Рішення

від 14.09.2023 по справі 500/2558/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2558/23

14 вересня 2023 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Бізнес Плюс" до Тернопільської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арт-Бізнес Плюс" (надалі, позивач) звернулося до суду з позовом до Тернопільської митниці Держмитслужби (надалі, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №UA403020/2023/000083/2 від 03.02.2023, а також складену картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403020/2023/000108 від 03.02.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивачем через представника були надані всі документи, що підтверджують митну вартість ввезеного товару, які не містять розбіжностей у числових значеннях складової митної вартості товару, містять повні відомості про ціну товару, що підтверджується змістом графи 44 ЕМД від 02.02.2023 р. №23UA403020001633U5. Однак, Тернопільською митницею відмовлено у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Також, вказав, що декларантом ТОВ «Західний контейнерний термінал» в інтересах ТОВ «APT-БІЗНЕС ПЛЮС» було отримано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403020/2023/000108 від 03.02.2023 року, Звернув увагу суду на тому, що в картці відмови №UA403020/2023/000108 від 03.02.2023 року відповідач не зазначає зауваження, які стали підставою для коригування митної вартості. Зазначив, що декларантом ТОВ «Західний контейнерний термінал» в інтересах позивача ТОВ «APT-БІЗНЕС ПЛЮС» на підставі договору про надання послуг митного брокера було подано до Чернівецької митниці ЕМД 23UA403020001716U0 від 06.02.2023 р. у зв`язку з незгодою з отриманою карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Просить врахувати, що у зв`язку з зазначеним підприємством позивача було додатково сплачено 730971,90 грн., гарантійних платежів в порядку, передбаченому ст. 55 МК України, в рахунок оплати встановлених Законом платежів у зв`язку з відкоригованою відповідачем митною вартістю товарів, а товар було випущено у вільний обіг. Зокрема, по товарам код УКТЗЕД 1006306300 було додатково сплачено 140571,52 грн. мита та 590400,38 грн. податку на додану вартість. То ж, позивач не погоджується з спірним рішенням відповідача та карткою відмови, вказуючи на те, що митному органу були подані всі документи, які підтверджують митну вартість ввезеного товару, визначені ст. 53 Митного кодексу України, та розбіжності вказані митним органом не впливають на визначення митної вартості товару та не можуть бути підставою для витребування додаткових документів у декларанта за приписами ст. ст. 52, 53 МК України.

Ухвалою суду від 01.06.2023 позовну заяву залишено без руху, та у встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Ухвалою суду від 12.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог та просив відмовити у задоволення позову повністю. Вказав, що під час здійснення митного контролю за ЕМД №23UA403020001633U5 від 02.02.2022 митницею було опрацьовано інформацію, яка міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару оскільки вартість раніше оформлених в попередніх періодах митними органами таких товарів є значно вищою. Зазначив, що згідно частини третьої ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень 55 Кодексу. Відтак, вважає, що відповідно до вимог Митного кодексу України вартість товарів була правомірно визначена митницею самостійно. Просить врахувати, що джерелом інформації для визначення митної вартості при винесенні рішення про коригування митної вартості № UA403020/2023/000083/2 від 03.02.2023 використано рівень митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, визначений відповідно до раніше визнаної (визначеної) митної вартості товарів, зокрема, товару №1 згідно ЕМД від 10.01.2023 №UA400020/2023/62 на рівні 1,02 дол. США/кг. Таким чином, зважаючи на викладене, Тернопільська митниця вважає, що рішення про коригування митної вартості товару № UA403020/2023/000083/2 від 03.02.2023 прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим та не підлягає скасуванню.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якому підтримав позовні вимоги, просить задовольнити позов повністю.

Ухвалою суду від 14.09.2023 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Отже, розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На виконання зовнішньоекономічного контракту № SAAB04/1920 від 18.03.2020, укладеного між компанією «SAFE AGRITRADE PRIVATE LIMITED» (Індія) та ТОВ "АРТ- БІЗНЕС ПЛЮС" (Україна), згідно із рахунком-фактурою (інвойс) № SAEX/2223/462 від 30.11.2022 позивачем на митну територію України ввезено товар.

02 лютого 2023 року уповноваженою особою Позивача, агентом з митного оформлення ОСОБА_1 , було подано до митного оформлення митну декларацію (надалі - МД) типу ІМ40ДЕ № 23UA403020001633U5, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення наступний товар: «Рис середньозерний, пропарений, повністю обрушений, врожаю 2022 року. MEDIUM GRAIN PARBOILED RICE, у поліпропіленових мішках по 25 кг. Виробник - SAFE AGRITRADE PRIVATE LIMITED. Торговельна марка - ELEPHANT Країна виробництва - Індія (IN).».

До даної митної декларації, як вбачається із інформації, що міститься в гр. 44 МД, уповноваженою особою Позивача до митного оформлення були подані наступні документи: сертифікат якості № б/н від 13.12.2022; пакувальний лист № SAEX/2223/462 від 30.11.2022; рахунок-фактура (інвойс) № SAEX/2223/462 від 30.11.2022; коносамент № 1KT760629 від 10.12.2022; накладна ЦІМ № 003291 від 20.01.2023; накладна ЦІМ № 003294 від 20.01.2023; накладна ЦІМ № 003319 від 20.01.2023; накладна ЦІМ № 003321 від 20.01.2023; накладна ЦІМ № 003322 від 20.01.2023; накладна ЦІМ № 003323 від 20.01.2023; фітосанітарний сертифікат № PSC11KOL2022012999 від 13.12.2022; сертифікат про походження товару № M2022121023302 від 12.12.2022; платіжний документ, що підтверджує вартість товару №00789020221125 від 25.11.2022; платіжний документ, що підтверджує вартість товару №00789020230103 від 03.01.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 2301/2 від 23.01.2023; страховий поліс № C000902434 від 30.11.2022; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 30.12.2022; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - специфікація №14 від 22.11.2022; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № SAAB04/1920 від 18.03.2020; договір про надання послуг митного брокера № 1301/2023ЗКТ від 13.01.2023; заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів № б/н від 02.02.2023; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) №9518964; інші некласифіковані документи - Health certificate № б/н від 13.12.2022.

Під час здійснення митного контролю за МД № 23UA403020001633U5 від 02.02.2022 митницею було опрацьовано інформацію, яка міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої виявлено:

1) оцінюваний товар постачається на підставі зовнішньоекономічного договору від 18.03.2020 № SAAB04/1920. Згідно з п. 6.2 Специфікації від 22.11.2022 № 14 «оплата в сумі 63330 дол США здійснюється після отримання по факсу/електронній пошті копій документів, вказаних в п. 11 Договору від 18.03.2020 № SAAB04/1920», однак п. 11 Договору звучить наступним чином: «Валюта контракту: долар США»;

2) у рахунку-фактурі від 30.11.2022 №SAEX/2223/462 та банківському платіжному дорученні від 25.11.2022 № 00789020221125 наявні посилання на рахунок-проформу від 22.11.2022 № PI/SAAB02/2223, який до митного оформлення не поданий, що не дозволяє впевнитися в достовірності заявлених відомостей;

3) відповідно до п. 2 договору про надання транспортно-експедиційного обслуговування від 15.12.2022 № ПП051/22-11 надання послуг експедитором здійснюється на підставі заявки, в якій вказуються: вид послуги, вид, найменування вантажу, відправник, отримувач, пункт відправлення та призначення вантажу, розмір плати експедитору, але заявка до митного оформлення не надана, що не дозволяє встановити достовірні відомості щодо виду наданих послуг і суми оплати за них.

Таким чином, відповідач дійшов висновку на наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах.

В зв`язку із цим, митницею електронним повідомленням направлено уповноваженій особі декларанта вимогу про надання додаткових документів наступного змісту: «Початок консультації з митним органом. Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України, прошу Вас надати документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: якщо, рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. У разі неподання документів відповідно до ч.2 ст.53 МКУ прошу Вас протягом 10 календарних днів надати додаткові документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості відповідно до ч.3 ст.53 МКУ, а саме: копію експортної декларації країни відправлення, каталоги, специфікації, прайс-лист виробника товару.».

Уповноваженою особою декларанта на вимогу митниці, окрім вже наданих документів, додатково було надано: копія митної декларації країни відправлення № 5859561 від 01.12.2022; договір (контракт) про перевезення № ПП051/22-11 від 15.12.2022; коносамент № 1KT760629 від 10.12.2022.

Також, листом № б/н від 03.02.2023 декларант повідомив митницю про те, що для підтвердження складової митної вартості товару подані всі додаткові документи.

За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA403020/2023/000083/2 від 03.02.2023, у гр. 33 якого зазначено "Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за основним методом визначення митної вартості товару, у зв`язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару; - виписки з бухгалтерської документації; - каталоги, прайс-листи виробника товару". За результатами опрацювання поданих до митного оформлення документів митницею встановлено наступне. Оцінюваний товар постачається на підставі зовнішньоекономічного договору від 18.03.2020 № SAAB04/1920. Згідно з п. 6.2 Специфікації від 22.11.2022 № 14 «оплата в сумі 63330 дол США здійснюється після отримання по факсу/електронній пошті копій документів, вказаних в п. 11 Договору від 18.03.2020 № SAAB04/1920», однак п. 11 Договору звучить наступним чином: «Валюта контракту: долар США». У рахунку-фактурі від 30.11.2022 №SAEX/2223/462 та банківському платіжному дорученні від 25.11.2022 № 00789020221125 наявні посилання на рахунок-проформу від 22.11.2022 № PI/SAAB02/2223, який до митного оформлення не поданий, що, на думку митниці, не дозволяє впевнитися в достовірності заявлених відомостей. Відповідно до п. 2 договору про надання транспортно- експедиційного обслуговування від 15.12.2022 № ПП051/22-11 надання послуг експедитором здійснюється на підставі заявки, в якій вказуються: вид послуги, вид, найменування вантажу, відправник, отримувач, пункт відправлення та призначення вантажу, розмір плати експедитору, але заявка до митного оформлення не надана, що не дозволяє встановити достовірні відомості щодо виду наданих послуг і суми оплати за них. Таким чином, на думку митного органу, наявні ризики декларування недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів та не включення всіх складових митної вартості у повному обсязі. Відповідно до п.2 ч.2 ст.52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною 4 статті 54 МКУ визначено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Враховуючи дану інформацію заявлена до митного оформлення митна вартість не може бути визнана. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст. 57 Митного кодексу України, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 Митного кодексу України. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 Митного кодексу України. За основу для обрахунку митної вартості товарів взято інформацію щодо раніше визнаної митним органом митної вартості згідно митного оформлення за ЕМД від 10.01.2023 № UA400020/2023/62 на рівні 1,02 дол. США/кг.».

Крім цього, декларантом ТОВ «Західний контейнерний термінал» в інтересах позивача ТОВ «APT-БІЗНЕС ПЛЮС» було отримано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403020/2023/000108 від 03.02.2023 року.

Спірні правовідносини врегульовані Митним кодексом України від 13 березня 2012 року №4495-VI, Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №631(далі - Порядок №631), Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року №3018-VI (далі - Конвенція).

Відповідно до вимог частини першої статті 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з вимогами статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до вимог частини другої статті 53 Митного кодексу України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Митну вартість імпортованих товарів, що вказана уповноваженою особою позивача у митній декларації у спірному випадку визначено за основним методом.

Суд зазначає, що при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною договору уповноваженою особою позивача надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, визначеного частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

У відповідності до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Суд зазначає, що декларант зобов`язаний надати на письмову вимогу митного органу додаткові документи передбачені частиною третьою ст. 53 Митного кодексу України, а саме: каталог, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією лише в разі, якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. В даному випадку жодної із перелічених підстав немає.

Поряд з цим, відповідно до вимог частини четвертої статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Також, частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Водночас, частиною першою статті 54 Митного кодексу України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно частини першої статті 55 цього Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною першою статті 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною третьою статті 58 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно вимог частини другої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною четвертою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з вимогами частини п`ятої статті 58 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За приписами статті 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта).

Відповідно до частини восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.

До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Тобто, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме, наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Між тим, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення неповного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах: від 09.04.2019 у справі №826/10733/15, від 19.02.2019 у справі №826/2312/16.

Разом з тим, вирішуючи спір по суті, суд приймає до уваги, що відповідачем здійснювалась процедура письмових консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав та методу для визначення митної вартості товару відповідно до вимог статей 59 і 60 Митного кодексу України.

Як слідує з матеріалів справи, для оформлення митних формальностей експедитором ТОВ «ФЕРСТ ВЕЙ» укладено договір про надання послуг з ТОВ «Західний контейнерний термінал», який виступив декларантом від імені ТОВ «APT-БІЗНЕС ПЛЮС».

На підставі №SAAB04/1920 та специфікації №14, на адресу позивача від вказаного вище постачальника надійшов товар, а саме: рис середньозернистий, пропарений, повністю обрушений, врожаю 2022 року, MEDIUM GRAIN PARBOILED RICE, у поліпропіленових мішках по 25 кг, зазначений товар поставлявся на умовах CIF Констант, Румунія згідно міжнародних торговельних правил «ІНКОТЕРМС 2010», що підтверджується змістом копій відповідних документів та митної декларації.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом із митною декларацією декларантом ТОВ «Західний контейнерний термінал» від імені позивача було надано такі документи: сертифікат якості (Certificate of quality) б/н 13.12.2022, пакувальний лист (Packing list) SAEX/2223/462 30.11.2022, рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) SAEX/2223/462 30.11.2022, коносамент (Bill of lading) 1KT760629 10.12.2022, накладна ЦІМ (СІМ consignment note (rail)) 003291 20.01.2023, накладна ЦІМ (СІМ consignment note (rail)) 003294 20.01.2023, накладна ЦІМ (СІМ consignment note (rail)) 003319 20.01.2023, накладна ЦІМ (СІМ consignment note (rail)) 003321 20.01.2023, накладна ЦІМ (СІМ consignment note (rail)) 003322 20.01.2023, накладна ЦІМ (СІМ consignment note (rail)) 003323 20.01.2023, фітосанітарний сертифікат (Phytosanitary certificate) PSC11KOL2022012999, 13.12.2022, сертифікат про походження товару (Certificate of origin) M2022121023302, 12.12.2022, платіжний документ, що підтверджує вартість товару 00789020221125, 25.11.2022, платіжний документ, що підтверджує вартість товару 00789020230103 03.01.2023, документ, що підтверджує вартість перевезення товару 2301/2 23.01.2023, страховий поліс С000902434 30.11.2022, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 30.12.2022, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікація N014 22.11.2022, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів SAAB04/1920 18.03.2020, договір про надання послуг митного брокера 1301/20233КТ 13.01.2023, договір на транспортно-експедиційне обслуговування №ПП051/22-1 від 15.12.2022 року, заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікбваних організмів б/н 02.02.2023, інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) 9518964, інші некласифіковані документи Health certificate 13.12.2022, експортна декларація постачальника №5859561 від 01.12.2022 року, митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів 23UA403020001633U5 02.02.2023.

З матеріалів справи видно, оцінюваний товар постачається на підставі зовнішньоекономічного договору від 18.03.2020 №SAAB04/1920 (надалі, Договір).

Згідно з п. 6.2 Специфікації від 22.11.2022 №14 «оплата в сумі 65330 дол. США здійснюється після отримання по факсу/електронній пошті копій документів, вказаних в п. 11 Договору від 18.03.2020 №SAAB04/l920», однак п. 11 Договору звучить наступним чином: «Валюта контракту: долар США», з огляду на що суд приймає до уваги доводи представника позивача стосовно того, що у Специфікації №14 наявна технічна помилка, яка не впливає на визначення митної вартості.

В постанові від 29 липня 2020 року у справі № 420/1709/19, Верховний Суд звернув увагу на те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.

Наведене, на думку суду, свідчить про те, що коригування митної вартості можливе лише за передбачених законом підстав, а вихід за межі таких підстав свідчить про неправомірність дій митного органу.

Також, вирішуючи спір по суті, суд вважає, що станом на дату оформлення митної декларації 23UA403020001633U5 товар вже був оплачений повністю, що підтверджується відповідними платіжними документами.

Тобто на момент подання митної декларації на підтвердження митної вартості було надано відповідний рахунок-інвойс №SAEX/2223/462 від 30.11.2022 року та платіжні документи №00789020221125 від 25.11.2022 року та №00789020230103 від 03.01.2023 року.

При цьому, суд вважає, що посилання на проформу інвойс було вказано у зв`язку з тим, що станом на дату проведення передплати за товар, тобто 25.11.2022 року рахунок-інвойс на поставку ще не було оформлено продавцем.

Суд також зазначає, що рахунок №SAEX/2223/462 від 30.11.2022 містить ціну товару, що імпортується, а саме: MEDIUM GRAIN PARBOILED RICE.

Наведене свідчить про те, що ціна товару в сумі 75330,00 доларів США, що зазначена позивачем у митний декларації 23UA403020001633U5 від 02.02.2023 року, повністю відповідає ціні, вказаній у договорі специфікації №14 від 22.11.2022 року, проформі-інвойсі від 22.11.2022 №PI/SAAB02/2223 та рахунку-інвойсі №SAEX/2223/462 від 30.11.2022, а отже підтверджується документально та піддається обчисленню.

Суд звертає увагу на тому, що платіжний документ не є тим достовірним доказом, який може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару, оскільки банківське платіжне доручення свідчить про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчить про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями із платіжного банківського документа та митною вартістю товару немає. Його неподання декларантом з об`єктивних причин не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

У постанові від 13.02.2018 року у справі № 803/1112/17 Верховний Суд зазначив, що ненадання банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів, які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 22.10.2020 у справі №320/2455/19, дійшов висновку, що квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями із квитанцією/платіжним дорученням та митною вартістю товару немає, а відтак ненадання декларантом саме квитанції/платіжного доручення/чеку тощо не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.

Отже, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

Суд вважає вказані правові висновки релевантними з даною справою і такими, що підлягають застосування під час вирішення спору.

Також, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 16.08.2022 у справі №240/10401/19 сформував правовий висновок (неодноразово застосований раніше), згідно з яким, декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Слід зазначити, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (- ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічна правова позиція зокрема викладена у постанові від 31.05.2019 №804/16553/14 Верховного Суду.

Так, відповідно до п. 2 договору про надання транспортно-експедиційного обслуговування від 15.12.2022 №ПП051/22-11 надання послуг здійснюється на підставі заявки, в якій вказується: вид послуги, вид, найменування вантажу, відправник, отримувач, пункт відправлення та призначення вантажу, розмір плати експедитору, але заявка до митного оформлення не надана, що не дозволяє встановити достовірні відомості щодо виду наданих послуг і суми оплати за них.

Суд зазначає, що до митного оформлення позивач надавав довідку про транспортні витрати №2301/2 від 23.01.2023 року за договором позивача з ТОВ «ФЕРСТ ВЕЙ» від 15.12.2022 №ПП051/22-11 в якій, зокрема, визначено вартість транспортно-експедиторських послуг, включаючи вантажні роботи в порту перевалки CONSTSNTS по контейнерам MSKU7835711, TTNU1124410, CAIU6313874, MSKU4143941, TCKU1244595, МSKU5738060 за коносаментом 1КТ760629 по маршруту CONSTSNTS, Румунія - Тернопіль, Україна (до кордону України), яка становить 476452,44 грн.

Суд вважає, що надана до митного оформлення довідка про вартість перевезення містить всі необхідні елементи, зокрема, вид наданих послуг і суми оплати за них, для ідентифікації товару та визначення суми перевезення за межами України.

З наведеного мотиву, суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про те, що відсутність заявки за договором надання транспортно-експедиційного обслуговування від 15.12.2022 року №ПП051/22-11 не дозволяє встановити достовірні відомості щодо виду наданих послуг і суми оплати за них, оскільки ці дані підтверджені іншими документами, які, зокрема, надавалися до митного оформлення.

Відтак, суд погоджується з твердженням позивача про те, що митним органом не доведено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі, належним чином не обґрунтовано невірне визначення митної вартості товару.

Оскільки декларант подав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни товару, і зазначені документи не містять розбіжностей щодо вартості та вказують, що їх дані піддаються обчисленню, суд вважає, що відповідачем не доведено обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Разом з тим, суд вважає, що декларант подав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни товару , і зазначені документи не містять розбіжностей щодо вартості та вказують, що їх дані піддаються обчисленню.

Крім цього, відповідач не звернув увагу на те, що право витребувати документи, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, пов`язується із обов`язком встановлення наявності обставин, що охоплюється змістом диспозиції абзацу першого цієї частини статті, по відношенню до документів, які передбачені частиною другою статті 53 цього Кодексу. Іншими словами, спочатку аналізуються документи, які подані, встановлюються обставини (або не встановлюються, коли вони відсутні) і лише за цим, формується письмова вимога про витребування документів.

Суд також звертає увагу, що митний орган, приймаючи рішення про коригування заявленої митної вартості використовував цінову інформацію з центральної бази даних ЄАІС, оскільки заявлені ціни на товари, на думку митниці, є нижчими від цін за аналогічні товари, які вже є в єдиній автоматизованій інформаційній системі.

Зокрема, у спірному рішення відповідач зазначає про те, що: "Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 Митного кодексу України. За основу для обрахунку митної вартості товарів взято інформацію щодо раніше визнаної митним органом митної вартості згідно митного оформлення за ЕМД від 10.01.2023 № UA400020/2023/62 на рівні 1,02 дол. США/кг".

Однак, суд вважає, що це не є та не може бути самостійною підставою для підвищення митної вартості товарів відповідно до вимог Митного кодексу України, оскільки ці відомості мають допоміжний, інформаційний характер, а отже не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів.

Верховний Суд у постановах від 14.08.2018 р. у справі № 820/9195/15 і від 28.08.2018 р. у справі № 810/3879/17 зазначив: "Сама лише наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів надано всі документально підтверджені дані про ціну договору".

Згідно ст.ст.33, 64 Митного кодексу України, митний орган має право на використання інформаційних ресурсів митниці для цілей визначення митної вартості товару, які містять інформацію про вартість раніше ввезених товарів (транспортних засобів) за умови, якщо подані декларантом документи є неповними та/або недостовірними для визначення митної вартості товару та неможливо визначити митну вартість за попередніми методами - щодо аналогічних, подібних товарів, за методами віднімання та додавання.

Відтак, на переконання суду, твердження митного органу про неможливість застосування обраного основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є необгрунтованим, а документи, подані декларантом до митного органу відповідають вимогам чинного законодавства і підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів.

Суд вважає, що дані митного органу про вищу вартість розмитнених товарів не можуть мати більше значення, ніж подані декларантом документи про товар.

Єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: подання суб`єктом господарювання до митного оформлення неповного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Поряд з цим, відповідно до частини першої статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Однак, суд звертає увагу на тому, що ні в електронному запиті про надання додаткових документів, ні в спірному рішенні про коригування митної вартості відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації (хоча ціна, зазначена у документах, відповідає ціні, зазначеній у митній декларації); не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Також, відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, як вбачається з оскаржуваному Рішення про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п`ятим, однак не обґрунтовано неможливість застосування для визначення митної вартості за основним методом, ціною контракту та необхідність застосування до визначення митної вартості саме резервного методу.

Доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, відповідачем суду не подано, та судом таких доказів не здобуто.

Суд приходить до висновку, що доводи відповідача про те, що декларантом не було подано повного переліку первинних документів, зазначених в частині 2 статті 53 Митного кодексу України, є безпідставними, оскільки останнім було надано усі документи передбачені даною статтею, які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом.

Отже, перевіряючи оскаржуване у даній справі рішення відповідача про коригування митної вартості товарів на відповідність вимогам частини другої ст. 2 КАС України, суд вважає, що таке рішення прийняте з порушенням вимог вказаної статті, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, митним органом аргументовано не доведено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі, належним чином не обґрунтовано невірне визначення митної вартості товару.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA403020/2023/000083/2 від 03.02.2023, то позовна вимога про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403020/2023/000108 від 03.02.2023 року, також підлягає задоволенню.

На переконання суду, у спірному випадку, відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору, з огляду на що суд не вбачає підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення повністю.

Сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь позивача.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товару №UA403020/2023/000083/2 від 03.02.2023.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403020/2023/000108 від 03.02.2023 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Бізнес Плюс" за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці Державної митної служби України судові витрати на суму 13648 (тринадцять тисяч шістсот сорок вісім) грн. 58 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено та підписано 14 вересня 2023 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Реквізити учасників справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Арт-Бізнес Плюс" (місцезнаходження: вул. Робоча, 23/35, м. Дніпро,49006 код ЄДРПОУ 33717223);

відповідач - Тернопільська митниці Держмитслужби (місцезнаходження: вул. Текстильна, 38, м. Тернопіль,46004 код ЄДРПОУ:43985576).

Головуюча суддяДерех Н.В.