Постанова

від 26.10.2007 по справі 14229-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

14229-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

ПОСТАНОВА

Іменем України

26.10.2007Справа №2-7/14229-2007А

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «          МИХАЙЛОВСЬКИЙ РАВЕЛИН» (м. Сімферополь, вул. Донська, 41, кв. 48, ідентифікаційний код 35109501)

До відповідача: Севастопольської міської державної адміністрації (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 2)

Про визнання протиправними дій та затвердження редакції договору суперфіцію.

 Суддя господарського суду АР Крим І. І. Дворний    

                                                       Секретар судового засідання В. Є. Євген'єва

представники:

Від позивача –  Кашифов Т. Н.. предст., дов. від 28.09.2007 р.

Від відповідача  – Жук К. В., предст., дов. від 16.07.2007 р.

   Суть адміністративної  справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МИХАЙЛОВСЬКИЙ РАВЕЛИН» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом, в якому просить визнати протиправними дії Севастопольської міської державної адміністрації по відмові позивачу в наданні земельної ділянки (суперфіція) орієнтовною площею 12 га в районі бухти Матюшенко (Північна сторона, Нахімовській район м. Севастополя) для комплексної житлової забудівлі з об'єктами соціально-культурного та побутового призначення та в укладанні відповідного договору, затвердити редакцію договору про надання права забудови чужої земельної ділянки для забудови (суперфіцію) з додатками в редакції позивача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що відмова відповідача в наданні йому земельної ділянки у користування для забудови та укладання з ним договору суперфіцію є необґрунтованою, безпідставною та протиправною, оскільки посилання відповідача щодо знаходження земельної ділянки у користуванні Чорноморського флоту Російської Федерації, відсутності у Севастопольської міської державної адміністрації підстав для укладання договору суперфіцію та необхідності розробки проекту відводу земельної ділянки для укладання договору суперфіцію суперечать діючому законодавству України та фактичним обставинам справи.

Представник відповідача заперечення на позов не надав, однак заперечував проти позову з тих підстав, що відмова від передачі права користування для забудови земельної ділянки ґрунтується на нормах діючого законодавства, зокрема на необхідності розробки проекту відводу земельної ділянки, відсутністю у Севастопольської міської державної адміністрації повноважень на розгляд питань укладання договору суперфіцію. Крім того, відповідач звернув увагу на те, що такі повноваження має Севастопольська міська рада, а земельна ділянка знаходиться у користуванні Чорноморського флоту Російської Федерації.

           По справі оголошувалася перерва у порядку ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України. Після закінчення перерви слухання справи було продовжено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                            встановив:

23 серпня 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МИХАЙЛОВСЬКИЙ РАВЕЛИН» звернулось до Севастопольської міської державної адміністрації з клопотанням №2, в якому просило укласти договір суперфіцію на земельну ділянку орієнтовною площею 12 га в районі бухти Матюшенко (Північна сторона, Нахімовській район м. Севастополя). До клопотання позивача був доданий ситуаційний план розміщення земельної ділянки із зазначенням меж.

Листом №4856/46/2-07 від 23.08.2007 р. Севастопольська міська державна адміністрація повідомила, що відповідно до статті 413 Цивільного кодексу України та статті 102-1 Земельного кодексу України для укладання договору суперфіція позивачу необхідно надати Севастопольській міській державній адміністрації проект договору суперфіцію, кадастровий план земельної ділянки, попередній проект організації території, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі об'єкта договору суперфіцію, проект відведення земельної ділянки.

29 серпня 2007 року ТОВ «МИХАЙЛОВСЬКИЙ РАВЕЛИН» надало до Севастопольської міської державної адміністрації всі витребувані відповідачем документи, окрім проекту відведення земельної ділянки. Так, позивачем було зазначено, що розроблення проекту відведення земельної ділянки для укладання договору суперфіція не передбачено чинним законодавством України.

Листом №4841/46/2-07 від 30.08.2007 р. Севастопольська міська державна адміністрація повідомила, що не вбачає підстав для укладання договору суперфіцію відносно земельної ділянки орієнтовною площею 12 га в районі бухти Матюшенко (Північна сторона, Нахімовській район м. Севастополя) з мотивів знаходження вищевказаної земельної ділянки у користуванні Чорноморського флоту Російської Федерації та ненадання необхідного проекту відведення земельної ділянки.

03.09.2007 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «МИХАЙЛОВСЬКИЙ РАВЕЛИН» повторно звернулось до Севастопольської міської державної адміністрації з клопотанням №4, в якому просило укласти договір суперфіцію на земельну ділянку орієнтовною площею 12 га в районі бухти Матюшенко (Північна сторона, Нахімовській район м. Севастополя).

Листом №5057/46/2-07 від 04.09.2007 р. Севастопольська міська державна адміністрація відмовила позивачу в укладанні відповідного договору суперфіцію та, окрім викладених раніше підстав для відмови, зазначила, що у СМДА відсутні повноваження для укладання договору суперфіція, оскільки функціями щодо розпорядження земельними ділянками в м. Севастополі наділена Севастопольська міська рада. З урахуванням викладеного, відповідачем було запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю «МИХАЙЛОВСЬКИЙ РАВЕЛИН» звернутися з пропозицією щодо укладання договору суперфіція до Севастопольської міської ради.

   Оцінивши в сукупності представлені докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 6 Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-ІУ від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р. до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року (1798-12), вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 1 статті 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;

4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;

5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Причому адміністративним договором є дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди (п.14 ст. 1 КАС України).

           Спір сторін щодо укладання договору про надання права забудови земельної ділянки (суперфіцій) є спором щодо укладання адміністративного договору, зміст якого складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних повноважень, зокрема функцій щодо розпорядження земельними ділянками та вирішенням інших питань у галузі земельних відносин.

          Відповідно до ч. 2 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивач.

          Враховуючи те, що предметом розгляду даної справи є оскарження дій Севастопольської міської державної адміністрації (суб'єкту владних повноважень) щодо відмови позивачу в наданні земельної ділянки (суперфіція) та затвердження редакції відповідного договору суперфіція, спір стосується інтересів конкретної особи – Товариства з обмеженою відповідальністю «МИХАЙЛОВСЬКИЙ РАВЕЛИН», а тому підлягає вирішенню адміністративним судом за місцем знаходження позивача, тобто, з урахуванням п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Господарським судом Автономної Республіки Крим.

          Згідно з частиною 1 статті 413 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту.

          Частиною 1 статті 102-1 Земельного кодексу України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

          Укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу (ч. 3 ст. 102-1 ЗК України).

          Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Суд не може погодитися з правомірністю відмови Севастопольської міської державної адміністрації в укладанні з позивачем договору суперфіцію відносно земельної ділянки орієнтовною площею 12 га в районі бухти Матюшенко (Північна сторона, Нахімовській район м. Севастополя) з мотивів знаходження вищевказаної земельної ділянки у користуванні Чорноморського флоту Російської Федерації.

          Так, статтею 126 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

          Згідно зі ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          У той же час, відповідач не надав суду доказів наявності у Чорноморського флоту Російської Федерації наведених вище правовстановлювальних документів на земельну ділянку орієнтовною площею 12 га в районі бухти Матюшенко (Північна сторона, Нахімовській район м. Севастополя), як-то відповідного державного акту або договору оренди. Більш того, з наявного в матеріалах справи листа Севастопольської міської філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України з земельних ресурсів» №478 від 10.09.2007 р. (а. с. 23) вбачається, що станом на 10.09.2007 р. документи, що посвідчують право Чорноморського флоту Російської Федерації на земельні ділянки, розташовані на узбережжі бухти Матюшенко (кадастрові номери 8536900000:03:001:0009; 8536900000:03:001:0007; 8536900000:03:001:0008; 8536900000:03:001:0011), встановлені чинним земельним законодавством України, а також ч. ч. 1, 2 ст. 2 «Угоди між Урядом Російської Федерації та Урядом України про взаєморозрахунки, пов'язані з розділом Чорноморського флоту та перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України», до Севастопольської філії ДП «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України з земельних ресурсів» не надавалися та їх державна реєстрація не відбувалася. Також, як свідчить виписка з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки №1096/1 від 29.08.2007 р. Головного управління земельних ресурсів в м. Севастополі (а. с. 24), право власності земельною ділянкою в районі бухти Матюшенко не оформлено.

          Стосовно посилань відповідача на відсутність у Севастопольської міської державної адміністрації повноважень для укладання договору суперфіція, оскільки функціями щодо розпорядження земельними ділянками в м. Севастополі наділена Севастопольська міська рада, суд вважає за необхідне повідомити наступне.

Так, статтею 83 Земельного кодексу України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» право комунальної власності на землю посвідчується державним актом. Проте, всупереч вимогам статті 71 КАС України, відповідач не надав суду доказів наявності документа, який посвідчує право комунальної власності на земельну ділянку  орієнтовною площею 12 га в районі бухти Матюшенко (Північна сторона, Нахімовській район м. Севастополя), через що  підстави для визначення зазначеної земельної ділянки як такої, що належить до комунальної власності, відсутні.

Крім того, як свідчить наявний в матеріалах справи лист Севастопольської міської філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України з земельних ресурсів» №478 від 10.09.2007 р. (а. с. 23), який розцінюється судом відповідно до ст. 79 КАС України як належний письмовий доказ у справі, у зв'язку з відсутністю станом на 10.09.2007 р. рішення Верховної Ради України про встановлення меж м. Севастополя, в також у зв'язку з відсутністю затвердженого у встановленому законом порядку проекту розмежування державної та комунальної власності, всі землі, окрім переданих у приватну власність фізичним та юридичним особам, є землями державної власності.

Згідно зі статтею 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відповідно до закону. Аналогічне положення міститься в п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», якою встановлено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Таким чином, земельна ділянка орієнтовною площею 12 га в районі бухти Матюшенко (Північна сторона, Нахімовській район м. Севастополя) перебуває у державній власності, а тому вирішення питання про передачу цієї ділянки за договором суперфіцію юридичним особам належить саме до компетенції Севастопольської міської державної адміністрації, а не Севастопольської міської Раді.

Суд також не може погодитися з твердженням відповідача про необхідність розроблення проекту землеустрою з відведення земельної ділянки. З цього приводу суд вважає за потрібне зазначити наступне.

Так, глава 16-1 Земельного кодексу України, яка регулює право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови, не передбачає необхідність складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки в якості умови для укладання договору суперфіція. Як вже було вказано раніше, статтею 102-1 ЗК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для такої потреби, відповідно до Цивільного кодексу України. Не містить відповідної вказівки про необхідність складання проекту відведення для укладання договору суперфіція і глава 34 Цивільного кодексу України «Право користування чужою земельною ділянкою для забудови».

Згідно з п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 677 від 26.05.2004 року «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» проект відведення земельної ділянки не розробляється в інших випадках, передбачених законом, а п. 3 вказує вичерпний перелік випадків, де є така необхідність. У даному випадку договір суперфіцію не відноситься до вичерпного переліку, отже не має необхідності розроблення проекту відведення земельної ділянки, через що вимога Севастопольської міської державної адміністрації надати проект відведення земельної ділянки не відповідає положенням чинного земельного законодавства України.

Ст. 104 КАС України передбачено, що до адміністративного суду має право звернутись з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушені її права, свободи та інтереси.

Таким чином, оскільки допускається захист порушеного права, то, відповідно, допускається також спір про порушене право.

Згідно зі ст. 162 КАС  України суд може прийняти постанову, яка б гарантувала б дотримання та захист прав, свобод та інтересів суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Отже, норма цієї статті є спеціальною.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «МИХАЙЛОВСЬКИЙ РАВЕЛИН» є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 97 КАС України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані. Оскільки позивач відмовився від стягнення з відповідача судових витрат, питання щодо їх розподілу суд не вирішує.

                    Приймаючі до уваги викладене, керуючись ст. ст. 158 – 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

          П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Севастопольської міської державної адміністрації (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 2) по відмові Товариству з обмеженою відповідальністю «МИХАЙЛОВСЬКИЙ РАВЕЛИН» (м. Сімферополь, вул. Донська, 41, кв. 48, ідентифікаційний код 35109501) в наданні права забудови чужої земельної ділянки орієнтовною площею 12 га в районі бухти Матюшенко (Північна сторона, Нахімовській район м. Севастополя) для будівництва та наступної експлуатації комплексу об'єктів житлового та громадського призначення з елементами благоустрою та в укладанні відповідного договору, та затвердити редакцію договору суперфіцію з додатками в наступній редакції позивача:

Договір суперфіцію

м. Севастополь                                                                      

---

2007 р.

Ми, що підписалися нижче: з однієї сторони – Севастопольська міська державна адміністрація, що діє на підставі Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (далі - Власник), та з другої сторони – Товариство з обмеженою відповідальністю „МИХАЙЛОВСЬКИЙ РАВЕЛИН”, в особі директора Попова Яниша Анатолійовича, що діє на підставі Статуту Товариства, (далі - Суперфіціарій), що разом іменуються "Сторони", а кожна окремо - "Сторона", діючи добровільно, цілеспрямовано, свідомо, не порушуючи прав третіх осіб, бажаючи реального настання правових наслідків, обумов лених нижче, усвідомлюючи значення своїх дій та керуючи ними, не помиляючись щодо обставин, обумовлених нижче, попередньо ознайомлені з приписами викладеними у главі 34 Цивільного кодексу України та ст. 1021 Земельного кодексу України, що регулюють укладений договір (у тому числі, з вимогами щодо недійсності правочину), уклали цей Договір про таке:

1. Предмет Договору

1.1.           Власник надає, а Суперфіціарій отримує на безстрокових платних засадах право забудови земельної ділянки, яка знаходиться на території м. Севастополя районі бухти Матюшенко (Північна сторона, Нахімовській район) (надалі – земельна ділянка), для будівництва та експлуатації комплексу об'єктів та споруд житлового та громадського призначення з елементами благоустрою, необхідних Суперфіціарію для здійснення своєї господарської діяльності.

Метою надання права користування земельної ділянки є здійснення  Суперфіціарієм  будівництва та подальшої експлуатації комплексу об'єктів та споруд житлового та громадського призначення з елементами благоустрою згідно затвердженого проекту забудови у встановленому порядку.

1.2.           Основне цільове призначення земельної ділянки –  для  житлової та громадської забудови, код використання за Українським класифікатором цільового використання землі (УКЦВЗ) 1.13.3.

2. Об'єкт Договору та умови здійснення права забудови земельної ділянки

2.1.           Загальна площа земельної ділянки, право на забудову якої передається, становить 12,0436 га.

2.2.           Земельна ділянка перебуває у державній власності. Розпорядником її є Севастопольська міська державна адміністрація у відповідності з п. 2 ст. 21 Закону України „Про місцеві державні адміністрації”, п. а), ст. 17 Земельного Кодексу України.

2.3.           Право на забудову земельної ділянки надається Суперфіціарію для здійснення будівництва та експлуатації об'єктів, перелічених у пункті 1.1. Договору. Будівництво та експлуатація об'єктів відповідає основному цільовому призначенню земельної ділянки. Суперфіціарій має право здійснювати будівництво на земельній ділянці відповідно до затвердженого проекту будівництва.

2.4.           Дотримання правил охорони зелених насаджень, які є на земельній ділянці відповідно до акта інвентаризації, є обов'язковим. У разі потреби зелені насадження можуть бути знесені з компенсацією їх вартості у встановленому законодавством порядку.

2.5.           Право на забудову земельної ділянки, що надане згідно цього Договору, може бути відчужене Суперфіціарієм без отримання згоди Власника, але з наступним повідомленням про це Власника в письмовій формі не пізніше одного місяця з моменту такого відчуження.

3. Строк дії Договору

     3.1. Договір укладено безстроково.

4. Плата за користування правом на забудову земельної ділянки

4.1.           Плата за користування правом на забудову земельної ділянки встановлюється у розмірі 50000 гривень на рік.

4.2.           Плата, визначена у п. 4.1., вноситься Суперфіціарієм у грошовій формі.

4.3.           Плата за користування правом на забудову земельної ділянки вноситься Суперфіціарієм, щоквартально, але не пізніше 15 числа місяця наступного за періодом оплати шляхом перерахування Суперфіціарієм грошових коштів у національній валюті України на поточний рахунок Власника у розмірі ј річної суми. Суперфіціарій має право здійснити плату за користування земельною ділянкою на майбутнє, але за строк не більше ніж п'ять років.

У випадку, коли Власник не надав по запиту Суперфіціарія банківські реквізити для перерахування грошових коштів згідно п. 4.1. Договору, Суперфіціарій звільняється від відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату коштів за цим Договором.

4.4.           Якщо Суперфіціарій користується правом забудови земельної ділянки згідно цього Договору протягом частини періоду оплати, розмір плати за користування ним, що підлягає сплаті Суперфіціарієм за відповідний період оплати, розраховується пропорційно кількості днів цього періоду, протягом яких право забудови земельної ділянки перебувало у користуванні Суперфіціарія.

4.5.           Нарахування плати по цьому Договору починається з дати підписання Сторонами Акту приймання-передавання земельної ділянки.

4.6.           Обчислення розміру плати за користування правом забудови земельної ділянки здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

4.7.           У разі припинення або розірвання Договору внесена на майбутнє плата за цим Договором повертається Суперфiцiарiю протягом одного місяця з дати припинення або розірвання Договору шляхом перерахування зайво сплачених коштів на рахунок Суперфiцiарiя.

4.8.           Невнесення Суперфiцiарiєм плати за користування правом забудови земельної ділянки більш 12 (дванадцяти) місяців підряд є підставою припинення дії цього Договору.

4.9.           У випадку зміни банківських реквізитів Власника, він зобов'язаний протягом 20 (двадцяти) робочих днів письмово повідомити про це Суперфiцiарiя.

4.10.          Якщо Власник не повідомить Суперфiцiарiя про зміну банківських реквізитів у встановлений пунктом 4.9., Суперфiцiарiй звільняється від відповідальності за несплату або несвоєчасне внесення плати за користування земельною ділянкою, що сталася внаслідок зміни банківських реквізитів Власника.

5. Умови і строки передачі земельної ділянки

для здійснення права забудови

5.1.           Передача земельної ділянки Суперфіціарію здійснюється без розроблення проекту її відведення, на підставі цього Договору з додатками (№№ 1, 2, 3), що є його невід'ємною частиною. Сторони при встановленні меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що передається для здійснення права забудови, керуються межовими знаками, переданими Суперфіціарію на зберігання згідно Акту визначення меж земельної ділянки в натурі (Додаток №1), а в разі їхньої відсутності, межі земельної ділянки, що передається для забудови Суперфiцiарiю, визначаються шляхом встановлення межових знаків з прив'язкою їх до пунктів державної геодезичної мережі, або пунктів міської полігонометрії.

5.2.           Передача земельної ділянки Суперфiцiарiю здійснюється у 5 (п'яти) денний строк після державної реєстрації цього Договору.

5.3.           В момент передачі земельної ділянки для здійснення права забудови Суперфiцiарiю, Сторони підписують Акт приймання - передачі земельної ділянки (Додаток № 3), що є невід'ємною частиною Договору.

5.4.           Укладений між Сторонами Договір підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації у місцевому підрозділі ДП „Центр державного земельного кадастру” при Державному агентстві України по земельних ресурсах по місцю знаходження земельної ділянки.

5.5.           Відмова органу державної реєстрації (ДП „Центр державного земельного кадастру” при Державному агентстві України по земельних ресурсах) у здійсненні реєстрації цього договору не впливає на його чинність.

6. Обмеження (обтяження) щодо забудови земельної ділянки

6.1.           Власник підтверджує, що на момент укладення даного Договору земельна ділянка не перебуває під арештом чи забороною відчуження, не заставлена, у податковій заставі не перебуває, відносно неї не укладено будь-яких цивільно-правових договорів чи інших правочинів з іншими особами. Треті особи не мають прав на земельну ділянку. Сервітути щодо земельної ділянки на день підписання цього Договору відсутні.

6.2.           Укладення відносно земельної ділянки Договору суперфіцію не припиняє права власності Власника. Власник вправі реалізовувати свої повноваження, щодо розпорядження у майбутньому земельною ділянкою у повному обсязі але з урахуванням існуючих обмежень (обтяжень), що виникли в наслідок укладання цього Договору. При цьому Суперфіціарій має переважне право набуття права власності на земельну ділянку у випадку її продажу або іншого відчуження Власником.

6.3.           У випадку відчуження земельної ділянки Власником, він повинен повідомити (з письмовим підтвердженням отримання Суперфіціарієм) у письмовій формі Суперфіціарія за місяць до моменту відчуження, з пропозицією придбати або іншим чином набути право власності на земельну ділянку. В разі письмової відмови Суперфіціарія від придбання права власності на земельну ділянку, Власник має право її відчужити третій особі (особам) на умовах, повністю тотожних тим, що були попередньо запропоновані Суперфіціарію.

6.4.           Недотримання права на переважне придбання земельної ділянки Суперфіціарієм призводить до наслідків, що передбачені діючим законодавством України.

7. Права та обов'язки Сторін

7.1.Власник має право:

7.1.1.          одержувати від Суперфіціарія платежі за користування правом на забудову земельної ділянки в порядку та строки, передбачені розділом 4 цього Договору;

7.1.2.          вимагати від Суперфіціарія будівництва на земельній ділянці об'єктів, що відповідають цільовому призначенню земельної ділянки згідно з цим Договором;

7.1.3.          вимагати від Суперфіціарія при здійсненні будівництва на земельній ділянці, право на забудову якої надається, додержання державних стандартів, норм i правил;

7.1.4.          вимагати від Суперфіціарія дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються;

7.1.5.          вимагати відшкодування понесених збитків у разі погіршення корисних властивостей земельної ділянки, пов'язаних зі зміною її стану, окрім змін, що відбулися внаслідок будівництва та експлуатації об'єктів на земельній ділянці;

7.2.          Власник зобов'язаний:

7.2.1.          передати земельну ділянку Суперфіціарія у відповідності до Акту приймання-передачі у строк, передбачений п. 5.2. цього Договору, у стані, що відповідає умовам цього Договору;

7.2.2.          не вчиняти дій які можуть перешкодити Суперфiцiарiю здійснювати право на забудову земельної ділянки;

7.2.3.          попередити Суперфiцiарiя про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призвести до погіршення стану самого об'єкта Договору суперфіція.

7.3.          Суперфіціарій має право:

7.3.1.          вимагати від Власника передачі земельної ділянки, для здійснення права забудови, після підписання цього Договору, його нотаріального посвідчення, підписання Акту приймання - передачі земельної ділянки;

7.3.2.          достроково наперед вносити плату за користування правом на забудову земельної ділянки;

7.3.3.          самостійно господарювати на земельній ділянці з дотриманням умов Договору суперфіція;

7.3.4.          одержувати доходи від проведення діяльності, передбаченої даним Договором;

7.3.5.          залучати на свій власний розсуд для виконання зобов'язань за даним Договором та для досягнення мети цього Договору третіх осіб;

7.3.6.          переважного перед третіми особами придбання у власність земельної ділянки;

7.3.7.          відчужувати право забудови земельної ділянки, яке надано йому за цим Договором;

7.3.8.          без згоди Власника проводити поліпшення земельної ділянки без зміни її основного цільового призначення;

7.3.9.          вимагати дострокового розірвання Договору в разі виявлення не обумовлених Власником у Договорі недоліків земельної ділянки, які істотно перешкоджають Суперфiцiарiю використовувати земельну ділянку;

7.3.10.          вимагати відшкодування понесених збитків, в тому числі недоотриманих доходів, відповідно до законодавства України;

7.3.11.          зводити з дотриманням технічної документації будівлі і споруди та закладати їх відповідно до умов цього Договору;

7.3.12.          без погодження з Власником виконати проект будівництва на земельній ділянці.

7.4.          Суперфiцiарiй зобов'язаний:

7.4.1.          здійснювати право на забудову  земельної ділянки відповідно до основного цільового призначення земельної ділянки;

7.4.2.          приступити до освоювання земельної ділянки в строки, встановлені цим Договором,  після підписання Акту приймання - передачі земельної ділянки;

7.4.3.          при здійснення права забудови земельної ділянки додержуватись природоохоронних та екологічних норм, санітарних та протипожежних норм та правил;

7.4.4.          своєчасно вносити плату за користування правом на забудову земельної ділянки в порядку та строки, передбачені розділом 4 цього Договору;

7.4.5.          відшкодувати понесені Власником збитки відповідно до законодавства України у разі погіршення корисних властивостей земельної ділянки, пов'язаних зі зміною її стану, окрім змін що сталися внаслідок будівництва та експлуатації об'єктів на цій земельній ділянці.

8. Право власності на збудовані об'єкти

8.1. Право власності на збудовані Суперфiцiарiєм об'єкти, споруди, тощо,  на земельній ділянці, відповідно до цього Договору, належить Суперфiцiарiю. Суперфiцiарiй має право володіти, користуватися i розпоряджатися зведеними ним будівлями та спорудами, у тому числі для забезпечення зобов'язань.

8.2. В разі продажу Суперфіціарієм збудованих об'єктів, споруд, тощо,  до їх покупця - нового власника, переходять права та обов'язки по цьому Договору.

8.3. Ризик випадкового знищення або пошкодження земельної ділянки, наданої для забудови Суперфіціарію, чи її частини несе Власник.

9. Зміна умов Договору і припинення його дії

9.1. Зміни та доповнення, додатки до цього Договору є його невід'ємною частиною i мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками Сторін.

9.2. Дія цього Договору припиняється у разі:

9.2.1. поєднання в одній особі Власника та Суперфiцiарiя;

9.2.2. відмови Суперфіціарія від права користування земельною ділянкою.

9.3. Договір може бути розірваний:

9.3.1. за взаємною згодою Сторін;

9.3.2. у разі виявлення не обумовлених Власником у Договорі недоліків земельної ділянки, які істотно перешкоджають Суперфiцiарiю використовувати земельну ділянку;

9.3.3. за рішенням суду.

9.4. Розірвання цього Договору в односторонньому порядку не допускається.

9.5. Припинення або розірвання Договору не звільняє Сторони від виконання своїх зобов'язань за цим Договором, не виконаних до його припинення або розірвання, а також від відповідальності за невиконання або неналежне виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором чи інше порушення умов даного Договору.

9.6. Перехід права власності на земельну ділянку до Третьої особи не є підставою для зміни умов, або розірвання Договору, не припиняє його дії i не впливає на обсяг прав Суперфiцiарiя щодо користування правом забудови  земельної ділянки відповідно до умов даного Договору. Новий Власник даної земельної ділянки, обтяженої суперфіцієм, не може на власний розсуд обмежити, змінити чи припинити цей Договір.

9.7. У разі ліквідації або реорганізації Суперфiцiарiя положення цього Договору зберігають свою чинність для його правонаступника.

10. Умови повернення земельної ділянки

10.1. Відповідно до умов законодавства України, Суперфіціарій може викупити земельну ділянку, на якій розміщені збудовані ним об'єкти. Власник може викупити збудовані Суперфіціарієм об'єкти.

10.2. Суперфіціарій має право на відшкодування з6иткiв, заподіяних внаслідок невиконання Власником зобов'язань, передбачених цим Договором.

Збитками вважаються:

-          фактичні втрати, яких Суперфіціарій зазнав у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору Власником, а також витрати, які Суперфіціарій здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права;

-          доходи, які Суперфіціарій міг би реально отримати в разі належного виконання Власником умов договору.

10.3.          У разі припинення або розірвання дії цього Договору, за виключенням випадку, що передбачений п. 9.2.1., розташовані на земельній ділянці будівлі та споруди передаються Власнику земельної ділянки. Власник земельної ділянки зобов'язаний сплатити Суперфіціарію відповідну компенсацію за будівлі та споруди, що передаються йому у власність, у розмірі ринкової вартості об'єктів нерухомості.  

10.4. Після припинення дії договору Суперфіціарій повертає Власникові земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її за цим Договором.

Власник, у разі погіршення корисних властивостей наданої земельної ділянки, пов'язаного із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв'язується у судовому порядку.

10.5. Здійснені Суперфіціарієм витрати на поліпшення земельної ділянки підлягають відшкодуванню.

10.6. Розмір фактичних витрат Суперфіціарія визначається на підставі документально підтверджених даних.

11. Відповідальність Сторін

11.1. У випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та законодавством України. Порушенням зобов'язання є: невиконання або неналежне виконання зобов'язань, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

11.2. Збитки, завдані Стороні невиконанням, або неналежним виконанням цього Договору іншою Стороною, підлягають відшкодуванню останньою, у разі наявності її вини (винних дій чи бездіяльності), у повному обсязі.

11.3. В разі несвоєчасного виконання Суперфiцiарiєм п.п. 4.1. - 4.4. цього Договору, або виконання не в повному обсязі, Суперфiцiарiй сплачує на користь Власника неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення сплати.

11.4. При розірванні цього Договору з ініціативи Власника до моменту його виконання в повному обсязі, останній відшкодовує Суперфіціарію збитки, що є наслідками такого розірвання, в розмірі коштів, витрачених на підготовку до виконання договірних зобов'язань та доходів, які Суперфіціарій міг би одержати за звичайних обставин, якби Договір не було розірвано.

11.5. Усі спори, що пов'язані з виконанням цього Договору вирішуються шляхом переговорів між Сторонами. Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку.

12. Наслідки настання обставин Форс-Мажор

12.1. Сторони не несуть відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору у разі виникнення особливих обставин з об'єктивних причин (форс-мажорних обставин), які Сторони не могли передбачити, i які перешкоджають Сторонам виконати свої обов'язки за цим Договором.

12.2. Сторони також не несуть відповідальності за шкідливі наслідки, що виникли в результаті неналежного виконання або невиконання умов цього Договору через вищезазначені обставини, що перешкодили Сторонам виконати свої обов'язки за цим Договором.

12.3. До форс-мажорних обставин Сторони відносять:

- стихійні лиха (бурі, циклони, повені, землетруси та інші природні та кліматичні явища); війну i воєнні дії, заколот, блокаду, масові заворушення, страйки, безпорядки та інші протиправні дії; технологічні фактори (відсутність електроенергії; злочинні або шкідливі дії третіх осіб, які призвели до аварії на виробництві);

- дії, або акти державних органів, виконавчих органів влади та місцевого самоврядування, спрямовані на припинення або призупинення виконання робіт за предметом цього Договору, та які перешкоджають нормальній діяльності Сторін, в тому числі, зміни в нормативній та законодавчій базі, яка регулює правовідносини Сторін цього Договору;

- зруйнування внаслідок дії вибухових пристроїв, які знаходяться у землі, радіаційна, хімічна зараженість, ударні хвилі, що виникають при польоті літаків, або інших літальних апаратів зі звуковими та надзвуковими швидкостями, інші подібні обставини.

12.4. Сторона, яка не може виконати умов цього Договору, повинна повідомити про це у письмовій формі іншу Сторону протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту виникнення вищезазначених форс-мажорних обставин.

12.5. Початок та період дії форс-мажорних обставин підтверджують документом, що виданий Торгово-промисловою палатою України або іншим належним чином.

12.6. У разі виникнення форс-мажорних обставин, які впливають на термін виконання зобов'язань між Сторонами, виконання Договору подовжується на термін, необхідний для усунення відповідних форс-мажорних обставин.

13. Інші умови Договору

13.1. Цей договір укладено у двох примірниках, один з яких призначається для зберігання у   ВЛАСНИКА, другий – у  СУПЕРФІЦІАРІЯ.

13.2. Суперфіціарій несе всі витрати щодо підготовки цього Договору, включаючи всі його невід'ємні частини.

13.3. Після підписання цього Договору, усі попередні переговори щодо нього, листування, попередні угоди та протоколи про наміри з питань, що так чи інакше стосуються цього Договору, втрачають юридичну силу.

13.4. Сторони в період дії Договору вживають усіх необхідних заходів для забезпечення конфіденційності отриманої від іншої Сторони технологічної, фінансової, комерційної i іншої інформації та документації. Сторони вживають усіх необхідних заходів для нерозголошення отриманої інформації i документації.

14. Невід'ємні частини Договору

14.1. Невід'ємними частинами договору є:

Додаток № 1. Кадастровий план земельної ділянки.

Додаток № 2. Акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з абрисом.

Додаток № 3. Акт приймання - передачі об'єкту Договору суперфіція.

15. Реквізити Сторін

Підписи сторін

Договір зареєстрований у Севастопольській філії ДП „Центр державного земельного кадастру” при Державному агентстві земельних ресурсів України,

 (назва органу державної реєстрації за місцем розташування земельної ділянки)

про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від "___"

---

20_ р. за №

---

М.П.

---

 

---

                  (підпис)         (ініціали та прізвище посадової особи, яка провела державну реєстрацію)

Додаток 1

АКТ

встановлення в натурі зовнішніх меж земельної ділянки за договором суперфіцію між Севастопольською міською державною адміністрацією та ТОВ „МИХАЙЛОВСЬКИЙ РАВЕЛИН”

на території Нахімовського району          м. Севастополя

та передачі на зберігання постійних межових знаків

м. Севастополь                                                                              „___”

---

200___р.

Цей акт складено в тому, що нами проведено встановлення в натурі меж земельної ділянки за договором суперфіцію між Севастопольською міською державною адміністрацією та ТОВ „МИХАЙЛОВСЬКИЙ РАВЕЛИН” на території Нахімовського району              м. Севастополя.

Межі закріплено довгостроковими межовими знаками у кількості 19 (девятнадцяти) шт., які передано на зберігання представнику Суперфіціарія ТОВ „МИХАЙЛОВСЬКИЙ РАВЕЛИН”  Попову Янишу Анатолійовичу , якого попереджено про відповідальність за порушення чи

                 (П., І., Б.)

знищення вказаних знаків. Розміри і місцезнаходження межових знаків відображені на абрисах, що додаються.

Встановлення меж в натурі виконали:

Представник землевпорядної організації

землеустрою                                                              В.В. Бакун          

                                                                        (підпис, дата)                 (ініціали, прізвище)

                                                                 М.П.

Представник Головного управління

земельних ресурсів у  

м. Севастополі                                                                  

---

          

                                                                           (підпис, дата)                (ініціали, прізвище)

                                                                 М.П.

Представник Севастопольської

міської державної адміністрації                                  

---

                                                                    (підпис, дата)           (ініціали, прізвище)

                                                                                      М.П.

Представник Суперфіціарія                           

---

            Я. А. Попов

                                                                                  (підпис, дата)              (ініціали, прізвище)

                                                                                      М.П.

АБРИС

місця розташування та прив'язування до постійних предметів місцевості

межового знака № 121 земельної ділянки за договором суперфіцію між Севастопольською міською державною адміністрацією та ТОВ „МИХАЙЛОВСЬКИЙ РАВЕЛИН”

на території Нахімовського району           м. Севастополя

          Дата закладання: „___”

---

          200__р.

          

           Склав:          

---

     

---

 

---

                (посада)                            (підпис)                  (ініціали, прізвище)

                           

          Перевірив:          

---

  

---

 

---

                                                                        (посада)          (підпис)         (ініціали, прізвище)

                                       

                                           М.П.

Додаток 3.

АКТ

Прийому - передачі земельної ділянки

до договору суперфіція №

---

 

складений  «____»

---

2007 г.

Ми, що нижче підписалися, представник Власника земельної ділянки Севастопольської державної міської адміністрації, з однієї сторони та представник Суперфіціарія ТОВ «МИХАЙЛОВСЬКИЙ РАВЕЛИН» в особі директора Попова Яниша Анатолійовича, з іншої сторони, в присутності представника Головного управління земельних ресурсів у м. Севастополі   склали цей Акт про те, що Власник передав, а Суперфіціарія прийняв земельну ділянку площею 12,0436 га, яка знаходиться в районі бухти Матюшенко (Північна сторона, Нахімовський район, м. Севастополь).

Відповідно до кадастрового плану земельна ділянка вільна від забудов, обмеження та обтяження на земельній ділянці відсутні

Сторони взаємних претензій не мають.

Межі земельної ділянки встановлені.

Від Суперфіціарія                                                   Від Власника земельної ділянки          

ТОВ  «МИХАЙЛОВСЬКИЙ РАВЕЛИН»                     Севастопольська міська

код ЄДРПОУ 35109501                                                    державна адміністрація

м. Сімферополь, вул. Донська, б. 41 кв. 48                                    99011, Україна,

                                                                                          г. Севастополь, ул. Леніна, 2

---

                                                  

---

                    МП                                                                                МП

                     

Судом роз'яснено сторонам положення ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України,  відповідно якої Постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.    

Дійсну Постанову направити на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.