Постанова

від 12.09.2023 по справі 705/2584/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1202/23Головуючий по 1 інстанціїСправа №705/2584/21 Категорія: 304000000 Годік Л.С. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2023 року Черкаський апеляційнийсуд в складі колегії:

суддів Новікова О.М., Гончар Н.І., Фетісової Т.Л.,

за участю секретаря Широкової Г.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Стратілатова Костянтина Геннадійовича на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Акціонерного товариства (АТ) «Сенс-Банк», приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Євгенія Анатолійовича, Державного підприємства (ДП) «СЕТАМ», Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Комплект», третя особа: служба у справах дітей Уманської міської ради, про визнання недійсним прилюдних торгів та свідоцтва, скасування рішення про державну реєстрацію прав ти припинення речового права, -

в с т а н о в и в:

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

В обґрунтування поданої позовної заяви зазначив, що на примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Є.А. перебувало виконавче провадження № 65157996 від 14.04.2021 року, боржником за яким є ОСОБА_1 , а стягувачем - АТ "Альфа-Банк".

31.05.2021 року в межах вказаного виконавчого провадження були проведені прилюдні торги, внаслідок яких було продано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності ОСОБА_1 . Переможцем торгів визнано ТОВ «Комплект». Результати торгів посвідчені протоколом № 540813 від 31.05.2021 року, що складений ДП «СЕТАМ».

04.06.2021 року приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Животовською Н.Г. відповідачу ТОВ «Комплект» було видано свідоцтво № 1832. На підставі цього свідоцтва в цей же день, приватним нотаріусом Животовською Н.Г. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 58566976 та зареєстровано право власності ТОВ «Комплект» на вказану вище квартиру (номер запису про право власності: 42336567).

Вказав, що прилюдні торги відбулися всупереч вимогам Законів України «Про виконавче провадження», «Про охорону дитинства», «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», оскільки під час примусового виконання рішення суду державним виконавцем порушено права дітей позивача. Так,діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування.

У квартирі по АДРЕСА_1 , зареєстровані неповнолітні діти позивача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована з 07.07.2016 по даний час) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрований з 08.12.2017 по даний час). Виконавче провадження було відкрито 14.04.2021 року. Тобто на момент відкриття виконавчого провадження і на момент вчинення всіх виконавчих дій неповнолітні діти вже були зареєстровані у квартирі, дозволу Служби у справах дітей Уманської міської ради на продаж квартири,приватний виконавець не отримував.

Позивач зазначив, щоправова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - переможця прилюдних торгів. Крім того, враховуючи особливості, передбачені законодавством, складання за наслідками проведення прилюдних торгів відповідного акта є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже є правочином. Таким чином, ураховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до договорів купівлі-продажу, такий договір може визнаватися недійсним на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину (статті 203, 215 ЦК України).

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд:

- визнати недійсними прилюдні торги з реалізації квартири за адресою: АДРЕСА_1 , які відбулися 31.05.2021 року;

- визнати недійсним свідоцтво № 1832 від 04.06.2021 року, видане приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Животовською Наталією Георгіївною;

-скасувати рішення приватного нотаріуса Уманського міського нотаріального округу Животовської Наталії Георгіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 58566976 від 04.06.2021 року;

- припинити речове право (право власності) Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплект» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису права власності 42336567);

-судові витрати покласти на відповідачів;

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 травня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що у своїй позовній заяві ОСОБА_1 , посилаючись наЗакони України «Про виконавче провадження», «Про охорону дитинства», «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», помилково стверджує, що приватним виконавцем під час примусового виконання рішення суду порушено права дітей позивача, а саме на момент відкриття виконавчого провадження і на момент вчинення всіх виконавчих дій неповнолітні діти були зареєстровані у спірній квартирі та в подальшому були позбавлені житла.

Суд вказав, що позивач не вірно тлумачить норми законів, замовчуючи послідовність подій та те, що на момент укладення Договору іпотеки ні позивач, ні його дружина та малолітня дитина не були зареєстровані у спірній квартирі та фактично там не проживали. У Договорі іпотеки ОСОБА_1 зазначив, щомалолітніх та неповнолітніх дітей, які б мали право користування предметом іпотеки, немає.

Факти реєстрації неповнолітньої дитини у переданій в іпотеку квартирі та народження дитини після укладення договору іпотеки не мають юридичного значення для виконавця при примусовому виконанні рішення суду про стягнення заборгованості з боржника та вчиненні дій щодо реалізації арештованого майна через електронні торги. Має значення лише факт відсутності у дітей права власності чи права користування цією квартирою на момент укладення вище вказаного договору іпотеки.

Так, договір іпотеки, відповідно до якого було передано в іпотеку спірну квартиру, був укладений 25.06.2008, реєстрація місця проживання дітей позивача відбулася у 2016 році - дочки та, відповідно, у 2017 році - сина, тобто після укладення зазначеного вище договору іпотеки. Тому виконавець не повинен був отримувати жодних дозволів органу опіки та піклування на реалізацію спірної квартири, а отже діяв у межах та у спосіб, що передбачені законами України та іншими нормативно-правовими актами, крім того, позивачем не надано суду доказів оскарження дій приватного виконавця Бурмаги Є.А. під час примусового виконання ним рішення суду про стягнення заборгованості.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 адвокат Стратілатов К.Г. оскаржив його в апеляційному порядку та зазначив, що рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права, не відповідає дійсним обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам, а тому просив його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що як на момент відкриття виконавчого провадження так і на момент вчинення всіх виконавчих дій (передача квартири на реалізацію та її продаж на електронних торгах) неповнолітні діти вже були зареєстровані у квартирі. У зв`язку з цим приватний виконавець зобов`язаний був звернутись до органу опіки та піклування за дозволом на реалізацію вказаної квартири, а у разі відмови в наданні такого дозволу мав право звернутися до суду. В той же час приватний виконавець дозволу органу опіки та піклування на продаж квартири не отримував, до суду з поданням про надання такого дозволу не звертався.

Посилання суду на те, що продана квартира перебувала в іпотеці АТ «Альфа-Банк» згідно договору іпотеки від 25.06.2008 року є безпідставним, оскільки на виконанні перебувало рішення про стягнення коштів з ОСОБА_1 , а не про звернення стягнення на квартиру, як предмет іпотеки, і суд у рішенні про стягнення не досліджував права дітей на цю квартиру.

Звернуто увагу, що спірне рішення не відповідає вимогам ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», оскільки судом не враховані останні правові позиції Верховного Суду та правові позиції Великої Палати Верховного Суду.

У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «Сенс Банк» - адвокат Луньова А.Г. вказує, що правочин стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, без обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування суд може визнати недійсним (частина шоста статі 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорваний правочин суперечить правам та інтересам дитини: звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує її права та інтереси щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження прав дитини на житло.

Проте в даному випадку права дітей не були звужені, обмежені чи порушені. Спірне нерухоме майно не використовувалось неповнолітніми дітьми позивача в якості постійного місця проживання.

Також відзив на апеляційну скаргу подано ТОВ «Комплект», у якому зазначає, що до суду було надано належні докази того, що ні ОСОБА_1 , ні його діти не проживали у спрій квартирі, а проживали в квартирі, яка належить їх матері на праві часткової власності по АДРЕСА_2 .

Зазначає, що діти ОСОБА_1 були зареєстровані у спірній квартирі, після ухвалення рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області про стягнення боргу з позивача та без погодження з іпотекодержателем.

У відзиві приватного виконавця Бурмаги Є.А. також висловлюється з доводами апеляційної скарги з аналогічних підстав.

Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить наступних висновків.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Оскаржуване судове рішення не повністю відповідає зазначеним вимогам закону.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 20.06.2008 року, позивач ОСОБА_1 став власником квартириза адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с.17-18).

25.06.2008 р. між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11360187000 (т. 1 а.с.116-119).

З метою забезпечення виконання зобов`язання, що виникло у позичальника ОСОБА_1 заДоговором про надання споживчого кредиту № 11360187000 від 25.06.2008 року, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки від 25.06.2008 року Іпотекодавцем передано в іпотеку Іпотекодержателю квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 зазначено у Договорі, що Договір не обмежує та не порушує права та інтереси дітей Іпотекодавця. Крім того зазначив, що малолітніх та неповнолітніх дітей, які б мали право користування предметом іпотеки, немає (т. 1 а.с.114-115).

Згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 65157996 від 14.04.2021 року, приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Бурмагою Є.А. прийнято на примусове виконання виконавчий лист № 705/2834/14-ц, виданий 25.07.2016 року Апеляційним судом Черкаської області, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Дельта Банк» (правонаступник АТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором № 11360187000 від 25.06.2008 року в сумі 1645961,94 грн. (т. 1 а.с.19).

В подальшому, в межах зазначеноговиконавчого провадження ВП № 65157996 від 14.04.2021 року, приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Бурмагою Є.А., постановою від 20.04.2021 року було арештовано майно боржника ОСОБА_1 , а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та надіслано ДП «СЕТАМ» Заявку щодо реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів. Переможцем торгів стало ТОВ «Комплект» (т. 1 а.с.47-49,54-57,5-7).

Право власності за ТОВ «Комплект» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано 04.06.2021 року приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Животовською Н.Г. на підставі свідоцтва серія та номер: 1832, видане 04.06.2021 р. Підстава внесення запису: рішення приватного нотаріуса Животовської Н.Г. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 58566976 від 04.06.2021 року (т. а.с.16).

У вказаній квартирі неповнолітні діти позивача зареєстровані: дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - з 07.07.2016 р., син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - з 08.12.2017 р. (т. 1 а.с. 10, 11).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) ? сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця ? учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак, є правочином.

Зазначений висновок узгоджується з положеннями статей 650, 655, частиною четвертою статті 656 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), які відносять публічні торги до договорів купівлі-продажу.

Таким чином, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, а відтак така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою, шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 ЦК України).

Разом із тим, оскільки за змістом частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил їх проведення.

Відповідно до частин першої, другої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна.

Відповідно до вищенаведених правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі й оцінку майна), а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір.

У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16 викладено правовий висновок про те, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц також викладено правовий висновок про те, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України: від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 червня 2016 року у справах № 6-370цс16 та № 6-547цс16, від 29 листопада 2017 року у справі № 6-231цс17.

У справі, яка переглядається, встановлено, щов спірній квартирі неповнолітні діти позивача були зареєстровані на час проведення прилюдних торгів.

Згідно зістаттею 6Сімейного кодексуУкраїни правовийстатус дитинимає особадо досягненнянею повноліття. Малолітньоювважається дитинадо досягненнянею чотирнадцятироків. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Відповідно до частини третьої статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання.

У частині третій статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, щооргани опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна.

Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.

Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону.

Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке належить дитині, а у випадках, визначених законом, також щодо нерухомого майна, право користування яким належить дитині, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям (стаття 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей»).

Стаття 19 СК України регулює участь органу опіки та піклування у захисті сімейних прав та інтересів. Частина шоста цієї статті СК України визначає співвідношення повноважень цього органу та суду, встановлюючи, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Виконавець у виконавчому провадженні відповідно до законодавства України подібними повноваженнями не наділений.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду.

Згідно з абзацом першим пункту 2 розділу VII Порядку реалізації арештованого майна реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до вимог цього Порядку з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом та Законом України «Про іпотеку».

У пункті 28 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі Інструкції з організації примусового виконання рішень), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.

У пунктах 70, 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня

2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс 21) зазначено про те, що на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов`язань, отримання державним виконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування

є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу державному виконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій державного виконавця та/або органу опіки та піклування. Зазначене стосується також і дій приватних виконавців.

При цьому у пунктах 66-69 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимога про отримання дозволу Держвиконавцем від органу опіки та піклування на реалізацію майна, право власності на яке або право користування яким належить неповнолітній дитині, встановлена задля додаткового забезпечення захисту прав цієї дитини, зокрема передбачених статтями 17 та 18 Закону про охорону дитини, статтею 12 Закону про основи созахисту, від можливого порушення.

Якщо суд приймає рішення про солідарне стягнення з боржника та його поручителя коштів у рахунок погашення їх зобов`язань перед кредитором, то суд не досліджує питання прав тих чи інших осіб, які пов`язані з можливими об`єктами жилої нерухомості, які вже сам Держвиконавець відповідно до Закону про виконавче провадження визначає до реалізації, зокрема, на відкритих торгах для забезпечення виконання цього судового рішення. А відтак проведення такої реалізації майна, в тому числі спірної квартири, не контролюється судом допоки відповідні дії Держвиконавця не оскаржуються кимось з учасників виконавчого провадження чи іншими особами відповідно до закону.

Разом з тим повноваження Держвиконавця на мають того характеру та обсягів, які має суд, зокрема, в межах цивільного процесу. Обов`язки і права виконавців, закріплені у статті 18 Закону про виконавче провадження не відповідають широті повноважень та обов`язків суду, передбачених ЦПК України для вирішення судових спорів. Як приклад можна навестистаттю 19 СК України, яка передбачає право суду не погодитись з висновками органу опіки та піклування. Тоді як законодавство України, зокрема Закон про виконавче провадження, такими повноваженнями Держвиконавця не наділяє. Також, наприклад, Держвиконавець позбавлений можливості встановлювати чи є у власності неповнолітніх дітей, місце проживання яких зареєстроване у квартирі, яка підлягає реалізації в рамках виконавчого провадження, інше житлове приміщення, чи мають вони право користування іншим житловим приміщенням. Для вирішення подібних питань Держвиконавець і має звертатись до органів опіки та піклування для отримання відповідного дозволу, який має враховувати найкращий захист прав неповнолітніх дітей.

Тому Держвиконавець не може самотужки забезпечити той самий рівень захисту відповідних прав неповнолітніх дітей, який може забезпечити суд реалізуючи, наприклад, статтю 39 Закону про іпотеку.

При таких обставинах, у пункті 72 постанови Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що державний чи приватний виконавець повинен звернутися за дозволом органу опіки та піклування для реалізації житлової нерухомості, право на користування яким мають діти.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.02.2023 року у справі №465/1825/20.

У постанові Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 755/13922/20, в якій досліджувалось питання необхідності отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування при реалізації майна з прилюдних торгів право власності або право користування на яке мають неповнолітні діти зазначено: «… державний виконавець або приватний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, які, зокрема, додаються до заяви на реалізацію арештованого майна. Із наведеного вбачається, що передача на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду є неможливою. Державний чи приватний виконавець повинен звернутися до органу опіки та піклування з метою отримання дозволу на реалізацію житлової нерухомості, право на користування яким мають діти. У разі відмови органу опіки та піклування виконавець з метою виконання судового рішення та забезпечення дотримання прав дітей повинен звернутися до суду. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року в справі№ 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21). Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, та з урахуванням того, що приватний виконавець при передачі на реалізацію нерухомого майна відповідний дозвіл органів опіки та піклування не додала не перевірив, чи призвело це до позбавлення прав малолітніх дітей на єдине житло. Так, суд повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке можна використовувати як постійне місце проживання; яка ступінь споріднення має місце між дітьми та боржником та інші обставини. Апеляційний суд зазначеного не врахував та дійшов передчасного висновку про відсутність будь-яких порушень при реалізації спірного нерухомого майна».

У даній справі встановлено, що ОСОБА_1 набув право власності на квартиру 20.06.2008 року.

У відповідності до пункту 1.5. Договору іпотеки від 25 червня 2008 року, ОСОБА_1 засвідчив, що цей договір не обмежує та порушує права та інтереси дітей іпотекодавця, малолітніх, неповнолітнх дітей, які б мали право користування предметом іпотеки.

Рішенням Апеляційного суду Чекраської області від 13 березня 2015 року у справі №705/2834/14-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 11360187000 від 25 червня 2008 року в сумі 1 645961, 94 грн., з яких: тіло кредиту 1 028721,04 грн., відсотки 617240,90 грн.

Судом установлено, що реєстрація неповнолітніх дітей позивача відбулася після ухвалення даного судового рішення та без згоди іпотекодержателя.

Стаття 6ЦПК України закріплює принцип рівності перед законом і судом.

Статтею 12ЦПК України передбачена рівність прав учасників справи щодо здійснення процесуальних прав та обов`язків, передбачених Законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За закріпленим у статті 81 ЦПК Українизагальним правиломкожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина п`ята статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третястатті 89 ЦПК України).

Розгляд справ судами має здійснюватися з дотриманням принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України).

Як на підставу задоволення позову ОСОБА_1 посилається порушення прав його неповнолітніх дітей, що підтверджується реєстрацією їх у спірній квартирі.

Доказів його проживання разом з сім`єю у квартирі АДРЕСА_3 ним надано до суду не було.

В той же час, реалізуючи свої права на подання доказів, що спростовують доводи позовної заяви відповідачами надано докази відсутності порушення прав неповнолітніх дітей позивача.

Відповідно до довідки виданої ОСББ «Івана Мазепи» від 11 червня 2021 року №38, ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_5 і діти ОСОБА_6 і ОСОБА_7 ніколи не проживали і не проживають на даний час в даній квартирі АДРЕСА_3 (т. 1 а.с. 108).

Згідно довідки Уманської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №3 Уманської міської ради Черкаської області від 21.10.2021 року №585, домашня адреса ОСОБА_2 АДРЕСА_4 (т. 1 а.с. 131).

Відповідно до інформації наданої службою у справах дітей Уманської міської ради від 22.03.2022 року № 11/01-13/100 на запит адвоката Весеньова Є., ними відвідано вказану адресу, однак на час відвідування адреси служба у справах дітей в помешкання потрапити не мала змоги у зв`язку з відсутністю мешканців. В розмові із сусідом стало відомо, що він не чув і не знає такого сусіда як ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 238).

Колегія суддів зазначає, що принцип змагальності не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Колегія суддів констатує наявність порушення норм закону з боку приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Є.А., щодо неподання разом зі заявкою на реалізацію арештованого майна копії дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду, яка надається у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, оскільки приватний виконавець не наділений повноваженнями надавати самостійну оцінку наявності або відсутності порушення прав неповнолітніх осіб на житло.

Водночас, у даній категорії справ, як було зазначено вище слід враховувати, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, наявність порушених прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

За встановлених у справі обставин, колегія суддів доходить до переконання, що позивачем не було доведено факту порушення законних прав та інтересів його неповнолітніх дітей при проведенні прилюдних торгів ДП «Сетам» 31 травня 2021 року з реалізації спірного майна, оскільки ні він, ні члени його родини у даній квартирі не проживали, а реєстрацію місця проживання провели після набрання законної сили рішення про стягнення боргу за кредитним договором.

З огляду на те, що мотивами відмови у задоволенні позову судом першої інстанції стали помилкові висновки щодо відсутності необхідності в отримані виконавцем дозволу органу опіки та піклування при реалізації майна з прилюдних торгів, тому зазначене рішення суду підлягає скасуванню у зв`язку з порушенням судом норм матеріального права.

Відповідно до частини 4 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, рішення суду зміні його мотивувальної частини.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами розгляду справи позов задоволенню не підлягає, тому витрати понесені позивачем з оплати судового збору та судових витрат на правничу допомогу відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 адвокатаСтратілатова КостянтинаГеннадійовича задовольнити частково.

Рішення Уманського міськрайонногосуду Черкаськоїобласті від30травня 2023року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку з підстав та на умовах, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 18 вересня 2023 року.

Судді:

ий суд759/2328/16