Рішення

від 15.09.2023 по справі 420/21200/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/21200/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АКРОПОЛІС до Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю АКРОПОЛІС звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови, винесеної старшим державним виконавцем Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Паршенко Ольгою Олександрівною від 13.07.2023 року ВП №72221427 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю АКРОПОЛІС виконавчого збору у розмірі 26800 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконанні Чорноморського відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) знаходиться виконавче провадження 72221424 за виконавчим документом ухвалою № 947/30382/22 від 05 квітня 2023 року.

За приписом виконавчого документа ухвали Київського районного суду м.Одеси № 947/30382/22 від 05.04.2023 приписано здійснити тимчасове вилучення у ТОВ АКРОПОЛІС наступної документації: проекту реконструкції квартир № 37, АДРЕСА_1 , робочої документації, вихідних даних для виконання проектних робіт, договору між замовником реконструкції та проектувальником на розробку проекту, матеріалів інженерних вишукувань. На підставі вказаного виконавчого документа органом ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 13 липня 2023 року номер 72221424. Серед іншого постановою приписано боржнику виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 26800 грн. Позивач зазначає, документи, які підлягають тимчасовому вилученню за ухвалою суду, у нього відсутні, а тому ухвала не може бути виконана. Виконання вимоги виконавчого документа є неможливим, а застосування санкції у вигляді процесуального примусу стало результатом відсутності інформації у керівництва ТОВ АКРОПОЛІС про вимоги суду. Також, посилаючись на приписи ч.1 ст.18, ч.ч.1, 5 ст.26, ч.ч.1, 3, 9 ст.27, ч.3 ст.40, п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», позивач стверджує, що стягнення виконавчого збору за вказаних умов не відповідає цілям зазначеного Закону. Сам факт винесення постанови про стягнення виконавчого збору не презюмує наявність підстав для стягнення із зобов`язаної сторони виконавчого збору.

Позивач також зауважив, що він одночасно звертається до Київського районного суду м.Одеси із заявою про скасування заходів процесуального примусу з аналогічних підстав. Посилаючись на ч.7 ст.27 Закону, позивач вказує, що у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Крім того, позивач зауважив на тому, що ухвали суду від 05 квітня 2023 року не існує. З документів зобов`язального характеру матеріали виконавчого провадження містять лише ухвалу від 26 червня 2023 року.

Ухвалою від 06.09.2023 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 14.09.2023 року о 12:00 год. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву. Витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №72221424.

Згідно довідок Одеського окружного адміністративного суду позовні матеріали доставлено до електронного кабінету відповідача 15.08.2023 року, ухвала про відкриття провадження та судова повістка на 14.09.2023 року на 12.00 год. доставлені до електронного кабінету відповідача 06.09.2023 року.

Електронний примірних ухвали про відкриття провадження у справі, судова повістка на 14.09.2023 року на 12.00 год. доставлені на електронну пошту представника позивача 07.09.2023 року.

Відповідач у встановлений судом строк ані відзиву, ані матеріалів виконавчого провадження до суду не подав. Тому суд вирішує справу на підставі наявних у справі доказів.

У судове засідання, призначене на 14.09.2023 року о 12:00 год., учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, згідно приписів ч.ч. 1, 2 ст.268 КАС України.

Частиною 3 ст.268 КАС України визначено, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у порядку письмового провадження.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що 13.07.2023 року старшим державним виконавцем Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Паршенко О.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 72221424 з примусового виконання ухвали Київського районного суду м.Одеси № 947/30382/22, виданої 05.04.2023 року. Виконавчим документом приписано: здійснити тимчасове вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю АКРОПОЛІС (код ЄДРПОУ 32682415, місцезнаходження: 68001, Одеська обла., м.Іллічівськ, вул.Паркова, буд.2-А, офіс 52-Н) наступної документації: проекту реконструкції квартир № 37, 38 в будинку 11, корп. А по вул.Ільфа та Петрова в м.Одесі, робочої документації, вихідних даних для виконання проектних робіт, договору між замовником реконструкції та проектувальником на розробку проекту, матеріалів інженерних вишукувань.

Боржнику (ТОВ АКРОПОЛІС) приписано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Також вказаною постановою стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 26800 грн.

Після відкриття виконавчого провадження, 13.07.2023 року старшим державним виконавцем Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Паршенко О.О. винесено постанову про стягнення з ТОВ «Акрополіс» виконавчого збору 26800 грн., яка є виконавчим документом, та строк пред`явлення якої до виконання становить три місяці.

Не погодившись із вказаною постановою про стягнення виконавчого збору, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ч.2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» (далі за текстом Закон № 1404-VIII), в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст.1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно пунктів 2, 5 ч.1 ст.3 Закону № 1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону № 1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

У відповідності до п.1 ч.1 ст.26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.5 ст.26 Закону № 1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону № 1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Згідно ч.3 ст.27 вказаного Закону за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Згідно абз. 1 ч.4 ст.27 Закону № 1404-VIII, державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до частин 6, 7 ст.27 Закону № 1404-VIII у разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

У разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Згідно з ч.4 ст.42 Закону України Про виконавче провадження, на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Як зазначив Верховний Суд у постановах від 08.02.2023 року у справі № 160/26568/21 та від 04.09.2020 року у справі №200/13920/19-а, визначення розміру виконавчого збору чи основної винагороди пов`язане з фактом початку примусового виконання виконавчого документа. Отже, початок примусового виконання рішення виконавець розпочинає на підставі виконавчого документу, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен прийняти постанову про стягнення виконавчого збору (основної винагороди). Початком примусового виконання відповідного виконавчого документу є подання стягувачем відповідної заяви про примусове виконання рішення, що є наслідком відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення шляхом винесення постанови, в тому числі про стягнення виконавчого збору (основної винагороди).

Верховний Суд наголошує, що сума основної винагороди, визначена приватним виконавцем у постанові про її стягнення, яка винесена одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не є винагородою, яка гарантовано має бути стягнута за наслідками фактичного виконання виконавчого провадження у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа.

Так, згідно з пунктом 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди є виконавчими документами, які підлягають примусовому виконанню в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження». Отже, саме лише існування такої постанови, винесеної одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не означає безумовного та гарантованого стягнення основної винагороди, не надає права приватному виконавцю стягувати визначену ним суму без здійснення фактичних дій з виконання судового рішення.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Аналізуючи наведені вище приписи Закону № 1404-VIII та висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, суд доходить висновку, що державний виконавець, виносячи 13.07.2023 року одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 72221424, оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору, діяв відповідно до приписів ст.ст. 26, 27 Закону № 1404-VIII. Визначений державним виконавцем розмір виконавчого збору за виконання рішення немайнового характеру відповідає приписам ч.3 ст.27 Закону 1404-VIII.

Доводи позивача про можливе скасування судом заходів процесуального примусу, визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не впливають на законність оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору. Як зазначає сам позивач, у такому випадку згідно приписів ч.7 ст.27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Посилання позивача та те, що ухвали суду від 05 квітня 2023 року не існує, і з документів зобов`язального характеру матеріали виконавчого провадження містять лише ухвалу від 26 червня 2023 року, суд до уваги не бере, оскільки дата видачі виконавчого документа (ухвали від 26.06.2023 року) була помилково зазначена «05.04.2023 року», замість правильної дати видачі судом вказаної ухвали для виконання « 05.07.2023 року». Вказана помилка у процесуальному документі та у реєстраційних даних АСВП була виправлена постановами заступника начальника Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Горбенком М.О. від 08.09.2023 року, що підтверджується відповідними відомостями з АСВП, отриманими судом за номером виконавчого провадження та ідентифікатором доступу, наявним у наданій позивачем постанові про відкриття виконавчого провадження.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що на момент звернення до суду з позовом права позивача не порушені, а оскаржувана постанова відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України, є законною та обґрунтованою.

Решта доводів позивача висновків суду не спростовують, а тому не беруться судом до уваги.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ АКРОПОЛІС є безпідставними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 139, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229, ст.ст. 241-246, 268, 269, 287 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю АКРОПОЛІС (адреса: вул. Паркова, 2-А, офіс 52-Н, м. Чорноморськ, Одеська область, 68001, код ЄДРПОУ 32682415) до Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (адреса: адреса: вул. Віталія Шума, 21, м. Чорноморськ, Одеський район, Одеська область, 68004, код ЄДРПОУ 34944246) про визнання протиправною та скасування постанови, винесеної старшим державним виконавцем Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Паршенко Ольгою Олександрівною від 13.07.2023 року ВП №72221427 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю АКРОПОЛІС виконавчого збору у розмірі 26800 грн. відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Андрухів

.