Постанова

від 13.09.2023 по справі 420/17181/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/17181/22

Перша інстанція: суддя Радчук А.А.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді Косцової І.П.,

суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.

за участі секретаря Вовненко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, третя особа: Авангардівська селищна рада Одеського району Одеської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 10.06.2021 року, якими нарахований земельний податок з фізичних осіб за 2021 рік:

№ 695056-2405-1503 в розмірі 215 118,01 грн.;

№ 695034-2405-1503 в розмірі 208 157,01 грн.;

№695031-2405-1503 в розмірі 206 905,60 грн.;

№ 695024-2405-1503 в розмірі 188 062,52 грн.;

№ 695026-2405-1503 в розмірі 215 283,89 грн.;

№ 695030-2405-1503 в розмірі 206 782,91 грн.;

№ 695028-2405-1503 в розмірі 188 140,59 грн.;

№ 695023-2405-1503 в розмірі 188 084,83 грн.;

№ 695025-2405-1503 в розмірі 215 143,53 грн.;

№695032-2405-1503 в розмірі 215 156,29 грн.;

№ 695033-2405-1503 в розмірі 188 051,37 грн.;

№ 695027-2405-1503 в розмірі 188 017,90 грн.;

№695029-2405-1503 в розмірі 215 143,53 грн.;

№ 695055- 2405-1503 в розмірі 215 245,61 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про відсутність у неї обов`язку зі сплати земельного податку, оскільки відповідні земельні ділянки використовуються платником єдиного податку другої групи у межах її господарської діяльності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року позов задоволено.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пп.297.1.4 п.297.1 ст.297 ПК України платники єдиного податку першої - третьої груп звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються ними для провадження господарської діяльності.

Судом встановлено, що земельні ділянки, які перебувають у власності позивача та є об`єктами оподаткування у межах розгляду даної справи, використовуються нею як фізичною особою-підприємцем для здійснення господарської діяльності, а саме допоміжного обслуговування наземного транспорту, на підтвердження чого надано договори зберігання автотранспортних засобів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на невірне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, Головне управління ДПС в Одеській області просить скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування наведених в апеляційній скарзі доводів апелянт зазначив про обов`язок фізичних осіб сплачувати земельний податок у встановлених розмірах.

Також апелянтом наголошено, що ФОП, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, зобов`язані подавати за формою №20-ОПП повідомлення про всі об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність.

Однак на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень позивачем інформація про використання земельних ділянок у своїй господарській діяльності за відповідною формою не подавалась. Крім того, ОСОБА_1 не надала доказів про використання земельної ділянки у господарській діяльності а ні до контролюючого органу, а ні до суду, що виключає застосування вимог п.п.297.1.4 п.297.1 ст.297 ПК України.

ФОП ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи, зокрема, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, підтверджується, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, видами економічної діяльності якої є: 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту (основний); 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Перебуває на обліку, як платник податків у Приморській ДПІ Головного управління ДПС в Одеській області з 25.03.2002 року (т.1 а.с.26).

Згідно державних актів на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 є власником 14 земельних ділянок, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

земельна ділянка 119/1, кадастровий номер 5123755200:01:002:0245, загальна площа 1,6857 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №234096);

земельна ділянка 118/2, кадастровий номер 5123755200:01:002:0246, загальна площа 1,6868 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №223746);

земельна ділянка 118/1, кадастровий номер 5123755200:01:002:0247, загальна площа 1,6863 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №234097);

земельна ділянка 112/1, кадастровий номер 5123755200:01:002:0248, загальна площа 1,6818 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №223744);

земельна ділянка 112/2, кадастровий номер 5123755200:01:002:0249, загальна площа 1,6860 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №223747);

земельна ділянка 113/1, кадастровий номер 5123755200:01:002:0250, загальна площа 1,6861 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №223743);

земельна ділянка 113/2, кадастровий номер 5123755200:01:002:0251, загальна площа 1,6862 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №224252);

земельна ділянка 114/1, кадастровий номер 5123755200:01:002:0293, загальна площа 1,6861 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №223745);

земельна ділянка 115/1, кадастровий номер 5123755200:01:002:0295, загальна площа 1,6872 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №223748);

земельна ділянка 115/2, кадастровий номер 5123755200:01:002:0296, загальна площа 1,6860 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №223750);

земельна ділянка 116/1, кадастровий номер 5123755200:01:002:0297, загальна площа 1,6868 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №234095);

земельна ділянка 116/2, кадастровий номер 5123755200:01:002:0298, загальна площа 1,6854 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №223749);

земельна ділянка 117/1, кадастровий номер 5123755200:01:002:0299, загальна площа 1,6864 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №224253);

земельна ділянка 117/2, кадастровий номер 5123755200:01:002:0300, загальна площа 1,6861 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №224251).

Категорія зазначених земель - землі житлової та громадської забудови, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (т.1 а.с.27-42).

Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі рішення Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 04.06.2020 року №1508-VII «Елементи плати за землю» проведено розрахунок по земельному податку з фізичних осіб за 2021 рік та 10.06.2021 року винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

№695056-2405-1503 в розмірі 215 118,01 грн., №695034-2405-1503 в розмірі 208 157,01 грн., №695031-2405-1503 в розмірі 206 905,60 грн., №695024-2405-1503 в розмірі 188 062,52 грн., №695026-2405-1503 в розмірі 215 283,89 грн., №695030-2405-1503 в розмірі 206 782,91 грн., №695028-2405-1503 в розмірі 188 140,59 грн., №695023-2405-1503 в розмірі 188 084,83 грн., №695025-2405-1503 в розмірі 215 143,53 грн., №695032-2405-1503 в розмірі 215 156,29 грн., №695033-2405-1503 в розмірі 188 051,37 грн., №695027-2405-1503 в розмірі 188 017,90 грн., №695029-2405-1503 в розмірі 215 143,53 грн., №695055-2405-1503 в розмірі 215 245,61 грн. (т.1 а.с.45-49).

Законність вказаних податкових повідомлень-рішень є предметом спору у даній справі.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги і висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.

Статтею 36 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено податковий обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Статтею 14 ПК України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України); земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу) (пп.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп.14.1.73 п.14.1 ст.14 ПК України).

За правилами п.269.1 ст.269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Об`єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (п.270.1 ст.270 ПК України).

При цьому положеннями п.271.1 ст.271 ПК України визначено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Пунктом 287.1 ст.287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 287.6 ст. 287 ПК України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Згідно п.286.5 ст.286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному ст. 58 ПК України.

Відповідно до п.286.1 ст.286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Разом з цим, підпунктом 4 п.297.1 ст.297 ПК України передбачено, що платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Для вирішення спірних правовідносин першочерговим є встановлення наявності у позивача права на використання податкової вигоди, встановленої пп.4 п.297.1 ст.297 ПК України щодо звільнення від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку).

В контексті зазначеного колегія суддів наголошує, що спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, визначених п.297.1 ст.297 ПК України, проте встановлює інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також визначає можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

Аналіз положень пп.4 п.297.1 ст.297 ПК України дає обґрунтовані підстави стверджувати, що умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є сукупність двох обставин:

1) суб`єкт господарювання має бути платником єдиного податку та власником чи користувачем земельної ділянки;

2) використовує цю землю для ведення власної господарської діяльності.

Судом першої інстанції встановлено, що земельні ділянки, які перебувають у власності позивача, та які є об`єктами оподаткування у межах розгляду даної справи, використовуються позивачем як фізичною особою-підприємцем для здійснення нею господарської діяльності, а саме -допоміжне обслуговування наземного транспорту.

В апеляційні скарзі податковий орган не ставить під сумнів надані позивачем докази про здійснення господарської діяльності на вказаних земельних ділянках, а зазначає про невиконання останньою обов`язку подавити звіти за формою №20-ОПП (повідомлення про всі об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність).

Судова колегія відхиляє відповідні доводи, оскільки застосування пп.4 п.297.1 ст.297 ПК України не ставиться в залежність від дотримання податкової дисципліни у частині подання звітності.

Як вже зазначалось вище, позивач є платником єдиного податку 2 групи та основним видом економічної діяльності є допоміжне обслуговування наземного транспорту.

Цей клас, серед іншого, включає функціонування доріг, мостів, тунелів, паркувальних майданчиків, платних автостоянок або гаражів, стоянок для велосипедів, зберігання житлових автофургонів і причепів у зимовий період.

З наданих під час судових засідань пояснень вбачається, що ФОП ОСОБА_1 на земельних ділянках здійснюється зберігання автотранспортних засобів на підставі укладених з ТОВ РЕДІ-МЕЙД ПЛЮС», ТОВ «РЕДІ-МЕЙД», ТОВ «РЕДІ-МЕЙД А» договорів, а саме, договору зберігання автотранспортного засобу №2-21 від 15.03.2021 року, договору зберігання автотранспортного засобу №04-21 від 25.07.2021 року, договору зберігання автотранспортного засобу №9-21 від 07.10.2021 року та додаткової угоди від 01.10.2022 року до договору зберігання автотранспортного засобу №9-21 (т.1 а.с.50-59, т.2 а.с.59-60, 62-70).

За умовами вказаних договорів власник передаватиме, а зберігач прийматиме на відповідальне зберігання автомобілі, які будуть розташовані на належних зберігачу земельних ділянках в АДРЕСА_1 .

На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано акти звіряння, журнал реєстрації майна тощо.

Також позивачем надано договір №19-11/20 від 19.11.2020 року, укладений між ФОП ОСОБА_1 (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (виконавець), за умовами якого виконавець зобов`язується надавати послуги з облаштування паркувальних місць замовника, очищення території, встановлення захисних споруд (т.2 а.с.56-58).

Таким чином, матеріали справи містять належні докази використання позивачем, як фізичною особою-підприємцем, власних земельних ділянок для здійснення основного виду економічної діяльності - допоміжного обслуговування наземного транспорту.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №826/14081/16.

Враховуючи ту обставину, що у ході розгляду справи судом першої інстанції було надано належну оцінку доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 73-78, 90 КАС України та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про наявність у позивача обов`язку зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2021 рік, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 14.09.2023 року.

Суддя-доповідач І.П. КосцоваСудді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко