Ухвала

від 14.09.2023 по справі 160/13495/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

14 вересня 2023 р. Справа № 160/13495/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про закриття провадження у справі і відшкодування судових витрат в адміністративній справі №160/13495/23 за позовною заявою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОКОЛ 2020» про стягнення пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

15.06.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОКОЛ 2020», в якій позивач просить:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОКОЛ 2020» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 12 173,70 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 року прийнято до розгляду позовну заяву Г Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю та відкрито провадження в адміністративній справі №160/13495/23 за цією позовною заявою, призначено вказану справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 21.07.2023 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також зобов`язано відповідача надати до суду разом із відзивом на позов документи, що підтверджують надання відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Крім того, вищевказаною ухвалою суду витребувано у позивача копію рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 року у справі №160/9389/22.

На виконання вимог ухвали суду від 20.06.2023 року позивачем надано до суду витребувані докази у справі.

13.09.2023 року до суду від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі, що розглядається, яка обґрунтована тим, що 12.09.2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю «СОКОЛ 2020» у добровільному порядку було сплачено суму заборгованості, що підтверджується випискою по групі розрахунків наданою позивачем на підтвердження вищевказаного, а, отже, перестали існувати і підстави позовних вимог, у зв`язку із чим слід закрити провадження у справі №160/13495/23 та повернути позивачу судовий збір, сплачений при поданні цього позову у розмірі 2684,00грн.

Перевіривши повноваження особи, якою подано заяву про закриття провадження у справі і відшкодування судових витрат, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, а також проаналізувавши зміст норм процесуального права, що регулюють це питання, суд доходить висновку про задоволення цієї заяви, з огляду на таке.

Відповідно до ч.3 ст.9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Згідно з ч.1 ст.47 КАС України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову.

Частиною 1 статті 189 КАС України визначено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

За змістом приписів ч.3 ст.189 КАС України про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог.

Наведена норма ч.3 ст.189 КАС України кореспондує приписам п.2 ч.1 ст.238 КАС України, згідно з якою суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Частиною 2 статті 238 КАС України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

За змістом приписів ч.2 ст.239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

При цьому частиною 5 статті 189 КАС України передбачено, що суд не приймає відмови від позову, визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Як свідчать матеріали справи, предметом позову є стягнення з відповідача пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 12 173,70 грн.

Водночас, як зазначає позивач, станом на 12.09.2023 року така заборгованість була погашена Товариством з обмеженою відповідальністю «СОКОЛ 2020» у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відмова від позову у даному випадку не суперечить вимогам закону, не порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб, позивачу відомі передбачені чинним процесуальним законодавством наслідки прийняття судом відмови від адміністративного позову та закриття провадження у справі, суд вважає за можливе прийняти відмову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від позову та закрити провадження у цій справі та, відповідно, задовольнити заяву позивача у цій частині.

Щодо вимог позивача про вирішення питання щодо повернення судового збору, сплаченого при поданні позову, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною другою цієї ж статті визначено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Варто зауважити, що КАС України містить спеціальні норми, які регулюють питання розподілу витрат у разі відмови позивача від позову (стаття 140 КАС України), а також повернення судового збору (стаття 142 КАС України).

Так, ч.1 ст.140 КАС України встановлено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 142 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вирішення справи шляхом примирення, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Дана норма кореспондується з частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір", якою також передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Суд звертає увагу, що положення статті 140 та 142 КАС України у порівнянні із частиною 1 та частиною 2 статті 139 КАС України не конкретизують та не ставлять в залежність можливість отримання відшкодування понесених судових витрат від приналежності позивача до певного суб`єктного складу, чи то позивачем є фізична особа, юридична особа, чи суб`єкт владних повноважень. Приналежність до такого складу та вид понесених витрат не мають впливу на вирішення цього питання відповідно до наведених норм. Наведені норми мають різний предмет регулювання, правову природу виникнення та застосування.

Разом з тим, стаття 140 КАС України встановлює спеціальне та відмінне у співвідношенні з нормами статті 142 КАС України та статті 7 Закону України «Про судовий збір» правило, згідно з яким якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача. Тобто, якщо позивач відмовляється від позову з будь - яких інших причин, що є наслідком закриття провадження у справі (крім випадку задоволення його вимог відповідачем після подання позовної заяви), то в такому випадку позивачу підлягає повернення лише п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. В той же час, коли відмова позивача від позову обумовлена задоволенням позовних вимог відповідачем після подання позовної заяви, тоді застосовуються правила розподілу судових витрат відповідно до статті 140 КАС України.

У цій справі суд закриває провадження у справі у зв`язку з задоволенням відповідачем позову після подання позовної заяви, а тому цілком обґрунтованим є покладення на відповідача обов`язку відшкодувати понесені позивачем витрати як міра відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку.

Отже, аналіз приведеного правового регулювання та тлумачення статей 139, 140 КАС України у їх взаємозв`язку, з урахуванням наведених обставин справи, дають підстави для висновку про те, що за наявності відповідної заяви, всі понесені позивачем у цій справі та документально підтверджені судові витрати підлягають присудженню на його користь.

Аналогічні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі №260/1378/18, від 03.02.2021 року у справі №200/6826/20-а та від 07.09.2021 року у справі №380/3138/20.

З огляду на наведені положення законодавства та фактичні обставини справи щодо сплати позивачем судового збору при поданні позовної заяви у цій справі в обсязі 2684,00грн на користь позивача підлягають стягненню з відповідача судові витрати у розмірі 2684,00грн, а, отже, заява позивача в частині щодо повернення сплаченого судового збору також підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 47, 139-142, 189, 238, 243, 248 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про закриття провадження у справі і відшкодування судових витрат в адміністративній справі №160/13495/23 за позовною заявою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОКОЛ 2020» про стягнення пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій задовольнити в повному обсязі.

Прийняти відмову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про закриття провадження у справі і відшкодування судових витрат в адміністративній справі №160/13495/23 за позовною заявою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОКОЛ 2020» про стягнення пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Провадження в адміністративній справі №160/13495/23 за позовною заявою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОКОЛ 2020» про стягнення пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій закрити.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав відповідно до приписів ч.2 ст.239 КАС України не допускається.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОКОЛ 2020» (код ЄДРПОУ 43292198, місцезнаходження: вул. Електрометалургів, буд. 224, м. Нікополь, Дніпропетровська обл., 53200) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (код ЄДРПОУ 25005978, місцезнаходження: вул. Старокозацька, 52, м. Дніпро, 49000) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2684,00грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

Ухвала суду набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в частині щодо закриття провадження у справі та щодо відмови у відшкодуванні частини судових витрат до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: О.М. Турова