Рішення

від 30.08.2023 по справі 308/15396/21

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/15396/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

30 серпня 2023 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

Головуючої судді - Бенца К.К.

при секретарі Майор Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданнів залі суду в м. Ужгород за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Ужгородської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за оренду земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Ужгородська міська рада звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за оренду земельної ділянки.

Мотивуючи свої позовні вимоги, вказує на те, що 12.09.2014 року пунктом 1.35 рішення Ужгородської міської ради № 1431 гр. ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,5505 га по АДРЕСА_1 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості та надано її в оренду строком до 12.09.2017 року. Договір оренди не укладено.

На момент відведення земельної ділянки у власності гр. ОСОБА_1 перебували об`єкти нерухомого майна, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:37:001:0234: цех по переробці деревини літ. А (3-х поверховий) загальною площею 962,7 кв.м. (плаща забудови -- 607,6 кв.м.); котельня з насосною підстанцією літ. В (1-о поверхова) загальною площею 115,1 кв.м. (площа забудови - 168,0 кв.м.); сушарня з складом літ. Г (1-о поверхова) загальною площею 67,8 кв.м. (площа забудови - 82,00 кв.м.); паркетний цех літ. Д (1-о поверховий) загальною площею 674 кв.м. (площа забудови - 753,0 кв.м.); навіс для лісоматеріалів літ. З (1-0 поверховий) загальною площею 75,0 кв.м. (площа забудови -- 76,50 кв.м.); навіс літ. К загальною площею 93,6 кв.м.

01.03.2019 року до Державного реєстру речових прав внесено відомості про набуття ОСОБА_2 права власності будівлі та споруди (реєстраційний номер 1730714221101) літ. А, літ. В, літ. Г, літ. Д, літ. 3, літ. К, споруду І підкранову колію, споруду П - залізнична колія; огорожу № 1 - ворота, огорожу М» 2 - хвіртка; огорожу № 3 - бетонний цоколь, металева сітка; огорожу № 4 - бетонні плати (підстава - договір іпотеки. Строк виконання основного зобов`язання - 28.01.2019 року).

Позивач зазначає, що 19.05.2021 року у ході виїзного огляду проведено обстеження земельної ділянки та встановлено, що земельна ділянка по периметру огороджена металевим та бетонним парканом. На її території наявне нерухоме майно (складські та виробничі приміщення), спеціалізовані траспортні засоби, будівельні матеріали, тощо. Використання здійснюється без відповідних на те правових підстав. Результати обстеження зафіксовано у відповідному акті обстеження умов використання земельної ділянки від 01.06.2021 року.

Позивач зазначає, що в період з 01.07.2018 по 01.03.2019 роки, Ужгородською міською радою не одержано доходів у розмірі 33786,08 грн, оскільки ОСОБА_1 використовувала земельні ділянки без належного оформлення правовстановлюючих документів, ухилялася від підписання договору оренди земельної ділянки, хоча земельні ділянки використовувались для розміщення об`єкта нерухомого майна.

Розрахунок неодержаного доходу здійснено Позивачем із застосуванням 3 відсоткового розміру ставки річної орендної плати за землю, затвердженої рішенням XXVII сесії Ужгородської міської ради VI скликання від 19.02.2015 року № 1651 «Про Порядок встановлення ставок орендної плати у м. Ужгороді за земельні ділянки, які перебувають у розпорядженні Ужгородської міської ради», а також на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:37:001:0234 за 2018-2020 роки, які були надані Відділом в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області.

На підставі вищенаведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь суму збитків у розмірі 33786,08 грн. завданих використанням земельних ділянок площею під плямою забудови 2326 кв.м. по АДРЕСА_1 , без правовстановлюючих документів. Також просить стягнути з відповідача на свою користь суму сплаченого судового збору.

Виклад позицій сторін по справі:

У судове засідання представник позивача не зявився. Подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справи неодноразово була повідомлена у встановленому законом порядку, за зареєстрованим місцем проживання у відповідності до ч.ч.6,7ст. 128 ЦПК України, відзив до суду не надходив.

Відповідач ОСОБА_1 про часта місцерозгляду справибула повідомленау встановленомузаконом порядку,що стверджуєтьсярекомендованимповідомленням провручення поштовоговідправлення за№8800018854045,№ 8800200225002,8800020759955.

Окрім того слід зазначити, що інформація про дату і час розгляду справи наявна на сайті Судова влада.

Відповідно до ч.4ст.12ЦПКУкраїникожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.4ст.223ЦПКУкраїниу разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд вважає за необхідне звернути увагу на тому, що застосовуючивідповідно доч. 4ст.10Цивільно- процесуального кодексу України, ст. 17Закону України "Про виконаннярішеньтазастосуванняпрактики Європейського суду з прав людини"при розгляді справи ч. 1ст. 6Конвенції про захист прав людини іосновоположних свобод, право особи на справедливийіпублічнийрозглядйого справи упродовжрозумного строку кореспондуєтьсяз обов`язкомдобросовіснокористуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій,щозумовлюютьзатягуваннясудовогопроцесу, тавживати наданіпроцесуальним законом заходидля скороченняперіодусудового провадження(п. 35 рішеннявід07.07.1989 р.Європейського судуз правлюдини усправі"Юніон Еліментарія Сандерспроти Іспанії" (AlimentariaSanders S.A.v. Spain). Обов`язокшвидкого здійснення правосуддяпокладається, впершу чергу,на відповідні державнісудові органи. Розумність тривалостісудового провадження оцінюєтьсяв залежності від обставин справита зогляду наскладністьсправи, поведінки сторін,предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюванимучасникамисправи перепонамдля руху справиє порушеннямч. 1ст. 6даноїКонвенції(§ 66 - 69рішення Європейськогосуду з правл юдинивід08.11.2005р.усправі"Смірнова проти України").

Враховуючи, що відповідач повідомлений належним чином повторно не з`явився до суду без повідомлення причин, не подав відзив, тому, при відсутності заперечень зі сторони позивача, вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогамст. 280 ЦПК України.

Заяви клопотання.

30.08.2023 р. представником Ужгородської міської ради подано заяву про розгляд справи без участі представника позивача. Позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

20.12.2021 року ухвалоюсудді Ужгородського міськрайонного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи івирішення спорупо суті суд приходить до наступного.

За вимогами ст.263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому, за своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівелює можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Разом з тим, положеннями частини п`ятоїстатті 12 ЦПК Українина суд покладені певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема: керує ходом судового процесу; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповіднодоч.1ст.81ЦПКУкраїникожнасторонаповиннадовеститіобставини,наяківонапосилаєтьсяякнапідставусвоїхвимогабозаперечень,крім випадків,встановлених цим Кодексом.Частиною 5 даної статтіпередбачено,що доказиподаються сторонами та іншими учасниками справи,ач.6 що доказуваннянеможе ґрунтуватисяна припущеннях.

Згіднозч.7ст.81ЦПКУкраїнисуднеможезбиратидокази,щостосуютьсяпредметаспору,звлас-ної ініціативи,крімвитребування доказівсудомувипадку,коливін маєсумніви у добросовісному здійсненні учасникамисправиїхніх процесуальнихправ абовиконанні обов`язків щододоказів, атакож іншихвипадків,передбаченихцимКодексом.

Доказамиєбудь якідані,напідставіякихсудвстановлюєнаявністьабовідсутність обставин (фактів), щообґрунтовуютьвимогиізаперечення учасниківсправи,таінших обставин, які мають значення длявирішеннясправи(ч.1ст.76ЦПКУкраїни).

Фактичні обставини справи встановлені судом:

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що12.09.2014 року пунктом 1.35 рішення Ужгородської міської ради № 1431 гр. ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,5505 га по АДРЕСА_1 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості та надано її в оренду строком до 12.09.2017 року.

Договір оренди не укладено, доказів протилежного до суду не надано. Відповідачем не спростовано доводи позивача.

На момент відведення земельної ділянки у власності гр. ОСОБА_1 перебували об`єкти нерухомого майна, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:37:001:0234: цех по переробці деревини літ. А (3-х поверховий) загальною площею 962,7 кв.м. (плаща забудови -- 607,6 кв.м.); котельня з насосною підстанцією літ. В (1-о поверхова) загальною площею 115,1 кв.м. (площа забудови - 168,0 кв.м.); сушарня з складом літ. Г (1-о поверхова) загальною площею 67,8 кв.м. (площа забудови - 82,00 кв.м.); паркетний цех літ. Д (1-о поверховий) загальною площею 674 кв.м. (площа забудови - 753,0 кв.м.); навіс для лісоматеріалів літ. З (1-0 поверховий) загальною площею 75,0 кв.м. (площа забудови -- 76,50 кв.м.); навіс літ. К загальною площею 93,6 кв.м.

Як встановлено судом, загальна площа забудови території під будівлями та спорудами, що перебували у власності гр. ОСОБА_1 становила 1780,7 кв.м. , що підтверджується даними довідки КП АПБ № 254 від 31.05.2021 року. ( а.с. 24)

01.03.2019 року до Державного реєстру речових прав внесено відомості про набуття ОСОБА_2 права власності будівлі та споруди (реєстраційний номер 1730714221101) літ. А, літ. В, літ. Г, літ. Д, літ. 3, літ. К, споруду І підкранову колію, споруду П - залізнична колія; огорожу № 1 - ворота, огорожу М» 2 - хвіртка; огорожу № 3 - бетонний цоколь, металева сітка; огорожу № 4 - бетонні плати (підстава - договір іпотеки. Строк виконання основного зобов`язання - 28.01.2019 року).

Як встановлено судом, 19.05.2021 року у ході виїзного огляду проведено обстеження земельної ділянки та встановлено, що земельна ділянка по периметру огороджена металевим та бетонним парканом. На її території наявне нерухоме майно (складські та виробничі приміщення), спеціалізовані траспортні засоби, будівельні матеріали, тощо. Використання здійснюється без відповідних на те правових підстав. Результати обстеження зафіксовано у відповідному акті обстеження умов використання земельної ділянки від 01.06.2021 року. ( а.с. 17-23)

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до змісту частини 2 ст. 93 ЗК України земельні ділянки можуть передаватися в оренду, зокрема, громадянам та юридичним особам України.

Згідно з частиною 3 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок комунальної власності громадянам у разі розташування на цих ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), які перебувають у їх власності, здійснюється у порядку, встановленому ст. 123 ЗК України.

Надання земельних ділянок комунальної власності в користування здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема, у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу й об`єднання) та в інших випадках, якщо ділянка не зареєстрована в Державному земельному кадастрі, і право власності на неї не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни меж і цільового призначення такої земельної ділянки (частина перша ст. 123 ЗК України).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно зі ст. 288 Податкового кодексу України (288.5) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до п.14.1.125 ПК України 14.1.125. нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Системний аналіз норм земельного та податкового законодавства України дає підстави для висновку про те, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком. При цьому розмір такої орендної плати не може бути меншим розміру земельного податку, який вираховується виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом указаних приписів Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною першою статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Встановлено, що відповідач, попри те, що рішенням Ужгородської міської ради № 1431 від 12.09.2014 було затверджено проект землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки загальною площею 2,5505 га (кадастровий номер 2110100000:37:001:0234) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по АДРЕСА_1 , та надано їх в оренду строком на 3 роки до 12.09.2017 р., не оформила у встановленому законом порядку право користування цими земельними ділянками та використовувала їх без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачувала, ухилялася від підписання договору оренди земельних ділянок, хоча земельні ділянки використовувались для розміщення об`єктів нерухомого майна, що призвело до неотримання Ужгородською міською радою доходу від орендної плати за землю, який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно з вимогами статей 125, 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельні ділянки.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) вказано на те, що у спорах про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою без оформлення договору оренди кошти повинні стягуватись з користувача земельної ділянки на підставі (в порядку) статті 1212 Цивільного кодексу України.

Звертаючись із вимогами про стягнення збитків, Ужгородська міська рада зазначала, що грошові кошти в сумі 33786,08 грн. підлягають стягненню із відповідача як орендна плата за користування земельною ділянкою без оформлення договору оренди.

Отже, відповідач фактично користувалася спірними земельними ділянками без правовстановлюючих документів, після затвердження їй проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 2,5505 га (кадастровий номер 2110100000:37:001:0234) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по АДРЕСА_1 договір оренди вказаних земельних ділянок відповідач до 12.09.2017 р., не уклала, орендної плати за договором не сплачувала.

Бездіяльність відповідача щодо вжиття передбачених законом заходів зі своєчасного оформлення права користування земельною ділянкою призвела до неодержання територіальною громадою доходів.

Таким чином, предметом позову у справі, що розглядається, є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій розміщені об`єкти відповідача.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Із огляду на це відповідач як фактичний користувач земельних ділянок, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цих земельних ділянок зберегла у себе кошти, які мала заплатити за користування ними, зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

При цьому для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України).

У разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ немає для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, здійснивши аналіз наведених вище норм права та виходячи з фактичних, встановлених судом обставин справи, суд приходить до висновку , що позовні вимоги ґрунтуються нанормах матеріальногота процесуальногоправа і підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але але це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов?язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів та відмінності у правових системах держав-учасниць, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання про те, чи виконав суд свій обов?язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.(Проніна проти України,№ 63566/00,§23,ЄСПЛ, від 18липня2006року).

Щодо розподілу судових витрат

Частинами першою-другою статті 141 ЦПК Українипередбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача повинно бути стягнено сплачений судовий збір в сумі 2270 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст.11, 1212-1214, Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 19, 258, 263, 264, 265, 268, 280 284, 289 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Ужгородської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за оренду земельної ділянки задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ 33868924, адреса: пл. Поштова, 3, м. Ужгород, 88000) суму безпідставно збережених коштів в розмірі 33786,08 грн (тридцять три тисячі сімсот вісімдесят шість грн 08 коп.)

Стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ 33868924, адреса: пл. Поштова, 3, м. Ужгород, 88000) суму витрат по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Закарпатського апеляційного судушляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач Ужгородська міська рада (код ЄДРПОУ 33868924, адреса: пл. Поштова, 3, м. Ужгород, 88000)

Відповідач ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 )

Дата складання повного тексту судового рішення 11.09.2023 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца