Рішення

від 15.09.2023 по справі 369/2015/22

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/2015/22

Провадження № 2/369/1348/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2023 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І.О.,

при секретарі Цукарева К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Боярської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Боярської міської ради, управління освіти і науки Боярської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

04.02.2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Боярської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Боярської міської ради, управління освіти і науки Боярської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та зобов`язання вчинити дії. Свої вимоги мотивувала тим, що вона працює з 01.09.2017 року на посаді вчителя інформатики Боярської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Боярської міської ради. Зазначає, що у листопаді 2021 року Позивач стикнулася із грубим порушення її конституційних прав з боку Відповідача 1, яке полягало в тому, що у неї постійно незаконно вимагали на роботі медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом конавірусом SARS-СоV-2 та обмеження її прав працівника щодо повноцінної роботи. Вказує, що Боярською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №4 Боярської міської ради 05.11.2021 року було прийнято повідомлення №122 про відсторонення від роботи працівника ОСОБА_1 , яка станом на 08.11.2021 року не має обов`язкового профілактичного щеплення проти СOVID -19 відповідно до ст. 46 Кодексу Законів про працю України, ч.2. ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ч.3 ст.5 Закону України «Про державну службу». Позивач під час ознайомлення із Повідомленням №122 від 05.11.2021 року на останньому аркуші зазначила, що з повідомленням ознайомлена, але не згодна, бо воно порушує її конституційні права, проставлено дату 05.11.2021 року та підпис. 05 листопада 2021 року Боярською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №4 Боярської міської ради прийнято наказ №151-0/25-Г «Про відсторонення від роботи працівників, які не отримали щеплення від СOVID - 19». З вказаним наказом Відповідача від 05.11.2021 року Позивача було ознайомлено того ж дня та на останньому аркуші наказу Позивач зазначила, що з наказом не згодна, бо він порушує її конституційні права, проставлено підпис. Оспорюваним Наказом від 05.11.2021 року №151-0/25-Г передбачено відсторонити від роботи працівників, які відмовляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти СOVID - 19 відповідно до ст. 46 Кодексу законів про працю України, ч.2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ч. 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти СOVID - 19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти СOVID - 19, виданий закладом охорони здоров`я. Відповідно до додатку №1 «Список працівників закладу, які підлягають відстороненню» до наказу від 05.11.2021 року №151-0/25-Г «Про відсторонення від роботи працівників, які не отримали щеплення від СOVID -19» пунктом 3 зазначено ОСОБА_1 . Крім того, вказаним наказом від 05.11.2021 року №151-0/25-Г також передбачено, що на час відсторонення робоче місце за працівником зберігається, а оплата праці працівникові здійснюється з урахуванням частини першої ст. 94 Кодексу законів про працю України, ч. 1 Закону України «Про оплату праці» та ч. З ст. 5 Закону України «Про державну службу»; встановлено строк відсторонення до усунення причини, що його зумовили; доведено до відома працівників, які відстороняються, текст наказу та встановлено, що даний наказ набирає чинності з 08.11.2021 року. 12 січня 2022 року Позивачем було подано до Боярської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Боярської міської ради заяву, відповідно до якої остання просила надати документи, що підтверджують її трудові відносини із Відповідачем, а саме: статут, наказ про призначення, посадову інструкцію, трудову книжку, наказ про відсторонення, довідку про середній заробіток. 25 січня 2022 року Відповідачем було надано лист за №10, в додатках до якого було надано: копію витягу з трудової книжки, копію статуту, копію правил трудового розпорядку, копії наказів на призначення, копію наказу про відсторонення, копію повідомлення про відсторонення. 26 січня 2022 року Позивачем було направлено до Управління гуманітарного розвитку Боярської міської ради міської ради Заяву про видачу довідки про доходи. 02.02.2022 року Управління гуманітарного розвитку Боярської міської ради листом за №00/02 повідомило, що управління є правонаступником прав та обов`язків виключно Управління культури, молоді та спорту та не володіє запитуваною інформацією та передало звернення до ліквідаційної комісії з припинення Управління освіти і науки Боярської міської ради. 02.02.2022 року Головою ліквідаційної комісії з припинення Управління освіти і науки Боярської міської ради Полівановою О.М. було надано Позивачу довідку про доходи ОСОБА_1 за №41 від 31.12.2021 року.

Вважає, оспорюваний наказ незаконним та таким, який підлягає скасуванню судом в частині відсторонення позивача від роботи .Зокрема В оспорюваному наказі про відсторонення не вказано відомості щодо категорії працівників, до якої віднесена посада ОСОБА_1 , з посиланням на певний пункт Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року №2153 із змінами від 01.11.2021 року №2393 на який є посилання в оспорюваному наказі як мовбито на підставу відсторонення. В наказі про відсторонення від 05.11.2021 року №151-0/25-Г не зазначено підставу для винесення такого наказу, оскільки само по собі посилання на нормативно-правові акти не є порушенням Позивачем зазначених норм права.

Оскаржуваний наказбуло видано05.11.2021,тобто затри днідо набраннячинності наказомМОЗ Українивід 04.10.2021№ 2153та пунктом41-6постанови КабінетуМіністрів Українивід 09.12.2020№ 1236.Тобто,станом на05.11.2021року неіснувало законнихпідстав длявидачі наказупро відстроненняпозивача відроботи.Позивач немогла відмовитисячи ухилитисявід проходженняобов`язковогоз-тактичногощеплення проти СOVID-19,оскільки такещеплення ненабуло статусу обов`язковогопрофілактичного.Зазначає,що вданому випадкувідсторонення Позивачавід роботи,за наказомроботодавця,мало ббути оформленона підставіподання відповідноїпосадової особидержавної епідеміологічноїслужби протаке усунення(відсторонення).Однак в оспорюваномунаказі посиланняна такеподання немає.Вказує,що увідповідача небуло законноїможливості таповноважень вимагативід Позивачата зберігатиінформацію простан здоров`яПозивача беззгоди Позивачачи рішеннясуду.Відповідно додовідки продоходи,виданої Головою ліквідаційноїкомісії зприпинення Управлінняосвіти інауки Боярськоїміської радиПолівновою О.М. від 31.12.2021 року №41 ОСОБА_1 , вчитель, РНОКПП НОМЕР_1 , отримала за останні два місяці, що передували місяцю відсторонення, наступну нараховану заробітну плату: вересень 2021 року - 22703.91 грн., жовтень 2021 року - 17375,56 грн. Сума середньомісячного заробітку за два місці складає 40079,47 грн. Кількість робочих днів у вересні 2021 року склала 22. Кількість робочих днів у жовтні 2021 року склала 20. Сума середьномісячного заробітку за один день складає 954,27 грн. Вказує, що Відповідач 1 та Відповідач 2 має нарахувати та виплатити Позивачу середню заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи на підставі Наказу від 05.11.2021 року №151-0/25-Г.

На підставі викладеного просить суд:

визнати незаконним та скасувати Наказ від 05.11.2021 року №151-0/25-Г Боярської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Боярської міської ради «Про відсторонення від роботи працівників, які не отримали щеплення від COVID -19», в частині, яким відсторонення ОСОБА_1 , вчителя Боярської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Боярської міської ради.

зобов`язати Боярську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №4 Боярської міської ради та Управління освіти і науки Боярської міської ради в особі Голови ліквідаційної комісії з вк ізз-із Управління освіти і науки Боярської міської ради Поліванової Олени Миколаївни нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середню заробітнук плату за час вимушеного прогулу.

Допустити до негайного виконання судове рішення в частині стягнення середньої заробітної плати за один місяць.

04.02.2022 року ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області по справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

01.11.2022 року зупинено провадження у справі до закінчення розгляду справи №130/354821 у касаційному порядку. 04.08.2022 року на адресу суду від Відповідача -1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечував позовні вимоги позивача та просив відмовити в задоволенні позову. Свої вимоги мотивував тим, що Позивач була відсторонена від роботи тимчасово зі збереженням місця роботи до надання роботодавцеві інформації про проходження вакцинації проти СОVID-19.Відсторонення педагогів від роботи, які не мають щеплення проти СОVID-19, покликане для забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу.

Ухвалою суду Києво-Святошинського районного суду від 10.03.2023 року поновлено провадження у справі.

У відкрите судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

У відкрите судове засідання представник Боярської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Боярської міської ради не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник Управління освіти і науки Боярської міської ради не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 5ст. 268 ЦПК Українидатою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 встановлено, що якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засідання яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до наказу ВО №307-к від 15.08.2017 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 01.09.2017 року призначена на посаду, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 серія НОМЕР_2 .

05.11.2021 року Боярською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №4 Боярської міської ради було прийнято повідомлення №122 про відсторонення від роботи працівника ОСОБА_1 , яка станом на 08.11.2021 року не має обов`язкового профілактичного щеплення проти СOVID -19 відповідно до ст. 46 Кодексу Законів про працю України, ч.2. ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ч.3 ст.5 Закону України «Про державну службу».

05 листопада 2021 року Боярською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №4 Боярської міської ради прийнято наказ №151-0/25-Г «Про відсторонення від роботи працівників, які не отримали щеплення від СOVID - 19».

Вказаним Наказом передбачено відсторонити від роботи працівників, які відмовляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти СOVID - 19 відповідно до ст. 46 Кодексу законів про працю України, ч.2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ч. 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти СOVID - 19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти СOVID - 19, виданий закладом охорони здоров`я.

Цього ж дня ОСОБА_1 було ознайомлено з наказом та на останньому аркуші наказу Позивач зазначила, що з наказом не згодна, бо він порушує її конституційні права, проставлено підпис.

Відповідно до Додатку №1 до Наказу від 05.11.2021 року №157-0 ОСОБА_1 є в списку працівників закладу, які підлягають відстороненню.

12 січня 2022 року ОСОБА_1 було подано до Боярської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Боярської міської ради заяву, відповідно до якої остання просила надати документи, що підтверджують її трудові відносини із Відповідачем, а саме: статут, наказ про призначення, посадову інструкцію, трудову книжку, наказ про відсторонення, довідку про середній заробіток.

25січня 2022року Боярською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №4 Боярської міської ради було надано лист за №10, в додатках до якого було надано: копію витягу з трудової книжки, копію статуту, копію правил трудового розпорядку, копії наказів на призначення, копію наказу про відсторонення, копію повідомлення про відсторонення.

26 січня 2022 року ОСОБА_1 було направлено до Управління гуманітарного розвитку Боярської міської ради міської ради Заяву про видачу довідки про доходи.

02.02.2022 року Управління гуманітарного розвитку Боярської міської ради листом за №00/02 повідомило, що управління є правонаступником прав та обов`язків виключно Управління культури, молоді та спорту та не володіє запитуваною інформацією та передало звернення до ліквідаційної комісії з припинення Управління освіти і науки Боярської міської ради.

02.02.2022 року Головою ліквідаційної комісії з припинення Управління освіти і науки Боярської міської ради Полівановою О.М. було надано Позивачу довідку про доходи ОСОБА_1 за №41 від 31.12.2021 року., відповідно до якої ОСОБА_1 , вчитель, РНОКПП НОМЕР_1 , отримала за останні два місяці, що передували місяцю відсторонення, наступну нараховану заробітну плату: вересень 2021 року - 22703.91 грн., жовтень 2021 року - 17375,56 грн. Сума середньомісячного заробітку за два місці складає 40079,47 грн. Кількість робочих днів у вересні 2021 року склала 22. Кількість робочих днів у жовтні 2021 року склала 20. Сума середьномісячного заробітку за один день складає 954,27 грн

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Звертаючись з даним позовом, ОСОБА_1 не погоджується із вищевказаним наказом відповідача в частині відсторонення її від виконання посадових обов`язків та просить визнати незаконним та скасувати цей наказ з підстав його незаконності та безпідставності.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Зміст права на працю, закріпленого положеннями частин першої і другої статті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права. Вільний вибір передбачає різноманітність умов праці, проте сталими (обов`язковими) є гарантії захисту працівника від незаконного звільнення за будь-яких умов праці. Незалежно від підстав виникнення трудових правовідносин держава зобов`язана створювати ефективні організаційно-правові механізми для реалізації трудових правовідносин на рівні закону, а відсутність таких механізмів нівелює сутність конституційних прав і свобод працівника. Не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів (абзаци перший і п`ятий підпункту 2.2 пункту 2, абзац дванадцятий пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України від 4 вересня 2019 року № 6-р(II)/2019).

Статтею 2-1 КЗпП України проголошено рівність трудових прав громадян України та заборону будь-якої дискримінації у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників.

Статтею 3 КЗпП України визначено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності й галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Так, статтею 46 КЗпП України встановлений вичерпний перелік випадків відсторонення працівника від роботи, відповідно до якої відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

До інших передбачених законодавством випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

За змістом вищеназваної статті допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативним документом (правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 755/6458/15-ц (провадження № 61-18651св18)).

Щодо розуміння терміну «законодавство», який вживається в КЗпП, зокрема в ст. 46 цього Кодексу, суд притримується такої позиції.

Конституційним Судом України (див. Рішення Конституційного Суду України [2] у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення ч. 3 ст. 21 КЗпП України від 9 липня 1998 р. № 12-рп/98) було дано офіційне тлумачення терміну «законодавство». Так, Конституційний Суд України дійшов висновку, що термін «законодавство» потрібно розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України. Тобто Конституційний Суд України фактично став на позицію тлумачення поняття «законодавство» у широкому значенні.

Правовий висновок про те, що статтею 46 КЗпП України встановлений вичерпний перелік випадків відсторонення працівника від роботи висловлено Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 755/6458/15-ц (провадження № 61-18651св18).

Згідно ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року N 1645-III, як обов`язкові і такі, що включені до календаря щеплень, визначені профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу. Але, працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до: зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

У пункті 416постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 (в редакції, визначеній постановою від 08 листопада 2021 року N 1237, яка діяла на час виниклих правовідносин) «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на керівників державних органів (державної служби), керівників підприємств, установ та організацій покладено забезпечення: 1) контролю за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. N 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

За Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Положеннями статей 3, 27, 49 Конституції України регламентовано, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

У пунктах а, б статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей; не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Згідно ч. 2 ст. 54 Закону України "Про освіту" встановлено, що педагогічні працівники зобов`язані поважати гідність, права, свободи і законні інтереси всіх учасників освітнього процесу.

Як вбачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного наказу, передумовою для його винесення стали вимоги ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», пункту 416 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних при епідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами), наказу Міністерства охорони здоров`я України № 2153 від 04 жовтня 2021 року «Про запровадження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням».

Окрім того, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, що «нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети».

Крім того, у вказаній постанові вказано, що: «Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:

- кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);

- форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;

- умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;

- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів».

У вказаній справі позивач перебувала на посаді вчителя інформатики та контактувала з дітьми учнями вказаної школи, а відтакза характеромвиконуваних обов`язківвчителя інформатики Боярської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Боярської міської ради, які пов`язані з контактами з дітьми, позивач підлягала обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, але після попередження про необхідність такого щеплення відмовилася від проходження вакцинації, відповідач (роботодавець) обґрунтовано з дотриманням чинного законодавства відсторонив її від роботи на час до проведення щеплення.

Посилання позивача на ту обставину, що оскаржуваний Наказ було видано 05.11.2021 року, тобто за три дні до набрання чинності Наказом МОЗ України від 04.10.2021 року № 2153 та п. 41-6 постанови КМУ від 09.12.2020 рокк № 1236, суд оцінює критично, оскільки зі змісту п. 5 Наказу про відсторонення працівників, які не отримали щеплення від COVID 19 від 05.11.2021 року № 151-0/25-5 вбачається, що вказаний наказ набирає чинності з 08.11.2021 року.

Таким чином, суд вважає, що рішення відповідача про відсторонення позивача від роботи є обґрунтованим, містить належні посилання на норми чинного законодавства, що дають підстави для відсторонення позивача від роботи.

Європейський суд дотримується послідовної практики, за якою будь-які втручання та обмеження прав особи мають бути виправданими, здійснюватися виключно відповідно до закону і мати на меті законні цілі, виправдані у демократичному суспільстві.

У рішенні від 28 квітня 2021 року (CASE OF VAVШIИKA AND OTHERS v. THE CZECH REPUBLIC) Європейський суд з прав людини підкреслив, що, на загальну думку, вакцинація є одним із найбільш успішніших та ефективних з точки зору витрат заходів у сфері охорони здоров`я і що кожна держава має намагатися досягати максимально можливого рівня вакцинації серед свого населення. Конвенція та інші міжнародні документи покладають позитивне зобов`язання на Договірні Держави зі вжиття належних заходів із захисту життя і здоров`я осіб, які перебувають під їхньою юрисдикцією. У світлі цих аргументів ЄСПЛ дійшов висновку, що обов`язок проходження вакцинації в Чехії є відповіддю національних органів влади на нагальну соціальну потребу в захисті здоров`я окремої особи та суспільства в цілому від відповідних хвороб та недопущенні будь-якої тенденції зменшення рівня вакцинації дітей. Суд дійшов висновку, що оскаржувані заходи можуть вважатись такими, що були «необхідними у демократичному суспільстві», а тому не вбачав порушення статті 8 Конвенції.

Європейський суд з прав людини дійшов висновків, що вакцинація є одним із найбільш успішніших та ефективних заходів у сфері охорони здоров`я, мета якої є захист здоров`я окремої особи та суспільства в цілому від інфекційного захворювання. Обов`язкова вакцинація певної категорії громадян від COVID-19 (захворювання, яке згідно наказу МОЗ України від 19.07.95 № 133 належить до особливо небезпечної інфекційної хвороби) задля попередження його поширення серед населення є виправданим та таким, що не порушує статтю 8 Конвенції.

Також суд не вбачає втручання в приватне життя позивача вимогу роботодавця про надання сертифікату про профілактичне щеплення проти COVID-19 або медичного висновку про абсолютне протипоказання до такої вакцинації, оскільки така вимога не суперечить Конвенціі про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенціі «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини.

Право на медичну таємницю закріплене в Основах законодавства України про охорону здоров`я.

Забороняється вимагати та надавати за місцем роботи інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта. Право на таємницю про стан здоров`я, закріплене у статті 286 ЦК України.

Разом з тим, інформації про COVID-сертифікат та щеплення в переліку документів, що підпадають під медичну таємницю, в українському законодавстві немає. Відтак, COVID-сертифікат не є медичною таємницею.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

В ході судового розгляду судом не було встановлено наявність у позивача медичного висновку щодо наявності протипоказань до вакцинації від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 або документу, що підтверджує отримання повного курсу такої вакцинації. Відсутність вказаних документів також не заперечується самою позивачкою ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.Способами захисту цивільних прав та інтересів може бутивизнання незаконними рішення,дій чибездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службовихосіб.При цьому, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

На підставі викладеного, суд вважає необґрунтованими вимоги позивачки про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення його від виконання посадових обов`язків.

Суд також не знаходить підстав для задоволення похідної вимоги про виплату невиплаченої заробітної плати за час відсторонення позивача від роботи.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Кодексом законів про працю України, законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ст.ст. 12-13, 263-265 ЦПК України, суд ст.ст.12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Боярської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Боярської міської ради, управління освіти і науки Боярської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та зобов`язання вчинити дії- відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Інформація провідповідача-1: Боярська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №4 Боярської міської ради, код ЄДРПОУ: 25298176, адреса: 08150, Київська область, м. Боярка, вул. Шкільна, 28.

Інформація провідповідача-2: управління освіти і науки Боярської міської ради, код ЄДРПОУ:44133990, адреса: 08150, Київська область, м. Боярка, вул. Гршевського, 39.

Суддя: І.О. Фінагеєва