Ухвала

від 05.09.2023 по справі 522/19913/21

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/19913/21

Провадження № 2/522/1702/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2023 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Федчишеної Т. Ю.,

за участі секретаря судового засідання - Коноваленко В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Торгівельний центр «АФІНА» про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2021 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Торгівельний центр «АФІНА», Одеської міської ради про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16 червня 2023 року заяву ОСОБА_1 про залишення без розгляду позовної заяви до Одеської міської ради задоволено, позовну заяву ОСОБА_1 до Одеської міської ради про відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16 червня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судові засідання, призначені на 01 серпня та 05 вересня 2023 року, позивач не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином шляхом направлення судових повісток на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначену позивачем у позовній заяві як засіб комунікації із судом.

Відповідно до довідок секретаря судових засідань Коноваленко В. О., судові повістки на 01.08.2023 та 05.09.2023 були доставлені на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 10.07.2023 та 02.08.2023 відповідно.

У постанові від 30.11.2022 у справі № 759/14068/19 Верховний Суд зазначив, що якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Отже, судом виконано обов`язок щодо повідомлення позивача про розгляд справи, що узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 26 жовтня 2022 року у справі № 761/877/20 (провадження № 61-11706св21) та від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Право особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до суду. Тому, будучи ініціатором судового розгляду справи, позивач насамперед має активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права. При цьому визначальними процесуальними обов`язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді справи.

Диспозитивність цивільного судочинства передбачає можливість учасників справи розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зокрема право позивача у односторонньому порядку відмовитися від судового захисту заявленої ним вимоги.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Як слідує з матеріалів справи, позивач повторно у судове засідання не з`явилася, також позивач не скористалася процесуальним правом подати заяву про розгляд справи за її відсутності.

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Судом також враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18, згідно з якою системний аналіз наведених норм процесуального права (частин першої, другої, п`ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України) свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи, що позивач, яка була належним чином повідомленою про день, час і місце розгляду справи повторно не з`явилася у судове засідання і не скористалася своїм правом подати заяву про розгляд справи за її відсутності, зважаючи на те, що указана справа тривалий час перебуває на розгляді в суді, судом вжито усіх необхідних заходів для надання позивачу достатніх можливостей для викладення своєї позиції у судових засіданнях з метою дотримання принципу змагальності процесу та забезпечення права на публічне слухання справи у розумні строки, враховуючи процесуальні права інших учасників справи, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

У зв`язку з наведеним, залишення позову без розгляду, як це передбачено законом, а саме п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Суд роз`яснює, що відповідно ч. 2 ст. 257 ЦПК України особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Торгівельний центр «АФІНА» про відшкодування моральної шкоди - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА