Постанова
від 07.09.2023 по справі 519/629/20
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5893/23

Справа № 519/629/20

Головуючий у першій інстанції Барановська З. І.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2023 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 519/629/20

Номер апеляційного провадження: 22-ц/813/5893/23

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя доповідач),

- суддів: - Князюка О.В., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання Власенко С.І.,

учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 ,

- відповідач Акціонерне товариство «Укртранснафта»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укртранснафта» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, за апеляційними скаргами адвоката Задернівської Яни Євгенівни, діючої від імені ОСОБА_1 , та Акціонерного товариства «Укртранснафта» на рішення Южного міського суду Одеської області, ухвалене у складі судді Барановської З.І., 20 березня 2023 року,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить: 1) скасувати наказ від 10 червня 2020 року №360-К «з кадрових питань» про звільнення ОСОБА_1 ; 2) поновити її на посаді провідного бухгалтера МНТ «Південний» АТ «Укртанснафта»; 3) стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу; 4) стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.. Також позивачка просить стягнути з відповідача судові витрати.

ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги тим, що з 05 жовтня 2015 року вона була прийнята на посаду провідного фахівця з обліку господарських операцій МНТ «Південний» філії «Південні магістральні нафтопроводи» Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта».

01 жовтня 2018 року її було переведено на посаду провідного бухгалтера МНТ «Південний» Акціонерного товариства «Укртранснафта».

26 грудня 2019 року позивачку було попереджено про скорочення посади та наступне звільнення.

10 червня 2020 року, згідно наказу від 10.06.2020 №360-К з кадрових питань, позивачку було звільнено у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, про що зроблена відмітка у трудовій книжці та вручено копію наказу про звільнення.

13 червня 2020 року позивачка отримала оригінал трудової книжки поштовим відправленням.

Позивачка вважає звільнення незаконним. Роботодавець зазначив, що Адміністрацією АТ «Укртранснафта» у зв`язку з затвердженням нової організаційної структури функціонального напрямку АТ «Укртранснафта» «Управління бухгалтерським обліком», змінами в організації виробництва і праці, оптимізацією бізнес-процесів даного напрямку, перерозподілом функціональних обов`язків, скороченням посад, відповідно до наказу від 17 грудня 2019 року №586-К «Про скорочення окремих посад функціонального напрямку АТ «Укртранснафта» «Управління бухгалтерським обліком», вирішено посаду провідного бухгалтера МНТ «Південний» АТ «Укртранснафта», яку обіймала позивачка, скоротити.

Однак, як на думку позивачки, жодних змін в організації виробництва і праці, оптимізації бізнес-процесів напрямку та перерозподілу функціональних обов`язків не відбулося.

Відповідачем не було додержано норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, АТ «Укртранснафта» належним чином не запропонувало позивачці іншу роботу.

Роботодавцем також було порушено вимоги ст. 43 КЗпП України, що підтверджується наступним. 29 травня 2020 року було проведено засідання профспілкової організації, на якому було вирішено звільнити позивачку. Проте, бути присутньою на засіданні профспілкової організації, яке відбулося 29.05.2020 о 13:00, позивачка не мала змоги у зв`язку з тим, що знаходилась на лікарняному.

Таким чином, звільнення відбулося без надання згоди профспілкової організації.

На думку позивачки, АТ «Укртранснафта» упереджено та дискримінаційно ставиться до неї. Результатом таких дій стало її незаконне звільнення.

Жодних змін в організації виробництва і праці, оптимізації бізнес-процесів напрямку та перерозподілу функціональних обов`язків, які були заявлені як підстава для скорочення посади позивача, не відбулося. Як зазначалося вище станом на дату подання позовної заяви, відповідно до наказу від 17 грудня 2019 року №586-К про скорочення окремих посад функціонального напрямку АТ «Укртранснафта» «Управління бухгалтерським обліком» було скорочено (та фактично вивільнено) тільки позивачку.

Перелік вакантних посад, одну з яких би могла обіймати позивачка, надавалися їй в такий спосіб та такі строки, що фактично унеможливлювало надання її згоди. Прийняття рішення щодо її звільнення на засіданні профспілкової організації приймалося у її відсутність (знаходилась на лікарняному).

Дискримінаційні дії з боку роботодавця почалися ще з жовтня 2019 року, коли позивачці відмовили в справедливій оцінці обсягу робіт та збільшенні посадового окладу, було прийнято рішення про подальше скорочення її посади, під час дії карантину їй не задовольнили заяви щодо надання змоги працювати дистанційно. Вважає, що дискримінаційні дії АТ «Укртранснафта», як роботодавця під час її звільнення, призвели до душевних та моральних страждань, депресії та неможливості нормального життя. Таким чином, позивачка вважає, що наявні всі умови для стягнення моральної шкоди. В цей епідеміологічно та економічно тяжкий період для всіх верств населення, роботодавець всупереч всіх обіцянок, здійснює незаконне звільнення. Після того, як позивачка дізналась, що АТ «Укртранснафта» направило подання про надання згоди на її звільнення до профспілкової організації, у неї сталося загострення хронічних захворювань дихальних шляхів. У зв`язку з чим позивачка була змушена звернутися до лікаря з гострим бронхітом. Відшкодування моральної шкоди позивачка оцінює у - 50 000 грн. (Т. 1, а.с. 1-12)

Позиція відповідача в суді першої інстанції

АТ «Укртранснафта» у відзиві на позовну заяву вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Починаючи з жовтня 2015 року по червень 2020 року ОСОБА_1 працювала в Товаристві. Згідно з наказом від 29.09.2018 №407-К ОСОБА_1 з 01.10.2018 була переведена на посаду провідного бухгалтера МНТ «Південний» АТ «Укртранснафта». 14.01.2019 АТ «Укртранснафта» в особі генерального директора звернулося з листом №26-00/6/157 до Об`єднаної профспілкової організації АТ «Укртранснафта». У вказаному листі йшлося про те, що у зв`язку із переходом АТ «Укртранснафта» на цільову структуру за функціональними напрямками з урахуванням існуючих бізнес-процесів та зміною загального підходу до формування організаційно-управлінської структури Товариства, проведенням автоматизації виробничих процесів та продовженням впровадження діючих програм оптимізації операційної діяльності, а також, переходом на нові програмні продукти, запровадженням ERP системи SAP, адміністрація Товариства інформує про можливе скорочення чисельності і штату працівників за окремими функціональними напрямками та зміни істотних умов праці працівників АТ «Укртранснафта» в головному офісі (м. Київ) та територіальних офісах (м. Львів, м. Кременчук та м. Одеса) Товариства та виробничих підрозділах (ЛВДС, НПС, БВО).

30.01.2019 відбулося спільне засідання Об`єднаного профспілкового комітету та адміністрації АТ «Укртранснафта», на якому було розглянуто листа АТ «Укртранснафта» від 14.01.2019 про можливе скорочення чисельності і штату працівників за окремими функціональними напрямками та зміни істотних умов праці АТ «Укртранснафта», прийняті відповідні рішення.

17.12.2019 АТ «Укртранснафта» було прийнято наказ №586-К. Відповідно до наведеного наказу були скорочені окремі посади функціонального напрямку «Управління бухгалтерським обліком». 26.12.2019 позивачку було ознайомлено з попередженням від 24.12.2019 №26-03-92/9/1876-19 про скорочення посади та наступне звільнення (далі - Попередження). Одночасно в Попередженні АТ «Укртранснафта» проінформувало позивачку про відсутність підходящої роботи та відповідних вакантних посад. Також повідомлено про те, що з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, позивачці будуть запропоновані всі вакантні посади (інша підходяща робота), які з`являться в Товаристві протягом цього періоду (з 27.12.2019 по 10.06.2020).

Підтвердженням ознайомлення позивачки зі скороченням посади, наступним звільненням та відсутністю підходящої роботи та відповідних вакантних посад є особистий підпис ОСОБА_1 на Попередженні.

З метою безумовного виконання вимог ст. 49-2 КЗпП України АТ «Укртранснафта» просило позивачку повідомити адресу фактичного місця проживання, електронну адресу або № мобільного телефону з встановленими програмами (додатками) Viber, або WhatsApp, або Telegram для своєчасної передачі інформації про іншу роботу за вакантними посадами в АТ «Укртранснафта», які будуть виникати в процесі виробничої діяльності. Позивачка відмовилась надавати такі контактні дані для своєчасного інформування про появу вакантних посад.

10.02.2020 АТ «Укртранснафта» в особі генерального директора звернулося із поданням №26-03/9/544-20 до голови об`єднаної профспілкової організації АТ «Укртранснафта» м. Одеса, у якому просило надати згоду на звільнення провідного бухгалтера МНТ «Південний» АТ «Укртранснафта» ОСОБА_1 , у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці та скороченням чисельності і штату працівників згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України.

18.02.2020 на своєму засіданні Об`єднана профспілкова організація АТ «Укртранснафта» м. Одеса розглянула подання від 10.02.2020 №26-03/9/544-20 та Попередження, з яким ОСОБА_1 була ознайомлена, та приймаючи до уваги, що з дня попередження працівника про скорочення посади та протягом терміну попередження в Товаристві були відсутні вакантні посади та підходяща робота, прийняла рішення надати згоду на звільнення провідного бухгалтера МНТ «Південний» ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

У зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 на лікарняному з 27.02.2020 по 27.03.2020, оскільки, термін дії згоди об`єднаної профспілкової організації АТ «Укртранснафта» м. Одеса закінчився 18.03.2020, Товариство просило надати згоду на звільнення провідного бухгалтера МНТ «Південний» АТ «Укртранснафта» ОСОБА_1 (лист Товариства від 21.05.2020 №26-03/9/1719-20).

29.05.2020 АТ «Укртранснафта» прийнято наказ №343-К з кадрових питань, в якому йдеться про те, що провідного бухгалтера МНТ «Південний» АТ «Укртранснафта» ОСОБА_1 звільнено з роботи 29.05.2020 у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України.

У зв`язку з тим, що в день звільнення 29.05.2020 ОСОБА_1 було видано листок непрацездатності, на виконання вимог ч. 3 ст. 40 КЗпП України, 10.06.2020 АТ «Укртранснафта» прийнято наказ №360-К з кадрових питань, в якому йдеться про таке. У пункті 1 наведеного наказу зазначено: - скасувати наказ «З кадрових питань» від 29.05.2020 №343-К (звільнення провідного бухгалтера МНТ «Південний» ОСОБА_1 з роботи 29.05.2020 у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України) як такий, що не набрав чинності. Згідно з пунктом 2: - начальнику сектору кадрового адміністрування (м. Одеса) відділу кадрового адміністрування Департаменту з управління персоналом Затолокіній О.Р. внести необхідні зміни до трудової книжки ОСОБА_1 . Крім того, пунктом 3 наведеного наказу зазначено: - ОСОБА_1 , провідного бухгалтера МНТ «Південний» АТ «Укртранснафта», звільнити з роботи 10.06.2020 у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України. Згідно з пунктом 4: - головному бухгалтеру ОСОБА_2 забезпечити проведення перерахунку сум, належних ОСОБА_1 при звільненні. Крім того, наведеним наказом вирішено вивести зі штатного розпису працівників МНТ «Південний» АТ «Укртранснафта» посаду провідного бухгалтера 1 одиниця.

23.07.2020 наказом Товариства №434-К «З кадрових питань», з метою виправлення технічної помилки в наказах «З кадрових питань» від 29.05.2020 №343-К та від 10.06.2020 №360-К, у підставах наказів ««З кадрових питань» від 29.05.2020 №343-К та від 10.06.2020 №360-К слова та цифри «попередження про скорочення посади та наступне звільнення від 26.12.2019 №26-03-92/9/1893-19» замінити словами та цифрами «попередження про скорочення посади та наступне звільнення від 24.12.2019 №26-03-92/9/1876-19».

Відтак, під час звільнення згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України позивачка була належним чином повідомлена про скорочення займаної посади та наступне звільнення через 2 місяці з моменту ознайомлення з попередженням, проінформована про відсутність підходящої роботи та вакантних посад в АТ «Укртранснафта», проінформована про те, що Об`єднана профспілкова організація АТ «Укртранснафта», членом якої була позивачка, прийняла рішення про надання згоди на її звільнення.

Право самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і затверджувати штатний розпис надано Товариству частиною 3 статті 64 Господарського кодексу України. 10.06.2020 АТ «Укртранснафта» прийнято наказ №360-К з кадрових питань відповідно до якого скорочено посаду позивачки. Наведений наказ є логічним продовженням наказу АТ «Укртранснафта» від 17.12.2019 №586-К відповідно до якого скорочені окремі посади функціонального напрямку «Управління бухгалтерським обліком».

У позовній заяві представник позивачки підтвердив те, що 26.12.2019 позивачка отримала попередження про скорочення посади та наступне звільнення. Вказане попередження повністю відповідає вимогам частин 1, 3 статті 49-2 КЗпП України, оскільки в ньому (Попередженні) персонально попереджено Позивача про скорочення посади та наступне звільнення через 2 місяці. Одночасно з попередженням про звільнення, позивачку було поінформовано про відсутність підходящої роботи та відповідних вакантних посад в АТ «Укртранснафта», а також про право за своїм розсудом звертатися за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовуватися самостійно. Особливої уваги заслуговує те, що у Попередженні АТ «Укртранснафта» взяло на себе обов`язок невідкладно повідомити позивачку про іншу роботу за вакантними посадами в АТ «Укртранснафта», які будуть виникати в процесі виробничої діяльності у період з 27.12.2019 по 10.06.2020. З моменту попередження позивачку і до дати її звільнення, Товариством було двічі запропоновано останній всі вакантні посади (перелік вакантних посад в АТ «Укртранснафта» від 27.02.2020 №26-03/9/675/9-20 та від 22.04.2020 №26-03/9/1285/9-20). З переліком вакантних посад станом на 02.03.2020 (від 27.02.2020 №26-03/9/675/9-20) та станом на 04.05.2020 (від 22.04.2020 №26-03/9/1285/9-20) позивачка була ознайомлена поштовим відправленням, про що було складено відповідні акти. Особистий підпис на даних переліках вакантних посад позивачкою проставлено не було.

10.02.2020 та 21.05.2020, з метою дотримання вимог статті 43 КЗпП України, Товариство зверталося до профспілкової організації, членом якої є позивачка, щодо отримання згоди на розірвання з нею трудового договору за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України. І тільки після отримання згоди профспілкової організації, було проведено звільнення Позивача. Правова позиція позивачки та усі доводи, що викладені у позовній заяві зводяться до того, що Відповідач не працевлаштував її, через що вона була вимушена звернутися до суду. У своїй позовній заяві ОСОБА_1 не заперечує проти того, що Товариством було надано переліки всіх існуючих вакантних посад в штатному розписі АТ «Укртранснафта». Щодо наявності або відсутності вакантних посад в інших юридичних особах нафтової галузі, то слід зазначити, що перелічені в позові підприємства Групи Нафтогаз, відповідно ст. 64 Господарського кодексу України, самостійно визначають організаційну структуру, встановлюють чисельність працівників і штатний розпис. Крім того, за змістом статті 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівнику іншу роботу на тому самому підприємстві, що і було двічі здійснено Відповідачем. Фактичне звільнення Позивача відбулося після закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження.

Відповідно до статті 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП, позивачці в день звільнення був зроблений перерахунок сум, належних при звільненні.

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що по відношенню до неї з боку АТ «Укртранснафта» мали місце упередженість та дискримінація. Вказані звинувачення є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності. Позивачкою не надано жодного доказу, що з боку Відповідача мало місце нерівне або неналежне ставлення до неї. Розірвання з нею трудового договору за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України не можна розглядати як упередженість або дискримінацію роботодавця по відношенню до працівника. Як зазначає Позивачка, умовою для стягнення моральної шкоди стали дискримінаційні дії АТ «Укртранснафта» як роботодавця під час звільнення, що призвели до душевних та моральних страждань, депресії та неможливості нормального життя. Вважаємо, що позивачкою не доведено жодної складової: - ані наявність такої шкоди, ані протиправність діянь Відповідача не довела ані наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням, ані вини АТ «Укртранснафта» (Т. 1, а. с. 83 - 94).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Южного міського суду Одеської області від 20 березня 2020 року задоволено частково вищевказані позовні вимоги ОСОБА_1 ..

Скасовано наказ АТ «Укртранснафта» від 10 червня 2020 року №360-К «з кадрових питань» про звільнення ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного бухгалтера МНТ «Південний» АТ «Укртранснафта».

Стягнуто з АТ «Укртранснафта» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку за період з 10.06.2020 по 20.03.2023 у розмірі - 477 706,86 грн..

Стягнуто з АТ «Укртранснафта» на користь ОСОБА_1 - 10 000 грн. моральної шкоди.

Стягнуто з АТ «Укртранснафта» на користь держави судовий збір в розмірі - 840,80 грн..

Стягнуто з АТ «Укртранснафта» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі - 420,40 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення в частині поновлення на роботі та виплати середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання.

Рішення суду мотивовано тим, що представником відповідача не спростований факт, що фактично перелік вакантних посад станом на 02.03.2020 був отриманий позивачкою після 15:00 годин 28.02.2020, що позбавило останню реалізувати своє право обрати будь-яку посаду із запропонованих.

Відповідачем не спростований факт, що позивачкою не була отримана інформація щодо вибраних нею вакантних посад згідно переліку вакантних посад станом на 04.05.2020 до 15:00 годин 29.04.2020,що позбавило останню реалізувати своє право обрати будь-яку посаду із запропонованих.

Таким чином, роботодавець не виконав свій обов`язок, не запропонував всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору.

Судом не встановлено доказів відмови позивачки від переведення на іншу роботу, а також що позивачка не відповідала вибраним нею посадам по кваліфікаційним вимогам та досвіду.

При вищенаведених обставинах суд дійшов висновку, що відповідач порушив вимоги закону при звільненні позивачки за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, тому як не використав усіх можливостей по забезпеченню останньої роботою, не проінформував позивачку про всі вакантні посади в АТ «Укртранснафта».

Враховуючи, що звільнення позивачки відбулось з порушенням норм трудового законодавства, суд визнав наказ про її звільнення №360-к від 10.06.2020 незаконним і скасовував його.

Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Відповідач отримав згоду профспілкого органу на звільнення позивачки18.02.2020, однак не звільнив останню у місячний термін з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

У подальшому, згідно із протоколом №114 від29.05.2020профспілкова організація повторно надала згоду на звільнення ОСОБА_1 . Позивачка не була присутня на засіданні профкому у зв`язку з перебуванням на лікарняному.

Таким чином засідання профкому було проведено з порушенням вимог ч. 3 ст. 43 КЗпП України, оскільки доказів виклику позивачки на засідання профкому, подання нею заяви про розгляд питання у її відсутності чи доказів повторності неявки, суду не надано.

Суд відхилив доводи позивачки про відсутність жодних змін в організації виробництва і праці, оптимізації бізнес процесів напрямку та перерозподілу функціональних обов`язків при скороченні окремих посад функціонального напрямку «Управління бухгалтерським обліком», оскільки ч. 3 ст. 64 ГК України визначено, що підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Суд вважав, що позивачка має право на отримання середнього заробітку за період вимушеного прогулу з 10.06.2020 по 20.03.2023 (день ухвалення рішення) в межах заявлених позовних вимог,загальна кількість годин за цей період складає 5634 год..

Відповідачем не була надана довідка-розрахунок про середній заробіток позивачки, згідно вимог постанови КМУ «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 №100, тому судом було враховано розрахункові листі та розрахунок, які надані позивачкою та її представником.

Для обчислення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, за взята заробітна плата за фактично відпрацьовані позивачкою два календарні місяці, що передували дню звільнення, а саме - березень 2020 року та квітень 2020 року, так як у травні 2020 відсутні нарахування на заробітну плату (Т. 2, а. с. 55 - 56).

Відповідно до розрахункових листів позивачка за березень 2020 року отримала заробітну плату у розмірі, з врахуванням індексації, - 1 394,07 (16,5 годин), за квітень 2020 року 1 997,38 (23,5 годин). Загальна кількість годин за цей період складає - 40 год., середньогодинна заробітна плата, з врахуванням індексації за 2 місяці, що передували звільненню позивачки складає - 84,79 грн. = (1 394,07+1 997,38): 40.

Таким чином, сума заробітної плати за час вимушеного прогулу за цей період складає - 477 706,86 грн. = 5634 год х 84,79 грн./год., та підлягає стягненню з утриманням податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

При розрахунку відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що розмір відшкодування суд визначає виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, беручи до уваги глибину і тривалість моральних страждань позивачки, характеру психологічної травми, яку вона отримала у зв`язку із незаконним звільненням, враховуючи ступінь та тривалість моральних страждань і переживань позивачки. Суд визначив відшкодування моральної шкоди у розмірі - 10 000 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Щодо стягненнявитрат направничу допомогу,суд першоїінстанції зазначив,що витратив розмірі-78000грн.не відповідаютькритерію реальностітаких витрат,розумності їхньогорозміру,а такожсуперечать принципурозподілу такихвитрат,оскільки вматеріалах справивідсутні документидля встановленняспівмірності зчасом,витраченим адвокатомна виконаннявідповідних робітта їхнеобхідністю,обсягом виконаноїадвокатом роботита участюадвоката усудових засіданнях.Зазначені представникомпозивачки витрати,пов`язаніз явкоюдо суду,не ґрунтуютьсяна належнихі допустимихдоказах,що унеможливлюєїх відшкодуванняв порядку,встановленому цивільнимпроцесуальним законом,а томуне підлягаютьзадоволенню(Т. 2, а. с. 73 - 91).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги АТ «Укртранснафта»

Адвокат Шевцова Тамара Миколаївна, діюча від імені АТ «Укртранснафта», в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог скасувати. Ухвали нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Стягнути з позивачки сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставини, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт посилається на те, що: 1) помилковими є висновки суду, про не дотримання відповідачем ч. 3 ст. 492 КЗпП України щодо належного ознайомлення позивачки з усіма вакантними посадами. Відповідачем було виконано обов`язок щодо надання інформації позивачці про всі наявні вакантні посади, які існували у Товаристві під час процедури скорочення позивача, які направлялись останній, як засобами поштового зв`язку, так і засобами електронної пошти; 2) профспілковою організацією у повному обсязі дотримано вимоги ч. 3 ст. 43 КЗпП України щодо розгляду подання відповідача про надання згоди на звільнення позивачки. Про засідання профкому позивачка неодноразово повідомлялась, однак не з`являлась, 29.05.2020 року ОПО АТ «Укртранснафта» м. Одеса на підставі ч. 3 ст. 43 КЗпП України, враховуючи повторну неявку, надало згоду на звільнення позивачки; 3) судом першої інстанції не було досліджено факт наявності вини позивачки у тривалому розгляді справи та винесено рішення, яким стягнуто з відповідача середній заробіток за весь час розгляду справи понад один рік. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції при винесені рішення безпідставно не було застосовано положення ч. 2 ст. 235 КЗпП України щодо виплати працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу не більш як за один рік (Т. 2, а. с. 95 - 108).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Адвокат Задернівська Яна Євгенівна, діюча від імені ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі просить змінити рішення суду першої інстанції: 1) в частині стягнутого розміру моральної шкоди, збільшити цей розмір до 50 000 грн.; 2) в частині розподілу судових витрат по справі, стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката за представництво в суді першої інстанції у розмірі 78 000 грн. та сплачений судовий збір у розмірі - 2102 грн.. В решті рішення залишити без змін. Також просить стягнути з відповідача судові витрати у загальному розмірі 33 153 грн., які складаються з суми сплаченого судового збору за звернення з апеляційною скаргою та вартості професійної правничої допомоги в апеляційній інстанції в розмірі 30 000 грн..

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт посилається на те, що: 1) судом першої інстанції не було враховано реального обсягу, характеру та тривалості заподіяних відповідачем моральних страждань, розмір моральної шкоди визначений судом є значно заниженим; 2) необґрунтованими є висновки суду про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу, яка надавалась адвокатом в суді першої інстанції, оскільки позивачкою було надано всі необхідні докази на підтвердження понесених судових витрат (Т. 2, а. с. 150 - 164).

Позиція позивачки в суді апеляційної інстанції

Адвокат Задернівська Я.Є., діюча від імені ОСОБА_1 , у відзиві на апеляційну скаргу АТ «Укртранснафта» просить залишити її без задоволення.

Представник позивачки зазначає про критичне відношення до наданих відповідачем нових доказів, які не були надані до суду першої інстанції, та про можливість їх фальсифікації.

АТ «Укртранснафта» як роботодавець, не виконав свій обов`язок та у передбачений законодавством спосіб не запропонував позивачці наявні вакансії, тим самим порушив трудові права ОСОБА_1 ..

Необґрунтованими є посилання апелянта на дотримання профспілковою організацією ч. 2 ст. 43 КЗпП України щодо розгляду подання про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 .. Оскільки рішення профспілки від 29.05.2020 року було прийнято за відсутності ОСОБА_1 та остання в цей період перебувала на офіційному лікарняному.

Посилання представника АТ «Укртранснафта» на безпідставне незастосування судом першої інстанції ч. 2 ст. 235 КЗпП України є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи (Т. 2, а. с. 184 - 190).

Позиція відповідача в апеляційному суді

Адвокат Шевцова Т.М., діюча від імені АТ «Укртранснафта», у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення. Рішення в оскаржуваній частині залишити без змін. Відмовити ОСОБА_1 у стягненні судових витрат в суді апеляційної інстанції у розмірі - 33 153 грн..

Зазначається, що позивачкою не було надано доказів на обґрунтування наявності глибокої депресії, відсутності інтересу до життя, розлагодження стосунків з родичами, у тому числі з дітьми. Розірвання трудового договору з позивачкою не можна вважати як упередженість або дискримінацію роботодавця по відношенню до працівника.

Висновки суду щодо відмови у стягненні витрат на правничу допомогу є обґрунтованими. Позивачкою у позовній заяві не було вказано орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу, не надано детального опису робіт, та в передбачений законом термін не надано суду доказів їх понесення в розмірі 78 000 грн. (Т. 2, а. с. 222 - 229).

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.05.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною Акціонерного товариства «Укртранснафта» на рішення Южного міського суду Одеської області від 20 березня 2023 року (Т. 2, а. с. 134 - 134 зворотна сторона).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09.05.2023 року призначено справу до розгляду у приміщенні Одеського апеляційного суду (Т. 2, а. с. 141).

08.06.2023 року від адвоката Задернівської Я.Є., діючої від імені ОСОБА_1 , надійшов відзив на апеляційну скаргу АТ «Укртранснафта» (Т. 2, а. с. 184 - 191).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.06.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Задернівської Я.Є., діючої від імені ОСОБА_1 , на рішення Южного міського суду Одеської області від 20 березня 2023 року (Т. 2, а. с. 194 - 195).

19.06.2023 року від адвоката Задернівської Я.Є., діючої від імені ОСОБА_1 , надійшло клопотання про розподіл судових витрат (Т. 2, а. с. 213 - 214).

25.08.2023 року від адвоката Задернівської Я.Є., діючої від імені ОСОБА_1 , надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28.08.2023 року задоволено клопотання адвоката Задернівської Я.Є., діючої від імені ОСОБА_1 , про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

05.09.2023 року від адвоката Шевцової Т.М., діючої від імені АТ «Укртранснафта», надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.09.2023 року призначено справу до розгляду за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ..

Адвокат Задернівська Я.Є., діюча від імені ОСОБА_1 , у судовому в режимі відеоконференції просила змінити рішення суду в частині збільшення розміру моральної шкоди та розміру судових витрат. Апеляційну скаргу АТ «Укртранснафта» просила залишити без задоволення.

Адвокат Кравченко Р.В., діючий від імені АТ «Укртранснафта», у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги товариства, просив скасувати рішення в частині задоволених вимог та відмовити позивачці в задоволенні позову у вказаній частині.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзивів на них, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянти посилаються в апеляційних скаргах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги АТ «Укртранснафта» та адвоката Задернівської Я.Є., діючої від імені ОСОБА_1 , підлягають частковому задоволенню.

Встановлені обставини по справі, визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

05.10.2015 ОСОБА_1 була прийнята на посаду провідного фахівця з обліку господарських операцій МНТ «Південний» філії «Південні магістральні нафтопроводи» Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» (Т. 1, а. с. 61).

01.10.2018 позивачку було переведено на посаду провідного бухгалтера МНТ «Південний» Акціонерного товариства «Укртранснафта».

14.01.2019 АТ «Укртранснафта» в особі генерального директора звернулося з листом №26-00/6/157 до Об`єднаної профспілкової організації АТ «Укртранснафта» (Т. 1, а. с. 95). У вказаному листі йдеться про те, що у зв`язку із переходом АТ «Укртранснафта» на цільову структуру за функціональними напрямками з урахуванням існуючих бізнес-процесів та зміною загального підходу до формування організаційно-управлінської структури Товариства, проведенням автоматизації виробничих процесів та продовженням впровадження діючих програм оптимізації операційної діяльності, а також, переходом на нові програмні продукти, запровадженням ERP системи SAP, адміністрація Товариства інформує про можливе скорочення чисельності і штату працівників за окремими функціональними напрямками та зміни істотних умов праці працівників АТ «Укртранснафта» в головному офісі (м. Київ) та територіальних офісах (м. Львів, м. Кременчук та м. Одеса) Товариства та виробничих підрозділах (ЛВДС, НПС, БВО).

30.01.2019 відбулося спільне засідання Об`єднаного профспілкового комітету та адміністрації АТ «Укртранснафта», на якому було розглянуто лист АТ «Укртранснафта» від 14.01.2019 про можливе скорочення чисельності і штату працівників за окремими функціональними напрямками та зміни істотних умов праці АТ «Укртранснафта», інформація про можливе скорочення чисельності і штату працівників за функціональними напрямками прийнята до відома, звернуто увагу адміністрації АТ «Укртранснафта» на вирішення питання максимального забезпечення робочими місцями в Товаристві працівників, які підлягають скороченню, шляхом їх переведення на вакантні посади, що підтверджується протоколом №004 від 30.01.2019 (Т. 1, а. с. 96 - 97).

17.12.2019 відповідачем був винесений наказ №586-к про скорочення окремих посад функціонального напрямку АТ «Укртранснафта» «Управління бухгалтерським обліком» (Т. 1, а. с. 18, 98).

Згідно додатку №4 до даного наказу підлягають скороченню посади: начальника сектору обліку розрахунків із працівниками (м. Одеса), бухгалтер сектору обліку розрахунків із працівниками (м. Одеса), заступник головного бухгалтера (м. Одеса), провідний бухгалтер МНТ «Південий» (Т. 1, а. с. 16, 99).

26.12.2019 позивачку, провідного бухгалтера МНТ «Південний» Акціонерного товариства «Укртранснафта», було попереджено про скорочення посади та наступне звільнення (Т.1, а. с. 17, 100). Одночасно її було проінформовано про відсутність підходящої роботи та відповідних вакантних посад в АТ «Укртанснафта» станом на 18.12.2019. Також повідомлено про те, що з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору Позивачці будуть запропоновані всі вакантні посади (інша підходяща робота), які з`являться в Товаристві протягом цього періоду (тобто з 27.12.2019 по 10.06.2020). Підтвердженням ознайомлення Позивачки зі скороченням посади, наступним звільненням та відсутністю підходящої роботи та відповідних вакантних посад є її особистий підпис ОСОБА_1 на Попередженні.

18.02.2020 на своєму засіданні Об`єднана профспілкова організація АТ «Укртранснафта» м. Одеса розглянула подання від 10 лютого 2020 року №26-03/9/544-20 та Попередження, з яким ОСОБА_1 була ознайомлена, та приймаючи до уваги, що з дня попередження працівника про скорочення посади та протягом терміну попередження в Товаристві були відсутні вакантні посади та підходяща робота, прийняла рішення про надання згоди на звільнення провідного бухгалтера МНТ «Південний» ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП України (Т.1, а. с. 103).

У зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 на лікарняному з 27.02.2020 по 27.03.2020, оскільки, термін дії згоди об`єднаної профспілкової організації АТ «Укртранснафта» м. Одеса закінчився 18.03.2020, АТ «Укртранснафта» в особі генерального директора звернулося із поданням №26-03/9/1719-20 від 21.05.2020 про надання згоди на звільнення провідного бухгалтера МНТ «Південний» АТ «Укртранснафта» ОСОБА_1 (Т. 1, а. с. 104).

29.05.2020 на своєму засіданні Об`єднана профспілкова організація АТ «Укртранснафта» м. Одеса розглянула вищевказане подання та прийняла рішення про надання згоди на звільнення провідного бухгалтера МНТ «Південний» ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП України (Т. 1, а. с. 106). Участі в даному засіданні ОСОБА_1 не приймала, так як перебувала на лікарняному з 29.05.2020 до 09.06.2020 (Т.1, а. с. 52).

Згідно наказу від 29.05.2020 №343-К з кадрових питань позивачку було звільнено з 29.05.2020 у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України, та виведено зі штатного розпису працівників МНТ «Південний» АТ «Укртранснафта» посаду провідного бухгалтеру (Т. 1, а. с. 107).

Підставою звільнення зазначено наказ АТ «Укртранснафта» від 17.12.2019 №586-К «Про скорочення окремих посад функціонального напрямку АТ «Укртранснафта» «Управління бухгалтерським обліком»; попередження про скорочення посади та наступне звільнення від 26.12.2019 №26-03-92/8/1893-19; подання на звільнення від 10.02.2020 №26-03/9/544-20; лист голови ОПОАТ «Укртранснафта» м. Одеса від 20.02.2020 №30-26-26; подання на звільнення від 21.05.2020 №26-03/9/1719-20;лист голови ОПО АТ «Укртранснафта» м. Одеса від 29.05.2020 №36-26-26.

У зв`язку з тим, що в день звільнення 29.05.2020 ОСОБА_1 було видано листок непрацездатності, на виконання вимог частини 3 статті 40 КЗпП України, 10.06.2020 АТ «Укртранснафта» прийнято наказ №360-К з кадрових питань, в якому йдеться про таке. У пункті 1 наведеного наказу зазначено: - скасувати наказ «З кадрових питань» від 29.05.2020 №343-К (звільнення провідного бухгалтера МНТ «Південний» ОСОБА_1 з роботи 29.05.2020 у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України) як такий, що не набрав чинності. Згідно з пунктом 2: - начальнику сектору кадрового адміністрування (м. Одеса) відділу кадрового адміністрування Департаменту з управління персоналом Затолокіній О.Р. внести необхідні зміни до трудової книжки ОСОБА_1 .. У пункті 3 наведеного наказу зазначено: - ОСОБА_1 , провідного бухгалтера МНТ «Південний» АТ «Укртранснафта», звільнити з роботи 10.06.2020 у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України. Крім того, наведеним наказом вирішено вивести зі штатного розпису працівників МНТ «Південний» АТ «Укртранснафта» посаду провідного бухгалтера 1 одиниця (Т. 1, а. с. 14 - 15, 108 - 109).

Підставою звільнення зазначено листок непрацездатності, виданий 29.05.2020 ОСОБА_1 серія АДН №343155; наказ АТ «Укртранснафта» від 17.12.2019 №586-К «Про скорочення окремих посад функціонального напрямку АТ «Укртранснафта» «Управління бухгалтерським обліком»; попередження про скорочення посади та наступне звільнення від 26.12.2019 №26-03-92/8/1893-19; подання на звільнення від 10.02.2020 №26-03/9/544-20; лист голови ОПО АТ «Укртранснафта» м. Одеса від 20.02.2020 №30-26-26; подання на звільнення від 21.05.2020 №26-03/9/1719-20; лист голови ОПО АТ «Укртранснафта» м. Одеса від 29.05.2020 №36-26-26.

23.07.2020 наказом Товариства №434-К «З кадрових питань» з метою виправлення технічної помилки в наказах «З кадрових питань» від 29.05.2020 №343-К та від 10.06.2020 №360-К, у підставах наказів «З кадрових питань» від 29.05.2020 №343-К та від 10.06.2020 №360-К слова та цифри «попередження про скорочення посади та наступне звільнення від 26.12.2019 №26-03-92/9/1893-19» замінити словами та цифрами «попередження про скорочення посади та наступне звільнення від 24.12.2019 №26-03-92/9/1876-19» (т.1 а.с.110).

10.06.2020 згідно наказу від 10.06.2020 №360-К з кадрових питань, позивачку було звільнено у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України (Т. 1, а. с. 14 -15, 108 - 109).

Щодо повідомлення та запропонування позивачці про наявні вакантні посади на Товаристві.

Поштовим відправленням на адресу позивачки АТ «Укртранснафта» направило Перелік вакантних посад в АТ «Укртранснафта» станом на 02.03.2020, які будуть введені з 02.03.2020. Вказаний документ датований 27.02.2020 та має реєстраційний №26-03/9/675/9-20 (Т. 1, а. с. 23 -27).

При цьому, у вказаному переліку зазначено, що «у разі неприйняття рішення до 15-00 28.02.2020 включно та, відповідно, не надання письмової відповіді, адміністрація АТ «Укртранснафта» буде вважати відсутність письмової відповіді відмовою у працевлаштуванні».

Відповідно до даних з офіційного сайту УКРПОШТА поштове відправлення було направлено на адресу позивачки - 28.02.2020 об 11:35, вручено позивачці - 10.03.2020 (Т. 1, а. с. 28 - 29).

Після отримання даного переліку Позивачка письмо зверталась до начальника департаменту з управлінням персоналом АТ «Укртранснафта» після отримання даного Переліка про надання додаткової інформації щодо вакантних посад для прийняття рішення по працевлаштуванню (Т. 1, а. с. 30). Але отримала відповідь від 07.04.2020 №26-03/9/1302-20, згідно якої їй повідомили, що всі вакантні посади, що були введені 02.03.2020 були заміщені іншими працівниками Товариства, оскільки від неї не надійшло відповіді у встановлені строки (Т. 1, а. с. 31 - 33).

Аналогічна ситуація відбулася з Переліком вакантних посад в

АТ «Укртранснафта» станом на 04.05.2020,які будуть введені з 04.05.2020. Вказаний документ датований 22.04.2020 та має реєстраційний №26-03/9/1285/9-20 (Т. 1, а. с. 34 - 37). В даному Переліку встановлено строк для надання відповіді до 15-00 29.04.2020. Відповідно до даних з офіційного сайту УКРПОШТА поштове відправлення даного Переліку було направлено на адресу позивачки 23.04.2020 об 11:00, вручено позивачці 04.05.2020 (Т. 1, а. с. 38 - 39).

Проте, дізнавшись, що у роботодавця з`явилися вакантні посади, позивачка знайшла змогу отримати їх раніше (за допомогою електронної пошти).

Виявивши зацікавленість в посадах начальника адміністративно-господарського відділу Департаменту адміністративно-господарського забезпечення, провідного фахівця Департаменту управління непрофільними активами та головного фахівця Відділу планування та звітності, позивачкою було направлено запит електронною поштою щодо надання їй копії посадових інструкцій, інформації про умови оплати праці, можливості соціального забезпечення та інші істотні умови праці (Т. 1, а. с. 40 - 41).

Листом від 27.04.2020 №26-03/9/1456-20 позивачці для обрання вакантної посади були надіслані копії витягів з посадових інструкцій, всю іншу інформацію їй надано не було. Вказаний лист згідно відбитку штампу УКРПОШТА був направлений на адресу позивачки лише 29.04.2020 (Т. 1, а. с. 36).

28.04.2020 позивачка звернулась з запитом, який направлений електронною поштою, про надання повної інформації щодо вищевказаних посад, так як відсутня інформація щодо умов оплати праці: посадовий оклад, рівень грейду, граничний розмір КПЕ по кожній із запитуваних вакантних посад; про обґрунтування кваліфікаційних вимог, а саме: вища освіта відповідного напрямку підготовки (магістр). А також уточнення інформації для вакантної посади головного фахівця відділу планування та звітності в наданому їй переліку вакансій робоче місце значилося в м. Южне (згідно статутних документів АТ «Укртранснафта» в цьому місті відсутній будь-який підрозділ чи офіс товариства), а у наданому витягу із посадової інструкції робоче місце значиться м. Одеса вул. Отамана Головатого 16 (територіальний офіс АТ «Укртранснафта» в м. Одеса) (Т. 1, а. с. 22).

30.04.2020 на звернення позивачки Товариством направлено лист №26-03/9/1484-20, яким їй повідомлено, що оскільки вона не обрала конкретної посади, не повідомила адміністрацію Товариства та не надала жодного документу, що підтверджує її здатність виконувати роботу за обраними нею посадами і не вступили в переговори з адміністрацією щодо можливості переведення на конкретну посаду, у адміністрації не має підстав надавати додаткову інформацію по рівню грейду та оплати за всіма запропонованими посадами. Комісія встановила невідповідність професії, спеціальності, кваліфікації, спеціальних професійних навичок, рівня теоретичних та практичних знань та досвіду роботи кваліфікаційним вимогам вищезгаданих посад та неможливість виконувати позивачкою без додаткової підготовки трудову діяльність. А також повідомили про обрання відповідними комісіями Товариства інших кандидатів на вищезгадані посади з числа працівників Товариства, які мають більший досвід роботи, відповідну освіту та, як наслідок відповідають кваліфікаційним вимогам цих посад (Т. 1, а. с. 44 - 45).

На думку позивачки АТ «Укртранснафта», як роботодавець, підійшло формально до вимог статті 49-2 КЗпП України та позбавило позивачку можливості працевлаштування в АТ «Укртранснафта».

Між сторонами виникли правовідносини з розірвання трудового договору за ініціативою власника або уповноваженого ним органу.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції частково погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зположеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема,Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК ).

У відповідності до вимог п. 4 ст. 264 ЦПК при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині розміру стягнутого середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Мотиви прийняття/відхилення аргументів, викладених в апеляційних скаргах та прийняття/відхилення аргументів відзиву на апеляційні скарги

Щодо посилання АТ «Укртранснафта» про дотримання відповідачем ч. 3 ст. 492 КЗпП України, щодо належного ознайомлення позивача з усіма вакантними посадами, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із законодавством про працю працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже, трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання,поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв`язку зперепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.

Право власника або уповноваженого ним органу визначати чисельність працівників і штатний розпис закріплено устатті 64 ГК України, згідно з якою підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Згідно з частиною другоюстатті 65 ГК Українивласник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства. Втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Судувід 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц, провадження № 61-312св17, від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц, провадження № 61-1214св18, від30 вересня 2021 року у справі № 462/1930/19,провадження № 61-1981св20, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Згідно з частиною другоюстатті 40 КЗпП Українизвільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частин першої - третьоїстатті 49-2 КЗпП Українипро наступне звільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першоїстатті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимогистатті 49-2 КЗпП Українипро надання роботи працівникові, який вивільняється у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

Проте, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті40, частини третьої статті49-2 КЗпП Українищодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Відповідно достатті 42 КЗпП Українипри скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинністьЗакону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову)службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби; 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

У постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі№ 6-40цс15 вказано, що оскільки обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьоїстатті 49-2 КЗпПроботодавецьє таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періодуі які існували на день звільнення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі№ 800/538/17 (провадження № 11-431асі18) зроблено висновок, що за приписами частини першої статті40, частин першої та третьої статті49-2 КЗпПвбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільненняу зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.З огляду на викладене, оскільки обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьоїстатті 49-2 КЗпПроботодавецьє таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, встановила, що АТ «Укртранснафта», на якого як на роботодавця покладено обов`язок з працевлаштування працівника, якого попереджено про вивільнення, не у повному обсязі виконано вимоги щодо належного доведення до ОСОБА_1 переліку наявних вакансій на підприємстві.

Оскільки, як встановлено матеріалами справи що АТ «Укртранснафта» поштовим відправленням на адресу позивачки направило Перелік вакантних посад в АТ «Укртранснафта» станом на 02.03.2020, які будуть введені з 02.03.2020. Вказаний документ датований 27.02.2020 та має реєстраційний №26-03/9/675/9-20 (Т. 1, а. с. 23 - 27).

Відповідно до даних з офіційного сайту УКРПОШТА поштове відправлення було направлено на адресу позивача 28.02.2020 об 11:35, вручено позивачці 10.03.2020 (Т. 1, а. с. 28 - 29).

Отже, фактично перелік вакантних посад станом на 02.03.2020 був отриманий позивачкою після 15:00 годин 28.02.2020, що позбавило ОСОБА_1 можливості реалізувати своє право обрати будь-яку посаду із запропонованих.

Аналогічна ситуація відбулася з Переліком вакантних посад в

Позивачка не заперечувала факт, що остання дізналась про наявність у роботодавця вакантних посад раніше, чим останньою було отримано вказаний перелік поштою (за допомогою електронної пошти).

Тому, з огляду на вказане колегія суддів зазначає, що АТ «Укртранснафта» хоч і здійснило дії щодо запропонування вакантних посад на підприємстві, однак здійснило останнє формально, оскільки перелік вакантних посад було надіслано ОСОБА_1 або з таким розрахунком, щоб у останньої не було можливості реалізувати своє право на обрання будь-якої посади із запропонованих, або з ненаданням всієї необхідної інформації про вимоги до кандидатів на вакантні посади та інших відомостей про умови праці.

Отже на підставі вищевказаного, роботодавець не виконав свій обов`язок, не запропонував всі вакансії, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору.

Матеріали справи не містять доказів відмови позивачки від переведення на іншу роботу, а також що позивачка не відповідала вибраним нею посадам по кваліфікаційним вимогам та досвіду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач порушив вимоги закону при звільненні позивачки за п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України, тому як не використав усіх можливостей по забезпеченню останньої роботою, не проінформував позивачку про всі вакантні посади в АТ «Укртранснафта».

Щодо доводів про дотримання профспілковою організацією у повному обсязі вимоги ч. 3 ст. 43 КЗпП України щодо розгляду подання відповідача про надання згоди на звільнення позивача.

Відповідно до положень ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбаченихпунктами 1(крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації),2-5,7 статті 40іпунктами 2і3 статті 41цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обгрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеногочастиною другоюцієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

У разі якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору надає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів професійної спілки згідно із статутом.

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, згоду на його звільнення дає виборний орган тієї первинної профспілкової організації, до якої звернувся власник або уповноважений ним орган.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обгрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обгрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

18.02.2020 на своєму засіданні Об`єднана профспілкова організація АТ «Укртранснафта» м. Одеса розглянула подання від 10 лютого 2020 року №26-03/9/544-20 та Попередження з яким ОСОБА_1 була ознайомлена та приймаючи до уваги, що з дня попередження працівника про скорочення посади та протягом терміну попередження, в Товаристві були відсутні вакантні посади та підходяща робота, прийняла рішення надати згоду на звільнення провідного бухгалтера МНТ «Південний» ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП України (Т. 1, а. с. 103).

У зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 на лікарняному з 27.02.2020 по 27.03.2020, оскільки термін дії згоди об`єднаної профспілкової організації АТ «Укртранснафта» м. Одеса закінчився 18.03.2020, АТ «Укртранснафта» в особі генерального директора звернулося із поданням №26-03/9/1719-20 від 21.05.2020 про надання згоди на звільнення провідного бухгалтера МНТ «Південний» АТ «Укртранснафта» ОСОБА_1 (Т. 1, а. с. 104).

29.05.2020 на своєму засіданні Об`єднана профспілкова організація АТ «Укртранснафта» м. Одеса розглянула вищевказане подання та прийняла рішення надати згоду на звільнення провідного бухгалтера МНТ «Південний» ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП України (Т.1, а. с. 106).

Участі в даному засіданні ОСОБА_1 не приймала, так як перебувала на лікарняному з 29.05.2020 до 09.06.2020 (Т. 1, а. с. 52).

Матеріали справи не містять доказів про повідомлення ОСОБА_1 про засідання Об`єднаної профспілкової організації АТ «Укртранснафта» щодо розгляду подання про надання згоди на її звільнення, та відповідачем не було спростовано вказаних обставин.

З огляду на вказане, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи, оскільки доказів виклику позивачки на засідання профкому, подання нею заяви про розгляд питання у її відсутності чи доказів повторності неявки відсутні. Тому з огляду на вищевказане, засідання профкому було проведено з порушенням вимог ч.3 ст.43 КЗпП України.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу лише в межах одного року.

Відповідно до частини 2статті 235 КЗпП України, оплата середнього заробітку за весь час понад один рік провадиться за вимушений прогул і за умови, що заява про поновлення на роботі розглядалась більше одного року і в цьому не було вини працівника. При частковій вині працівника оплата вимушеного прогулу за період понад один рік може бути відповідно зменшена. Висновок суду про наявність вини працівника (не з`являвся на виклик суду, вчиняв інші дії по зволіканню розгляду справи) або її відсутність, про межі зменшення розміру виплати має бути мотивованим.

Згідно пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, у разі вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" зазначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому, враховується положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок) і обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці, що передують події, з якою пов`язана виплата.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи із виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Згідно з п.4 вказаного Порядку при обчисленні середньої заробітної плати за два останні місяці не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Пунктом 5 розділу ІV Порядку передбачено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 січня 2014 року у справі №21-395а13.

Тобто, враховуючи, що позивач була звільнена 10.06.2020 року, її середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за квітень, травень 2020 року, що передували звільненню.

Так, відповідачем не була надана довідка-розрахунок про середній заробіток позивачки, згідно вимог постанови КМУ «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 №100, як в судці першої так і в апеляційному інстанцій.

Тому судом враховуються розрахункові листі та розрахунок, які надані позивачкою та її представником.

Для обчислення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, за основу береться заробітна плата за фактично відпрацьовані позивачкою два календарні місяці, що передували дню звільнення, а саме - березень 2020 року та квітень 2020 року, так як у травні 2020 відсутні нарахування на заробітну плату (Т. 2, а. с. 55 - 56).

Відповідно до розрахункових листів позивачка за березень 2020 року отримала заробітну плату у розмірі, з врахуванням індексації, - 1 394,07 (16,5 годин), за квітень 2020 року 1 997,38 (23,5 годин). Загальна кількість годин за цей період складає 40, середньогодинна заробітна плата з врахуванням індексації за 2 місяці, що передували звільненню позивачки, складає - 84,79 грн. = (1 394,07+1 997,38): 40.

У даному випадку позивачка має право на отримання середнього заробітку за період вимушеного прогулу з 11.06.2020 по 20.03.2023 (день ухвалення рішення) в межах заявлених позовних вимог,загальна кількість годин за цей період складає 5 634.

ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом 10.07.2020 року (Т. 1, а. с. 1 - 12).

Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 31 серпня 2020 року було відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 79).

Відповідно до матеріалів справи, справа призначалась до розгляду у відкритому судовому засіданні 17 разів (12.11.2020, 01.02.2021, 12.05.2021, 22.06.2021, 30.09.2021, 29.11.2021,14.02.2022, 28.032022, 14.06.2022, 14.07.2022, 28.09.2022, 13.10.2022, 22.11.2022, 09.01.2023, 23.02.2023, 20.03.2023). Вісім разів розгляд справи було відкладено з причин суду, чотири рази відкладалась по неявці позивачки (за клопотанням про відкладення та два рази за неявкою позивачки з неповажних причин про, що свідчить протоколи судових засідань від 30.09.2021 року, 28.09.2022 року) (Т. 1, а. с. 148, 231 - 232)

Посилання відповідача на затягування позивачкою розгляду справи в суді першої інстанції частково підтверджуються матеріалами справи.

Щодо посилання про подання позивачкою клопотання про витребування доказів через 18-ть місяців після відкриття провадження у справі, то вказане не знайшло свого підтвердження, оскільки як вбачається з матеріалів справи вказане клопотання було подано разом з позовною заявою 10.07.2020 року (Т. 1, а. с. 71 - 73).

Щодо подання клопотання позивачки про зупинення розгляду справи то колегія суддів зауважує, що останнє є правом сторони у справі, та не свідчить про зловживання правами, крім того ухвалою Южного міського суду Одеської області від 14.06.2022 року відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі (Т. 1, а. с. 194 - 196).

Однак колегія суддів враховує, що представник позивачки двічі (Т. 1, а. с. 133, 192) звертався до суду із заявою про відкладення розгляду справи. Крім того, розгляд справи двічі було відкладено з підстав неявки позивачки з неповажних причин, про що свідчать протоколи судових засідань від 30.09.2021 року, 28.09.2022 року.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Так, принцип добросовісності це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права

в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право, що, на переконання судової колегії, і мало місце у даній справі.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі №234/15371/17.

Отже, подача заяви про відкладення розгляду справи, не прибуття позивачки без поважних причин на судові засідання є діями позивачки по зволіканню розгляду справи. Зазначене свідчить про те, що заява ОСОБА_1 про поновлення на роботі розглядалась судом першої інстанції більше одного року, у тому числі і з вини позивачки ОСОБА_1 , що відповідно до частини другоїстатті 235 КЗпП України, є підставою для прийняття рішення про зменшення виплати працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Розгляд справи тривав 930 днів (з дати відкриття 31.08.2020 року по 20.03.2023 року), з яких розгляд справи відкладався на 120 днів з вини позивачки, що становить - 13% від загального терміну розгляду справи. Таким чином, сума середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню на користь позивачки підлягає зменшенню на 13% і становить 415 604,96 грн. = 477 706,86 грн. (477 706,86 грн.13%). Вказана сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає стягненню з утриманням податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів під час її виплати.

Щодо розміру відшкодування моральної шкоди

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом вказаного положення закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об`єкту яких, завдана моральна шкодаможе бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі. Зазначений висновок наведено у постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 №6-54цс11.

Моральну шкоду працівникові відшкодовує безпосередньо роботодавець, якщо наявні такі умови: факт порушення роботодавцем законних прав працівника. У цьому разі законним правом визнається будь-яке суб`єктивне право працівника, що виникло на підставі закону, підзаконного акта, угоди, трудового договору, іншої угоди, укладеної між роботодавцем і його працівником як сторонами трудових відносин; працівникові завдано моральних страждань, або він втратив нормальні життєві зв`язки, або в нього виникла потреба докласти додаткових зусиль для організації свого життя; причинний зв`язок між другою та першою умовами. Тобто моральні страждання працівника, або втрата ним нормальних життєвих зв`язків, або виникнення потреби в працівника докласти додаткових зусиль для організації свого життя спричинені внаслідок порушення роботодавцем законних прав працівника.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (частини третя, четвертастатті 23 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі№ 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22) зроблено висновок, що «зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи».

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості ( постанова Верховного від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21) вказано, що «абзац другий частини третьоїстатті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати».

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Вимоги щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000 грн позивач пов`язує з незаконним звільненням у період пандемії, що спричинило позивачу моральні страждання у вигляді абсолютної невизначеності, в стані постійної напруги та тривожності, переживання про втрату ділової репутації, та глибокої депресії.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У справі, яка переглядається, встановлено порушення відповідачем трудових прав позивача у зв`язку з незаконним звільненням, відповідно, недотриманням відповідачем законодавства про працю,

Вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо розміру відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 грн., оскільки вказаний розмір відповідає критеріями розумності та співмірності, а також не доведенням позивачкою, що заявлене нею відшкодування моральної шкоди повинно становити саме - 50000 грн. і що вказана сума є співмірною із завданою шкодою.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 та ч.ч.1, 3 ст.137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги. Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно доч.2,3ст.137ЦПК України,за результатамирозгляду справивитрати направничу допомогуадвоката підлягаютьрозподілу міжсторонами разоміз іншимисудовими витратами.Для цілейрозподілу судовихвитрат: 1)розмір витратна правничудопомогу адвоката,в томучислі гонораруадвоката запредставництво всуді таіншу правничудопомогу,пов`язану зісправою,включаючи підготовкудо їїрозгляду,збір доказівтощо,а такожвартість послугпомічника адвокатавизначаються згідноз умовамидоговору пронадання правничоїдопомоги тана підставівідповідних доказівщодо обсягунаданих послугі виконанихробіт таїх вартості,що сплаченаабо підлягаєсплаті відповідноюстороною аботретьою особою; 2)розмір суми,що підлягаєсплаті впорядку компенсаціївитрат адвоката,необхідних длянадання правничоїдопомоги,встановлюється згідноз умовамидоговору пронадання правничоїдопомоги напідставі відповіднихдоказів,які підтверджуютьздійснення відповіднихвитрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, визначено цілі оцінки витрат на професійну правничу допомогу: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включно з підготовчою до її розгляду, збиранням доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються за договором і на підставі доказів щодо обсязі наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості; розмір компенсації витрат адвоката встановлюється договором про надання правничої допомоги на підставі доказів; сума компенсації визначається за детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і витрат, необхідних для надання правничої допомоги; заявлені витрати на адвоката мають бути співмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому силі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача до суду надано: договір про надання адвокатських послуг від 07.07.2020 (Т. 2, а. с. 60 -61); Додаткова угода №1 до Договору №б/н (Т.1, а с. 70); акт прийому-передачі виконаних робіт від 20.03.2023 до даного договору (Т. 2, а. с. 62).

Відповідно до п. 5 Договору про надання адвокатських послуг від 07.07.2020 року, вартість послуг, що надається Адвокатом Клієнту за цим Договором, встановлюється в Додатку №1 до Договору.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №1 до Договору №б/н про надання юридичних послуг від 07.07.2020 року, визначено, що відповідно до п. 5 Договору Сторони встановили вартість послуг Адвоката у розмірі 10000 грн. за надання правової допомоги по справі про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди. Крім того, відповідно до вказаної додаткової угоди, остання містить підпис адвоката про отримання гонорару у розмірі 10000 грн., за наданні послуги (Т. 1, а. с. 70).

Представником позивачки зазначено в акті прийому-передачі виконаних робіт від 20.03.2023, виконані роботи, а саме: підготовку та подачу до суду позовної заяви про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди та додатків до неї; підготовка та подача до суду заперечення на відзив відповідача до позовної заяви про поновлення на поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди та додатків до неї; підготовка та подача до суду клопотань, додаткових уточнень; підготовка до участі та участь в судових засідання (10 судових засідань); транспортні витрати з урахуванням вартості палива та амортизації авто (10 поїздок Одеса-Южне-Одеса) 1300 км пробігу та витрата 169 л бензину А-95. Загальний розмір витрат на правничу допомогу становить 78 000 грн.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважила у постанові від 16 листопада 2022 року, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Щодо неподання детального опису робіт (наданих послуг), колегія суддів звертає увагу, що відповідно до висновків викладених у постанові Великої палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21: «п. 168. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. П. 169.У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.».

Верховний Суд упостанові від 23.11.2020 р. у справі № 638/7748/18зазначив, що неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу за кожним із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги, позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

У зазначенійпостановіВерховний Суд зазначив, щоінформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком(детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу за кожним із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Тому у стягненні витрат на адвоката було відмовлено.

Водночас Верховний Суд упостанові від 28.12.2020 р. у справі № 640/18402/19дійшов висновку: якщо договором з адвокатом передбачено фіксовану вартість правової допомоги, то детальний опис робіт не є обов`язковим. Оскільки в такому разі розмір гонорару адвоката не залежить від обсягу послуг і часу, витраченого адвокатом, а отже є визначеним.

З огляду на вказане, колегія суддів звертає увагу, що вартість наданих послуг адвокатом визначена у Додатку №1 до Договору №б/н про надання юридичних послуг від 07.07.2020 року, відповідно до якого сторони встановили вартість послуг адвоката у розмірі - 10 000 грн..

Заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу у сумі 78000 грн. не може бути стягнутий судом.

Оскільки, як встановлено п. 5 Договору про надання правової допомоги, вартість послуг визначається Додатковою угодою №1, відповідно до якої вартість правової допомоги визначена в розмірі 10 000 грн..

Отже, сторонами визначено фіксований розмір гонорару адвоката. Заявлена у клопотанні про розподіл судових витрат сума гонорару 78 000 грн. суперечить самому договору.

Частиною 8статті141ЦПКУкраїнивизначено,щорозмірвитрат,якісторонасплатила абомаєсплатитиу зв`язкузрозглядомсправи,встановлюєтьсясудомна підставіподанихсторонамидоказів (договорів,рахунківтощо). Такідоказиподаютьсядо закінченнясудовихдебатіву справіабопротягомп`яти днівпісляухваленнярішення судузаумови,щодозакінчення судовихдебатівусправі стороназробилапроце відповіднузаяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Надана ОСОБА_1 в апеляційному суді Додаткова угода № 2 до Договору №б/н від 07.07.2020 року не може бути взята до уваги, оскільки останньою було порушено строки на подачу вказаних доказів, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Тому з огляду на вказане, колегія суддів вважає, що позивачкою підтверджено понесення судових витрат з надання правничої допомоги саме на суму 10 000 грн., відповідно до Додаткової угоди №1.

З огляду на вказане колегія суддів, вважає, що підлягають стягненню з АТ «Укртранснафта» понесені позивачкою та документально підтверджені витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн..

Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги АТ «Укртранснафта» є частково доведеними, а тому вона підлягає частковому задоволення.

Доводи апеляційної скарги адвоката Задернівської Яни Євгенівни, діючої від імені ОСОБА_1 , є частково доведеними, а тому вона підлягає частковому задоволенню.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374, пункту 4 статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині визначення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу та в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, з ухваленням в цій частині нового судового рішення, за вищевказаного обґрунтування.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Шевцової Тамари Миколаївни, діючої від імені Акціонерного товариства «Укртранснафта», задовольнити частково.

Апеляційну скаргу адвоката Задернівської Яни Євгенівни, діючої від імені ОСОБА_1 , - задовольнити частково.

Рішення Южного міського суду Одеської області від 20 березня 2023 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відмови в задоволенні вимог про стягнення витрат на правничу допомогу скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Стягнути з Акціонерного товариства «Укртранснафта» (Код ЄДРПОУ 31570412) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.06.2020 року по 20.03.2023 року у розмірі - 415604 (чотириста п`ятнадцять тисяч шістсот чотири) грн. 96 коп..

Стягнути з Акціонерного товариства «Укртранснафта» (Код ЄДРПОУ 31570412) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп..

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 18 вересня 2023 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: О. В. Князюк

С. О. Погорєлова


Суд	Чернігівський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення	07.09.2023
Оприлюднено	20.09.2023
Номер документу	113524776
Судочинство	Цивільне
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них у зв’язку з іншими підставами звільнення за ініціативою роботодавця

Заїкін А. П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 07.09.2023 по справі 519/629/20ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —519/629/20

Постанова від 07.09.2023

Постанова
від 07.09.2023 по справі 519/629/20
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД