Рішення

від 05.09.2023 по справі 916/1222/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1222/23Господарський суд Одеської області у складі:

Судді Гута С.Ф.,

секретар судового засідання Борисова Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Слаблюк В.М.,

від відповідача: Стаєцький М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача: Споживчого товариства "Довіра" про визнання протиправним дій та зобов`язання вчинити певні дії.

встановив:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_2 , Позивач) звернулась до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Споживчого товариства "Довіра" (далі - СТ "Довіра", Відповідач), в якій просить визнати відмову голови Споживчого товариства "Довіра" Стаєцького М.Г. щодо вступу в члени Споживчого товариства "Довіра" ОСОБА_1 незаконною, зобов`язати правління чи голову Споживчого товариства "Довіра" прийняти до членів Споживчого товариства "Довіра" ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи звернення із позовом до господарського суду ОСОБА_1 , серед іншого посилається на те, що її мати ОСОБА_3 була членом СТ "Довіра" та користувачем гаражу № НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , проте фактично гараж використовувала сама ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, ОСОБА_1 звернулась до голови СТ "Довіра" із заявою про переоформлення права користування гаражу, проте отримала викладену у листі від 29.11.2020 р. вих. № 5 відмову.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 24.03.2023 р. позовній заяві ОСОБА_1 присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 916/1222/23 та визначено суддю Гута С.Ф. для її розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.03.2023 р. позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано надати суду докази оплати судового збору в розмірі 2681,00 грн; встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

04.04.2023 р. до господарського суду від ОСОБА_1 на виконання ухвали від 29.03.2023 р. надійшли відповідні докази, у той же час суддя Господарського суду Одеської області Гут С.Ф. у період з 03.04.2023 р. перебував у запланованій відпустці, а 17.04.2023 р. його відкликано із відпустки.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.04.2023 р. прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1222/23, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.05.2023 р.

08.05.2023 р. СТ "Довіра" реалізовано право на подачу відзиву на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Обгартовуючи підстави, які суд має врахувати для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, Відповідач, зокрема, посилається на те, що Позивач намагається навести у позовній заяві обставини стосовно визнання та отримання статуту спадкоємця померлої ОСОБА_3 , підтверджуючи те, що остання була членом СТ "Довіра", у той же час звертаючи увагу, що фактично остання лише користувалась гаражем № НОМЕР_1, як і інші члени кооперативу; зазначаючи, що став обізнаний із свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 отримавши позовну заяву, на час звернення ОСОБА_1 із заявою від 13.10.2020 р. свідоцтво не було представлено.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 р. оголошено перерву у підготовчому засіданні до 01.06.2023 р.

01.06.2023 р. від ОСОБА_1 до господарського суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, серед іншого, що звернення її адвоката до СТ "Довіра" із адвокатськими запитами щодо отримання протоколу загальних зборів товариства про прийняття до членів товариства ОСОБА_3 залишились проігнорованими.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.06.2023 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 916/1222/23 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 22.06.2023 р.

Призначене на 22.06.2023 р. підготовче засідання не відбулось у зв`язку із надходженням повідомленням про мінування адміністративної будівлі Господарського суду Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.06.2023 р. призначено розгляд справи на 04.07.2023 р.

04.07.2023 р. від СТ "Довіра" до господарського суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.07.2023 р. закрито підготовче провадження у справі № 916/1222/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.07.2023 р.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.07.2023 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 05.09.2023 р., поза межами строку, встановленого статтею 248 ГПК України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану.

В процесі розгляду справи представник ОСОБА_1 підтримував заявлені позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову в повному об`ємі, представник СТ "Довіра" натомість заперечував проти заявлених позовних вимог та наполягав на відмові у задоволенні позову.

05.09.2023 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:

Відповідно до зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації 21.09.2007 р. зареєстровано СТ "Довіра" (Код ЄДРПОУ 25934353), 20.12.2022 р. здійснено реєстрацію змін відомостей про економічну діяльність товариства: 96.09 надання інших індивідуальних послуг.

Згідно із пунктом 1.2 Статуту СТ "Довіра", затвердженого рішенням Загальних зборів (зборів уповноважених) членів СТ "Довіра" та оформленого протоколом від 05.12.2016 р. № 2 (далі - Статут), Споживче товариство "Довіра" - споживче товариство, яке створено шляхом добровільного об`єднання фізичних осіб з метою задоволення споживчих потреб, професійних та любительських інтересів його членів, захисту їх прав, а також з ціллю організації та координації сумісної діяльності членів Товариства по експлуатації та обслуговуванню автостоянки на закріпленій земельній ділянці.

Товариство створено в метою задоволення економічних, соціальних, споживчих та інших потреб членів Товариства на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю, поділу між ними витрат та можливих ризиків (пункт 3.1 Статуту).

Відповідно до пунктів 3.2.1,3.2.5 Статуту одними із видів діяльності Товариства є об`єднання власників гаражів і транспортних засобів в колектив для охорони та зразкового утримання автостоянки; вживання заходів для захисту інтересів своїх членів та створення умов для нормальної експлуатації автостоянки, здійснення діяльності по зберіганню автотранспорту членів Товариства.

Товариство створюється його засновниками на добровільних засадах (пункт 4.1 Статуту).

Членами Товариства можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірі, визначених статутом Товариства, додержується вимог статуту і користуються правом ухвального голосу (пункт 4.4 Статуту).

Членом Товариства може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності (пункт 4.5 Статуту).

Товариство зобов`язане вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство (пункт 4.6 Статуту).

Вступ до Товариства здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до Товариства, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених статутом (пункт 5.1 Статуту).

Рішення правління чи голови правління Товариства про прийняття до Товариства підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом Товариства (пункт 5.2 Статуту).

Рішення правління чи голови правління Товариства про прийняття особи в члени Товариства підлягає затвердженню Загальними зборами (зборами Уповноважених) членів Товариства. З моменту прийняття правління чи головою правління Товариства такого рішення до його затвердження Загальними зборами (зборами Уповноважених) членів Товариства така особа має права асоційованого членства в Товаристві (пункт 5.3 Статуту).

Членство в Товаристві припиняється, зокрема, у разі смерті члена Товариства - фізичної особи (пункт 5.7 Статуту).

Членство в Товаристві припиняється Загальними зборами (зборами Уповноважених) членів Товариства (пункт 5.8 Статуту).

У Товаристві допускається асоційоване членство для осіб, які визнають його Статут та внесли пай. Пай - майновий поворотний внесок асоційованого члена Товариства у створення та розвиток Товариства, який здійснюється шляхом передачі Товариству майна, в тому числі грошей, а також майнових прав. Асоційований член Товариства - фізична чи юридична особа, яка внесла пайовий внесок і користується правом дорадчого голосу в Товаристві. Порядок вступу до Товариства, участь асоційованого члена в його господарській та іншій діяльності, права та обов`язки такого члена, розміри паїв визначаються Статутом Товариства та рішеннями Загальних зборів (зборів Уповноважених) членів Товариства (пункт 6.1 Статуту).

Асоційований член Товариства подає заяву про вступ до Товариства, сплачує пай. Відносини з асоційованими членами Товариства формуються на основі відповідних договорів. Експлуатаційні членські внески для асоційованого члена Товариства визначаються відповідними угодами між асоційованим членом Товариства та Товариством і встановлюється у розмірі не меншому трикратного внеску діючих членів Товариства (пункт 6.2 Статуту).

Управління Товариством здійснюють Загальні збори (збори Учасників) членів Товариства, Правління і Голова Правління Товариства (пункт 7.1 Статуту).

Вищим органом управління Товариства є Загальні збори (збори Уповноважених) членів Товариства (пункт 7.2 Статуту).

До компетенції Загальних зборів членів Товариства належить затвердження рішенням Правління про прийом до Товариства нових членів (пункт 7.5.7 Статуту).

Рішення Загальних зборів членів Товариства про прийняття нових членів, внесення змін до статуту, та про реорганізацію або ліквідацію Товариства вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків його членів (уповноважених), присутніх на загальних зборах. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) Товариства присутніх на його Загальних зборах (пункт 7.11 Статуту).

Виконавчим органом Товариства є Правління, яке очолює Голова правління, повноваження якого визначаються статутом Товариства. Правління обирається строком на п`ять років. Правління підзвітне вищому органу управління Товариства і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи Товариства… (пункт 7.13 Статуту).

Правління на своєму засіданні приймає рішення про прийом до Товариства нових членів, яке підлягає затвердженню загальними зборами його членів (пункт 7.15 Статуту).

Голова правління Товариства обирається Загальними зборами членів Товариства строком на п`ять років, та має такі повноваження: Діє без довіреності, на підставі Статуту; Підписує від імені Товариства банківські документи; Представляє Товариство у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, іншими установами, підприємствами, організаціями, юридичними та фізичними особами; Підписує від імені Товариства угоди (договори) між Товариством та іншими особами; Має право першого підпису на усіх розпорядчих документах Товариства; Приймає та звільняє найманих працівників, затверджує штатний розклад; Здійснює інші повноваження, визначені загальними Зборами членів Товариства або статутом Товариства (пункт 7.16 Статуту).

Члени Товариства можуть приймати участь у діяльності Товариства як своєю трудовою діяльністю так і шляхом внесення майна або коштів (пункт 8.1 Статуту).

Форми та порядок прийняття участі у діяльності Товариства членами Товариства визначаються на загальних зборах членів Товариства (пункт 8.2 Статуту).

Для досягнення мети своєї діяльності Товариство набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси. Джерелами формування майна Товариства є: вступні, членські та цільові внески, паї та додаткові паї його члені; майно, майнові права, тощо добровільно передані Товариству його членами; Інші надходження, не заборонені законодавством (пункт 9.1 Статуту).

Володіння, користування та розпорядження майном Товариства здійснюють органи управління Товариства відповідно до їх компетенції, визначеної статутом Товариства (пункт 9.3 Статуту).

Відповідно до свідоцтва про народження від 28.04.1970 р. серія НОМЕР_2 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) є донькою ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Пред`являючи позовну заяву ОСОБА_1 наголошує, що її мати ОСОБА_3 була членом СТ "Довіра" (Код ЄДРПОУ 25934353), пред`являючи відзив на позовну заяву СТ "Довіра" визнає та не заперечує проти цього.

Відповідно до частини 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відтак, судом встановлено, що ОСОБА_3 була членом СТ "Довіра" (Код ЄДРПОУ 25934353).

ІНФОРМАЦІЯ_1 Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) видано свідоцтво серії НОМЕР_3 про смерть ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1

13.10.2020 р. ОСОБА_1 звернулась до СТ "Довіра" із заявою, відповідно до якої просить перереєструвати гараж № НОМЕР_1 , який належав її матері, ОСОБА_3 , на її ім`я, у зв`язку з її смертю (мовою оригіналу: «Прошу перерегистрировать гараж № НОМЕР_1, принадлежавший моей матери, ОСОБА_5 , на мое имя, в связи с ее смертью»).

29.11.2020 р. СТ "Довіра" надано відповідь вих. № 5 на звернення ОСОБА_1 від 13.10.2020 р., в якому зазначає, що гараж № НОМЕР_1 належав ОСОБА_3 починаючи з 1996 до 13.06.2017 р., після чого за її ж заявою був перереєстрований на іншого члена кооперативу, наводячи підстави такої реєстрації (додатки до відповіді), та зазначає про неможливість задоволення її заяви. Зазначає, що членські внески сплачені до кінця року та просить звільнити відповідний гараж до 01.01.2021 р.

18.12.2020 р. ОСОБА_1 звернулась до СТ "Довіра" із листом-претензією, в якій, серед іншого посилається на те, що є спадкоємцем першої черги після смерті матері ( ОСОБА_3 ), гараж № НОМЕР_1 з лютого 1998 р. перебував у власності ОСОБА_3 , проте використовувався ОСОБА_1 разом з її чоловіком, заперечує проти факту перереєстрації гаражу на іншу особу, зазначаючи про наявність у відповідному гаражі майна Позивача та те, що Відповідач продовжує приймати плату за гараж. Просить надати відповідь стосовно можливості вступу до членів СТ "Довіра" як власника гаражу у встановлений законом термін.

09.11.2021 р. СТ "Довіра" надано відповідь № 0910 на адвокатський запит представника Костенко А.С. від 21.10.2021 р., в якій зазначає про відсутність можливості передати великий об`єм документації в електронному вигляді на електронну пошту представника, відповідні документи надіслано рекомендованою поштою (доказів надсилання до матеріалів справи разом із описом вкладення не представлено, так само як і не представлено відповідного адвокатського запиту).

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до положень статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 55 Конституції України, права та законні інтереси громадянина захищаються судом.

Господарським судом під час вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин, слід враховувати приписи статті 1 ГПК України та з`ясовувати наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного права або законного інтересу у правовідносинах, на захист яких подано позов, а також питання про наявність чи відсутність факту їх порушення, невизнання або оспорювання. Недотримання вимог закону та установчих документів юридичної особи під час скликання і проведення загальних зборів не може визнаватися порушенням прав тих позивачів, які не є учасниками (акціонерами, членами) цієї особи.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів. Тобто, одним зі спорів, що виникають із корпоративних відносин, є спір особи, яка бажає стати учасником (членом) юридичної особи - набути корпоративних прав.

У відповідності до першої та четвертої частини статті 163 ЦК України виробничим кооперативом є добровільне об`єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній особистій трудовій участі та об`єднанні його членами майнових пайових внесків. Статутом кооперативу та законом може бути передбачено участь у діяльності виробничого кооперативу на засадах членства також інших осіб.

Згідно із частиною 1 статті 94 ГК України кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом.

Відповідно до частин 2,3,7 статті 111 ГК України первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство - самоврядна організація громадян, які на основі добровільності членства, майнової участі та взаємодопомоги об`єднуються для спільної господарської діяльності з метою колективного організованого забезпечення своїх економічних і соціальних інтересів. Кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні. Споживче товариство є юридичною особою і діє на основі статуту. Споживчі товариства, їх спілки (об`єднання) можуть утворювати для здійснення своїх статутних цілей підприємства, установи та інші суб`єкти господарювання відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про кооперацію» (тут і далі в редакції чинній на час звернення ОСОБА_1 із заявою до СТ "Довіра") кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про споживчу кооперацію» споживча кооперація в Україні - це добровільне об`єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану. Вона здійснює торговельну, заготівельну, виробничу та іншу діяльність, не заборонену чинним законодавством України, сприяє соціальному і культурному розвитку села, народних промислів і ремесел, бере участь у міжнародному кооперативному русі.

Частинами 1 та 2 статті 5 Закону України «Про споживчу кооперацію» встановлено, що первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство - самостійна, демократична організація громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об`єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану. Основним документом, що регулює діяльність споживчого товариства, є статут. У ньому визначаються порядок вступу до товариства і виходу з нього, права та обов`язки членів товариства, його органи управління, контролю та їх компетенція, порядок утворення майна товариства і розподілу прибутку, умови реорганізації і ліквідації товариства та інші положення, що не суперечать законодавчим актам України.

Статтею 8 Закону України «Про кооперацію» унормовано, що статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність. Статут кооперативу повинен містити такі відомості: найменування кооперативу, його тип та місцезнаходження; мета створення кооперативу і вичерпний перелік видів його діяльності; склад його засновників; умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього; права і обов`язки членів та асоційованих членів кооперативу; порядок внесення змін до статуту кооперативу; порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членами кооперативу та відповідальність за порушення зобов`язань щодо їх сплати; форми участі членів кооперативу в його діяльності; порядок формування, склад і компетенція органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах; порядок формування, використання та розпорядження майном кооперативу; порядок розподілу його доходу та покриття збитків; порядок обліку і звітності у кооперативі; порядок реорганізації і ліквідації кооперативу та вирішення пов`язаних з цим майнових питань; порядок скликання загальних зборів; умови і порядок повернення паю. Статут може містити інші пов`язані з особливостями діяльності кооперативу положення, що не суперечать законодавству.

Статтею 98 ГК встановлено, що членами виробничого кооперативу можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають статут кооперативу та дотримуються його вимог, беруть майнову та трудову участь у діяльності кооперативу (частина 1). Громадяни можуть бути одночасно членами виробничих кооперативів, а також членами кооперативів інших типів (споживчих, житлових тощо) (частина 2).

Згідно із статтею 10 Закону України «Про кооперацію» членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності. Кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.

Згідно ж із частиною 4 статті 166 ЦК України у разі смерті члена виробничого кооперативу його спадкоємці можуть бути прийняті у члени кооперативу, якщо інше не встановлено статутом кооперативу. За відмови прийняти спадкоємців у члени кооперативу кооператив виплачує спадкоємцям вартість паю померлого члена кооперативу.

Відповідно до приписів пункту 2 частини 1 статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами.

Частиною 4 статті 94 ГК України передбачено, що членство у виробничому кооперативі припиняється, зокрема у разі смерті члена кооперативу.

Аналогічне викладено у статті 13 Закону України «Про кооперацію» - членство в кооперативі припиняється, зокрема у разі смерті члена кооперативу - фізичної особи.

Приписами пункту 5.7 Статуту СТ "Довіра" встановлено, що членство в Товаристві припиняється, зокрема, у разі смерті члена Товариства - фізичної особи.

Як було зазначено ОСОБА_3 була членом СТ "Довіра" (Код ЄДРПОУ 25934353), ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 .

Вищенаведені приписи законодавства України передбачають можливість спадкоємця бути прийнятим до членів кооперативу (товариства) у випадку передбаченому статутом відповідного товариства, однак положеннями СТ "Довіра" передбачено припинення членства у разі смерті фізичної особи, відтак, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла з цієї дати її членство у СТ "Довіра" припинилося, а оскільки положення статуту не передбачають можливість прийняття спадкоємців до членів товариства питання про вступ ОСОБА_1 регулюється відповідними приписами законодавства України та положеннями Статуту.

У відповідності до статті 11 Закону України «Про кооперацію» вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Згідно із частиною 3 статті 98 ГК України вступ до виробничого кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви громадянина. Член кооперативу робить вступний та пайовий внески в порядку, визначеному статутом виробничого кооперативу. Рішення правління (голови) кооперативу про прийняття у члени кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Відповідно до положень статуту СТ "Довіра" членами Товариства можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірі, визначених статутом Товариства, додержується вимог статуту і користуються правом ухвального голосу (пункт 4.4). Членом Товариства може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності (пункт 4.5). Вступ до Товариства здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до Товариства, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених статутом (пункт 5.1). Рішення правління чи голови правління Товариства про прийняття до Товариства підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом Товариства (пункт 5.2). Рішення правління чи голови правління Товариства про прийняття особи в члени Товариства підлягає затвердженню Загальними зборами (зборами Уповноважених) членів Товариства. З моменту прийняття правління чи головою правління Товариства такого рішення до його затвердження Загальними зборами (зборами Уповноважених) членів Товариства така особа має права асоційованого членства в Товаристві (пункт 5.3).

ОСОБА_1 представлено до матеріалів справи та досліджену в описовій частині рішення заяву від 13.10.2020 р. стосовно перереєстрації гаражу № НОМЕР_1 на її ім`я, із змісту якої господарський суд позбавлений можливості встановлення волевиявлення ОСОБА_1 наміру вступити до членів кооперативу, внести вступний внесок та/або сплати паї, адже в заяві ОСОБА_1 фактично просить надати дозвіл на перереєстрацію відповідного гаражу, тобто закріплення за нею, як за користувачем відповідного майна.

У відповіді від 29.11.2020 р. СТ "Довіра" відмовлено у задоволенні заяви про перереєстрацію відповідного гаражу на ім`я ОСОБА_1 .

У той же час, саме СТ "Довіра" представлено до матеріалів справи лист-претензію в якій, серед іншого посилається на те, що є спадкоємцем першої черги після смерті матері ( ОСОБА_3 ), гараж № НОМЕР_1 з лютого 1998 р. перебував у власності ОСОБА_3 , проте використовувався ОСОБА_1 разом з її чоловіком, заперечує проти факту перереєстрації гаражу на іншу особу, зазначаючи про наявність у відповідному гаражу майна Позивача та те, що Відповідач продовжує приймати плату за гараж. Просить надати відповідь стосовно можливості вступу до членів СТ "Довіра" як власника гаражу у встановлений законом термін.

В розрізі наведених заяв господарський суд звертає увагу ОСОБА_1 на приписи статті 11 Закону України «Про кооперацію» та 98 ГК України, які передбачають звернення саме із заявою про вступ до кооперативу, однак зміст вищеописаних заяв ОСОБА_1 позбавляє можливість господарський суд встановити саме її волевиявлення на вступ до СТ "Довіра", відповідно і відповідь СТ "Довіра", викладене у листі від 29.11.2020 р. про відмову у перереєстрації гаражу № НОМЕР_1 не розцінюється судом як відмову у вступі ОСОБА_1 до членів СТ "Довіра", адже фактично позивач клопотав про надання дозволу використання об`єкту, який знаходиться на території СТ "Довіра".

З огляду на викладене, господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання відмови голови Споживчого товариства "Довіра" Стаєцького М.Г. щодо вступу в члени Споживчого товариства "Довіра" ОСОБА_1 незаконною, адже зміст заяв останньої позбавляє господарський суд можливості встановлення наміру вступити до кооперативу.

У відповідності до положень статті 11 України «Про кооперацію» рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Статтею 15 Закону України «Про кооперацію» визначено, що вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу та наведено, що належить до компетенції загальних зборів. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об`єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах.

Відповідно до пунктів 7.1,7.2,7.5.7,7.11 Статуту управління Товариством здійснюють Загальні збори (збори Учасників) членів Товариства, Правління і Голова Правління Товариства. Вищим органом управління Товариства є Загальні збори (збори Уповноважених) членів Товариства. До компетенції Загальних зборів членів Товариства належить затвердження рішенням Правління про прийом до Товариства нових членів. Рішення Загальних зборів членів Товариства про прийняття нових членів, внесення змін до статуту, та про реорганізацію або ліквідацію Товариства вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків його членів (уповноважених), присутніх на загальних зборах. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) Товариства присутніх па його Загальних зборах.

Відповідно до положень статті 16 Закону України «Про кооперацію» виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу. У кооперативі, до складу якого входить менше ніж 10 членів, обирається лише голова кооперативу. Виконавчий орган кооперативу: здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечує виконання їх рішень; представляє кооператив у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами; укладає угоди між кооперативом та іншими особами; діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу. Виконавчий орган може бути наділений іншими повноваженнями, визначеними вищим органом управління кооперативу або статутом кооперативу.

У відповідності до пунктів 7.13,7.15,7.16 Статуту виконавчим органом Товариства є Правління, яке очолює Голова правління, повноваження якого визначаються статутом Товариства. Правління обирається строком на п`ять років. Правління підзвітне вищому органу управління Товариства і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи Товариства… Правління на своєму засіданні приймає рішення про прийом до Товариства нових членів, яке підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Голова правління Товариства обирається Загальними зборами членів Товариства строком на п`ять років, та має такі повноваження: Діє без довіреності, на підставі Статуту; Підписує від імені Товариства банківські документи; Представляє Товариство у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, іншими установами, підприємствами, організаціями, юридичними та фізичними особами; Підписує від імені Товариства угоди (договори) між Товариством та іншими особами; Має право першого підпису на усіх розпорядчих документах Товариства; Приймає та звільняє найманих працівників, затверджує штатний розклад; Здійснює інші повноваження, визначені загальними Зборами членів Товариства або статутом Товариства.

У відповідності до приписів статті 6 ГК України заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини є одним із загальних принципів господарювання в Україні.

Таким чином, питання щодо зобов`язання правління чи голову СТ "Довіра" прийняти нових членів відносяться до внутрішньої діяльності кооперативу. Для вирішення цього питання загальні збори членів кооперативу обирають правління, яке організує відповідну роботу на підставі рішення загальних зборів членів кооперативу. Суд як орган державної влади не може підміняти органи управління кооперативу. Саме вони, виходячи з мети діяльності та нагальних потреб, повинні вирішувати статутні завдання кооперативу, в той час як суд може за зверненням перевірити законність діянь юридичної особи.

За таких обставин, у суду відсутні правові підстави для зобов`язання Відповідача вчинити дії, які хоча і відносяться до компетенції загальних зборів та правління СТ "Довіра", проте не були предметом їх розгляду.

З огляду на викладене, господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання правління чи голову СТ "Довіра" прийняти до членів Споживчого товариства "Довіра" ОСОБА_1 .

Доводи ОСОБА_1 про незаконну перереєстрацію гаражу № НОМЕР_1 на інших осіб, їх правовий статус як членів кооперативу СТ "Довіра" та законність або незаконність рішень СТ "Довіра" про їх прийняття як членів товариства не є предметом розгляду даної справу, відтак представлені заяви про перереєстрацію, представлені рішення загальних зборів залишаються без правової оцінки, адже предметом позову визначено наявність у ОСОБА_1 корпоративних прав СТ "Довіра".

Враховуючи те, що предметом позову визначено порушення прав ОСОБА_1 на набуття статусу члена СТ "Довіра", відповідні доводи ОСОБА_1 стосовно права власності на гараж № НОМЕР_1 залишаються без правової оцінки.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 р., серія A, № 303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У рішенні від 03.01.2018 р. "Віктор Назаренко проти України" (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі "Беер проти Австрії" (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до відповідача: Споживчого товариства "Довіра" про визнання протиправним дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покласти на ОСОБА_1 .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 15 вересня 2023 р.

Суддя С.Ф. Гут