Постанова

від 13.09.2023 по справі 205/3401/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5264/23 Справа № 205/3401/22 Суддя у 1-й інстанції - Костромітіна О. О. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Канурної О.Д., Халаджи О.В.,

за участю секретаря судового засідання Паромової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 13 березня 2023 року в цивільній справі номер 205/3401/22 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної ради, Комунального підприємства «Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр «Солоний лиман» Дніпропетровської обласної ради про визнання незаконними та скасування розпорядження Дніпропетровської обласної ради та наказу по підприємству про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У червні2022року до Ленінського районного суду міста Дніпропетровська звернулась ОСОБА_1 з позовом до Дніпропетровської обласної ради, Комунального підприємства «Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр «Солоний лиман» Дніпропетровської обласної ради про визнання незаконними та скасування розпорядження Дніпропетровської обласної ради та наказу по підприємству про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що рішенням Дніпропетровської обласної ради №187-11/У111 від 13.05.2022 року та наказом голови комісії з реорганізації Комунального підприємства «Дніпропетровська обласна реабілітаційна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» №71 від 18 травня 2022 року вона була звільнена з посади генерального директора даного підприємства з 18 травня 2022 року відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з реорганізацією КП «ДОРЛ «ДОР». Наказом №72 від 18 травня 2022 року голови комісії з реорганізації Комунального підприємства «Дніпропетровська обласна реабілітаційна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» №71 від 18 травня 2022 року вона звільнена також з посади лікаря-акушера-гінеколога консультативно-діагностичного відділення за сумісництвом з 18 травня 2022 року на підставі наказу про звільнення з основної посади.

З моменту прийняття рішення про реорганізацію 05.11.2021 року та до моменту її звільнення 18 травня 2022 року вона не була попереджена роботодавцем Дніпропетровською обласною радою про скорочення саме її посади та про її звільнення за скороченням штату. Ніякі попередження вона не підписувала. Документи щодо її звільнення з посади на відкритому сайті обласної ради заздалегідь не публікувались, що є грубим порушенням її трудових прав, порушенням Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Вважала, що наказ по лікарні №194-к/тр та змінений штатний розпис від 29.12.2021 року - це підробка службових документів. Штатний розпис від 01.01.2022 року, який дублює штатний розпис від 29.12.2021 року, підписаний головним бухгалтером КП «ДОРЛ`ДОР, посада якої була скорочена та виведена із штатного розпису ще 29.12.2021 року.

13.05.2022 року було прийнято незаконне рішення Дніпропетровської обласної ради №187-11/У111 про її звільнення з посади генерального директора КП «ДОРЛ`ДОР» з 1 травня 2022 року відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Проте, голова комісії з реорганізації КП «ДОРЛ`ДОР», не маючи жодних повноважень, видає наказ №71 від 18 травня 2022 року за власним підписом, яким звільняє її з посади генерального директора з 18 травня 2022 року у зв`язку з реорганізацією КП «ДОРЛ`ДОР».

Позивачку не було ознайомлено, як того вимагає законодавство, з усіма вакантними посадами, які існували в штатному розкладі КП «Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр «Солоний лиман «ДОР». Саме 29.12.2021 року в КП «Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр «Солоний лиман» ДОР» вільними були посади заступника генерального директора та медичного директора, які запропонували іншим співробітникам КП «ДОРЛ`ДОР» з нижчою, чим у неї кваліфікацією та меншим досвідом роботи, а на посаді лікаря-акушер гінеколога залишили лікаря пенсійного віку. Ці обставини є порушенням її трудових прав та упередженим ставленням до неї, як до фахівця та особистості з боку відповідачів.

Рішенням обласної ради від 28.08.2022 року затверджено нову редакцію статуту КП «ДОСРЦ «Солоний лиман «ДОР». На час її звільнення 18.05.2022 року їй не було запропоновані інші посади в новоствореному підприємстві, бо штатний розпис не було створено. Їй не було повідомлено про всі вакансії, які б відповідали її освіті та кваліфікації.

На даний час вакантною є посада генерального директора КП «Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр «Солоний лиман» ДОР», яка повністю відповідає посаді з якої вона була звільнена і якої на даний час не існує. У жовтні 2022 року сплинув строк контракту, укладеного між директором КП «ДОСРЦ «Солоний лиман» ДОР» і Дніпропетровською обласною радою, тому посада генерального директора зазначеного КП є вакантною, тому вона підлягає поновленню на дану посаду, у зв`язку з її незаконним звільненням. Строк дії її контракту, який було укладено за результатами оголошеного конкурсу, діяв до 01.10.2022 року, тому вважає, що її контракт має бути поновлено Дніпропетровською обласною радою, та за її згодою вона може бути поновлена на рівнозначну вакантну посаду до іншого лікувального закладу в межах м. Дніпро. З відкритого сайту Дніпропетровської обласної ради відомо, що такі вакансії існують.

Незаконним звільненням позивачці було завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що її незаконне звільнення призвело до моральних страждань, втрати нормальних довготривалих життєвих зв`язків, вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя, особливо під час війни. Внаслідок незаконного звільнення вона втратила улюблену роботу та єдине джерело доходу.

Позивачка просила суд визнати незаконними та скасувати рішення Дніпропетровської обласної ради №187-11/У111 від 13.05.2022 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора Комунального підприємства «Дніпропетровська обласна реабілітаційна лікарня» Дніпропетровської обласної ради, накази голови комісії з реорганізації Комунального підприємства «Дніпропетровська обласна реабілітаційна лікарня» Дніпропетровської обласної ради №71 від 18.05.2022 року, №72 від 18.05.2022 року, поновити на вакантну посаду генерального директора Комунального підприємства «Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр «Солоний лиман» Дніпропетровської обласної ради або на рівнозначну посаду в іншому лікувальному закладі в межах м. Дніпро, стягнути з Комунального підприємства «Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр «Солоний лиман» Дніпропетровської обласної ради середній заробіток на посаді генерального директора, лікаря акушера-гінеколога за час вимушеного прогулу з дня звільнення до дня поновлення на роботі, моральну шкоду у розмірі 25000 гривень.

Рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 13 березня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної ради, Комунального підприємства «Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр «Солоний лиман» Дніпропетровської обласної ради про визнання незаконними та скасування розпорядження Дніпропетровської обласної ради та наказу по підприємству про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди - відмовлено.

Із вказаним рішенням не погодилась ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, просила апеляційний суд скасувати рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 13 березня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним, упередженим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування та врахування судом всіх обставин, що мають значення для справи.

Матеріалами справи підтверджено, що Дніпропетровська обласна рада, як засновник і розпорядник майна КП «Дніпропетровська обласна реабілітаційна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» грубо порушила вимоги закону при прийнятті рішення №187-11/УIII від 13.05.2022 року, п. 2 якого позивачка була звільнена з 18.05.2022 року з посади генерального директора КП «Дніпропетровська обласна реабілітаційна лікарня» Дніпропетровської обласної ради».

Висновок суду про законність рішення Дніпропетровської обласної ради №187-11/УIII від 13.05.2022 року та доведеність оприлюднення його проекту у встановленому законом порядку є безпідставним, оскільки службова записка від 25.01.2022 року не має будь-якого відношення до рішення від 13.05.2022 року, та проект рішення яким ОСОБА_1 було звільнено відповідно до вимог закону не оприлюднювався.

Ніякого повноваження щодо попередження про звільнення позивачки та саме звільнення її як керівника підприємства Дніпровська обласна рада голові комісії з реорганізації не надавала та не доручала.

Стаття 105 ЦК України, на яку посилався суд першої інстанції, не регулює об`єм повноважень голови комісії з реорганізації, тим більше в питаннях скорочення чисельності чи штату працівників, тим паче, керівників комунальних підприємств, з якими засновник укладає контракти.

29.12.2021 року позивачка не отримувала ніяких попереджень від роботодавця та голови комісії про скорочення саме неї з посади генерального директора, ніякого наказу про скорочення їй для ознайомлення не надавалось, та нею не підписувалось.

Суд першої інстанції також не звернув увагу, що на підприємства, до якого відбулося приєднання підприємства, яке позивачка очолювала, останню не було ознайомлено з усіма вакантними посадами, які існували та відповідали рівню її кваліфікації.

При звільненні ОСОБА_1 ні власник, ні голова комісії з реорганізації стосовно її звільнення до профспілкової організації комунального підприємства не звертались, згоди на її звільнення не отримували.

Незаконним звільненням позивачці було завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що її незаконне звільнення призвело до моральних страждань, втрати нормальних довготривалих життєвих зв`язок, вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя, особливо під час війни. Внаслідок незаконного звільнення вона втратила улюблену роботу та єдине джерело доходу.

Від КП «Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр «Солоний лиман» Дніпропетровської обласної ради» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 13 березня 2023 року залишити без змін.

Згідно з частиною 4 ст. 105 ЦК України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Питання щодо визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників відносяться до виключної компетенції власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу і є складовою права на управління діяльністю підприємством.

Рішенням сесії Дніпропетровської обласної ради від 05.11.2021 року №138-8/VIII було доручено комісії з реорганізації, серед іншого, здійснити інші заходи, передбачені чинним законодавством.

29.12.2021 року проведено збори трудового колективу КП «Дніпропетровська обласна реабілітаційна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» за участю первинної профспілкової організації, під час яких співробітникам, які займають посади, що підлягають скороченню було надано під підпис попередження про заплановане вивільнення.

Позивачка посилаєтьсяна те,що у КП «Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр «Солоний лиман» Дніпропетровської обласної ради були вакантні посади заступника генерального директора та медичного директора, але це не відповідає дійсності, вказані посади були та залишаються зайнятими, в підтвердження чого суду першої інстанції були надані відповідні накази про призначення.

Щодо аргументів позивачки про пріоритетне право залишення на роботі, зазначає, що в КП «Дніпропетровська обласна реабілітаційна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» лише одна посада генерального директора, тому було відсутнє коло працівників для проведення такого порівняльного аналізу відносно позивачки.

Первинна профспілкова організація КП «Дніпропетровська обласна реабілітаційна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» листом від 10.11.2021 року надала згоду на реорганізацію КП «Дніпропетровська обласна реабілітаційна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» шляхом приєднання до КП «Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр «Солоний лиман» Дніпропетровської обласної ради».

Позивачка письмово відмовилась від запропонованої їй посади, тому рішенням Дніпропетровської обласної ради від 13.05.2022 року №187-11/VIII її було звільнено 18.05.2022 року з посади генерального директора КП «Дніпропетровська обласна реабілітаційна лікарня» Дніпропетровської обласної ради».

З метою дотримання вимог трудового законодавства в КП «Дніпропетровська обласна реабілітаційна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» було винесено наказ по підприємству від 18.05.2022 року №71/к/тр про звільнення генерального директора ОСОБА_1 для дотримання процедури встановленої ч. 1 ст. 47 Кзпп України.

Позивачка не може просити поновити її на посаді окрім як на КП «Дніпропетровська обласна реабілітаційна лікарня» Дніпропетровської обласної ради», що на сьогоднішній день є неможливим, а поновлення її на будь-якому іншому підприємстві є незаконним.

Для звільнення позивачки були законні підстави, тому до спірних відносин не можуть бути застосовані положення ч. 2 статті 235 Кзпп України.

Не підлягають задоволенню вимоги позивачки про стягнення моральної шкоди, адже вказані вимоги є необґрунтованими, а заподіяння самої моральної шкоди жодним чином не підтверджено.

Від Дніпропетровської обласної ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Оскаржуване рішення щодо звільнення ОСОБА_1 прийняте обласною радою на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Регламентом Дніпропетровської обласної ради VIII скликання передбачено, що пропозиції до проекту порядку денного пленарного засідання вносяться головою обласної ради, головою обласної державної адміністрації, постійними комісіями, депутатськими фракціями і групами, депутатами обласної ради, як правило не пізніше ніж за 10 робочих днів до відкриття сесії обласної ради.

Питання щодо звільнення з посади ОСОБА_1 було внесене до проекту рішення згідно з Резолюцією голови обласної ради. Позивачкою не надано жодних доказів на підтвердження своїх доводів щодо не оприлюднення обласною радою проекту оскаржуваного рішення (який і є документом щодо процедури звільнення ОСОБА_1 ) відповідно до вимог чинного законодавства.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до копіювання підстав та доводів, зазначених позивачкою у позовній заяві.

Крім того, контрактом (п. 2 р. V), який укладено між позивачкою та Дніпропетровською обласною радою, визначено, що дія контракту припиняється, зокрема з ініціативи Органу управління майном (обласної ради) до закінчення строку його дії у випадках, передбачений статтями 40 і 41 Кзпп України.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив твердження позивачки, що підпис на попереджені про її заплановане звільнення з посади генерального директора від 29.12.2021 року підроблений, оскільки останньою не надано доказів на підтвердження цього твердження.

Дніпровська обласна рада, як роботодавець не мала законодавчо визначених підстав щодо пропонування позивачці будь-яких, або усіх наявних вакантних посад у КП «Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр «Солоний лиман» Дніпропетровської обласної ради», оскільки не виступає роботодавцем щодо них

Позивачка просить поновити її на посаді, на якій вона не працювала, і на підприємстві, у якому вона не працювала на момент звільнення. Це не відповідає правовій позиції Верховного Суду в постанові від 10.11.2021 року у справі №203/1079/20.

У судовому засіданні апеляційного суду позивачка ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.

У судовому засіданні апеляційного суду представники відповідача Дніпропетровської обласної ради Прохоренко А.В. та ОСОБА_2 з доводами апеляційної скарги не погодились, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення.

У судовомузасіданні апеляційногосуду представниквідповідача КП«Дніпропетровський обласнийспеціалізований реабілітаційнийцентр «Солонийлиман» Дніпропетровськоїобласної ради»адвокат РомаськоЄ.В.з доводамиапеляційної скаргине погодився,просив апеляційнускаргу залишитибез задоволення,судове рішення беззмін.

Заслухавши суддю доповідача, позивачку та представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статей 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що відповідно до трудової книжки позивачка з 01.10.2019 року до 18.05.2022 працювала генеральним директором КЗ «Дніпропетровська клінічна лікарня №5» Дніпропетровської обласної ради» (а.с. 10-12, том 1).

Рішенням Дніпропетровської обласної ради від 16.08.2019 року №496-17/VІІІ ОСОБА_1 призначено генеральним директором КЗ «Дніпропетровська клінічна лікарня №5» Дніпропетровської обласної ради» з 01.10.2019 року з укладенням контракту строком на 5 років (а.с. 23, том 1).

На виконання даного рішення ДОР між обласною радою та позивачем 01.10.2019 року укладено контракт №287 (далі контракт), згідно з яким позивачку призначено на посаду генерального директора КЗ «Дніпропетровська клінічна лікарня №5» Дніпропетровської обласної ради» строком дії з 01.10.2019 року до 01.10.2024 року (а.с. 15-22, том 1).

До матеріалів справи долучено колективний договір КП «Дніпропетровська обласна реабілітаційна лікарня» Дніпровської обласної ради» (а.с. 126-177, том 1).

09 листопада 2021 року голова комісії з реорганізації звернувся до первинної профспілкової організації з повідомленням про реорганізацію КП «Дніпропетровська обласна реабілітаційна лікарня» Дніпровської обласної ради» (а.с. 180, том 1).

10 листопада 2021 року первинна профспілкова організація дала згоду на проведення реорганізації КП «ДОРЛ`ДОР»(а.с. 181,том 1).

15 грудня 2021 року працівників КП «ДОРЛ`ДОР» (в тому числі позивачку) було ознайомлено з рішенням Дніпропетровської обласної ради від 05.11.2021 року (а.с. 182-190, том 1).

29.12.2021 року проведено збори трудового колективу Комунального підприємства «Дніпропетровська обласна реабілітаційна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» за участю первинної профспілкової організації, під час яких співробітникам, які займають посади, що підлягають скороченню, було надано під підпис попередження про заплановане вивільнення. Також

обговорювалося питання щодо майбутнього скорочення здвоєних (дублюючих) посад, які не знайдуть свого відображення у штатному розписі КП «Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр «Солоний лиман» Дніпропетровської обласної ради». В протоколі ознайомлення з рішенням Дніпропетровської обласної ради від 05.11.2021 року №138-8/VIII (пункт 57 рішення) щодо реорганізації підприємства міститься підпис ОСОБА_1 (а.с. 191-192, том 1).

29 грудня 2022 року головою комісії підписано наказ Комунального підприємства «Дніпропетровська обласна реабілітаційна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» від 29.12.2021 року №194 про скорочення та виведення зі штатного розпису штатних одиниць, яким, зокрема, було скорочено одну штатну одиницю генерального директора, а також 0,5 штатних одиниць лікаря-акушера-гінеколога, на посаді якої перебувала ОСОБА_1 за сумісництвом (а.с. 193-194, том 1).

Зі штатного розпису Комунального підприємства «Дніпропетровська обласна реабілітаційна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» від 29.12.2021 року видно, що відбулося скорочення певних штатних одиниць (а.с. 11-17, том 2).

Рішенням Дніпропетровської обласної ради від 28.08.2022 року №205-12/1УIII затверджено нову редакцію Статуту Комунального підприємства «Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр «Солоний лиман» Дніпропетровської обласної ради, згідно з яким підприємство стає правонаступником Комунального підприємства «Дніпропетровська обласна реабілітаційна лікарня» Дніпровської обласної ради» після його припинення (а.с. 114-122, том 2).

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 21.11.2022 року №434139523272 реорганізацію Комунального підприємства «Дніпропетровська обласна реабілітаційна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» завершено, підприємство припинено (а.с. 128, том 2).

До матеріалів справи долучено Регламент Дніпропетровської обласної ради VIII скликання (а.с.4 1-53зв., том 3).

На підставі службової записки від першого заступника голови обласної ради по виконавчому апарату від 25.01.2022 року №ВХ-522/0/1-22 на офіційному сайті обласної ради опубліковано проект рішення Дніпропетровської обласної ради «Про трудові відносини з керівниками обласних комунальних підприємств, закладів установ, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області» ( а.с. 58, 54-57, том 3).

29 грудня 2021 року позивачка була попереджена про заплановане вивільнення (а.с. 178, 179, том 1).

Рішенням Дніпропетровської обласної ради від 05.11.2021 року №138-8/VIII (пункт 57 рішення) вирішено реорганізувати комунальне підприємство «Дніпропетровська обласна реабілітаційна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» (юридична адреса: вул. Велика Діївська, 111, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49128, Україна) шляхом приєднання до комунального підприємства «Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр «Солоний лиман» Дніпропетровської обласної ради» (юридична адреса: вул. Герасименка, 94, с. Новотроїцьке, Новомосковський район, Дніпропетровська область, 51291, Україна) (а.с. 25-26, том 1).

18.05.2022 року згідно з рішенням обласної ради від 13.05.2022 року №187-11/VIII (пункт 2 рішення) ОСОБА_1 звільнено з посади генерального директора комунального підприємства «Дніпропетровська обласна реабілітаційна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (а.с. 24, том 1).

Наказами №71/к/тр від та №72/к/тр позивачку звільнено з посади через реорганізацію КП «ДОРЛ`ДОР» (а.с. 13, 14, том 1).

З наказу Комунального підприємства «Дніпропетровська обласна реабілітаційна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» від 18.05.2022 року №71/к/тр вбачається, що він винесений на підставі рішення одинадцятої сесії Дніпропетровської обласної ради від 13.05.2022 року №187-11/VII (а.с. 78, том 1, а.с. 18, том 2).

23.08.2022 року наказом №121/к/тр внесено зміни до наказу з кадрових питань №72/к/тр від 18.05.2022 року про звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря-акушер-гінеколога консультативно-діагностичного відділення, яку остання займала за сумісництвом. Змінено підставу винесення наказу та викладено її в наступній редакції: «Підстава: попередження про заплановане вивільнення від 29 грудня 2021 року» (а.с. 20, 21, том 2).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним та таким, що відповідає нормам закону та фактичним обставинам справи.

Статтею 43 Конституції України закріплено, щокожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України).

За змістом наведених положень закону судовому захисту підлягає порушене, невизнане або оспорюване право позивача.

У статті 15 Цивільного кодексу України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч. 3 ст. 64 Господарського кодексу України власник або уповноважений ним орган самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Приписами постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року №9 зазначено, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, чи працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнений працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Дніпропетровської обласної ради від 16.08.2019 року №496-17/VІІІ ОСОБА_1 призначено генеральним директором КЗ «Дніпропетровська клінічна лікарня №5» Дніпропетровської обласної ради» з 01.10.2019 року з укладенням контракту строком на 5 років.

На виконання даного рішення ДОР між обласною радою та позивачем 01.10.2019 року укладено контракт №287 (далі контракт), згідно з яким позивачку призначено на посаду генерального директора КЗ «Дніпропетровська клінічна лікарня №5» Дніпропетровської обласної ради» строком дії з 01.10.2019 року до 01.10.2024 року.

З рішення Дніпропетровської обласної ради від 05.11.2021 року №138-8/VIII (пункт 57 рішення) вбачається, що ДОР вирішено реорганізувати комунальне підприємство «Дніпропетровська обласна реабілітаційна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» (юридична адреса: вул. Велика Діївська, 111, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49128, Україна) шляхом приєднання до комунального підприємства «Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр «Солоний лиман» Дніпропетровської обласної ради» (юридична адреса: вул. Герасименка, 94, с. Новотроїцьке, Новомосковський район, Дніпропетровська область, 51291, Україна).

09 листопада 2021 року голова комісії з реорганізації звернувся до первинної профспілкової організації з повідомленням про реорганізацію КП «Дніпропетровська обласна реабілітаційна лікарня» Дніпровської обласної ради».

10 листопада 2021 року первинна профспілкова організація дала згоду на проведення реорганізації КП «ДОРЛ`ДОР».

15 грудня 2021 року працівників КП «ДОРЛ`ДОР» (в тому числі позивачку) ознайомлено з рішенням Дніпропетровської обласної ради від 05.11.2021 року.

29 грудня 2021 року позивачка попереджена про заплановане вивільнення.

29.12.2021 року проведено збори трудового колективу Комунального підприємства «Дніпропетровська обласна реабілітаційна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» за участю первинної профспілкової організації, під час яких співробітникам, які займають посади, що підлягають скороченню, було надано під підпис попередження про заплановане вивільнення. Також

обговорювалося питання щодо майбутнього скорочення здвоєних (дублюючих) посад, які не знайдуть свого відображення у штатному розписі КП «Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр «Солоний лиман» Дніпропетровської обласної ради». В протоколі ознайомлення з рішенням Дніпропетровської обласної ради від 05.11.2021 року №138-8/VIII (пункт 57 рішення) щодо реорганізації підприємства міститься підпис ОСОБА_1

29 грудня 2022 року головою комісії підписано наказ Комунального підприємства «Дніпропетровська обласна реабілітаційна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» від 29.12.2021 року №194 про скорочення та виведення зі штатного розпису штатних одиниць, яким, зокрема, було скорочено одну штатну одиницю генерального директора, а також 0,5 штатних одиниць лікаря-акушера-гінеколога, на посаді якої перебувала ОСОБА_1 за сумісництвом.

Зі штатного розпису Комунального підприємства «Дніпропетровська обласна реабілітаційна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» від 29.12.2021 року видно, що відбулося скорочення певних штатних одиниць.

Відповідно до службової записки від 25.01.2022 року №ВХ-522/0/1-22 на офіційному сайті обласної ради опубліковано проект рішення Дніпропетровської обласної ради «Про трудові відносини з керівниками обласних комунальних підприємств, закладів установ, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області».

18.05.2022 року згідно з рішенням обласної ради від 13.05.2022 року №187-11/VIII (пункт 2 рішення) ОСОБА_1 звільнено з посади генерального директора комунального підприємства «Дніпропетровська обласна реабілітаційна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Наказами №71/к/тр від та №72/к/тр позивачку звільнено з посади у зв`язку з реорганізацією КП «ДОРЛ`ДОР».

Наказ Комунального підприємства «Дніпропетровська обласна реабілітаційна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» від 18.05.2022 року №71/к/тр винесений на підставі рішення одинадцятої сесії Дніпропетровської обласної ради від 13.05.2022 року №187-11/VII.

23.08.2022 року наказом №121/к/тр внесено зміни до наказу з кадрових питань №72/к/тр від 18.05.2022 року про звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря-акушер-гінеколога консультативно-діагностичного відділення, яку остання займала за сумісництвом. Змінено підставу винесення наказу та викладено її в наступній редакції: «Підстава: попередження про заплановане вивільнення від 29 грудня 2021 року».

Рішенням Дніпропетровської обласної ради від 28.08.2022 року №205-12/1УIII затверджено нову редакцію Статуту Комунального підприємства «Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр «Солоний лиман» Дніпропетровської обласної ради, згідно з яким підприємство стає правонаступником Комунального підприємства «Дніпропетровська обласна реабілітаційна лікарня» Дніпровської обласної ради» після його припинення.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 21.11.2022 року №434139523272 реорганізацію Комунального підприємства «Дніпропетровська обласна реабілітаційна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» завершено, підприємство припинено.

Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення Ленінського районногосуду м.Дніпропетровська від13березня 2023року в межах доводів та вимог апеляційної скарги апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши на основі дослідження всіх наявних у справі доказів у їх сукупності та співставленні, їх належної оцінки, правильного визначення характеру спірних правовідносин і норм права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , зазначивши, що позивачка, звертаючись до суду з позовом про визнання незаконними та скасування розпорядження Дніпропетровської обласної ради та наказу по підприємству про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, не довела порушення її прав, зокрема, щодо не оприлюднення обласною радою проекту оскаржуваного рішення відповідно до вимог чинного законодавства, незаконного рішення Дніпропетровської обласної ради щодо її звільнення з посади генерального директора КП «Дніпропетровська обласна реабілітаційна лікарня» Дніпропетровської обласної ради та процедури його прийняття, незаконного винесення про її звільнення з порушенням її прав та норм чинного трудового законодавства в процесі її звільнення.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги щодо не попередження позивачки ОСОБА_1 про наступне звільнення та не ознайомлення її з наявними вакантними посадами є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Щодо доводу апеляційної скарги про згоду профспілки про її звільнення, апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо цього питання, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, а також приписи ст. 5 Закону України «Про організацію трудвих відносин в умовах воєнного стану».

Інші, наведені в апеляційній скарзі доводи, висновків суду не спростовують, переважно зводяться до незгоди із встановленими судом обставинами, та спрямовані на переоцінку доказів у справі, що в силу вимог статті 367 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Підстав для скасування судового рішення не вбачається.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати позивачки по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 13 березня 2023 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повне судове рішення складено 18 вересня 2023 року.

Суддя: