Рішення

від 15.09.2023 по справі 502/1678/23

КІЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 502/1678/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2023 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Березнікова О.В.,

при секретарі Нанєвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кілійського районного суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права власності в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся ОСОБА_2 . Після смерті баби відкрилась спадщина на нерухоме майно, яке вона заповіла позивачу, зокрема й на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на вказаний житловий будинок зареєстровано не було. Правовстановлюючі документи на будинок відсутні. У зв`язку з цим звернулася до суду з вказаним позовом.

Просить суд визнати за ним право власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який відповідно до характеристики будинку, господарських будівель та споруд складається з: літ.А1 - житловий будинок, житловою площею 41,8 кв.м., загальною площею 64,5 кв.м., господарських будівель: літ.Б1 комора, літ.В сарай, літ.Г1 гараж, літ.Д1 літня кухня, літ.Е навіс, літ.Ж сарай, літ.З сарай, літ.И убиральня, 1-5; І надвірні споруди, в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій вказав, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, надали заяву про проведення розгляду справи без участі представника, позовні вимоги визнали.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла бабуся позивача, ОСОБА_2 , яка на день смерті проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишила на ім`я позивача, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , заповіт, посвідчений виконавчим комітетом Шевченківської сільської ради Ізмаїльського (Кілійського) району Одеської області за реєстровим №238 від 10.09.2015, яким заповіла останньому все належне їй майно.

Після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишилося спадкове майно, яке складається із земельної ділянки площею 2,3199 гектарів, яка розташована на території Шевченківської сільської ради Ізмаїльського (Кілійського) району Одеської області, та яку передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122385900:01:003:0501, та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 спадщину, яка залишилося після смерті ОСОБА_2 прийняв відповідно до ст.1269 ЦК України, тобто на підставі заяви поданої до нотаріальної контори.

Так приватним нотаріусом Ізмаїльського (Кілійського) нотаріального округу Одеської області Богачовою Н.М. було заведено спадкову справу за 68/2016 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 за заявою про прийняття спадщини від імені позивача, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та 07.08.2020 йому, як спадкоємцю за заповітом, було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, за реєстровим №677 на спадкове майно, яке складається із земельної ділянки площею 2,3199 гектарів, яка розташована на території Шевченківської сільської ради Ізмаїльського (Кілійського) району Одеської області, та яку передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122385900:01:003:0501.

Відповідно до довідки №2322/02.01.23 від 15.08.2018 року виданої виконавчим комітетом Шевченківської сільської ради Ізмаїльського (Кілійського) району Одеської області, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належав до складу колгоспних дворів, згідно записів погосподарської книги №11, особовий рахунок № НОМЕР_1 . Станом на 16.04.1991 до складу колгоспного двору входили: ОСОБА_3 , 1935 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , голова колгоспного двору, та член колгоспного двору, його дружина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Спадщину, яка залишилося після смерті, ОСОБА_3 , 1935 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , в порядку ст.1268 ч.3 ЦК України прийняла його дружина ОСОБА_2 , 1938 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки на час відкриття спадщини проживала разом зі спадкодавцем, як спадкоємець за законом відповідно до ст.1261 ЦК України.

ОСОБА_3 , 1935 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_2 , 1938 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходилися у зареєстрованому шлюбі, актовий запис №6 від 11.02.1960.

Спірний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до технічного паспорту, виготовленим комунальним підприємством Кілійської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» згідно до характеристики будинку, господарських будівель та споруд складається з: літ.А1 - житловий будинок, житловою площею 41,8 кв.м., загальною площею 64,5 кв.м., господарських будівель: літ.Б1 комора, літ.В сарай, літ.Г1 гараж, літ.Д1 літня кухня, літ.Е навіс, літ.Ж сарай, літ.З сарай, літ.И убиральня, 1-5; І надвірні споруди. Рік побудови будинку 1962.

Також КП КМР «БТІ» надала довідку від 10.08.2023 №3164 відносно того, що право власності на вказаний житловий будинок не зареєстровано.

Наведені докази є належними та допустимими, оскільки отримані у встановленому законом порядку, містять інформацію щодо предмету доказування, узгоджуються між собою, не заперечуються сторонами та не викликають сумніву щодо їх достовірності.

Підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини з приводу спадкування, що врегульовано нижченаведеними нормами цивільного законодавства станом на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно ч.1ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК Україниспадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до частини першої статті 1298 ЦК Українисвідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

У відповідності достатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права, одним із способів захисту цивільного права та інтересу може бути визнання права.

Пленум Верховного Суду України в абз.3 п.23 постанови №7від 30травня 2008року «Просудову практикуу справахпро спадкування» зазначив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Умовою переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до п.3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Право власності на збудоване до набрання чинності вказаним Законом нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 червня 2012 року № 6-54цс12, постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 557/1209/16-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення" (втратила чинність 30 грудня 2004 року) було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, при цьому введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності, збудованих до 05 серпня 1992 року, не передбачалося.

Належним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

Слід зазначити, що до самочинного будівництва не належать індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року.

Враховуючи наведене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпні 1992 року не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно зчастиною третьоюстатті 3зазначеного Законуречові правана нерухомемайно таїх обтяження,що виниклидо 1січня 2013року,визнаються дійснимиза наявностіоднієї зтаких умов: 1)реєстрація такихправ булапроведена відповіднодо законодавства,що діялона моментїх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Оцінюючи підстави виникнення права власності на новостворене майно суд враховує, що правовідносини щодо будівництва садових будинків і набуття прав на них до 05 серпня 1992 року регламентувалися нормами ЦК УРСР в редакції 1963 року, а не нормами ЦК України від 16 січня 2003 року.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Законодавство, чинне на зазначений час, не пов`язувало виникнення права власності на садові будинки з надвірними будівлями та спорудами з державною реєстрацією такого права.

Документом, що засвідчував факт існування об`єкта нерухомого майна й містив його технічні характеристики, був технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

Враховуючи зазначене, до предмету доказування у цій справі належать обставини щодо часу будівництва будинку садибного типу з господарськими спорудами.

З технічного паспорту на спірний будинок чітко встановлено, що роком побудови житлового будинку є 1962, а господарських будівель та споруд 1962-1965.

Таким чином, у судовому засіданні повністю знайшов своє підтвердження факт, що позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який спадщину прийняв, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача.

Обраний позивачами спосіб захисту невизнаного права відповідає вимогам закону та змісту правовідносин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,19,76-81,259,263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який відповідно до характеристики будинку, господарських будівель та споруд складається з: літ.А1 - житловий будинок, житловою площею 41,8 кв.м., загальною площею 64,5 кв.м., господарських будівель: літ.Б1 комора, літ.В сарай, літ.Г1 гараж, літ.Д1 літня кухня, літ.Е навіс, літ.Ж сарай, літ.З сарай, літ.И убиральня, 1-5; І надвірні споруди, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.В. Березніков