Рішення

від 21.09.2010 по справі 15/254-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2010 р.                                                            Справа № 15/254-10

вх. № 7053/3-15

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - не з*явився  відповідача - не з*явився

розглянувши справу за позовом СПДФО ОСОБА_1, с. Гірка Полонка  

до  ТОВ "АКСВ", м. Харків  

про стягнення 23029,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( позивач) просить суд стягнути з  ТзОВ "АКСВ" ( відповідача)  суму основного боргу 15 270 грн, 3 % річних- 297,45 грн, 5000 грн витрат на погашення відсотків за позикою,2000 грн витрат на правову допомогу, державне мито 225,67 грн та  236 грн витрат на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач в судове засідання не з*явився, заперечень щодо відсутності боргу не надав, хоча належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи.

Справа розглядається згідно ст.75 ГПК України за наявними матеріалами у справі.

Розглянувши матеріали справи судом встановлено наступне, що  04.11.2009 року між  позивачем та відповідачем було укладено договір за № 201 про надання транспортно-експедиційних послуг при організації перевезень вантажів автомобільним транспортом на митній території України та іноземних держав. У межах даного  договору Виконавець взяв  на себе зобов*язання доставити ввірений йому уповновдженою особою вантаж до пункту призначення та передати його особі уповноваженій на отримання вантажу у відповідності з умовами даного договору та поданих Заявок, котрі є невід*ємною частиною даного договору., а  в свою чергу Експедитор - сплатити встановлену за перевезення плату.

У відповідності до п. 5.1. розрахунки за фактично надані транспортні послуги здійснюються шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

Розрахунок з Виконавцем за виконану роботу здійснюється на підставі отриманих від Виконавця : оригіналу рахунку СМR ( ТТН) (екземпляр для вантажовідправника),оригінал рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт, ліцензія, свідоцтво про реєстрацію, свідоцтво платника податку на додану вартість, квитанція про оплату прибуткового або єдиного податку завірені мокрою печаткою, а також договір експедиції або оренди при залучені автотранспорту інших перевізників ( п.5.4 договору).

У відповідності до п.5.5 договору - робота вважається виконаною якщо Виконавець згідно заявки Екпедитора, виконав роботу в повному обсязі, вантаж доставлено до місця призначення, сторони не мають претензій, що підтверджується актом виконаних робіт.  (п.5.5 договору). Розрахунки здійснюються на підставі виставлених рахунків на суму та в строки вказані в замовленні. ( п.5.7 договору). Термін оплати за фактично виконану роботу складає 10 банківських днів з моменту отримання від Виконавця документів, що вказані в п. 5.3 даного договору, якщо інше не обумовлене в транспортному замовленні ( п.5.8.договору).

Сторони в договорі погодили також відповідальність сторін, а саме, відповідальність Експедитора та Виконавця визначається нормами Цивільного кодексу України, Статуту автомобільного транспорту. В окремих випадках застосовуються умови Конвенції КДПВ. Проте Сторони в доповненні до Конвенції КДПВ беруть на себе обов*язки та зобов*язуються сплатити штрафні санкції,що передбачені умовами конкретного транспортного замовлення ( п.6.1.договору).

В доповнення до договору сторони підписали заявку за № 201 у відповідності до якої погодили маршрут перевезення м.Чугуїв- Харків, Франція м.Верден, договірну ціну - 15 270 грн.( а.с.18). У відповідності до СМR А№074390 та відмітки в п. "24" вантаж одержано про що свідчить печатка та підпис уповноваженої особи. На виконання робіт сторони підписали акт за № ОU -0558 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 15270 грн ( а.с.21), робота прийнята відповідачем без зауважень на підставі чого позивачем виставлений рахунок -фактура № СФ-558 від 12.11.2009 року на суму15 270грн ( а.с.20).

Слід зауважити, що позивач в позовній заяві зазначає, що надіслав на адресу відповідача всі необхідні документи для проведення оплати рекомендованим листом за № 204345 від 23.11.2009 року( без опису вкладення) ( а.с.26).  Також позивач надає претензію ( без доказів надіслання) за № 4 від 11.03.2010 року ( а.с.22)  

У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник   не   звільняється   від   відповідальності    за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3 та 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Положення ст. 909 цього Кодексу встановлюють, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 4, 5 Конвенції "Про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ)" від 19.05.1956 р. виконання перевезення підтверджується товарно-транспортною накладною (CMR).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч.1ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості перевезення, проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору, за перевезення не розрахувався повністю, в зв’язку з чим у нього наявна заборгованість в розмірі 15 270  грн.

Таким чином, суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за надані позивачем, але не оплачені в повному обсязі відповідачем перевезення вантажу у розмірі 15270,00  грн. -  законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі вказаної норми Цивільного кодексу, підлягають стягненню три проценти річних в сумі 297,45 грн. (за період з 20.03.2010 року по 20.07.2010 року) .

Стосовно вимог позивача в частині стягнення суми витрат 5000 грн що становлять відсотки на погашення за договором позики, суд зазначає наступне, що позивачем не доведено матеріалами справи, що є такий  договір та докази сплати 5000 грн та взагалі чим пов*язаний договір перевезення з договором позики.

Стаття 44 ГПК України передбачає, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.  

Відповідно до ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб  в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень наданих їм законом та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Таким чином ст. 44 ГПК України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь - яким представникам.

Таких доказів позивачем не надано.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача диференційно сумі задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд , -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовільнити частково.

Стягнути з  ТзОВ"АКСВ" ( м.Харків, проспект Гагаріна,316/кв30, поштова адреса : м.Харків, а/с 7649 р/р 2600206140009 в АКБ"Правексбанк" МФО 321983 код ЄДРПОУ 36225180) на користь  Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код  НОМЕР_1, АДРЕСА_1 р/р НОМЕР_2 в ВГРУ КБ"приватБанк", МФО 303440) суму основного боргу 15270 грн, річні 297,45 грн.,державне мито 155,67 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236 грн.

В частині стягнення відсотків за позикою 5000 грн та витрати на правову допомогу 2000 грн - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                 

рішення підписане 23.09.2010 року.