Постанова

від 13.09.2023 по справі 911/3031/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2023 р. Справа№ 911/3031/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Євсікова О.О.

Владимиренко С.В.

при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2023

у справі № 911/3031/19 (суддя: Сокуренко Л.В.)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівських областях

до ОСОБА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Сігма Компанє"

про повернення майна у державну власність

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівських областях звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про повернення майна у державну власність.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач без достатніх на те правових підстав, ухиляється від будь-яких дій по поверненню об`єкта незавершеного будівництва до державної власності після розірвання договору купівлі продажу такого майна.

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.04.2023 у справі № 911/3031/19 позовні вимоги задоволено повністю; зобов`язано громадянина України ОСОБА_1 повернути об`єкт незавершеного будівництва База КБУ-22, що знаходиться за адресою: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна, на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях; стягнуто з громадянина України ОСОБА_1 на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях 1 921,00 грн судового збору.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд зазначив, що рішенням суду, яке набрало законної сили, розірвано договір купівлі-продажу державного майна об`єкта незавершеного будівництва, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та ОСОБА_1 . Проте, відповідач у добровільному порядку, шляхом підписання акту приймання-передачі об`єкта приватизації, об`єкт незавершеного будівництва не передав. Зауважив, що посилання відповідача на існування договору інвестиційної діяльності жодним чином не підтверджує неможливість виконання обов`язку позивача в частині повернення відповідного майна державі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2023 у справі № 911/3031/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судове рішення ухвалене не на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які відповідач посилався як на підставу своїх заперечень, суд першої інстанції не дослідив та не надав належної оцінки доказам та аргументам, які були надані відповідачем на підтвердження своїх заперечень, що в свою чергу призвело до ухвалення необґрунтованого та незаконного рішення. Зокрема скаржник зазначає, що відповідно до п. 8.4 Договору про спільну інвестиційну діяльність, укладеного між відповідачем та третьою особою, кожна із сторін не має права розпоряджатися своєю часткою у спільному майні без згоди інших учасників. Зауважує, що одностороння відмова відповідача від договору про інвестиційну діяльність суперечить положенням цивільного та господарського законодавства. Наголошує, що відповідач є особою з інвалідністю ІІ групи та звільнений від сплати судового збору, а тому суд незаконно задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача судових витрат.

Також в апеляційній скарзі скаржник просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2023 у справі № 911/3031/19.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2023 апеляційна скарга у справі № 911/3031/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Шапран В.В., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2023 відкладено до надходження матеріалів справи № 911/3031/19 до Північного апеляційного господарського суду та витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/3031/19.

До Північного апеляційного господарського суду від Господарського суду Київської області, на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 22.06.2023, надійшли матеріали справи № 911/3031/19.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Демидової А.М., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2023, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О (головуючий), Шапран В.В., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 справу № 911/3031/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2023 прийнято до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: Алданова С.О. (головуючий), Шапран В.В., Євсіков О.О.; апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2023 у справі № 911/3031/19 було залишено без руху та надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків.

В межах строків, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2023, відповідачем подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги у справі № 911/3031/19, до якої додано апеляційну скаргу, приведену у відповідність до вимог ч. 2 ст. 258 ГПК України, та доказ надсилання копії апеляційної скарги третій особі у даній справі - Товариству з обмеженою відповідальністю «ТД «Сігма Компанє».

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Шапрана В.В., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2023, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2023 Справу № 911/3031/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2023 прийнято до провадження визначеним складом суду; поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2023 у справі № 911/3031/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2023 у справі № 911/3031/19; розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2023 у справі № 911/3031/19 призначено на 11.09.2023; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

25.08.2023 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що апелянт ухиляється від вчинення будь-яких дій по поверненню об`єкта незавершеного будівництва до державної власності, своїми діями перешкоджає проведенню повторного продажу такого об`єкта, чим порушує інтереси держави, що призводить до неможливості проведення подальшої приватизації та до недоотримання державним бюджетом коштів від приватизації.

31.08.2023 третя особа направила пояснення на відзив на апеляційну скаргу, в яких просить апеляційну скаргу задовольнити. При цьому вказує на те, що інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатом інвестицій, а Договір про сумісну інвестиційну діяльність № 2507/1 від 25.07.2001 є нерозірваним, неоспореним, не визнаний судом недійсним.

Також, 01.09.2023 на адресу суду надійшли пояснення відповідача, в яких він зауважує, що на умовах договору про інвестиційну діяльність сторонами був добудований об`єкт незавершеного будівництва та введений в експлуатацію, що є доказом набуття права власності на майно.

Протокольною ухвалою Північного апеляційного господарського суду в судовому засіданні 11.09.2023 оголошено перерву до 13.09.2023.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.09.2023 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 13.09.2023 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представик третьої особи в судове засідання 13.09.2023 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений в передбачений процесуальним законодавством спосіб, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи, який повідомлений про судовий розгляд справи в апеляційному порядку, та висловив свою правову позицію у письмових поясненнях.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового скасування рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Наказом Фонду державного майна України від 05.08.2019 № 786 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області реорганізовано шляхом злиття з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській та Чернігівський областям та утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаський та Чернігівській областях (копія наказу наявна в матеріалах справи).

Отже, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях є правонаступником прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області.

08.01.2003 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (далі - продавець, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаський та Чернігівській областях - позивач) та громадянином України ОСОБА_1 (далі - покупець, відповідач) укладено договір № 4-НБ-ЗД купівлі-продажу державного майна - об`єкта незавершеного будівництва, який продано на аукціоні, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Савицькою Т.В. та зареєстрований в реєстрі за № 44 (далі - договір).

За змістом п. 1.1 вказаного правочину, продавець зобов`язався передати у власність покупця об`єкт незавершеного будівництва - база КБУ-22, який знаходиться за адресою: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна, на земельній ділянці, питання відведення, купівлі або довгострокової оренди якої вирішується покупцем самостійно з місцевими органами влади в порядку, установленому чинним законодавством, і є об`єктом приватизації згідно з наказами Фонду державного майна України від 10.06.2002 р. № 1004 і Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 21.06.2002р. № 5-27-1/25, а покупець зобов`язується прийняти цей об`єкт незавершеного будівництва і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Відповідно до п. 1.2 договору, право власності на об`єкт незавершеного будівництва переходить до покупця з моменту підписання акта приймання-передачі.

За змістом п. 1.4 договору, згідно з протоколом аукціону № 5 від 27.12.2002 р., який затверджений наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 29.12.2002 р. № 5-27-4/67 остаточна ціна продажу об`єкта незавершеного будівництва становить 293 грн (двісті дев`яносто три гривні).

Згідно п. 1.5 договору, вказаний в цьому договорі об`єкт продано за 293 грн (двісті дев`яносто три гривні).

Положеннями п. 2.1 встановлено, що покупець зобов`язаний внести 293,00 грн (двісті дев`яносто три гривні) за придбаний об`єкт приватизації протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору. Термін оплати може бути продовжено ще на 30 календарних днів за умови внесення покупцем не менше 50 відсотків від вказаної в цьому пункті суми. При цьому, зараховується 0,15 грн (0 гривень 15 копійок) (грошові кошти у розмірі 10 відсотків початкової ціни продажу об`єкта, внесених покупцем на рахунок продавця платіжним дорученням від 20.12.2002 р. № 5.

Плата за об`єкт приватизації вноситься на підставі цього договору та приватизаційних платіжних доручень встановленого зразка, які видає продавець.

Відповідно до пп. 3.2, 3.3 договору, передача об`єкта приватизації здійснюється продавцем покупцю в 3-денний термін після сплати повної вартості придбаного об`єкта.

Передача об`єкта продавцем і прийняття об`єкта покупцем посвідчується актом прийому-передачі, який підписується сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що 24.01.2003 позивач, на виконання умов договору, передав за актом прийому-передачі державного майна об`єкт незавершеного будівництва «База КБУ-22» № б/н, а відповідач прийняв об`єкт незавершеного будівництва - база КБУ-22, який знаходиться за адресою: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна, згідно з актом обстеження будівельного майданчика і технічного стану об`єкта незавершеного будівництва від 25.08.2002 року. Вказаний акт підписаний сторонами без будь-яких зауважень та заперечень, а копія наявна в матеріалах справи.

За змістом пп. 5.1.4 та 5.1.6 договору, покупець зобов`язаний в шестимісячний термін з моменту підписання цього договору підготувати документи та здійснити відповідні дії щодо переоформлення права забудовника на об`єкт.

Покупець зобов`язаний добудувати об`єкт протягом 5 років.

Відповідно до п. 5.1.8 договору, у разі неможливості завершення будівництва об`єкта в установлені терміни, за наявності відповідних обґрунтувань, терміни завершення будівництва можуть бути змінені за спільним рішенням органу приватизації та органу місцевого самоврядування, про що укладається додатковий договір.

Згодом 23.04.2010 між сторонами було укладено Додатковий договір № 3 про внесення змін до договору купівлі-продажу на аукціоні державного майна об`єкта незавершеного будівництва - база КБУ-22 від 08.01.2003, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського нотаріального округу Київської області Савицькою Т.В. та зареєстрований в реєстрі за № 44.

Додатковим договором № 3 сторони домовились викласти п 5.1.6 договору в такій редакції: в термін до 31.12.2011 року підготувати документи та здійснити відповідні дії щодо переоформлення права забудовника на об`єкт приватизації, добудувати та ввести об`єкт в експлуатацію до 31.12.2013 року з можливою зміною первісного призначення. Всі інші умови договору залишились без змін.

Додатковий договір № 3 посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Дідок В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 485.

Таким чином, додатковим договором № 3 від 23.04.2010 сторони спільним рішенням змінили терміни завершення будівництва, а саме - до 31.12.2013.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що у випадку невиконання покупцем умов цього договору продавець має право у встановленому порядку на розірвання договору, стягнення завданих збитків у цінах, діючих на момент розірвання договору та повернення об`єкта незавершеного будівництва у власність продавця.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, прийняв до уваги договір № 4-НБ-ЗД купівлі-продажу державного майна - об`єкта незавершеного будівництва, який продано на аукціоні від 08.01.2003 та Додатковий договір № 3 від 23.04.2010, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу із особливостями, передбаченими Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна».

Так, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу № 4-НБ-ЗД від 08.01.2003. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору № 4-НБ-ЗД від 08.01.2003 щодо купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва - бази КБУ-22, розташованого за адресою: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна, в частині невиконання покупцем зобов`язань щодо здійснення добудови об`єкта, утримання прилеглої території в належному стані, відсутності охорони, забезпечення виконання вимог екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2017 у справі № 910/5719/17 у задоволенні позову про розірвання договору № 4-НБ-ЗД від 08.01.2003 відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2018 у справі № 910/5719/17 позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області про розірвання договору купівлі-продажу № 4-НБ-3Д від 08.01.2003 задоволено повністю; розірвано договір купівлі-продажу державного майна об`єкта незавершеного будівництва «База КБУ-22» від 08.01.2003 року № 4-НБ-ЗД, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16).

Преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що відображується в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивостей преюдиціальності. Також преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

Важливим видається те, що обставини, встановлені у першій справі, що є преюдиційною, мають належати до предмета доказування, тобто їх встановлення має бути необхідне для вирішення тієї справи. Оскільки предмет доказування спочатку визначається підставами позову, а потім обґрунтовується нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору, то питання про те, чи належав певний факт до предмета доказування, є питанням права, а не факта.

Питання факта це питання про те, чи була наявна/відсутня певна обставина, що має значення для вирішення певного спору. Фактичні обставини встановлюються через доказування. Доказування дає змогу відтворити той чи інший фрагмент дійсності в асортименті значущості для справи (предмет доказування). Юридична ж кваліфікація фактичних обставин здійснюється через співвіднесення певної обставини з певними юридичними нормами. Отже, юридичний факт - це передбачена нормами права конкретна життєва обставина (дія, подія), котра є підставою для настання певних юридичних наслідків. Життєвий факт набуває ознак юридичного внаслідок юридичної кваліфікації, правозастосування. Таким чином, юридичний (правовий) факт - це той же самий життєвий факт, але в контексті наявності його правової регламентації.

Аналогічний висновок щодо застосування статті 75 ГПК України викладено у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №914/554/19.

Отже, обставини, встановлені у судовому рішенні, яке набрало законної сили, мають преюдиційне значення та повторного доведення не потребують.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Вказана правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18, від 13.08.2019 у справі №910/11164/16.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" №28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII).

Отже, постанова Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2018 у справі № 910/5719/17, яка набрала законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені нею факти повторного доведення не потребують.

Як вбачається з матеріалів справи, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, у зв`язку із розірванням договору та з метою здійснення заходів щодо проведення інвентаризації та повернення у державну власність (приймання-повернення) об`єкта незавершеного будівництва - «База КБУ-22», було скеровано на адресу відповідача лист № 50-09-3187 від 22.07.2019 щодо проведення інвентаризації об`єкта незавершеного будівництва «База КБУ-22». Листом позивач просив відповідача забезпечити його участь або уповноваженого ним представника у проведенні інвентаризації та поверненні у державну власність (приймання-передачі) об`єкта незавершеного будівництва «База КБУ-22». Вказаний лист було вручено відповідачу за довіреністю 24.12.2019, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за № 0303914272478 (копія листа та поштового повідомлення наявні в матеріалах справи).

Заперечень відповідача щодо отримання зазначеного листа матеріали справи не містять. Доказів щодо повернення відповідачем об`єкта незавершеного будівництва на вимогу позивача матеріали справи також не містять.

Як зазначає позивач, відповідач ухиляється від будь-яких дій по поверненню об`єкта незавершеного будівництва до державної власності. Своїми діями, на думку позивача, ОСОБА_1 перешкоджає проведенню повторного продажу об`єкта незавершеного будівництва - «База КБУ-22». Таким чином, позивач переконаний, що інтереси держави порушені через неможливість проведення подальшої приватизації спірного об`єкта, що, в свою чергу, призводить до недоотримання державним бюджетом коштів від приватизації. У зв`язку із цим позивач просить суд, з урахування прийнятої заяви про зміну предмету позову, зобов`язати відповідача повернути об`єкт незавершеного будівництва - База КБУ-22, що знаходиться за адресою: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна, на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.

У свою чергу відповідач проти позовних вимог позивача заперечив та у відзиві на позовну заяву зазначив, що 26.07.2010 між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сігма Компанє» (далі - третя особа) укладено договір про сумісну інвестиційну діяльність № 26/3. Таким чином, як зазначає відповідач, оскільки розміщення інвестицій у будь-яких об`єктах визнається невід`ємним правом інвестора та охороняється законом, а також оскільки лише інвестору належить право володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення, відповідач не може виконати вимоги позивача щодо передачі об`єкта незавершеного будівництва «База КБУ-22» позивачу шляхом підписання акту приймання-передачі. На підтвердження зазначеного відповідач до матеріалів справи надав договір про сумісну інвестиційну діяльність № 26/3 від 26.07.2010 та акт прийому-передачі державного майна об`єкта незавершеного будівництва «КБУ-22» б/н від 26.07.2010.

Як було встановлено раніше, постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2018 у справі № 910/5719/17 позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області про розірвання договору купівлі-продажу № 4-НБ-3Д від 08.03.2003 задоволено повністю; розірвано договір купівлі-продажу державного майна об`єкта незавершеного будівництва «База КБУ-22» від 08.01.2003 року № 4-НБ-ЗД, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та ОСОБА_1 .

Київський апеляційний господарський суд у своїй постанові від 21.02.2018 у справі № 910/5719/17, зазначив:

«Досліджуючи обставини справи на підставі поданих сторонами доказів в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, про доведеність обставин на які посилається позивач, саме, що відповідач не завершив будівництво об`єкта нерухомості у визначений договором № 4-НБ-ЗД від 08.01.2003 строк, до 31.12.2013, не підготував та не здійснив відповідних дій щодо переоформлення права на добудову об`єкта, не забезпечив виконання вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час добудови та подальшого введення в експлуатацію об`єкта, не повідомив про неможливість завершення будівництва об`єкта в установлені терміни, тобто допустив істотне порушення умов договору № 4-НБ-ЗД від 08.01.2003.

Враховуючи невиконання відповідачем пп. 5.1.4, 5.1.5, 5.1.6 договору № 4-НБ-ЗД від 08.01.2003, позивачем не було отримано очікуваного результату при укладенні договору - добудови та введення відповідачем в експлуатацію у визначений договором строк об`єкта незавершеного будівництва, що є істотним порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу державного майна на аукціоні».

Отже, станом на дату розгляду даної справи, договір купівлі-продажу державного майна - об`єкта незавершеного будівництва, який продано на аукціоні, № 4-НБ-3Д від 08.01.2003 є розірваним в судовому порядку.

Відповідно до п. 7.3 договору, у випадку невиконання покупцем умов цього договору продавець має право у встановленому порядку на розірвання договору, стягнення завданих збитків у цінах, діючих на момент розірвання договору та повернення об`єкта незавершеного будівництва у власність продавця.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини;

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що власником спірного об`єкта незавершеного будівництва - База КБУ-22, що знаходиться за адресою: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна, до укладення договору купівлі-продажу № 4-НБ-3Д від 08.01.2003 була держава.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на дату розгляду даної справи, договір купівлі-продажу державного майна - об`єкта незавершеного будівництва, який продано на аукціоні, № 4-НБ-3Д від 08.01.2003 є розірваним в судовому порядку.

За змістом ч. 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Спеціальним законодавчим актом, що регулює правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим є Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна».

Частиною 9 ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» від 04.03.1992 № 2163-XII, який був чинним на момент розірвання договору та є спеціальним законодавчим актом у сфері регулювання правових, економічних та організаційних основ приватизації державного майна, передбачено, що у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв`язку з невиконанням покупцем договірних зобов`язань приватизований об`єкт підлягає поверненню у державну власність, включаючи земельну ділянку.

Разом із цим, 07.03.2018 набув чинності Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна» № 2269-VIII від 18.01.2018.

Відповідно до частин 10, 11 ст. 26 вказаного Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв`язку з невиконанням покупцем договірних зобов`язань приватизований об`єкт підлягає поверненню в державну (комунальну) власність. Порядок повернення в державну (комунальну) власність об`єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів затверджується Фондом державного майна України.

Наказом Фонду державного майна України № 1331 від 18.10.2018 затверджено «Порядок повернення у державну (комунальну) власність об`єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів», зареєстрований в Міністерстві юстиції України за № 1338/32790 від 27.11.2018. (далі - Порядок № 1331).

Відповідно до п. 1 Розділу І Порядку № 1331, цей Порядок регулює відносини, пов`язані з поверненням у державну (комунальну) власність об`єкта приватизації, відчуженого за результатами його продажу на аукціоні або шляхом викупу, у разі розірвання договору купівлі-продажу цього об`єкта за згодою сторін, за рішенням суду у зв`язку з невиконанням умов договору або визнанням його судом недійсним.

Пунктом 2 Розділу І Порядку № 1331 передбачено, що об`єкт приватизації повертається до сфери управління органу приватизації, що проводив його відчуження за договором купівлі-продажу, для здійснення управління цим об`єктом згідно із законодавством до дати відчуження його в результаті повторного продажу.

Згідно п.п. 1, 2 Розділу ІІ Порядку № 1331, повернення у державну (комунальну) власність об`єкта приватизації у добровільному порядку поширюється на випадки розірвання договору купівлі-продажу за згодою сторін. На підставі взаємної домовленості щодо повернення у державну (комунальну) власність об`єкта приватизації у добровільному порядку шляхом розірвання договору купівлі-продажу орган приватизації протягом 5 робочих днів з дня розірвання договору купівлі-продажу утворює спільну комісію з інвентаризації об`єкта приватизації, що повертається у державну (комунальну) власність (далі - інвентаризаційна комісія), до складу якої входять представники органу приватизації та представники власника.

Пунктом 5 Розділу IІ Порядку № 1331 передбачено, що приймання об`єкта приватизації, що повертається у державну (комунальну) власність, здійснюється органом приватизації протягом 30 календарних днів після затвердження результатів інвентаризації. Передача оформлюється актом приймання-передачі об`єкта приватизації, що повертається у державну (комунальну) власність, за формою, наведеною у додатку до цього Порядку.

Як було встановлено судом раніше, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, на виконання Порядку № 1331 від 18.10.2018, у зв`язку із розірванням договору та з метою здійснення заходів щодо проведення інвентаризації та повернення у державну власність (приймання-повернення) об`єкта незавершеного будівництва «База КБУ-22», було скеровано на адресу відповідача лист № 50-09-3187 від 22.07.2019 щодо проведення інвентаризації об`єкта незавершеного будівництва «База КБУ-22». Листом позивач просив відповідача забезпечити його участь, або уповноваженого ним представника, у проведенні інвентаризації та поверненні у державну власність (приймання-передачі) об`єкта незавершеного будівництва «База КБУ-22». Вказаний лист було вручено відповідачу за довіреністю 24.12.2019, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за № 0303914272478 (копія листа та поштового повідомлення наявні в матеріалах справи).

Проте, відповідач у добровільному порядку, шляхом підписання акта приймання-передачі об`єкта приватизації, об`єкт незавершеного будівництва «База КБУ-22» не передав. Протилежного суду не доведено.

Посилання відповідача та третьої особи на існування укладеного між ними договору про сумісну інвестиційну діяльність № 26/3 від 26.07.2010 як на підставу неможливості виконати вимоги позивача щодо передачі об`єкта незавершеного будівництва «База КБУ-22» позивачу шляхом підписання акта приймання-передачі, вірно відхилені судом першої інстанції, оскільки вказані доводи, як і наданий на їх підтвердження договір, не можуть бути покладені в основу рішення, оскільки останні за своїм змістом а ні спростовують, а ні підтверджують в установленому порядку неможливість (ускладнення) виконання обов`язку в частині повернення відповідного майна. Тоді як повернення приватизованого об`єкта, у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв`язку з невиконанням покупцем договірних зобов`язань, прямо передбачено спеціальним законом - Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна».

Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідачем не надано до матеріалів справи доказів переходу права власності на об`єкт незавершеного будівництва або на його частину до третьої особи.

Наявний в матеріалах справи акт не містить посилання на договір, на виконання якого він складений. Також у згаданому акті зазначено адресу об`єкта, відмінну від адреси у договорі купівлі-продажу державного майна від 08.01.2003, а саме -вказано: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Шевченка, 100. При цьому, у договорі купівлі продажу вказано: 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Привокзальна.

Поряд з викладеним, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач надав до матеріалів справи дві різні копії першої сторінки договору про сумісну інвестиційну діяльність № 26/3 від 26.07.2010. Пункт 1 наданої до відзиву на позовну заяву копії першої сторінки договору (т.1 а.с. 71) передбачає, що сторони за Договором зобов`язуються шляхом об`єднання майна і зусиль спільно діяти в сфері будівництва для досягнення наступних спільних господарських цілей: викуп і добудова об`єкта незавершеного будівництва - дослідного заводу Інституту проблем матеріалознавства НАН України, за адресою: Київська область, м. Бровари.

А вже до наданих до суду першої інстанції пояснень щодо позову відповідач додав копію першої сторінки договору про сумісну інвестиційну діяльність № 26/3 від 26.07.2010, пункт 1 якої передбачає, що сторони за Договором зобов`язуються шляхом об`єднання майна і зусиль спільно діяти в сфері будівництва для досягнення наступних спільних господарських цілей - викуп і добудова об`єкта незавершеного будівництва «КБУ-22».

Отже, відповідач не тільки не довів перехід права власності на об`єкт незавершеного будівництва до третіх осіб, а й надав суперечливі докази у вигляді відмінних один від одного договорів у певній частині.

Згідно п.п. 1, 2 розділу IV Порядку № 1331, повернення у державну (комунальну) власність об`єкта приватизації у примусовому порядку поширюється на випадки розірвання договору купівлі-продажу за рішенням суду у зв`язку з невиконанням умов договору купівлі-продажу або визнанням його судом недійсним. За неможливості проведення інвентаризації об`єкта приватизації, що повертається у державну (комунальну) власність у разі розірвання договору купівлі-продажу цього об`єкта за рішенням суду або визнання його судом недійсним, через відмову власника направити своїх представників до складу інвентаризаційної комісії, допустити членів інвентаризаційної комісії до об`єкта приватизації та надати достовірну і повну інформацію про об`єкт повернення інвентаризація здійснюється за даними останньої інвентаризації з урахуванням положень Закону України «Про виконавче провадження».

З урахуванням наведеного та оскільки після розірвання договору купівлі-продажу державного майна - об`єкта незавершеного будівництва «База КБУ-22» № 4-НБ-ЗД від 08.01.2003, відповідач у добровільному порядку не повернув у державну власність об`єкт приватизації, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача повернути спірне майно є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, законних підстав до зміни або скасуванні зазначеного судового рішення по суті спору протягом його апеляційного перегляду не встановлено.

Разом з тим, стосовно розподілу судових витрат судом першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.

За загальними правилами ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, інваліди I та II груп.

Відповідачем до апеляційної скарги була долучена копія довідки на підтвердження наявності у нього ІІ групи інвалідності.

Зважаючи на те, що відповідач є особою з інвалідністю II групи, а тому в силу дії п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» він звільнений від сплати судового збору, та, відповідно - у разі задоволення позову - з нього не підлягає стягненню судовий збір.

Згідно ч. 2 ст. 129 ГПК України закріплено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

У силу ч. 3 ст. 129 ГПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" компенсація судового збору у цивільних, адміністративних та господарських справах у розмірі, пропорційному задоволеним вимогам сторони, здійснюється відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №916/2084/17 та у постанові Верховного Суду від 04.07.2023р. у справі №924/568/22.

Враховуючи викладене, рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2023 у справі № 911/3031/19 підлягає скасуванню в частині розподілу судових витрат, а сплачений позивачем судовий збір підлягає компенсації за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2023 у справі № 911/3031/19 -скасуванню в частині розподілу судових витрат.

В решті оскаржуване рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2023 у справі № 911/3031/19 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2023 у справі № 911/3031/19 скасувати в частині розподілу судових витрат.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Державного бюджету України на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (місцезнаходження: проспект Голосіївський, буд. 50, м. Київ, 03039; код ЄДРПОУ 43173325) 1 921,00 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн судового збору.

3. В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2023 у справі № 911/3031/19 - залишити без змін.

4. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.

5. Справу № 911/3031/19 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 15.09.2023.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді О.О. Євсіков

С.В. Владимиренко