Ухвала

від 16.08.2023 по справі 761/12267/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/12267/23

Провадження № 1-кс/761/8202/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2023 року місто Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

заявника - адвоката ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду клопотання заступника директора з правових питань ТОВ «ЗЕФІР-22» (ЄДРПОУ 44516836) ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 12.12.2019 у справі № 761/47178/19 в рамках кримінального провадження № 42016100000000889,

установив:

10.04.2023 до Шевченківського районного суду міста Києва (вхід. № 30975) надійшло клопотання заступника директора з правових питань ТОВ «ЗЕФІР-22» ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 12.12.2019 у справі № 761/47178/19 в рамках кримінального провадження № 42016100000000889.

В обґрунтування поданого клопотання заявник зазначив, що 12.12.2019 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 761/47178/19 в рамках кримінального провадження № 42016100000000889 від 19.09.2016 накладено арешт на нежитлові приміщення № 1, № 2, № LXIX, № LXXXV, № LXXIX (групи приміщень № 59а) (в літ. Я) загальною площею 766,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 59-А; нежитлові приміщення з № 1 по № 4, № LXXVІІ, № LXXХIV (групи приміщень № 60б) (в літ. Я) загальною площею 1 067,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 60-Б, власником яких є ТОВ «ЕКСПРЕС АСІСТАНС» (ЄДРПОУ 41479184, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 72), заборонивши розпорядження вказаним майном, вчинення щодо нього правочинів, проведення з ним аукціонів/торгів, а також проведення щодо нього будь-яких реєстраційних дій.

На думку заявника, арешт на зазначене майно було накладено незаконно без достатніх правових підстав, а тому воно підлягає скасуванню, оскільки, задовольняючи клопотання про арешт майна, суд не перевірив належність арештованого майна саме ТОВ «ЕКСПРЕС АСІСТАНС», яке не має до нерухомого майна ніякого відношення. Крім того, заявник зазначив, що в рамках одного і того ж кримінального провадження накладено два ідентичні арешти на зазначене майно, а тому потреби подальшого арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 12.12.2019 у справі № 761/47178/19, немає. Також адвокат зазначив у клопотанні, що ТОВ «ЗЕФІР-22» є законним та добросовісним набувачем зазначеного нерухомого майна, що було придбано у передбаченому законом порядку.

А тому, заявник просив скасувати арешт майна, який накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 761/47178/19 в рамках кримінального провадження № 42016100000000889 від 19.09.2016.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримав доводи клопотання, просив його задовольнити.

Прокурор та слідчий в судове засідання не з`явилися, повідомлялися належним чином про дату, час та місце розгляд справи.

Заслухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов висновку про таке.

Як вбачається з матеріалів справи, Першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві за процесуального керівництва прокурорів Київської міської прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016100000000889 від 19.09.2016.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 761/47178/19 від 12.12.2019 в рамках кримінального провадження № 42016100000000889 від 19.09.2016 накладено арешт на нежитлові приміщення № 1, № 2, № LXIX, № LXXXV, № LXXIX (групи приміщень № 59а) (в літ. Я) загальною площею 766,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 59-А; нежитлові приміщення з № 1 по № 4, № LXXVІІ, № LXXХIV (групи приміщень № 60б) (в літ. Я) загальною площею 1 067,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 60-Б, власником яких є ТОВ «ЕКСПРЕС АСІСТАНС» (ЄДРПОУ 41479184, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 72), заборонивши розпорядження вказаним майном, вчинення щодо нього правочинів, проведення з ним аукціонів/торгів, а також проведення щодо нього будь-яких реєстраційних дій.

Згідно відомостей з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, нежилі приміщення № 1, № 2, № LXIX, № LXXXV, № LXXIX (групи приміщень № 59а) (в літ. Я) загальною площею 766,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 59-А; нежилі приміщення з № 1 по № 4, № LXXVІІ, № LXXХIV (групи приміщень № 60б) (в літ. Я) загальною площею 1 067,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 60-Б, належать ТОВ «Зефір-22» (ЄДРПОУ 44516836).

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у заявника права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.

Приписами статей 131, 132 КПК України передбачено, що арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які вживаються за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування відповідного заходу забезпечення.

При цьому, підлягає врахуванню, чи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи потреби досудового розслідування, а також, чи може бути виконане завдання, для виконання якого сторона обвинувачення звертається з відповідним клопотанням.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

У відповідності з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004).

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

При цьому, як вбачається зі змісту вказаної ухвали слідчого судді про арешт майна, підставою для задоволення клопотання та накладення арешту на зазначене майно, послугував той факт, що таке майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Речовими доказами відповідно до ст. 98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Водночас, з матеріалів справи, вбачається, що з дати постановлення ухвали про накладення арешту на майно, а саме з 12.12.2019 пройшло вже більше трьох років, проте, органом досудового розслідування не надано слідчому судді достатніх та належних даних для висновку про наявність підстав, які б виправдали тривале тримання належного майна під арештом.

У слідчого судді відсутні відомості про те, що посадові особи ТОВ «ЗЕФІР-22» є підозрюваними у кримінальному провадженні №42016100000000889 від 19.09.2016, що також свідчить про надмірність такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Разом з тим, слідчим суддею встановлено, що арешт на вказане майно накладався у відсутність власника, при цьому слідчим суддею не було встановлено, а органом досудового розслідування зазначено, що на дату ухвалення судового рішення (12.12.2019), власником майна було ТОВ «ЗЕФІР-22» (ЄДРПОУ 44516836, юридична адреса: 03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська, 72) а не ТОВ «ЕКСПРЕС АСІСТАНС» (ЄДРПОУ 41479184, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 72), як зазначено у рішенні суду.

Крім того, прокурор та слідчий на виклик в судове засідання для спростування доводів представника власника майна не з`явилися, пояснень або доказів щодо необхідності збереження такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна слідчому судді надано не було.

Одночасно вирішуючи клопотання, необхідно врахувати загальні засади застосування заходів забезпечення кримінального провадження у відповідності до Розділу ІІ КПК України, якими передбачено обґрунтування необхідності такого ступеню втручання у права і свободи особи потребами досудового розслідування, принцип співмірності.

За таких обставин слідчий суддя прийшов до висновку про обґрунтованість клопотання, а відтак наявність підстав для скасування вжитого заходу забезпечення у виді

Керуючись статтями 2, 7, 98, 170, 173-174, 309, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

постановив:

Клопотання заступника директора з правових питань ТОВ «ЗЕФІР-22» (ЄДРПОУ 44516836) ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 12.12.2019 у справі № 761/47178/19 в рамках кримінального провадження № 42016100000000889 - задовольнити.

Скасувати арешт майна, який накладено ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 761/47178/19 від 12.12.2019 в рамках кримінального провадження № 42016100000000889 від 19.09.2016, а саме: на нежитлові приміщення № 1, № 2, № LXIX, № LXXXV, № LXXIX (групи приміщень № 59а) (в літ. Я) загальною площею 766,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 59-А; нежитлові приміщення з № 1 по № 4, № LXXVІІ, № LXXХIV (групи приміщень № 60б) (в літ. Я) загальною площею 1 067,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 60-Б.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя ОСОБА_1