спадщину за заповітом від 26 серпня 2021 року ОСОБА_1 є спадкоємцем майна померлої та власником вказаної земельної ділянки. Між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Каплинцівське», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Каплинцівське» було укладено договір б/н від 12 липня 2013 року оренди вказаної земельної ділянки, термін якого сплив 20 жовтня 2020 року (дата припинення речового права - права оренди вказаної земельної ділянки). У відповідності до пункту 4.4 Договору Орендар зобов`язувався вносити орендну плату до 31 грудня відповідного договору оренди. Відповідно до п.4.3 Договору розмір орендної плати складає 3871,56 грн. за один повний рік користування земельною ділянкою. Проте зобов`язання в частині внесення орендної плати за останній рік оренди земельної ділянки Орендарем не виконане, в результаті чого ПрАТ «Каплинцівське» заборгувало за даним договором орендну плату за 2020 рік в розмірі 3098,12 грн.: 3871,56 грн.: 365 дні х 292 дні (до 20 жовтня 2020 року). За таких обставин з урахуванням зазначеної норми сума боргу з урахуванням індексу інфляції станом на 02 серпня 2023 року становить 4512,81 грн. На підставі вищевикладеного просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Каплинцівське» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди земельної ділянки з урахуванням індексу інфляції в розмірі 4512,81 грн. та понесені нею судові витрати.

14 вересня 2023 року від представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Каплинцівське» адвоката Литвиненко Д.Г. до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання стосовно вимоги про стягнення орендної тати за 2020 рік обрахованої до 20 жовтня 2020 року зазначила, що позивачем до позову не долучено жодного доказу, який би підтверджував припинення права оренди за спірним договором 20.10.2020. Більше відповідно до п. 4.1. Договору укладеного між Позивачем і Відповідачем, Орендна плата нараховується і вноситься Орендарем щорічно у формі та розмірі, визначеному даним Договором протягом усього строку оренди земельної ділянки - з моменту початку строку оренди по день фактичного припинення договору. Так як спірний договір оренди був укладений 12 липня 2013 року, то відповідно він припинився 12 липня 2020 року. Не вірним є ототожнення закінчення строку дії договору оренди із припинення реєстрації права оренди. Проведення державної реєстрації - це лише офіційне визнання й підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно». Згідно ЗУ №340-ІХ від 05.12.2019 p., було внесено зміни до ст. 19 ЗУ «Про оренду землі»: і з 16.01.2020 р. ч. 1 ст. 19 ЗУ має наступне формулювання: «Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права». Так, загальновизнаним принципом права є те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється з втратою ним чинності. Тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Та бачення, що зазначені зміни ЗУ №340-ІХ від 05.12.2019 р. будуть діяти на договори оренди, укладені після набрання чинності зазначеним Законну, а саме з 16.01.2020. є неправильним. Внесені уточнення щодо порядку обчислення дати закінчення дії договору оренди діють на всі договори оренди, укладені як до прийняття згаданого закону, так і після, бо не уточнення не встановлює для сторін інші прана чи обов`язки, ніж ті, які діяли при укладанні договорів, й укладені договори зберігають скою силу.

Стосовно вимог про стягнення орендної плати за 2020 рік з урахуванням ПДФО і ВЗ, зазначила, що відповідно до п.п. 170.1.1 п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України, податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі. Таким чином при перерахуванні стягнутої на підставі рішення суду орендної плати орендар (боржник у виконавчому провадженні) зобов`язаний утримати з неї та сплатити у передбаченому законодавством порядку ПДФО та ВЗ. Рішення суду підлягає виконання в повному обсязі, а у виконавчому документі зазначається сума, яка вказана в резолютивній частині рішенні. Отже, під час примусового виконання рішень про стягнення коштів з боржника виконавець стягує суму коштів в розмірі та обсязі, необхідному для фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Водночас Законом не передбачено повноважень виконавця здійснювати утримання (відрахування) податків та зборів із сум, які підлягають стягненню з боржника. Таким чином відсутність у резолютивній частині рішення суду вказівки на те, що сума доходу підлягає стягненню за відрахуванням податків та інших платежів, зобов`язує боржника перерахувати на виконання такого судового рішення грошові кошти в розмірах зазначених у цій частині. Тобто, позбавляє боржника як податкового агента утримувати з цих сум відповідні податки та надає можливість стягувану отримати більше ніж йому належить за законом та договором. З урахуванням вищенаведеного просимо в резолютивній частині рішення суду вказати суму після відрахування ПДФО (18%) і ВЗ (1,5%).

Стосовно вимоги стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн зазначила, що відповідно до ст. 137 ЦПК України, а також Постанови Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Представником позивача взагалі документально не доведено, понесені витрати на правову допомогу. До позову взагалі не долучено копію договору про надання правничої допомоги і попереднього розрахунку суми судових витрат. З огляду на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач разом з першою заявою по суті спору не подав суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, суд відмовляє у відшкодуванні таких судових витрат. Крім того, заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а відтак, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката у цьому випадку має бути зменшений - аналогічна думка була викладена в Постанові від "13" січня 2020 р. по справі № 910/8519/19. Також розмір заявлених витрат на правову (правничу) допомогу не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною роботою у суді апеляційної інстанції, отже їх розмір є необгрунтованими у зазначеній вище частині. Враховуючи вищевикладене,вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ «Каплинцівське» про стягнення заборгованості за договором оренди в розмірі 4 512,81 грн не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 15 серпня 2023 року відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Ковтун М.В. у судове засідання не з`явився, на дресу суду подав заяву про розгляд справи у його та довірителя відсутність. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав викладених у останньому.

Представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Каплинцівське» адвокат Литвиненко Д.Г. у судове засідання не з`явилася, просила справу розглядати у її відсутність, проти задоволення позову заперечувала з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ст. 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб виникає спір.

Суд, дослідивши матеріали справи, зокрема і відзив на позов, оцінивши всі зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,0233 га за кадастровим номером 5323882600:00:013:0008, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Дейманівської сільської ради Лубенського (Пирятинського) району Полтавської області, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26 серпня 2021 року, виданого приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Запорожець О.О. (а.с. 7-8). Вищезазаначену земельну ділянку ОСОБА_1 успадкувала після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

12 липня 2013 року між спадкодавцем ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Каплинцівське», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Каплинцівське» було укладено договір оренди землі б/н термін якого сплив 20 жовтня 2020 року (дата припинення речового права - права оренди вказаної земельної ділянки) (а.с. 9-11).

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

З огляду на вищевикладене ОСОБА_1 набула прав та обов`язків орендодавця земельної ділянки площею 4,0233 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 5323882600:00:013:0008) за Договором.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 4.4 Договору орендна плата за користування земельної ділянкою сплачується Орендарем на користь Орендодавця щорічно, в строк до 31 грудня року, за поточний календарний рік (а.с. 9).

Проте відповідачем в цій частині умови Договору не виконувались, в результаті чого ОСОБА_1 ні у встановлений п. 4.4 Договору, ні після спливу цього строку орендна плата не була виплачена.

Відповідно до деталізованої інформації про інше речове право з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 20.10.2020 було припинено речове право, а саме договір оренди землі б/н від 12.07.2013 укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «Каплинцівське», на підставі заяви про не продовження договору.

Відповідно ж до цієї деталізованої інформації про інше речове право з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_2 19.10.2020 року уклала договір з ТОВ «АГРОВІКА» строком на 7 років, відомості про який 20.10.2020 року внесено до реєстру за № 38783450.

Згідно статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (пункт 1 частини першої статті 611 ЦК України).

Частиною 2 ст. 409 ЦК України передбачено, що власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її виплати.

Відповідно до ст. 21-23 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється як правило у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральні формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з частинами 2 та 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання в частині внесення орендної плати за останній рік оренди земельної ділянки Орендарем не виконане, за таких обставин відповідач заборгував позивачеві за договором оренди землі від 12.07.2013 за 2020 рік орендну плату у розмірі 3098,12 грн.: 3871,56 грн.: 365 дні х 292 дні (до 20 жовтня 2020 року).

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд погоджується з зазначеним позивачем розміром орендної плати, оскільки як вбачається зі змісту позовної заяви позивачем обраховування суми заборгованості здійснювалося, виходячи із визначеного договору оренди земельної ділянки орендною платою в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що у грошовому виразі складає 3871,56 грн за один повний рік користування земельною ділянкою, що передбачено п. 4.3 договору оренди землі від 12.07.2013 (а.с. 9).

Вартість земельної ділянки кадастровий номер 5323882600:00:013:0008, площею 4,0223 га, яка належить ОСОБА_1 станом 2013 рік на момент укладення договору становить 77431,26 грн., що зазначено у п. 2.3 даного договору (а.с. 9).

Сума, яка підлягає стягненню, визначена судом без сплати податків і обов`язкових платежів, оскільки вони підлягають стягненню при виплаті орендної плати у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 13.1 Договору за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства України та Договору.

Позовною вимогою є стягнення орендної плати з урахуванням індексу інфляції.

Верховний Суд в постанові від 16 травня 2018 року по справі № 525/301/16-ц дійшов висновку, що при наявності умов договору, які сторони добровільно погодили, про визначення остаточного розміру орендної плати з урахуванням індексів інфляції, такий розмір має визначатись із застосуванням визначеного індексу інфляції.

Сукупний індекс інфляції = 145,663%; із розрахунку: (індекс інфляції за січень 2021 року) * 101,30%, (індекс інфляції за лютий 2021 року) * 101,00%, (індекс інфляції за березень 2021 року) *101,70%, (індекс інфляції за квітень 2021 року) * 100,70%, (індекс інфляції за травень 2021 року) * 101,30%, (індекс інфляції за червень 2021 року) * 100,20%, (індекс інфляції за липень 2021 року) * 100,10%, (індекс інфляції за серпень 2021 року) * 99,80%, (індекс інфляції за вересень 2021 року) * 101,20%, (індекс інфляції за жовтень 2021 року) * 100,90%, (індекс інфляції за листопад 2021 року) * 100,80%, (індекс інфляції за грудень 2021 року) *100,60%, (індекс інфляції за січень 2022 року) * 101,30%, (індекс інфляції з лютий 2022 року)* 101,60%, (індекс інфляції за березень 2022 року) *104,50%, (індекс інфляції за квітень 2022 року) * 103,10%, (індекс інфляції за травень 2022 року) * 102,70%, (індекс інфляції за червень 2022 року) * 103,10%, (індекс інфляції за липень 2022 року) * 100,70%, (індекс інфляції за серпень 2022 року) * 101,10%, (індекс інфляції за вересень 2022 року) * 101,90%, (індекс інфляції за жовтень 2022 року) * 102,50%, (індекс інфляції за листопад 2022 року) * 100,70%, (індекс інфляції за грудень 2022 року) *100,70%, (індекс інфляції за січень 2023 року) * 100,80%, (індекс інфляції з лютий 2023 року)* 100,70%, (індекс інфляції за березень 2023 року) *101,50%, (індекс інфляції за квітень 2023 року) * 100,20%, (індекс інфляції за травень 2023 року) * 100,50%, (індекс інфляції за червень 2023 року) * 100,80%.

Інфляційні нарахування: 3098,12 (сума боргу) х145,663 (сукупний індекс інфляції)/100%-3098,12 грн (сума боргу)=114,69 грн

За таких обставин з урахуванням зазначеної норми сума боргу з урахуванням індексу інфляції, яку відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача станом на 02 серпня 2023 року становить 4512,81 грн.: період розрахунку 01.01.2021-30.06.2023 - заборгованість за зобов`язанням - 3098,12 грн., сума збитків від інфляції - 1414,69 грн. (а.с.12-16).

Відповідно до ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Таким чином, з відповідача Приватного акціонерного товариства «Каплинцівське» на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість за договором оренди земельної ділянки з урахуванням індексу інфляції в розмірі 4512,81 грн.

Суд, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають до повного задоволення.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В матеріалах справи наявна квитанція, якою підтверджується сплата судового збору у розмірі 1073,60 грн (а.с. 4).

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд, у разі задоволення позову, присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, то таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1073,60 грн.

Судом встановлено, що позивач у зв`язку з розглядом справи понесла витрати на правничу допомогу, які її представник просив врахувати при вирішенні спору.

Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Так, відповідно до квитанції та Розрахунку витрат на правову допомогу виконаних адвокатом М.В. Ковтуном за позовом, позивач сплатила адвокату грошові кошти у розмірі 1000 гривень, що включає попереднє опрацювання матеріалів, підготовка позовної заяви ознайомлення з відзивом, його аналіз (а.с. 18).

З урахуванням ст. 141 ЦПК України, та зважаючи на вказане, такі витрати підлягають стягненню у повному розмірі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 15, 409, 526, 625, 629 ЦК України, ст. 10, 11, 81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. 13, 15, 21-24 Закону України «Про оренду землі», суд,

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Каплинцівське» про стягнення боргу за договором оренди - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Каплинцівське» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди земельної ділянки з урахуванням індексу інфляції в розмірі 4512 (чотири тисячі п`ятсот дванадцять) гривень 81 копійка.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Каплинцівське» на користь ОСОБА_1 сплачений останньою при зверненні з позовом до суду судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Каплинцівське» на користь ОСОБА_1 у відшкодування понесених нею витрат на правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.

Рішення суду по справі може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його отримання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та мешканка АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 виданий Прилуцьким МВ УМВС України в Чернігівській області 25.03.2000.

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Каплинцівське», адреса місця знаходження: с. Каплинці Пирятинської ОТГ Лубенського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 05529308.

Суддя Ю.О. Ощинська