Вирок

від 18.09.2023 по справі 368/1238/23

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1238/23

номер провадження 1-кп/368/171/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.09.2023 рокум.Кагарлик Київської області

Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого-судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області кримінальне провадження № 12023111230001178 від 12.05.2023 року щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Стайки Кагарлицького району Київської області, громадянина України, одруженого, освіта середньо-спеціальна, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст..ст. 15 ч. 2, 185 ч. 4 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- сторони обвинувачення - прокурора Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_4

- сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_3 , -

в с т а н о в и в:

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Згідно Указу Президента України від 17.05.2022 р, № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року продовжено строком на 90 діб.

Згідно Указу Президента України від 12.08.2022 року №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року продовжено на 90 діб.

Згідно Указу Президента України від 07.11.2022 року № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» з 05 годин 30 хвилин 21 листопада 2022 року продовжено на 90 діб.

Згідно Указу Президента України від 06.02.2023 року №58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

ОСОБА_3 11.05.2023 приблизно о 20 годині перебував за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 . В цей час в нього виник умисел на таємне викрадення майна, а саме теляти, з приміщення ферми Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "ДНІПРО", розташованого за адресою; АДРЕСА_2 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи протиправність своїх дій, в умовах воєнного стану, будучи обізнаним про місцезнаходження худоби внаслідок перебування на посаді доглядальника тварин Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "ДНІПРО", 11.05.2023 року близько 21 години, скориставшись відсутністю частини огорожі території майнового комплексу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "ДНІПРО", що розташований за адресою: АДРЕСА_2, шляхом вільного доступу, проник на його територію зі сторони вулиці Гуринівська. В подальшому ОСОБА_3 підійшов до незачинених вхідних дверей ферми розташованої на території вказаного підприємства, де утримуються телята віком до 10 діб та переконавшись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, зайшов до приміщення ферми та підійшов до металевої клітки, де розміщувалось теля, чорно-білого окрасу Голштинської породи, дводенного віку, звідки таємно від оточуючих, викрав теля, вагою 37 кг. Поклавши вказане теля собі на плечі, залишив приміщення ферми. Рухаючись по території майнового комплексу ПОСП "ДНІПРО" в напрямку вулиці Гуринівської до свого домоволодіння та тримаючи викрадене теля на плечах, ОСОБА_3 був помічений працівником охорони вказаного підприємства, який рухався йому на зустріч та який його окликнув. З метою уникнення негативних наслідків при його затриманні та викритті ОСОБА_3 , змінивши напрямок руху на протилежний, залишив теля та покинув територію майнового комплексу.

Тобто, ОСОБА_3 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення зазначеного кримінального правопорушення до кінця, але викраденим майном він не зміг розпорядитися на власний розсуд з причин, які не залежали від його волі, оскільки після виходу із приміщення ферми, на території майнового комплексу був помічений працівником охорони господарства. З огляду на це ОСОБА_3 полишив викрадене ним майно та зник з місця події.

Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 2410 від 23.05.2023 року, вартість одного теляти Голштинської породи, віком 2-ва дні, вагою 37 кг становить 2220 грн. 00 коп.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.. 15, ч. 4 ст. 185 КК України визнав повністю та пояснив, що він працював оглядальником тварин у ПОСП «Дніпро». Одного разу вирішив взяти теля, але його помітив охоронець підприємства і він залишив тварину і пішов до дому. Жалкує про вчинене. Просить пробачення. Більше такого робити не буде та просить суворо не карати.

Представник потерпілого Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Днпро» ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду. Заяв та клопотань не надходило.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 , повністю визнав свою винність у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст..ст. 15 ч. 2, 185 ч. 4 КК України, та у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України при дослідженні доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюється, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, встановивши чи не має сумніву у добровільності їх позицій, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч. 3 ст. 349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 .

Це повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Таким чином, суд допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого в їх сукупності, вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст..ст. 15 ч. 2, 185 ч. 4 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, повністю доведеною.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності суд приходить висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 правильно кваліфіковано за ст..ст. 15 ч. 2, 185 ч. 4 КК України, а саме: у вчиненні закінченого замаху на вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого в умовах воєнного стану.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується, обвинувачений винний та підлягає покаранню.

Обставини, які характеризують особу обвинуваченого.

Згідно паспорта НОМЕР_1 , виданого 25.11.2019 року обвинувачений ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Стайки Кагарлицького району Київської області, відповідно, на момент вчинення злочину був повнолітнім та є громадянином України.

Згідно вимоги про судимість № 2168/109/1603/02-23 від 12.05.2023 р. станом на 15.05.2023 року ОСОБА_3 є особою раніше не судимою.

Згідно довідки Комунального некомерційного підприємства Кагарлицької міської ради «Кагарлицька багатопрофільна лікарня» обвинувачений ОСОБА_3 за наркологічною допомогою не звертався та на обліку в лікаря - нарколога не перебуває.

Згідно довідки Комунального некомерційного підприємства Кагарлицької міської ради «Кагарлицька багатопрофільна лікарня» обвинувачений ОСОБА_3 з 2013 р. перебуває під наглядом у лікаря психіатра з діагнозом - легка розумова відсталість (дебільність в легкій вираженій ступені).

Згідно характеристики, виданої Виконавчим комітетом Ржищівської міською радою Обухівського району Київської області, що видана на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 про те, що ОСОБА_3 в побуті та в громадських місцях веде себе пристойно. Компрометуючими матеріалами на дану особу не володіють. Скарги та заяви на адресу сільської ради щодо ОСОБА_3 не надходили.

Згідно характеристики, виданої ПОСП «Дніпро» Обухівського району, Київської області на гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зарахований на роботу в ПОСП « Дніпро» на посаду доглядач тварин з 04 квітня 2023 року. Одружений, має двох малолітніх дітей. За період роботи показав себе задовільно. Спостерігалися поодинокі випадки запізнення на роботу. Вживання алкогольних напоїв під час роботи не спостерігаюсь.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 виданого 07.03.2022 року Ржищівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_3 та ОСОБА_6 уклали шлюб.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого 07.03.2022 року Ржищівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Київ) на ОСОБА_7 , де в графі батьки зазначено, що батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_8 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 виданого 29.01.2020 року Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Київ) на ОСОБА_9 , де в графі батьки зазначено, що батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

Обгрунтування судом призначення обвинуваченому ОСОБА_3 міри та виду покарання.

Так, санкція ч. 4 ст. 185 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років.

Згідно ч. 5 ст. 12 КК України - тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України вчинене обвинуваченим ОСОБА_3 , є тяжким злочином.

При призначенні обвинуваченому покарання суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" із змінами та доповненнями та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, врахуванні ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

До обставин, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 згідно ст. 66 КК України (в редакції 2001 року), суд відносить - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно ст. 67 КК України (в редакції 2001 року), суд не вбачає.

У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами) звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 Рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

При призначенні обвинуваченому покарання суд врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином; дані про особу обвинуваченого, а саме: має місце постійного проживання, позитивну характеристику з місця проживання та з місця робити, щиро покаявся, стан здоров`я, а саме: у лікаря нарколога на обліку не перебуває, а у лікаря психіатра перебуває на обліку з 2013 р., думку прокурора щодо міри покарання обвинуваченому, а саме: призначення у виді позбавлення волі із застосуванням ст. ст. 75, 76 УКК України, та висновок досудової доповіді, який вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливо без ізоляції для суспільства. На думку органу пробації, зважаючи на виявлені фактори ризику вчинення повторного правопорушення (криміногенні потреби) у випадку прийняття судом рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, вважаємо доцільним крім обов`язків, передбачених частиною 1 статті 76 КК України, покласти на особу додаткові обов`язки, передбачені частиною 3 статті 76 КК України, зокрема: не виїжджати за межі України без погодження з органами пробації, а тому суд вважає, що належним та достатнім є призначення обвинуваченому покарання буде у виді позбавлення волі в межах санкції статті КК України.

Положеннями ч. 1 ст. 75 КК передбачено, що в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання, тощо. Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті.

Тому суд, зваживши на дані про особу обвинуваченого і позицію прокурора, дійшов висновку, що є можливим виправлення ОСОБА_3 без його ізоляції від суспільства із застосуванням до нього положень статей 75, 76 КК та звільненням його від відбування призначеного покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку.

Що стосується початку відбування покарання, то суд в даному випадку керується п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року, згідно з яким іспитовий строк обчислюється з дня постановлення вироку незалежно від того, судом якої інстанції застосовано ст.. 75 КК України (2001 року).

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів "рівних можливостей" та "справедливого судового розгляду", встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Вимоги дотримання справедливості при призначенні кримінального покарання закріплені у ст. 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 14 Міжнародного пакту про цивільні та політичні права 1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У відповідності до ст. 8 ч. 1 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися, як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 року, «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 року).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається, як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його, як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають, як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад правопорушення та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Призначаючи покарання, суд також враховує і принцип гуманізації відповідальності при призначенні покарання, який повинен бути застосований виходячи із засад визначених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Справедливість покарання полягає насамперед у тому, що воно має відповідати загальнолюдським цінностям, моральним устоям суспільства, переконувати громадян у правильності судової політики.

Тобто, визначене покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень і відповідає цілям та загальним засадам призначення покарання.

Цивільний позов по справі відсутній.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Долю речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. ст. 15 ч. 2, 185 ч. 4 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років.

У відповідності до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком один рік, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

У відповідності до ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 обов`язки - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи та не виїжджати за межі України без погодження з органами пробації.

Контроль за поведінкою засудженого покласти на уповноважені органи з питань пробації за місцем його проживання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався.

Речові докази по кримінальному провадженню: 1 (одне) теля, голштинської породи, чорно-білого окрасу, віком 2-х днів, вагою 37 кг, які передано на зберігання представнику потерпілого ПОСП «Дніпро» ОСОБА_5 , після набрання вироком законної сили залишити потерпілому ПОСП «Дніпро».

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. Судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1