ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"05" вересня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1843/23Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Гутникової О.С. розглянувши справу №916/1843/23
За позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОХЕМ ШИППІНГ (ОДЕСА), ЛТД (мале підприємство) (65056, м. Одеса, вул. Романа Кармена, 21, код ЄДРПОУ 13915401)
про визнання трудових відносин припиненими
Представник:
Від позивача: не з`явився;
Від відповідача: не з`явився;
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОХЕМ ШИППІНГ (ОДЕСА), ЛТД (мале підприємство) про визнання трудових відносин припиненими.
Ухвалою від 08.05.2023р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху.
12.05.2023р. до господарського суду надійшла заява (вх. №15854/23) від ОСОБА_1 про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.05.2023р. провадження по справі №916/1843/23 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.
Протокольною ухвалою суду від 03.07.2023р. строк підготовчого провадження був продовжений на тридцять днів.
Ухвалою суду від 09.08.2023р. підготовче засідання було закрито та призначено відповідну справу до розгляду по суті в судовому засіданні.
Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення, від 19.05.2023р. (вх. ГСОО №16139/23 від 31.07.2023р.), від 15.06.2023р. (вх. ГСОО №16204/23 від 31.07.2023р.) та від 07.07.2023р. (вх. ГСОО №16211/23 від 31.07.2023р.), Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.
Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
29.04.1992 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань було зареєстровано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОХЕМ ШИППІНГ (ОДЕСА), ЛТД» (мале підприємство) (далі по тексту - ТОВ).
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань учасниками (засновниками) ТОВ є: фірма «БАФФАЛО ШИППІНГ ЛАЙНЗ, ЛТД» (Мальта, м. Валетта) та громадянин Ізраїлю Дорон Гішрі (Ізраїль, м. Раанана).
Відповідно до рішення загальних зборів учасників ТОВ, оформленого протоколом зборів учасників ТОВ №3/2007 від 15.05.2007, на посаду директора ТОВ було призначено ОСОБА_1 .
На виконання вказаного рішення, відповідно до наказу №22 від 16.05.2007 ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків на посаді директора ТОВ.
За посиланнями позивача, відповідач на сьогодні господарську діяльність не здійснює та з огляду на введення в Україні режиму воєнного стану не має намірів здійснювати в подальшому, при цьому, він тривалий час не отримує зворотний зв`язок від учасників ТОВ, необхідний для вжиття заходів по приведенню Статуту у відповідність до чинного законодавства України, з`ясування подальшої долі ТОВ, а також для виконання поточних обов`язків, відповідальність за які несе керівник, зокрема щодо підтвердження відомостей про кінцевого бенефіціарного власника тощо.
Як вказує позивач, в зв`язку з втратою інтересу до діяльності ТОВ з боку його власників та воєнним станом в Україні, він, як директор, перестав бути зацікавленим у трудових відносинах з відповідачем на посаді керівника і наприкінці 2022 року виявив бажання звільнитись з посади.
Відповідно до Статуту ТОВ, затвердженого загальними зборами 03.04.1992 (зі змінами та доповненнями, внесеними 28.01.1993, 12.10.1993 та 03.04.2001), припинення повноважень директора належить до компетенції зборів учасників.
17.10.2022 позивач звернувся до учасників ТОВ з письмової заявою про звільнення його з 01.01.2023 з займаної посади директора за власним бажанням та внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань про нього як керівника та підписанта підприємства. При цьому, на виконання вимог Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю» позивачем також, було ініційовано скликання загальних зборів учасників ТОВ для вирішення питань про розгляд його заяви про звільнення, призначення нового директора, призначення та уповноваження відповідальних осіб представляти інтереси товариства з питань державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу щодо зміни керівника тощо.
17.11.2022 відповідні заяви та повідомлення про скликання загальних зборів були направлені учасникам ТОВ, які є нерезидентами України.
За посиланнями позивача, ним дотримано приписи законодавства щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства, що передбачено ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», а також порядку звільнення з посади за власним бажанням, що передбачений ст. 38 КЗпП України. Однак, з незалежних від позивача причин, а у зв`язку з неявкою всіх учасників, скликані ним загальні збори учасників ТОВ не відбулися.
Отже, приймаючи до уваги, що загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОХЕМ ШИППІНГ (ОДЕСА), ЛТД (мп) не відбулися, питання щодо звільнення за власним бажанням з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОХЕМ ШИППІНГ (ОДЕСА), ЛТД (мп) ОСОБА_1 не вирішено, останній звернувся до суду з відповдіним позовом про визнання припиненими трудових відносин між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю ЄВРОХЕМ ШИППІНГ (ОДЕСА), ЛТД (мп) з 01.01.2023.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до ч. ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Як встановлено у ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право, серед іншого, розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
Згідно із ч. 3, 4 ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень.
Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва.
За ч. 1 ст. 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства.
Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства (ч. 1 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").
Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Згідно з ч. 13 ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.
У постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №911/719/21 викладено висновок, що передбачений ч. 1 ст. 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи директора передбачає попередження ним про це власника або уповноваженого органу письмово за два тижні та ініціювання скликання загальних зборів учасників. У випадку вчинення директором відповідних дій, на учасників товариства покладено обов`язок розглянути заяву директора про звільнення та прийняти відповідне рішення про таке звільнення. При цьому на особу, яка ініціює питання проведення загальних зборів, покладено обов`язок належного повідомлення інших учасників товариства про скликання зборів у порядку, встановленому чинним законодавством та статутом підприємства.
Отже, відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Однак, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18, а також постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №911/719/21).
Відповідно до Статуту відповідача, затвердженого загальними зборами 03.04.1992 (зі змінами та доповненнями, внесеними 28.01.1993, 12.10.1993 та 03.04.2001), припинення повноважень директора належить до компетенції зборів учасників.
У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, останньому із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18 та постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №911/719/21).
Судом встановлено, що станом на момент розгляду даної справи директором ТОВ ЄВРОХЕМ ШИППІНГ (ОДЕСА), ЛТД (мп) відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є позивач ОСОБА_1 .
Матеріалами справи підтверджено, що позивач як директор товариства 17.10.2022 звернувся до учасників ТОВ з письмової заявою про звільнення його з 01.01.2023 з займаної посади директора за власним бажанням та внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань про нього як керівника та підписанта підприємства.
При цьому, на виконання вимог Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю» позивачем також, було ініційовано скликання загальних зборів учасників ТОВ для вирішення питань про розгляд його заяви про звільнення, призначення нового директора, призначення та уповноваження відповідальних осіб представляти інтереси товариства з питань державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу щодо зміни керівника тощо.
17.11.2022 відповідні заяви та повідомлення про скликання загальних зборів були направлені учасникам ТОВ, які є нерезидентами України.
Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та відносини між ними врегульовані законом України «Про поштовий зв`язок» та Правилами надання послуг поштового зв`язку.
Відповідно до п. 2, 8 Правил надання послуг поштового зв`язку, поштові відправлення поділяються на дві групи: (1) внутрішні (пересилаються в межах України) та (2) міжнародні (пересилаються за межі України, надходять до України, переміщуються через територію України транзитом)', До внутрішніх поштових відправлень належать листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю; до міжнародних поштових відправлень, зокрема, листи - прості, рекомендовані.
При цьому, за змістом пп.19, 59-61 Правил надання послуг поштового зв`язку, можливість надсилання оператором поштового зв`язку листів з описом вкладення передбачена тільки для внутрішніх поштових відправлень.
Таким чином, міжнародні поштові відправлення (у тому числі листи) виділено в окрему групу, щодо якої чинними в Україні Правилами надання послуг поштового зв`язку не передбачено можливості надсилання кореспонденції з описом вкладення.
Разом з тим, ст.13 закону України «Про поштовий зв`язок» встановлено, що у договорі про надання послуг поштового зв`язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов`язково зазначаються найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. Договір про надання послуги поштового зв`язку вважається укладеним після оплати користувачем вартості цієї послуги, якщо інше не передбачене відповідними договорами.
Отже, з аналізу ст.13 закону України «Про поштовий зв`язок», п. 2 Правил надання послуг поштового зв`язку вбачається, що квитанція або касовий чек (в яких зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість, адресат) є доказами надіслання відповідного міжнародного поштового відправлення.
Аналогічний висновок викладено у постанові КГС від 22.02.2019 у справі №910/7308/16.
На підставі викладеного, судом встановлено, що позивачем дотримано приписи законодавства щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства, що передбачено статтею 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та Статутом, а також порядку звільнення з посади за власним бажанням, що передбачений статтею 38 КЗпП України.
Крім того, судом враховано, що оскільки питання щодо звільнення директора у ТОВ ЄВРОХЕМ ШИППІНГ (ОДЕСА), ЛТД (МП) вирішується тільки за рішенням зборів участинків ТОВ відповідно до Статуту підприємства, ст.ст. 30, 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", діючого на час виникнення спірних обставин, то сам директор який є відповідальною особою, яка користується правом підпису в товаристві, має печатку товариства, та має право користуватись рахунками та коштами товариства в межах своєї компетенції, згідно зі Статутом товариства, не міг самостійно себе звільнити.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.
Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.
Отже, неявка учасників товариства на загальні збори для розгляду питання щодо звільнення позивача є прямим порушенням гарантованого йому Конституцією України права на працю та на припинення трудових відносин. У даному випадку положення закону щодо письмового попередження учасників (засновників) про бажання звільнитися за власним бажанням з боку засновників фактично нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає, хоча ст. 43 Конституції України використання примусової праці забороняється.
У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 520/11437/16-ц, у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року, у справі № 758/1861/18).
Уповноважений на звільнення директора орган ТОВ ЄВРОХЕМ ШИППІНГ (ОДЕСА), ЛТД (МП) проігнорував повідомлення позивача про його звільнення і не розглянув по суті заяву позивача про звільнення протягом передбачених законодавством строків, не виконав покладених на нього Статутом обов`язків. З огляду на викладене, своєю бездіяльністю, яка виразилася в не розгляді та не вжитті заходів для прийняття рішення про звільнення позивача в межах статутної діяльності товариства відповідачем були порушені трудові права позивача, зокрема, його право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням, та право на вільне обрання місця для його реалізації.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивачем доведено суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами у справі.
На підставі викладеного суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права як визнання трудових відносин з відповідачем припиненими є правомірним, оскільки позивач вичерпав процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин із товариством, тому позовні вимоги в частині визнання припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю ЄВРОХЕМ ШИППІНГ (ОДЕСА), ЛТД (МП) з 01.01.2023р., у зв`язку зі звільненням з посади директора за власним бажанням на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України підлягають задоволенню.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОХЕМ ШИППІНГ (ОДЕСА), ЛТД (мале підприємство) (65056, м. Одеса, вул. Романа Кармена, 21, код ЄДРПОУ 13915401) задовольнити повністю.
2. Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЄВРОХЕМ ШИППІНГ (ОДЕСА), ЛТД (мале підприємство) (65056, м. Одеса, вул. Романа Кармена, 21, код ЄДРПОУ 13915401) у зв`язку із звільненням з посади директора за власним бажанням на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України з 01.01.2023р.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОХЕМ ШИППІНГ (ОДЕСА), ЛТД (мале підприємство) (65056, м. Одеса, вул. Романа Кармена, 21, код ЄДРПОУ 13915401) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири)грн.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 15 вересня 2023 р.
Суддя К.Ф. Погребна
Суд | Господарський суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 05.09.2023 |
Оприлюднено | 20.09.2023 |
Номер документу | 113526211 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин про визнання недійсними господарських договорів, пов’язаних з реалізацією корпоративних прав |
Господарське
Господарський суд Одеської області
Погребна К.Ф.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні