Рішення

від 15.08.2023 по справі 756/13189/21

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

15.08.2023 Справа № 756/13189/21

Справа № 756/13189/21

Провадження № 2/756/488/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2023 року Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Жука М.В.,

при секретарях Колядінцевій П.В., Міщенку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Автокооперативу «Промінь-2» по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів, треті особи Київська міська рада та департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання права власності на нерухоме майно,

в с т а н о в и в:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в порядку цивільного судочинства суду з позовом до Автокооперативу "Промінь-2" по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів (Автокооператив "Промінь-2) про визнання права власності на нерухоме майно.

В обґрунтування позову зазначає, що у 2017 році на території Автокооперативу «Промінь-2», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ним виконано ряд будівельно-підрядних робіт та збудовано гараж під номером НОМЕР_1 . Зважаючи на те, що будівництво проведено ним самовільно без належних дозволів, гараж зареєстровано згідно з технічним паспортом, виготовленим БТІ ПП «Пектораль-ленд» 03.08.2017 року. При здійсненні будівництва гаража не було порушення прав сусідніх власників (користувачів) земельних ділянок.

Оскільки правління Автокооперативу "Промінь-2" не вбачає правових підстав для реєстрації за ним права власності на гараж № НОМЕР_1 , що розташований на території, яку Автокооперативу "Промінь-2" винаймає у КМДА з цільовим призначенням для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів, ОСОБА_1 просить суд визнати за ним право власності на гараж № НОМЕР_1 , що знаходиться в Автокооперативі «Промінь-2» за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 25.01.2022 року, занесеною до протоколу судового засідання відповідно до ч. 5 ст. 259 ЦПК України, залучено до справи в якості третіх осіб Київську міську раду та департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Київська міська рада у поданих письмових поясненнях просила відмовити у задоволенні позову посилаючись на відсутність правових підстав для визнання за позивачем права власності на нерухоме майно у виді самочинно збудованого гаражу № НОМЕР_1 .

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, позов просили задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні не заперечував щодо задоволення позову.

Інші особи у судове засідання не з`явились, про день, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяви про розгляд справи за їх відсутності до суду не надходило, а тому з урахуванням ч. 1 ст. 223 ЦПК України суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності учасників справи, що не з`явились.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в позові, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судом установлено, що згідно договору оренди земельної ділянки від 29.03.2006 року Київська міська рада передала в оренду Автокооперативу «Промінь-2» земельну ділянку по АДРЕСА_1 строком на 25 років з цільовим призначенням для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів (а.с. 20-25).

Відповідно до технічного паспорту на гараж № НОМЕР_1 , складеному БТІ ПП «Пектораль-Ленд», на вказаній земельній ділянці в Автокооперативі «Промінь-2» знаходиться гараж № НОМЕР_1 загальною площею 420,5 кв.м (а.с. 8-14).

Як вбачається зі змісту листа Автокооперативу «Промінь-2» №22/12-1 від 22.12.2017 року ОСОБА_1 є членом цього автокооперативу, і ним виконано ряд будівельно-підрядних робіт та збудовано гараж № НОМЕР_1 , однак правління не вбачає правових підстав для реєстрації за ОСОБА_1 права власності на цей гараж (а.с. 16).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно ст. ст. 90, 95 Земельного кодексу України власники та користувачі земельних ділянок мають право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Відповідно до ч. 1 ст.102-1 Земельного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

За змістом ч. ч. 4, 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

У п. 12 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 6 «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» роз`яснено, що у справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього.

Враховуючи, що під час судового розгляду встановлено, що спірний гараж збудовано позивачем без будь яких дозвільних документів на земельній дільниці, яка у встановленому законом порядку йому відведена не була, суд дійшов висновку, що ця нерухомість є самочинним будівництвом й відповідно право власності у позивача не виникло.

При цьому позов ОСОБА_1 пред`явлено до Автокооперативу «Промінь-2», який не є власником земельної ділянки на якій проведено самочине будівництво.

За таких обставин, суд не має правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 133, 141, 209, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У позові ОСОБА_1 до Автокооперативу «Промінь-2» по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів, треті особи Київська міська рада та департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання права власності на нерухоме майно - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя