Рішення

від 06.09.2023 по справі 910/3719/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.09.2023Справа № 910/3719/20За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВЛАЙН"

про визнання договору недійсним (в частині) та застосування наслідків недійсності договору шляхом стягнення коштів,

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВЛАЙН"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД"

про визнання договору недійсним

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Федорова С.М.

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД" (надалі - відповідач) про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) №1 від 17.03.2017 в частині відступлення права вимоги за договором фінансового лізингу №2026/10/13-В від 07.10.2013 вартістю 953 962, 06 грн та застосувати наслідки недійсності договору шляхом стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 953 962, 06 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.203, 215, 216, 217, 512, 513 519 Цивільного кодексу України, обґрунтовані тим, що лізингоодержувачем було виконано своє зобов`язання зі сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу №2026/10/13-В від 07.10.2013, а тому договір відступлення права вимоги (цесії) №1 від 17.03.2017 в частині відступлення права вимоги за зазначеним договором лізингу є недійсним у силу відсутності права за такою вимогою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

18.03.2020 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2020 дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.04.2020, також залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВЛАЙН" (надалі - третя особа).

17.03.2020 до суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВЛАЙН" з позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, в якому просить суд визнати недійсним договір відступлення права вимоги (цесії) №1 від 17.03.2017, з усіма додатками до нього.

Позов третьої особи, з посиланням на ст.15, 16, 203, 215, 236, 512, 513, 514 Цивільного кодексу України, мотивовано тим, що договір відступлення права вимоги (цесії) №1 укладено всупереч вимогам Закону, оскільки фактично за вказаним договором відбувся продаж автомобілів перелік яких наведено в додатках №1 та №2 до договору, а тому такий договір вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2020 позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВЛАЙН" залишено без руху, встановлено останньому строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

27.03.2020 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження до закінчення перегляду в касаційному порядку та набрання законної сили рішення в справі №910/20365/17, з посиланням на те, що в зазначеній справі встановлюються обставини та преюдиціальні факти - наявність/відсутність (чинність/нечинність) зобов`язань за договором фінансового лізингу №2026/10/13-В від 07.10.2013.

02.04.2020 від представника третьої особи надійшла заява про усунення недоліків, яка, в зв`язку з перебуванням у відпустці, отримана суддею Карабань Я.А. - 06.04.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 прийнято для спільного розгляду з первісним позовом позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВЛАЙН" (надалі - третя особа) до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) №1 від 17.03.2017.

Засідання призначене на 15.04.2020 не відбулося, в зв`язку із перебуванням судді Карабань Я.А. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2020 підготовче засідання призначено на 16.06.2020.

20.05.2020 від позивача надійшли письмові пояснення щодо позову третьої особи, в яких останній підтримав позовні вимоги третьої особи частково, а саме в частині визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) №1 від 17.03.2017 в частині відступлення права вимоги за договором фінансового лізингу №2026/10/13-В від 07.10.2013, в іншій частині проти задоволення позову заперечував, оскільки третьою особою не доведено, яким саме чином договір у повному обсязі порушує його права, так як за зазначеним договором відступлено право вимоги більш ніж за тисячею договорами.

Також 20.05.2020 від позивача надійшли письмові пояснення щодо клопотання відповідача про зупинення провадження в справі, в яких позивач заперечує проти зупинення провадження посилаючись на те, що рішення в справі №910/20365/17 вже набуло законної сили.

28.05.2020 від відповідача надійшов відзив на первісний позов та позов третьої особи, в якому останній заперечує проти позовних вимог в повному обсязі посилаючись на те, що правові підстави для визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) №1 від 17.03.2017 відсутні, оскільки умовами договору фінансового лізингу передбачено порядок визначення розміру лізингового платежу за формулою, в тому числі з використанням курсу долара США по відношенню до національної валюти гривні, і укладаючи додаткові угоди до договору щодо викладення в новій редакції додатку №1 "Графік внесення лізингових платежів" сторони не змінювали порядок розрахунку лізингових платежів та не скасовували застосування формули для визначення розміру лізингових платежів. Вважає, що зобов`язання зі сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу не виконані, а тому відповідачем правомірно відступлено право вимоги за договором фінансового лізингу №2026/10/13-В від 07.10.2013. Просив суд продовжити процесуальні строки на подання відзиву під час дії карантину.

16.06.2020 від представника третьої особи надійшли письмові заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження в справі, в яких останній зазначив, що рішення в справі №910/20365/17 вже набрало законної сили, а тому обставини встановлені рішенням суду доказуванню не підлягають.

У підготовче засідання 16.06.2020 з`явилися представники учасників справи, представником відповідача було подано клопотання в якому останній просив продовжити строк для подання доказів та долучити їх до матеріалів справи. Протокольною ухвалою судом було задоволено клопотання відповідача, долучено відзив та докази до матеріалів справи.

Також у підготовчому засіданні судом було поставлено на обговорення клопотання відповідача про зупинення провадження в даній справі до розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду касаційної скарги ТОВ "Український лізинговий фонд" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 і рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 у справі № 910/20365/17, представники позивача та третьої особи проти зупинення провадження в справі заперечували, представник позивача просив призначити підготовче засідання після 08.07.2020, представник відповідача підтримав подане клопотання про зупинення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 зупинено провадження в справі №910/3719/20 до розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду касаційної скарги ТОВ "Український лізинговий фонд" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 і рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 у справі №910/20365/17 та набрання судовим рішенням законної сили.

28.03.2023 від відповідача надійшло клопотання про поновлення провадження в справі, з посиланням на те, що рішення в справі №910/20365/17 набрало законної сили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 поновлено провадження в справі № 910/3719/20 та підготовче засідання призначено на 16.05.2023.

01.05.2023 від представника позивача надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду та повернення сплаченого судового збору.

15.05.2023 від представника третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з ведення воєнного стану.

16.05.2023 від представника третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв`язку з необхідністю більше часу для належної підготовки до розгляду справи.

У підготовче засідання 16.05.2023 з`явився представник відповідача, представники позивача та третьої особи в засідання не з`явились. Судом, із урахуванням думки представника відповідача, протокольною ухвалою задоволено клопотання представника третьої особи про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 13.06.2023.

Засідання призначене на 13.06.2023 не відбулося, в зв`язку із перебуванням судді Карабань Я.А. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 підготовче засідання призначено на 05.07.2023.

05.07.2023 від представника третьої особи надійшло клопотання про витребування доказів.

У підготовчому засіданні 05.07.2023 представник позивача підтримав подану заяву про залишення первісного позову без розгляду, представники відповідача та третьої особи не заперечували щодо залишення первісного позову без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВЛАЙН" про визнання договору недійсним (в частині) та застосування наслідків недійсності договору шляхом стягнення коштів залишено без розгляду.

Також у підготовчому засіданні суд у порядку ч.1 ст.81 ГПК України протокольною ухвалою залишив без задоволення клопотання третьої особи про витребування доказів, як таке, що подане з пропуском встановленого законом строку та представником третьої особи не наведено підстав причин поважності неподання такого клопотання в строки встановленні ч.1, 2 ст.80 ГПК України.

Крім цього, в підготовчому засіданні представник третьої особи заявила клопотання про письмове опитування відповідача в порядку ст.90 ГПК України, яке протокольною ухвалою судом залишено без розгляду.

Також у підготовчому засіданні судом поставлено на обговорення питання щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, представник третьої особи заперечувала щодо закриття підготовчого провадження та просила відкласти розгляд справи, протокольною ухвалою судом відмовлено в задоволені клопотання представника третьої особи про відкладення підготовчого засідання та ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.08.2023.

17.08.2023 від представника третьої особи адвоката Тютєрєвої В.В. надійшла заява про відвід судді Карабань Я.А., яка мотивована наявністю обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді. Вказана заява, в зв`язку з перебуванням у період з 31.07.2023 по 18.08.2023 у відпустці, отримана суддею Карабань Я.А. 21.08.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 визнано необґрунтованою заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВЛАЙН" адвоката Тютєрєвої В.В. про відвід судді Карабань Я.А. від розгляду справи №910/3719/20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2023 (суддя Зеленіна Н.І.) відмовлено в задоволенні заяви адвоката Товариства з обмеженою відповідальністю "Київлайн" Тютєрєвої В.В. про відвід судді Карабань Я.А. від розгляду справи №910/3719/20.

22.08.2023 від представника третьої особи надійшли письмові пояснення та клопотання про відкладення розгляду справи на дату після завершення військового стану.

У судове засідання 22.08.2023 учасники справи не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2023 судове засідання відкладено на 06.09.2023.

06.09.2023 від третьої особи надійшла заява про розгляд справи без участі її представника.

У судове засідання 06.09.2023 представники учасників справи не з`явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Одночасно, статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на те, що неявка сторін не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

При цьому, суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи, що явка учасників справи та їх представників у судове засідання обов`язковою не визнавалась, сторони повідомлені про хід розгляду справи у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку, судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції в спорі та надання відповідних доказів, суд вважає за можливе розглянути справу в цьому судовому засіданні без участі учасників справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.10.2013 між ТОВ "Український лізинговий фонд" (лізингодавець) та ТОВ "Київлайн" (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 2026/10/13-В, за умовами пункту 1.1 Загальних умов (додаток № 3 до договору) якого сторони узгодили, що лізингодавець набуває у власність і передає на умовах фінансового лізингу в платне володіння і користування з правом викупу майно (предмет лізингу), найменування і характеристики якого вказано в специфікації (додаток № 2), а лізингоодержувач зобов`язувався прийняти предмет лізингу, оплачувати лізингові платежі, зазначені в графіку внесення лізингових платежів (додаток № 1), а також інші платежі відповідно до умов договору.

Відповідно до пунктів 3.1-3.3 договору предметом лізингу є автомобіль BMW X3, детальний опис згідно специфікації, 2013 року випуску, загальною вартістю 715 346,00 грн, в т. ч. ПДВ 119 224,33 грн.

Строк лізингу - 36 місяців з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі (пункт 5 договору).

Положеннями пункту 8.1 договору сторони погодили, що загальна сума лізингових платежів на дату укладення договору становить 1 083 324,83 грн та може змінюватися відповідно до загальних умов договору.

За змістом пунктів 8.2, 8.3 договору авансовий платіж і порядок проведення оплат передбачено графіком внесення лізингових платежів - додаток № 1 до договору та стаття 2 Загальних умов.

Умовами пункту 8.4 договору встановлено сплату лізингових платежів в гривні з коригуванням курсу валют відповідно до пункту 2.6. Загальних умов договору.

Згідно пункту 8.5. договору офіційний курс гривні до долару США на дату укладення договору - 7,993.

Додатком № 1 до договору сторони виклали Графік внесення лізингових платежів, узгодивши дату нарахування та оплату лізингових платежів всього у період з 07.10.2013 по 18.10.2016, вартість предмета лізингу, винагороди лізингодавця, а також загальну суму лізингового платежу, яка становить 1 083 324,83 грн.

Крім цього, сторонами погоджено Специфікацію на предмет лізингу, яка є додатком № 2 до договору та Загальні умови - додаток № 3 до договору.

За умовами пункту 2.1 Загальних умов договору всі платежі за договором лізингоодержувач зобов`язаний здійснювати в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця. Лізингоодержувач зобов`язаний оплачувати лізингові платежі незалежно від факту виставлення та отримання рахунків лізингодавця. У разі необхідності рахунки на оплату можуть надаватися лізингодавцем по факсу та/або на e-mail лізингоодержувача. Лізингові платежі включають: платежі в погашення (компенсацію) вартості предмета лізингу і винагороду (комісію) лізингодавця за наданий в лізинг предмет лізингу.

Відповідно до пункту 2.2 Загальних умов договору загальна сума лізингових платежів на дату укладання договору визначається пунктом 8.1 договору і може змінюватися відповідно до умов договору. Порядок, розмір та терміни оплати лізингоодержувачем лізингових платежів встановлюються в Графіку платежів (додаток № 1 до договору).

Всі чергові лізингові платежі лізингоодержувач зобов`язаний оплачувати не пізніше дати, встановленої для їx оплати відповідно до графи 2 Графіка платежів, в сумі, зазначеній у графі 6 Графіка платежів. Якщо дата нарахування та оплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний. святковий або інший) день, то датою нарахування і оплати такого лізингового платежу вважається наступний за ним робочий день (пункти 2.4, 2.5 Загальних умов договору).

Положеннями п. 2.6. Загальних умов договору визначено, що у разі вказівки в п.8.4 договору на застосування при визначенні розміру лізингового платежу коригування курсу валют, сторони погоджують, що лізингові платежі, які підлягають виплаті згідно з даним договором, розраховуються з використанням середньозваженого курсу української гривні до долара США на міжбанківському ринку (за офіційними даними НБУ, розміщеному на його сайті) за визначеною формулою.

Лізингодавець (відповідач) на виконання умов договору передав, а лізингоодержувач (третя особа) прийняв в якості предмету лізингу, обумовлений договором транспортний засіб - BMW X3, 2013 року випуску, про що сторони підписали 11.10.2013 акт прийому-передачі.

Додатковою угодою від 10.10.2013 № 1 до договору сторони погодили викласти пункти 3.3, 8.1 договору у новій редакції, зокрема, визначили, що загальна вартість предмета лізингу складає 717 195,04 грн, в т.ч. ПДВ 119 532,51 грн, загальна сума лізингових платежів на дату укладення договору становить 1 086 092,20 грн, може змінюватися відповідно до загальних умов договору, а також виклали додаток № 1 до договору (Графік внесення лізингових платежів) у редакції цієї додаткової угоди.

Додатковою угодою від 09.09.2014 № 2 до договору сторони виклали пункт 8.1 договору у новій редакції, а саме визначили, що загальна сума лізингових платежів на дату укладення договору становить 1 501 035,71 грн, може змінюватися відповідно до загальних умов договору (пункт 1 угоди), а також виклали додаток № 1 до договору (Графік внесення лізингових платежів) у редакції цієї додаткової угоди, яким узгодили дату нарахування та оплату в період з 07.10.2013 по 17.10.2020, розміру платежу, винагороди лізингодавця, загальну суму лізингового платежу 1 501 035,71 грн (пункт 2 угоди), погодили реструктуризацію боргу лізингоодержувача в сумі 51 411,33 грн протягом 3 місяців, починаючи з 18.09.2014 по 18.11.2014 згідно графіку (пункт 3 угоди).

17.03.2017 між ТОВ «Український лізинговий фонд» (первісним кредитором) та ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 1 (надалі- договір відступлення), згідно із яким первісний кредитор відступив за плату новому кредитору належні йому права, у тому числі за договором фінансового лізингу № 2026/10/13-В від 07.10.2013, а новий кредитор набув права вимоги за договорами фінансового лізингу, у тому числі, але не виключно право вимагати: сплати на свою користь дебіторської заборгованості, що існує у боржників зі сплати лізингових платежів на дату укладення цього договору; сплати на свою користь дебіторської заборгованості, що існує у боржників зі сплати будь-яких інших платежів (крім лізингових) за договорами фінансового лізингу на дату укладення цього договору; виконання боржниками всіх інших обов`язків за договорами фінансового лізингу.

Відповідно до витягу з переліку договорів фінансового лізингу, відступлення за якими здійснено на підставі договору відступлення, код 38155519, відступлено право вимоги до ТОВ «КИЇВЛАЙН» (третя особа) щодо оплати 277 186,04 грн вартості предмета лізингу.

Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВЛАЙН" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) №1 від 17.03.2017, з усіма додатками до нього.

Підставами позову є порушення норм законодавства при укладенні договору відступлення права вимоги.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Ці норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

З огляду на положення ст.4 Господарського процесуального кодексу України і ст. 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отже, задоволення судом позову про визнання правочину недійсним можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі №904/10956/16).

Відсутність порушення спірним договором прав та інтересів позивача є самостійною підставою для відмови у позові, а тому немає необхідності в такому випадку надавати оцінку законності спірному договору (до такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в п. 7.17 постанови від 07.07.2020 у справі №910/10647/18, у п. 8.9 постанови від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17).

Відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

У даній справі позов третьої особи про визнання недійсними договору відступлення права вимоги (цесії) №1 від 17.03.2017, подала особа, яка не стороною спірного договору - заінтересована особа.

Об`єднана палата в постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 зазначила, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

У статті 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Дана норма кореспондується зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Положення ст. 162 Господарського процесуального кодексу України містять вимоги щодо необхідності зазначення у позовній заяві вимог щодо предмета спору та їх обґрунтування. При цьому позовна заява, зокрема, повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Наведене свідчить про те, що при зверненні до суду позивачу (третій особі з самостійним позовом) необхідно обґрунтувати в чому саме полягає порушення його прав та законних інтересів, а також довести наявність цих порушень.

У даному випадку підлягає доведенню позивачем (третьою особою з самостійним позовом) порушення його прав та законних інтересів в результаті укладення договору.

Зі змісту ч. 1 ст. 8 Конституції України випливає, що охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Конституційний Суд України в своєму рішенні № 18-рп/2004 від 01.12.2004 роз`яснив, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Для розуміння поняття "охоронюваний законом інтерес" важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Згідно зі ст.73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість ТОВ «КИЇВЛАЙН» не надало доказів, які б свідчили про порушення його прав та законних інтересів в результаті укладення оспорюваного договору, з огляду на що суд зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними договору відступлення права вимоги (цесії) №1 від 17.03.2017. При цьому суд зазначає, що оспорюваним договором відступалося право вимоги більш ніж за тисячею договорами, а не лише за договором лізингу укладеним з третьою особою.

Суд наголошує, що в даному випадку права третьої особи, як лізингоодержувача за договором лізингу непорушені, тому що після укладення договору відступлення права вимоги (цесії) №1 від 17.03.2017, обсяг прав та обов`язків третьої особи не змінився, оскільки був фактично змінений лише кредитор (лізингодавець) в існуючому зобов`язанні, а не розмір його зобов`язань.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.11.2020 у справі №761/43218/18 та постанові Великої Палати Верховного суду від 25.01.2023 у справі №638/18879/18.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що ініціювання спору про недійсність правочину не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (постанова Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17).

Враховуючи недоведеність наявності порушення укладеним договором прав та інтересів третьої особи з самостійними вимогами, що є самостійною підставою для відмови у позові, суд зазначає про відсутність необхідності надавати оцінку дійсності спірного договору. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №916/2084/17.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Підсумовуючи наведене, суд у повному обсязі відмовляє в задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВЛАЙН".

Судові витрати за подання позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВЛАЙН".

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВЛАЙН" відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 18.09.2023.

Суддя Я.А.Карабань