Постанова

від 07.09.2023 по справі 297/785/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 297/785/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07 вересня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: Джуги С.Д.,

суддів : Кондора Р.Ю., Готри Т.Ю.

з участю секретаря: Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 20 квітня 2023 року у складі судді Гал Л.Л. у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,-

встановив :

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною заявою та просила встановити факт, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зник безвісно 21.03.2023 року при захисті Батьківщини в районі населеного пункту Білогорівка Луганської області, проживали однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період часу з 2016 року по 17.03.2023 року.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 20 квітня 2023 року провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу закрито. Роз`яснено ОСОБА_1 право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.

Не погодившись із вказаною ухвалою ОСОБА_1 подала на неї апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не врахував викладені в заяві обставини та помилково закрив провадження у справі за поданою заявою, не правильно застосувавши правовий висновок Верховного Суду.

В судовому заявниця ОСОБА_1 , її представник - адвокат Пилипчинець М.І. підтримали апеляційну скаргу, просять її задовольнити.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення заявниці та її представника, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Закриваючи провадження за поданою заявою, суд першої інстанції виходив з наявності спору у сфері публічно - правових правовідносин, який не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів, з врахуванням наступного.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. У поданій заяві заявниця просила встановити факт, що вона, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зник безвісно 21.03.2023 року при захисті Батьківщини в районі населеного пункту Білогорівка Луганської області, проживали однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період часу з 2016 року по 17.03.2023 року. Встановлення даного факту їй необхідно для отримання встановлених законом грошових виплат за безвісти зниклим ОСОБА_2 .

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із ч.4 ст.6 Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин", члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" особам, які зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби, надаються гарантії, передбачені Законом України"Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та іншими актами законодавства України.

Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджений відповідною постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884.

Грошові виплати членам родини військовослужбовців, які зникли безвісти за особливих обставин або ж полонених також врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2022 року № 377 "Деякі питання виплати пенсії в разі втрати годувальника під час дії воєнного стану" та постановою № 168 від 28 лютого 2022 року, якою закріплене право членів родини військовослужбовців, які зникли безвісти за особливих обставин або ж полонених, отримувати додаткову винагороду у розмірі 100 тисяч за весь час перебування в полоні або за весь час поки не буде змінено статус зниклого на якийсь інший статус.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі, Велика Палата Верховного Суду у пунктах 33-35 зазначеної постанови від 30 січня 2020 року зазначила про таке: «33. Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. 34. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, - закриває провадження у ній.»

Визначаючи, чи пов`язується з встановлення зазначеного факту виникнення у заявника певних цивільних прав та обов`язків, Суд застосовує положення статті 1 ЦК України. За змістом частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.

Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.

Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.

Суд першої інстанції правильно встановив, що вимоги заявниці, з врахуванням мети задля якої вона просить встановити юридичний факт, пов`язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, і можливістю нею реалізації її прав на соціальних захист, як члена сім`ї військовослужбовця, який зник безвісти під час участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і відсічі збройної агресії російської федерації, а тому дані вимоги не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Подібна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №290/289/22-ц (провадження №61-13369св22).

З врахуванням наведеного суд першої інстанції обґрунтовано закрив провадження у справі за поданою заявницею заявою та роз`яснив їй право на звернення з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведеного апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 20 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 15 вересня 2023 року.

Головуючий :

Судді: