Рішення

від 12.09.2023 по справі 727/5993/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/5993/23

Провадження № 2/727/1178/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2023 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

Головуючого - судді: Одовічен Я.В.

За участю секретаря: Гермак К.О.

Позивача: ОСОБА_1

Представника позивача: Кравчука Д.В.

Представників відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

Третіх осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМ-ТУР Сервіс»</a>, третя особа: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про стягнення збитків та моральної шкоди за неналежне виконання договору перевезення пасажира, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМ-ТУР Сервіс»</a> про стягнення збитків та моральної шкоди за неналежне виконання договору перевезення пасажира.

Посилався на те, що у липні 2022 року він звернувся до ТОВ «ДМ-Тур Сервіс» з метою поїздки на відпочинок до Румунії. З відповідачем було укладено усний договір перевезення, за умовами якого він разом із дружиною ОСОБА_5 , онуками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мав поїхати на відпочинок до Румунії у м.Мангалія. За вказані послуги позивач здійснив оплату, передавши відповідачу кошти у сумі 10000 гривень.

Згідно досягнутої домовленості між сторонами, ТОВ «ДМ-Тур Сервіс» зобов`язався здійснити їх перевезення до місця відпочинку у Румунії, а після назад до м.Чернівці, що підтверджує посадковим талоном.

Виїзд з м.Чернівці до Румунії здійснювався 22.07.2022 року, а повернення планувалося 30.07.2022 року.

Під час поїздки 22.07.2022 року приблизно о 21 год. 00 хв., перебуваючи на території Румунії за 10 км. від м.Аджуд, трапилась поломка транспортного засобу, який був забезпечений відповідачем. При цьому, водій не вказав скільки точно часу необхідно буде чекати інший автобус.

Водій автобуса запропонував йому та іншим особам, які слідували в автобусі, чекати інший транспортний засіб. Крім того, водієм автобуса було запропоновано пасажирам самостійно доїхати з м.Аджуд до м.Мангалія, а витрати, які будуть понесені, за наявності квитків буде відшкодовано у повному обсязі. Водій запевнив його та інших пасажирів, що пропозиція доїхати поїздом до м.Мангалія була узгоджена з керівництвом відповідача.

Таким чином, враховуючи нічний час, поїздку разом із дружиною, яка є особою пенсійного віку, малолітніми онуками і ОСОБА_4 , який має інвалідність, з метою уникнення зриву запланованого відпочинку, ним було прийнято рішення продовжити поїздку способом, який запропонував відповідач, та доїхати до місця відпочинку поїздом.

На залізничному вокзалі м.Аджуд він придбав квитки на потяг до м.Мангалія, вартістю для дорослого пасажира 146 румунських лей, для дитини 75,5 лей. Вартість придбаних квитків для проїзду залізницею до м.Мангалія склала 589 румунський лей, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 22.07.2022 року становить 4444 грн. 65 коп.

До місця відпочинку у м.Мангалія вони прибули 23.07.2022 року о 09 год. 30 хв. замість очікуваного прибуття орієнтовно о 23 год. 30 хв. 22.07.2022 року.

Після відпочинку та повернення до Чернівців, він звернувся до відповідача для відшкодування понесених витрат у розмірі 4444 грн. 65 коп., що були додатково сплачені за проїзд до місця відпочинку залізницею. Проте, ТОВ «ДМ-Тур Сервіс» відмовився компенсувати йому такі додаткові витрати.

Враховуючи те, що відповідач як перевізник зобов`язався привезти позивача та інших пасажирів до пункту призначення, проте своїх зобов`язань не виконав, а тому саме ТОВ «ДМ-Тур Сервіс» як перевізник відповідає за належне перевезення осіб та виконання укладеного договору перевезення пасажира.

Проте, відповідач не виконав у повному обсязі умови договору, внаслідок чого позивачу довелось нести додаткові витрати, на які при укладенні договору перевезення він не розраховував.

На підставі п.1 ч.2 ст.22 ЦК України зазначив, що йому було завдано збитків у розмірі 4444 грн. 65 коп.

Крім того, позивач вказував на те, що внаслідок таких протиправних дій відповідача йому було завдано моральної шкоди.

Так, моральні страждання, що були йому заподіяні відповідачем полягають у моральних та психічних стражданнях через неможливість вчасно прибути до місця запланованого та оплаченого відпочинку.

Після повернення до м.Чернівці та спілкування з представниками відповідача він очікував на відшкодування незапланованих витрат. Однак, відповідач відмовився компенсувати йому такі витрати, що посилило його душевні переживання.

Враховуючи такі обставини, вважає, що з ТОВ «ДМ-Тур Сервіс» слід стягнути на його користь моральну шкоду у розмірі 10000 гривень.

Просив стягнути з ТОВ «ДМ-Тур Сервіс» на його користь завдані збитки у сумі 4444 грн. 65 коп., а також моральну шкоду у розмірі 10000 гривень.

Ухвалою суду від 23.06.2023 року було відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Відповідачем відзиву на позов подано не було.

Ухвалою суду від 12.09.2023 року до участі у справі у якості третіх осіб без самостійних вимог було залучено ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Позивач у судовому засіданні позов підтримав та підтвердив, викладені в ньому, обставини. Пояснив суду, що 22.07.2022 року він оплатив кошти в сумі 10000 гривень за поїздку до м.Мангалія в Румунії. Приблизно посередині дороги їх автобус зламався, потекло масло. Вони вимушені були взяти квитки на потяг. Усі п`ять квитків він за домовленістю з іншими пасажирами придбав за власні кошти. У подальшому, він звернувся до відповідача за відшкодуванням додатково понесених витрат на переїзд, проте перевізник відмовився повернути йому кошти.

Представник позивача також позов підтримав. Зазначив, що перевізник не виконав взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_8 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Пояснив суду, що він керівник ТОВ «ДМ-Тур Сервіс». Товариство займається туристичними перевезеннями пасажирів. У липні 2022 року до них звернувся ОСОБА_1 та замовив поїздку до м.Мангалія у кількості 5 осіб. Це був рейс із Чернівців до Болгарії (Сонячний берег). Однак, приблизно посередині дороги автобус зламався. Він запропонував позивачу два варіанти вирішення питання: поїхати потягом з м.Аджуд чи дочекатися іншого автобусу, який приїде через 5-6 годин. При цьому, інший автобус, який їхав через Турцію, забрав усіх інших пасажирів до Болгарії та підвіз цих 5 пасажирів до м.Аджуд.

Також вказував на те, що роз`яснив позивачу, що квитки на поїзд ІІ класом для громадян України у Румунії безкоштовні. Йому не відомо чи були безкоштовні квитки ІІ класу на цей потяг. Просив відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнав. Пояснив суду, що відповідач дійсно надавав послуги перевезення позивачу, третім особам та їх онукам. Однак, з незалежних від перевізника причин, сталася технічна поломка транспортного засобу. Відповідачем було вжито усіх необхідних заходів для перевезення пасажирів, проте позивач прийняв рішення поїхати самостійно поїздом. Просив відмовити в задоволенні позову.

Третя особа ОСОБА_4 суду показав, що у липні 2022 року разом із сім`єю ОСОБА_9 їхав на відпочинок до м.Мангалія у Румунії. Приблизно посередині дороги автобус зламався і вони вимушені були доїжджати до місця відпочинку власними силами. Перевізник їх залишив посередині дороги. Ніхто інший автобус їм не пропонував. Приїхав рейсовий автобус і забрав пасажирів до Болгарії. Вони в м.Аджуд взяли квитки на потяг і самостійно доїхали до місця відпочинку. Квитки купував ОСОБА_1 , однак в подальшому, він повернув йому кошти за свій квиток у розмірі біля 40 євро.

Третя особа ОСОБА_5 суду показала, що водій, якого надав перевізник, сказав їм їхати поїздом, інший автобус їм ніхто не пропонував. Їх посеред ночі довезли до автозаправної станції, де залишили. Вони вимушені були в чужій країні шукати таксі та самостійно їхати до залізничного вокзалу. На вокзалі, вони казали, що українці, проте їм повідомили, що безкоштовних квитків не має. Квитки на поїзд їй та їх онукам придбав позивач.

Суд, заслухавши покази учасників справи, дослідивши письмові докази у справі, приходить до наступних висновків.

Як було встановлено судом, ТОВ «ДМ-Тур Сервіс» видало посадковий талон на туристів: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , маршрут поїздки - висадки пасажирів: Чернівці-Мангалія; дата відправлення: 22.07.2023 року дата повернення: 30.07.2022 року (а.с.10).

Із дослідженого судом витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 08.06.2022 року, ТОВ «ДМ-Тур Сервіс» здійснює діяльність туристичних агентств, діяльність туристичних операторів, надання інших послуг бронювання та пов`язана з цим діяльність (а.с.28).

У визначений час вказані пасажири зайняли свої місця та розпочали свій тур, проте до місця висадки їх доставлено не було у зв`язку з поломкою автобусу.

22.07.2022 року позивач у м.Аджуд, Румунія придбав п`ять квитків на поїзд до м.Мангалія першим класом, з них 3 квитки, вартістю 146 лей; 2 квитки, вартістю 75,50 лей, а всього загальною вартістю 589 лей (а.с.11-12).

Згідно довідки НБУ офіційний курс гривні до румунського лея станом на 22.07.2022 року склав 7,5461 (а.с.24).

02.08.2022 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «ДМ-Тур Сервіс» з заявою про повернення витрачених коштів, проте у добровільному порядку спір не вирішено (а.с.21).

Судом встановлено, що правовідносини, що виникли між сторонами регулюються відповідними нормамиЦК України.

Так, положеннями частини 1статті 22ЦК України визначено, щоособа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За змістом ст.910 Кодексу за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов`язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов`язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).

За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата (стаття 916 ЦК України).

Перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк (стаття 919 ЦК України).

Відповідно дост. 920 ЦК Україниу разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст.922ЦК України,за затримкуу відправленнітранспортного засобу,що перевозитьпасажира,або запізненняу прибуттітакого транспортногозасобу допункту призначенняперевізник сплачуєпасажирові штрафу розмірі,встановленому задомовленістю сторін,транспортними кодексами(статутами),якщо перевізникне доведе,що ціпорушення сталисявнаслідок непереборноїсили,усунення несправностітранспортного засобу,яка загрожувалажиттю абоздоров`юпасажирів,або іншихобставин,що незалежали відперевізника.У разівідмови пасажиравід перевезенняз причинизатримки відправленнятранспортного засобуперевізник зобов`язанийповернути пасажирупровізну плату. Якщо поїздка пасажира з пункту пересадки не відбулася внаслідок запізнення транспортного засобу, який доставив його у цей пункт, перевізник зобов`язаний відшкодувати пасажирові завдані збитки.

За змістом ч.2ст.77 ЦПК України предметомдоказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Відповідно дост.76 ЦПК Українидоказами у цивільній справі є будь-які дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів та показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1ст.77 ЦПК України).

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Даючи оцінку аргументам сторін, суд зазначає наступне:

Однією з підстав виникнення зобов`язання є договір (пункт 1 частини другоїстатті 11 ЦК України).

Договір як універсальний регулятор приватних відносин покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків.

Як було встановлено судом та визнається представниками відповідача, між сторонами було укладено договір перевезення пасажирів у кількості п`ятьох осіб, на підтвердження чого судом було досліджено посадковий талон. За вказаним договором про надання послуг з перевезення пасажирів за маршрутом «Чернівці-Мангалія» та «Мангалія-Чернівці» перевізнику було сплачено обумовлену плату у розмірі 10000 гривень, що представник відповідача у судовому засіданні підтвердив.

Проте, перевізником не було надано у повному обсязі послуги, визначені договором перевезення, зокрема не було доставлено 5 пасажирів до м.Мангалія Румунія у зв`язку з поломкою автобусу, що трапилась приблизно посередині дороги, що підтвердив у судовому засіданні директор ТОВ «ДМ-Тур Сервіс».

Будь-які кошти за договором перевізником пасажирам повернуто не було.

Аналізуючи правовідносини, що виникли між сторонами, суд звертає увагу на те, що договір перевезення пасажирів за своїм змістом є одним із видів договору про надання послуг.

Так,за змістомст.901ЦК України,за договоромпро наданняпослуг однасторона (виконавець)зобов`язуєтьсяза завданнямдругої сторони(замовника)надати послугу,яка споживаєтьсяв процесівчинення певноїдії абоздійснення певноїдіяльності,а замовникзобов`язуєтьсяоплатити виконавцевізазначену послугу,якщо іншене встановленодоговором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Виконавець повиненнадати послугуособисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (ст.902 Кодексу).

У відповідності до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

За змістом ч.2 ст.903 ЦК України у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у даному спорі до предмету доказування входить доведення наявності вини виконавця у зв`язку з неналежним виконанням умов договору перевезення пасажирів.

Статтею 29 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Згідно ст.30Закону України«Про автомобільнийтранспорт»,автомобільний самозайнятийперевізник,який здійснюєперевезення пасажирівна договірнихумовах,зобов`язаний: утримуватитранспортні засобив належномутехнічному тасанітарному стані,забезпечувати їхсвоєчасне поданнядля посадкипасажирів тавідправлення; забезпечувати проїзд пасажирів до зупинки чи місця призначення за маршрутом без додаткових витрат у разі припинення поїздки через технічну несправність транспортного засобу; проходити обов`язковий технічний контроль транспортного засобу в установленому порядку з обов`язковою відміткою в сервісній книжці.

Відповідно до ст.20 Закону України до міжнародних перевезень пасажирів та вантажів допускаються транспортні засоби, на які є документи, що підтверджують їх відповідність вимогам щодо безпеки руху та екологічної безпеки країн, на територію яких передбачено в`їзд, ліцензія на перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та/або небезпечних відходів (тільки для транспортних засобів перевізників-резидентів), а також національні реєстраційні документи, документи стосовно страхування, номерні та розпізнавальні знаки.

Конструкція та технічний стан транспортних засобів, які використовуються при виконанні міжнародних перевезень, мають відповідати вимогам законодавства України та іноземної держави, дозвіл на проїзд територією якої одержав власник транспортного засобу.

Положеннями ст.23 Закону регламентовано, що контроль технічного стану транспортних засобів включає:обов`язковий технічний контроль транспортних засобів; перевірку технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками. У період між обов`язковими технічними контролями відповідність технічного стану транспортних засобів вимогам законодавства забезпечує перевізник.

Таким чином, саме ТОВ «ДМ-ТУР Сервіс» було зобов`язане забезпечити належний технічний стан автобусу, яким здійснювалося перевезення пасажирів до м.Мангалія Румунія.

При цьому, будь-яких доказів на підтвердження перебування наданого транспортного засобу у належному технічному стані суду надано не було.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що навіть наявність у перевізника усіх необхідних документів про проходження контролю технічного стану транспортного засобу, не звільняє його від виконання обов`язків, визначених статтею 30 Закону.

Тобто, у даному випадку ТОВ «ДМ-ТУР Сервіс» зобов`язане було забезпечити проїзд пасажирів до місця призначення за маршрутом без додаткових витрат у зв`язку з припиненням поїздки через технічну несправність транспортного засобу.

Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом (частина першастатті 906 ЦК України).

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про відшкодування збитків за неналежне виконання договору перевезення пасажирів є обґрунтованими.

Однак, суд враховує, що під час судового розгляду третя особа ОСОБА_4 повідомив, що ним було повернуто ОСОБА_1 кошти за придбаний для нього квиток на поїзд у м.Аджуд, а тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягають кошти у сумі 3342 грн. 92 коп. (2 квитки, вартістю 146 лей; 2 квитки, вартістю 75,50 лей, а всього загальною вартістю 443 лей, що згідно офіційного курсу НБУ становить 3342 грн. 92 коп.).

Також позивач звернувся до суду з позовною вимогою про відшкодування завданої моральної шкоди.

Звертаючись до суду з вказаною позовною вимогою, позивач посилався на те, що внаслідок протиправних дій відповідача, який належним чином не виконав умови договору перевезення, йому довелося самостійно добиратися до пункту призначення. Окрім того, перевізник відмовився відшкодувати завдані йому збитки, які він вимушений був понести, придбавши квитки на потяг.

Розглянувши наведенімотиви, суд зазначає наступне.

За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і в немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.

Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин).

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно достатті 611 ЦК Україниморальна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом.

Тобто законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства (зокрема статті 4, 22 Закону про захист прав споживачів).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2022 року у справі № 212/7628/21 (провадження № 61-7265св22) зазначено, що «виходячи з положень статей16і23 ЦК Українита змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (див. пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц)».

У спорах про захист прав споживачів відшкодування моральної шкоди прямо встановлено спеціальним законом, який регулює відносини у сфері захисту прав споживачів.

Пункт 5 частини першої статті 4 Закону про захист прав споживачів передбачає, що споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 1 Закону про захист прав споживачів термін «продукція» у цьому Законі вживається в значенні - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

За змістом частини другої статті 22 Закону про захист прав споживачів при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що неналежне виконання договору перевезення пасажирів є недоліком продукції (неналежним наданням) у розумінні законодавства про захист прав споживачів і відповідно до статей 4 та 22 Закону про захист прав споживачів має наслідком відшкодування моральної шкоди, завданої пасажиру.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань потерпілого, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, N 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує, що позивач переніс моральні страждання, яких він зазнав у зв`язку з неналежним виконанням умов договору перевезення та відмовою перевізника відшкодувати завдані збитки протягом тривалого часу, що також вплинуло на ступінь його моральних страждань.

При вирішенні питання про розмір завданої моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості з урахуванням обставин справи та тяжкості страждань позивача, суд вважає, що розмір моральної шкоди в сумі 2000 гривень відповідає засадам розумності та справедливості, а також є доведеним у такому розмірі та відповідає характеру правопорушення, глибині фізичних та душевних страждань ОСОБА_1 .

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.23, 1167, 1187, 1191, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 18, 80, 89, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМ-ТУР Сервіс»</a>, третя особа: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про стягнення збитків та моральної шкоди за неналежне виконання договору перевезення пасажира - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМ-ТУР Сервіс»</a> (код ЄДРПОУ 37978241), що розташоване в м.Чернівці провул.Яснопольський, 6, на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який проживає у АДРЕСА_1 , кошти у сумі 3342 грн. 92 коп. у рахунок відшкодування вартості придбаних квитків, а також 2000 гривень у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМ-ТУР Сервіс»</a> на користь ОСОБА_1 понесений судовий збір у розмірі 2147 грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення буде виготовлено та складено 15.09.2023 року.

Суддя Одовічен Я.В.