Рішення

від 18.09.2023 по справі 910/221/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.09.2023Справа № 910/221/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,

справу № 910/221/23

за позовом фізичної особи-підприємця Кузнецова Григорія Володимировича;

до Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування";

про стягнення 594 131,57 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Кузнецов Григорій Володимирович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" 594 131,57 грн, з яких: 505 200,00 грн основної заборгованості; 78 647,80 грн - інфляційні втрати; 10 283,77 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань згідно умов договору № 127ФО/17 від 01.07.2017 про надання послуг з охорони об`єкту.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 відкрито провадження у справі № 910/221/23, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

З метою повідомлення сторін про розгляд справи, судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.01.2023 була направлена на адреси сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення уповноваженим представникам сторін.

Від Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.07.2017 між фізичною особою - підприємцем Кузнецовим Григорієм Володимировичем (далі - виконавець, позивач) та Державним підприємством "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" (далі - замовник, відповідач) укладено договір № 127ФО/17 про надання послуг з охорони об`єкту (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, замовник передає, а виконавець приймає під охорону об`єкт, який розташований за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, літера "А" (надалі - об`єкт).

За змістом розділу 3 договору, вартість послуг за договором визначається «Протоколом узгодження договірної ціни» (додаток № 2), який є невід`ємною частиною договору. Зміна ціни договору може бути переглянута за погодженням сторін, з оформленням відповідного протоколу, який після його підписання є невід`ємною частиною договору. Підставою для проведення фінансових розрахунків і платежів є рахунок, що надається виконавцем. Підтвердженням надання послуг є «Акт виконаних робіт», який підписується обома сторонами. Оплата за договором здійснюється замовником передоплатою щомісячно до 5-го числа поточного місяця шляхом перерахування замовником коштів на рахунок виконавця.

Згідно з п. 10.1. договору, договір укладений терміном з "01" липня 2017 року до "30" червня 2018 року. У випадку, якщо жодна з сторін на протязі місяця до закінчення терміну дії даного договору не вимагатиме його припинення, або перекладення, то договір вважається продовженим на наступний календарний рік і на тих же умовах.

Відповідно до Протоколу узгодження договірної ціни (додаток № 2 до договору) від 01 липня 2017 року, сторони досягли згоди щодо розміру вартості послуг з охорони за один календарний місяць, яка становить 38 000, 00 грн.

01 січня 2019 року сторони уклали нову редакцію Протоколу узгодження договірної ціни (додаток № 2 до договору), відповідно до якої вартість послуг з охорони за один календарний місяць починаючи з 01 січня 2019 року складає 50 000,00 грн.

01 січня 2020 року сторони уклали нову редакцію Протоколу узгодження договірної ціни (додаток № 2 до договору), відповідно до якої вартість послуг з охорони за один календарний місяць починаючи з 01 січня 2020 року складає 55 000,00 грн.

01 липня 2021 року сторони уклали нову редакцію Протоколу узгодження договірної ціни (додаток № 2 до договору), відповідно до якої вартість послуг з охорони за один календарний місяць починаючи з 01 липня 2021 року складає 66 000,00 грн.

Позивач вказує, що відповідачем не виконане своє грошове зобов`язання за договором в частині повної оплати вартості наданих послуг та здійснення такої оплати у строки, визначені договором.

Відповідач вказує, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

За змістом частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що позивач, починаючи з 01.07.2017, на умовах договору, розпочав надавати відповідачеві охоронні послуги, що підтверджується актом про початок надання послуг з охорони об`єкту від 01.07.2017

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, заборгованість відповідача за послуги з охорони складає 739 200,00 грн, з яких заборгованість за 2021 рік у розмірі 198 000,00 грн та заборгованість за період з 01.01.2022 по 06.09.2022 у розмірі 541 000,00 грн. Вказане підтверджується документально, а саме актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2022 по 04.10.2022, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплені їхніми печатками.

Відповідач, у період з 25.01.2022 по 10.08.2022 сплатив за надані позивачем послуги 234 000,00 грн, а саме за надані послуги за жовтень 2021 року, за січень 2022 року, за лютий 2022 року та за березень 2022 року, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача та вказаним актом звірки.

Таким чином загальна заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з охорони складає 505 000,00 грн. Вказане також вбачається з акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2022 по 04.10.2022.

Враховуючи наведене, суд встановив факт надання позивачем відповідачеві послуг з охорони та наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 505 000,00 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти наданих послуг та акт звірки розрахунків.

Суд також вважає за необхідне вказати, що в матеріалах справи наявна угода від 04.07.2022, укладена між сторонами, про розірвання договору, за якою останнім днем дії договору є 04.07.2022, проте, враховуючи наявність у матеріалах справи актів наданих послуг № 41 від 31.07.2022, № 49 від 31.08.2022 та № 61 від 06.09.2022 та акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2022 по 04.10.2022, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їхніми печатками, суд приходить до висновку, що позивач надавав послуги з охорони відповідачеві також у період з 05.07.2022 по 06.09.2022.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 505 000,00 грн.

За змістом частини 905 Цивільного кодексу України, строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З огляду на положення пункту 3.4 договору, оплата за договором здійснюється замовником передоплатою щомісячно до 5-го числа поточного місяця шляхом перерахування замовником коштів на рахунок виконавця.

Приймаючи до уваги умови укладеного сторонами договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Щодо правовідносин, що виникли між сторонами після укладення угоди про розірвання договору суд вказує, що оскільки строк виконання грошового зобов`язання з оплати наданих послуг за період з 05.07.2022 по 06.09.2022 не встановлено, то позивач вправі вимагати його виконання в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Доказів того, що позивач звертався до відповідача з письмовою вимогою про сплату вартості наданих послуг у за період з 05.07.2022 по 06.09.2022 матеріали справи не містять.

Разом з цим, Верховний Суд неодноразово зазначав, що кредитор може здійснити своє право вимоги будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до боржника з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні № 15-рп/2002 від 09.07.2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Отже, позивачем щодо оплати наданих послуг за період з 05.07.2022 по 06.09.2022 здійснено право вимоги шляхом викладення її у позові про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 505 200,00 грн.

Частина 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті наданих послуг, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 78 647,80 грн інфляційних втрат та 10 283,77 грн трьох процентів річних.

Згідно з ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Враховуючи той факт, що останнім днем дії договору було 04.07.2022, а після розірвання договору, строк виконання відповідачем грошового зобов`язання не встановлений, а вимога про сплату грошових коштів викладена позивачем лише в позовній заяві, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних та стягує з останнього 69 712,91 грн інфляційних втрат та 8 678,91 грн трьох процентів річних.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи зібрані докази по справі, пояснення представників сторін та керуючись статтями 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 26А, ідентифікаційний код 01422832) на користь фізичної особи-підприємця Кузнецова Григорія Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 505 000 (п`ятсот п`ять тисяч двісті) грн 00 коп. заборгованості, 69 712 (шістдесят дев`ять тисяч сімсот дванадцять) грн 91 коп. інфляційних втрат, 8 678 (вісім тисяч шістсот сімдесят вісім) грн 91 коп. трьох процентів річних та 8 754 (вісім тисяч сімсот п`ятдесят чотири) грн 23 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко