Рішення

від 08.09.2023 по справі 902/615/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" вересня 2023 р. Cправа № 902/615/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРУ ТРЕЙДІНГ" (вул. Ярославська, буд. 58, поверх 10, м. Київ, 04070)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопостачальна компанія "ПОДІЛЛЯ" (Хмельницьке шосе, буд. 13, каб.427, м. Вінниця, 21036)

про стягнення 2 364 609,37 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Надтока Т.

за участю представників:

позивача: Готьман Л.В.

відповідача: не з`явився

В С Т А Н О В И В :

04.05.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕРУ ТРЕЙДІНГ" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопостачальна компанія "ПОДІЛЛЯ" про стягнення 2 364 609,37 грн заборгованості з яких: 1 888 703,52 грн - основного боргу, 62 498,86 грн - 3% річних, 2 657,71 грн - пені та 410 749,28 грн - інфляційних втрат.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2023, вказану заяву розподілено судді Маслію І.В.

Ухвалою Господарського суду від 08.05.2023 р. було задоволено самовідвід судді Маслія І.В. та передано справу для здійснення повторного автоматизованого розподілу між суддями.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2023, матеріали позовної заяви (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/615/23) передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 15.05.2023 відкрито провадження у справі №902/615/23. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 12.06.2023.

На визначену дату судом в судове засідання з`явились представник позивача.

Представник відповідача, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 15.05.2023, яку останній отримав, про що свідчить поштове повідомлення № 2101804068579, яке наявне в матеріалах справи.

За наслідками вказаного судового засідання суд задовольнив усне клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи та клопотання про участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 14.06.2023 повідомлено учасників справи про дату підготовчого судового засідання, що відбудеться 27.06.2023 о 11 год. 30.

На адресу суду 19.06.2023 надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи від представника позивача (вх.№ канц. суду 01-34/5700/23 від 19.06.2023).

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 14.06.2023.

За результатами проведеного судового засідання, суд задоволив клопотання представника позивача про приєднання доказів до матеріалів справи від 19.05.2023 та усне клопотання про участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, а також суду дійшов висновку про закриття підготовчого судового засідання та призначення розгляду справи по суті про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 27.06.2023 повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 07.08.2023.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 27.06.2023.

За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про оголошення перерви в судовому засіданні, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 09.08.2023 повідомлено учасників справи про дату судового засідання, яке відбудеться 07.08.2023.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача не з`явився, при цьому суд зауважує, що від представника відповідача 06.09.2023 надійшло клопотання (вх.№ канц. 01-34/8258/23 від 06.09.2023) про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із залученням представника відповідача до волонтерської діяльності і неможливості прибути в судове засідання.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

У клопотанні представника відповідача про відкладення судового засідання суд відмовив, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Заяву обґрунтовано неналежним виконанням зі сторони відповідача умов договору про участь у балансуючий групі №БГ-2109/1685 від 15.09.2021, в частині проведення оплат.

Із наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено наступне: 15.09.2021 між ТОВ «ЕРУ Трейдінг» (далі - СВБ) та ТОВ "Енергопостачальна компанія "Поділля" (далі Учасник балансуючої групи, Учасник) укладено договір про участь у балансуючій групі № БГ- 2109/1685 (далі - Договір).

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що СВБ зобов`язується нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії балансуючої групи перед оператором системи передачі (ОСП), а Учасник балансуючої групи зобов`язується нести фінансову відповідальність за свої небаланси електричної енергії перед СВБ.

Відповідно до п. 4.2. Договору фактичні обсяги купівлі-продажу електричної енергії, продані однією Стороною і куповані іншою Стороною з метою врегулювання небалансів, визначаються в Акті купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів з урахуванням коригувань, який оформлюється Сторонами в порядку, визначеному цим Договором.

Сторони в Договорі погодили у п. 5.12, що після закінчення розрахункового місяця СВБ формує Акт надання послуг (абонентська плата).

У п. 2 Додатку №1 до Договору абонентська плата за участь у Балансуючій групі сплачується як відсоток від суми позитивного економічного ефекту (економії) Учасника балансуючої групи, що був створений в результаті його участі у Балансуючій групі ТОВ «ЕРУ Трейдінг» (сума позитивного економічного ефекту (економії) Учасника вираховується, як різниця між фінансовими втратами внаслідок розрахунків за небаланси електричної енергії «Учасника балансуючої групи, якби Учасник балансуючої групи не входив до балансуючої групи ТОВ «ЕРУ Трейдінг» та самостійно відповідав за свої небаланси перед ОСП та фактичними за розрахунковий місяць).

Після отримання від АР коригувального акту (акту-коригування (врегулювання)) СВБ здійснює розрахунок врегулювання небалансів Учасника балансуючої групи за розрахунковий місяць та складає Коригувальний акт врегулювання небалансів за розрахунковий місяць (п. 6.1. Договору).

Згідно із п. 8.2.3 Договору Учасник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати рахунки та Акти на користь СВБ.

Станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача за Договором за абонентську плату та куплену електричну енергію для врегулювання небалансів відповідно до катів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів відповідно до Договору в період січень-березень 2022 включно, актів-корегування (врегулювання) до актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів відповідно до Договору за жовтень - грудень 2021 та лютий 2022 та актів за абонентську плату учасника балансуючої групи за період січень-березень 2022 складає 1 888 703,52 грн.

З матеріалів справи слідує, що станом на момент подання позовної заяви заборгованість відповідача за Договором за абонентську плату та куплену електричну енергію для врегулювання небалансів відповідно до актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів відповідно до Договору за період січень-березень 2022 включно, актів-корегування (врегулювання) до актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів відповідно до Договору за жовтень - грудень 2021 та лютий 2022 та актів за абонентську плату учасника балансуючої групи за період січень-березень 2022 та складає 1 888 703,52 грн.

Обґрунтовуючи розмір заборгованості Відповідача, Позивач посилається на наступні докази:

- Акт №12022-БГ 1685/2 купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за січень 2022 відповідно до Договору від 31 січня 2022 на суму 867 994,04 грн;

- Акт №22022-БГ 1685/2 купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за лютий 2022 р. відповідно до Договору від 28 лютого 2022 на суму 773 342,99 грн;

- Акт №32022-БГ 1685/2 купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за березень 2022 відповідно до Договору від 31 березня 2022 на суму 175 576,01 грн;

- Акт-корегування (врегулювання) №BP/102021-БГ1685/2 до акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за жовтень 2021 згідно з Договором від 03 травня 2022 на суму 105,16 грн;

- Акт-корегування (врегулювання) № BP/112021-БГ 1685/2 до акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за листопад 2021 згідно з Договором від 23 травня 2022 на суму 481,3 грн;

- Акт-корегування (врегулювання) №BP/122021-БГ 1685/2 до акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за грудень 2021 згідно з Договором від 07 червня 2022 на суму 522,99 грн;

- Акт-корегування (врегулювання) №BP/22022-БГ 1685/2 до акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за лютий 2022 згідно з Договором від 18 липня 2022 на суму 791,42 грн;

- Акт №12022-БГ1685/3 від 31.01.2022 на суму 18 068,84 грн;

- Акт №22022-БГ1685/3 від 28.02.2022 на суму 52 983,96 грн;

- Акт №32022-БГ1685/3 від 31.03.2022 на суму 2 008,76 грн.

Враховуючи акти-корегування (врегулювання) №ВР/92021-БГ1685/2 до акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за вересень 2021 згідно з Договором від 04 березня 2022 на суму 86,46 грн; №ВР/12022-БГ1685/2 до акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за січень 2022 згідно з Договором від 28 червня 2022 на суму 2 384, 58 грн; №ВР/32022-БГ1685/2 до акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за березень 2021 р. згідно з Договором від 10 серпня 2022 на суму 700,90 грн, сума заборгованості Відповідача складає 1 888 703,52 грн (1 891 875,46 - 3 171,94).

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача, суд керувався наступними обставинами.

У ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" балансуюча група - об`єднання учасників ринку, що створюється на підставі договору про створення балансуючої групи, у межах якого визначений договором учасник ринку, який входить до такого об`єднання, несе відповідальність за баланс електричної енергії всіх інших учасників ринку, що входять до такого об`єднання; відповідальність за баланс - зобов`язання учасників ринку повідомляти і виконувати погодинні графіки електричної енергії відповідно до обсягів купленої та проданої електричної енергії та нести фінансову відповідальність за врегулювання небалансів; небаланс електричної енергії - розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку; сторона, відповідальна за баланс, - учасник ринку, зобов`язаний повідомляти та виконувати свої погодинні графіки електричної енергії (та/або балансуючої групи) відповідно до обсягів купленої та/або проданої електричної енергії та фінансово відповідальний перед оператором системи передачі за свої небаланси (та/або небаланси балансуючої групи).

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Закону України "Про ринок електричної енергії" усі учасники ринку, крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії.

Згідно з ч. 2 ст. 70 Закону України "Про ринок електричної енергії" з метою врегулювання небалансів з оператором системи передачі учасник ринку має стати стороною, відповідальною за баланс, або передати свою відповідальність іншій стороні, відповідальній за баланс, шляхом входження до балансуючої групи. Електропостачальники є сторонами, відповідальними за баланс своїх споживачів. Сторони, відповідальні за баланс, зобов`язані нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії перед оператором системи передачі.

Відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України "Про ринок електричної енергії" об`єднання учасників ринку у балансуючі групи здійснюється на добровільній договірній основі, за умови дотримання ними типових вимог до балансуючої групи, визначених правилами ринку. Порядок створення, реєстрації та припинення балансуючих груп визначається правилами ринку.

Купівля-продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, здійснюється між стороною, відповідальною за баланс, та оператором системи передачі за договором про врегулювання небалансів (ч. 4 ст. 70 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Відповідно до ч. 5 ст. 70 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі врегульовує небаланси електричної енергії із сторонами, відповідальними за баланс, у порядку, визначеному цим Законом та правилами ринку. Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною, відповідальною за баланс, правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з оператором системи передачі в обсягах небалансів електричної енергії за цінами небалансів, визначеними відповідно до правил ринку. Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії затверджується Регулятором. Сторони, відповідальні за баланс, зобов`язані надавати гарантії виконання фінансових зобов`язань за договорами про врегулювання небалансів відповідно до правил ринку.

Згідно з ч. 6 ст. 70 Закону України "Про ринок електричної енергії" вартість небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, розраховується адміністратором розрахунків для кожного розрахункового періоду доби залежно від обсягу небалансів електричної енергії цієї сторони та цін небалансів, визначених правилами ринку. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається правилами ринку. Під час визначення обсягів небалансів електричної енергії правила ринку визначають порядок урахування обсягів електричної енергії, відпущеної та/або спожитої постачальником допоміжних послуг у разі фактичного надання допоміжних послуг.

Відповідно до ч. 7 ст. 70 Закону України "Про ринок електричної енергії" у рамках балансуючої групи сторона, відповідальна за баланс балансуючої групи, здійснює купівлю та продаж електричної енергії в обсязі небалансів електричної енергії, обумовлених такими учасниками балансуючої групи, на договірних засадах.

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості за Договором №БГ-2109/1685 про участь у балансуючій групі від 15.09.2021 у сумі 1 888 703,52 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем у встановленому порядку не спростована, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРУ Трейдінг" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопостачальна компанія "Поділля" заборгованості у розмірі 1 888 703,52 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 9.2. Договору передбачено, що за порушення строків розрахунків відповідно до цього Договору, кожна зі Сторін, на користь якої були прострочені платежі, має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, за кожен день прострочення. Пеня нараховується від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день протягом всього періоду прострочення. Розмір нарахованої пені не може перевищувати розмір простроченого платежу.

Перевіривши складені позивачем розрахунки пені, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, відтак позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 2 657,71 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат і 3% річних за визначені позивачем періоди, які відповідачем зокрема не оспорювалися, судом встановлено, що заявлені до стягнення суми інфляційних втрат на суму 410 749,28 грн та 3% річних на суму 62 498,86 грн є обґрунтованими, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов`язань за Договором №БГ-2109/1685 про участь у балансуючій групі від 15.09.2022 належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають у задоволенню.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.

За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 129, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Вінницької області, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопостачальна компанія "Поділля" (Хмельницьке шосе, буд. 13, каб.427, м. Вінниця, 21036, ідентифікаціний код коридичної особи 42848238) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРУ Трейдінг" (вул. Ярославська, буд. 58, поверх 10, м. Київ, 04070, ідентифікаційний код юридичної особи 40371329) основний борг у розмірі 1 888 703,52 грн, пені у розмірі 2 657,71 грн, 3 % річних у розмірі 62 498,86 грн, інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 410 749,28 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 35 469,14 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч.1 стт.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення протягом направити учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення а також на електронні адреси: позивача - ІНФОРМАЦІЯ_2, представника позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3.

Повне рішення складено 18 вересня 2023 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Ярославська, буд. 58, поверх 10, м. Київ, 04070)

3 - відповідачу (Хмельницьке шосе, буд. 13, каб.427, м. Вінниця, 21036)