Рішення

від 14.09.2023 по справі 925/876/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2023 року Справа № 925/876/23

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Ібрагімова Є.Р.,

за участі представників сторін:

від Уманської окружної прокуратури Олійник І.А. прокурор відділу Черкаської обласної прокуратури,

від позивача представник не з`явився,

від відповідача представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом заступника керівника Уманської окружної прокуратури в

інтересах держави в особі:

Монастирищенської міської ради, м. Монастирище, Черкаської

області,

до фізичної особи підприємця Ковтуна Ігоря Петровича,

с. Шабастівка, Уманського району, Черкаської області

про розірвання договору оренди, зобов`язання вчинити дії та

стягнення 186 797 грн. 30 коп. боргу

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернувся заступник керівника Уманської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Монастирищенської міської ради до фізичної особи підприємця Ковтуна Ігоря Петровича про розірвання договору оренди водойми від 16 лютого 2006 року, зобов`язання повернути Монастирищенській міській раді земельну ділянку під водоймою площею 20,6006 га, що розташована на території Монастрищенської міської територіальної громади Уманського району, Черкаської області та стягнення з відповідача 186 797 грн. 30 заборгованості зі сплати орендної плати.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 28 червня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10 год. 30 хв. 27 липня 2023 року.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 27 липня 2023 року, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 11 год. 30 хв. 14 вересня 2023 року.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав, своїм правом на захист не скористався, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

В судовому засіданні, яке відбулося 14 вересня 2023 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/876/23.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, а також дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час розгляду даного спору, 16 лютого 2006 року між Шабастівською сільською радою (орендодавець) та фізичною особою підприємцем Ковтуном Ігорем Петровичем (орендар) було укладено договір оренди водойми.

Згідно п. 1 договору орендодавець зобов`язався надати, а орендар прийняти в строкове платне користування водойму для риборозведення, яка знаходиться на території с. Шабастівка.

В оренду передається водойма загальною площею 20,6006 га (п. 2 договору).

Договір зареєстрований у Монастирищенському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 16 лютого 2006 року за №040679100003.

Відповідно до п. 8 договору строк дії договору - 49 років.

Орендна плата визначена умовами п. 9-11 договору в розмірі 3 605 грн. 11 коп. за рік та сплачується щомісячно в рівних долях. Обчислення розміру орендної плати за водойму здійснюється з урахуванням її індексів інфляції.

Пунктом 13 договору визначено підстави перегляду розміру орендної плати.

Згідно з п. 28 договору орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05 грудня 2016 року зі справи №925/1222/16 позов задоволено повністю.

Внесено до укладеного між Шабастівською сільською радою та приватним підприємцем Ковтуном Ігорем Петровичем договору оренди водойми від 16 лютого 2006 року, зареєстрованого у Монастирищенському районному відділі Черкаської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах 16 лютого 2006 року за №040679100003 зміни, виклавши пункти 5, 9 договору у такій редакції:

5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно довідки відділу Держгеокадастру у Монастирищенському районі Черкаської області становить 3 079 789 грн. 70 коп.;

9. Річна орендна плата за користування земельною ділянкою

встановлюється у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки, що становить 92 393 грн. 69 коп..

Право оренди з вказаними змінами зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31 липня 2017 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 36459213.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року №728-р Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Черкаської області Монастирищенською міською радою 04 грудня 2020 року прийнято рішення Про реорганізацію Шабастівської сільської ради шляхом приєднання до Монастирищенської міської ради та реорганізацію виконавчого комітету Шабастівської сільської ради шляхом приєднання до виконавчого комітету Монастирищенської міської ради №1-40/VIII.

Відповідно до вищевказаного рішення реорганізовано юридичну особу Шабастівську сільську раду шляхом приєднання до Монастирищенської міської ради.

Монастирищенську міську раду вважати правонаступником активів та пасивів, всіх майнових прав та обов`язків Монастирищенської міської ради.

Фактичним часом переходу адміністративної компетенції від Шабастівської сільської ради до Монастирищенської міської ради є прийняття 04 грудня 2020 року рішення про приєднання до неї Шабастівської сільської ради та визнання її правонаступником майнових прав та обов`язків (п. 2 рішення №1-40/VIII).

Таким чином, з 04 грудня 2020 року Монастирищенська міська рада є правонаступником Шабастівської сільської ради у сферах діяльності, а сільська рада втратила повноваження органу місцевого самоврядування та орендодавця, оскільки таке повноваження перейшло до Монастирищенської міської ради.

Водночас судом встановлено, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 29 червня 2022 року зі справи №925/396/18 позов задоволено частково.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця Ковтуна Ігоря Петровича в дохід місцевого бюджету Монастирищенської міської ради 4 332,88 грн. боргу, 796,13 грн. 3% річних та 2204,92 грн. пені.

В решті вимог провадження у справі закрито.

У вищевказаному рішенні зазначено, що заборгованість по оренді земельної ділянки за період з грудня 2017 року до березня 2018 року в сумі 4 332,88 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ч. 4.ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вже було зазначено вище, відповідно до рішення Господарського суду Черкаської області від 05 грудня 2016 року річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється в розмірі 92 393, 69 грн., тобто 7 699, 47 грн. на місяць.

Керуючись п. 10 договору, з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2021 рік, який складає 1,1, за 2023 рік 1,15, сума місячної орендної плати з січня 2021 року складає 8 469, 41 грн., з січня 2023 року складає 9 739, 82 грн.

З розрахунку наданого суду вбачається, що борг відповідача за спірний період (з червня 2020 року по лютий 2023 року) становить 186 797 грн. 30 коп.

Доказів сплати боргу за вказаний період матеріали справи не містять.

З 28 жовтня 2021 року відповідач орендну плату взагалі не сплачує.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

При укладанні договору оренди землі до орендаря переходить право володіти і користуватися об`єктом власності, а право розпоряджатися зберігається за власником. Тому власник може на власний розсуд розпорядитись об`єктом і передати право власності на нього іншій особі.

Відповідно до статті 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення про перехід права власності від держави до територіальної громади або навпаки підлягає опублікуванню у друкованих засобах масової інформації місцевої сфери розповсюдження із зазначенням кадастрового номера, місця розташування та площі земельної ділянки. За згодою сторін договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту чи застави до такого договору можуть бути внесені зміни із зазначенням нового власника земельної ділянки.

Частиною третьою статті 9 Закону України Про оренду землі також визначено, що до нового власника орендованої земельної ділянки переходять права та обов`язки орендодавця за договором оренди цієї земельної ділянки.

Тож чинне законодавство передбачає, що у договорі оренди землі може бути замінено як орендаря, так і орендодавця, і зміст наведеного законодавчого регулювання є спрямованим на збереження попередніх існуючих орендних відносин при переході права власності на земельну ділянку чи реорганізації орендаря.

При відчуженні орендованої земельної ділянки попередній власник вибуває із орендних відносин, а новий власник має право і водночас зобов`язаний стати орендодавцем за договором оренди. При цьому законом встановлено обов`язок особи у разі набуття права власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді на підставі чинного договору оренди землі, повідомити орендаря про факт переходу права власності на земельну ділянку, а також надати інформацію, що дозволить орендарю виконувати обов`язок зі сплати орендної плати, а також інші умови договору.

Оскільки, як вже зазначалося вище, Шабастівська сільська рада реорганізована шляхом приєднання до Монастирищенської міської ради згідно рішення від 04 грудня 2020 року №1-40/VІІІ, то позивач, як орган, уповноважений представляти власника в орендних правовідносинах, став її орендодавцем та стороною договору в силу законодавчих приписів.

Після зміни власника земельних ділянок договір не припинив свою дію, натомість Монастирищенська міська рада в силу вимог закону набула статусу орендодавця у триваючих правовідносинах оренди разом із належними орендодавцю за договором правами та обов`язками.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалося вище, відповідно до п. 11 договору орендна плата сплачується орендарем щомісячно в рівних частинах.

Відповідно до ч.3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п`ятнадцяти дням.

Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

Таким чином на день звернення до суду строк оплати орендних платежів настав.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору оренди, розрахунку з орендодавцем, а також не було спростовано доводи прокурора, що викладені в позові.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, сума боргу зі сплати орендної плати в розмірі 186 797 грн. 30 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується вимоги про розірвання договору оренди водойми, то судом враховано наступне:

Орендована водойма знаходиться на земельній ділянці загальною площею 20,6006 га кадастровий номер 7123488500:01:001:0497 (а.с.28).

За змістом частини дев`ятої статті 93 ЗК України та частини першої статті 2 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, Законом України Про оренду землі, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Підстави для зміни або розірвання договору передбачені статтею 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним у частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, за частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Тож іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до частини другої статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Законодавець у певних правовідносинах може передбачити порядок проведення сторонами договору переговорів щодо добровільної зміни чи розірвання договору. Наприклад, статтею 188 ГК України врегульовано порядок зміни розірвання господарських договорів, за яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Водночас те, що сторона договору не скористалася процедурою позасудового врегулювання питання зміни чи розірвання договору, навіть коли порядок здійснення такої процедури врегульовано законодавчо, не позбавляє таку сторону можливості належним чином реалізувати своє суб`єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у частині другій статті 651 ЦК України.

Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає статті 16 ЦК України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) для захисту права, та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони.

Така позиція у подібних правовідносинах викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 914/2649/17 та від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала в своїх рішеннях на тому, що реалізація позивачем належного йому права вимагати в судовому порядку розірвання договору оренди землі залежить від настання чи ненастання обставин, які зумовлюють виникнення такого права в силу положення договору чи вказівки закону і пов`язується з моментом виникнення таких обставин. Що ж до питання про наявність чи відсутність підстав для захисту права позивача у спірних правовідносинах, то вони пов`язані з існуванням чи відсутністю тих обставин, які мають наслідком зміну чи припинення відповідних договірних відносин у судовому порядку.

Згідно п. в) ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до вимог ст. 651 Цивільного кодексу України істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 15 Закону України Про оренду землі (в редакції чинній станом на момент укладання договору оренди), встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є:

об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

умови збереження стану об`єкта оренди;

умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини;

відповідальність сторін.

Згідно зі ст. 31 Закону України Про оренду землі, який є спеціальним законом з питань регулювання відносин оренди земельних ділянок, встановлено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Стаття 32 Закону України Про оренду землі регулює порядок припинення договору оренди землі шляхом його розірвання. Так, згідно вказаної статті, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до п.39 договору розірвання договору оренди водойми в односторонньому порядку допускається.

Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є систематична несплата орендної плати, використання не за цільовим призначенням.

Систематична несплата земельного податку або орендної плати, з урахуванням положень ст. 141 Земельного кодексу України є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Як зазначалося вище, останній платіж відповідачем було вчинено 28 жовтня 2021 року, а борг зі сплати орендної плати виник за період з червня 2020 року по лютий 2023 року.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що всупереч умовам договору оренди, відповідач не сплачував орендну плату у встановленому договором розмірі та у визначені договором строки.

При цьому, судом враховано, що відповідач систематично порушував умови договору стосовно сплати орендних платежів.

Вищенаведене є достатньою та самостійною підставою для розірвання договору оренди в судовому порядку.

Оскільки матеріалами справи підтверджується істотне порушення відповідачем своїх зобов`язань у зв`язку з несплатою орендної плати, суд дійшов висновку, що вимога прокурора про розірвання договору оренди від 16 лютого 2006 року в судовому порядку є правомірною та обґрунтованою.

При цьому судом було враховано правовий висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17.

Також Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 02 травня 2018 року зі справи №925/549/17 дійшов висновку, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця (ч. 1 ст. 34 Закону України Про оренду землі).

Враховуючи положення ст. 34 Закону України Про оренду землі, вимога про повернення земельної ділянки є похідною від вимоги про розірвання договору оренди водойми, а тому суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повернути земельну ділянку до комунальної власності Монастирищенської міської ради.

Щодо питання представництва інтересів держави прокурором суд зазначає, що стаття 23 Закону України Про прокуратуру визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 звернула увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц зазначила, що системне тлумачення абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор звертався листом від 09 травня 2023 року за №53/2-308 вих-23 до Монастирищенської міської ради та повідомив про виявленні порушення законодавства і з`ясовував чи будуть вживатись міською радою самостійно заходи направлені на стягнення заборгованості з фізичної особи підприємця Ковтуна Ігоря Петровича та розірвання договору оренди і повернення земельної ділянки.

З листа Монастирищенської міської ради від 12 травня 2023 року за № 03-01-31/1926 вбачається, що міська рада не зверталася до суду із позовною заявою щодо стягнення заборгованості зі сплати орендної плати та звільнення земельної ділянки водного фонду, і не заперечує проти подання такого позову Уманською окружною прокуратурою.

В листі від 19 червня 2023 року Уманська окружна прокуратура повідомила міського голову, що прокуратурою буде здійснено представництво інтересів держави в суді в особі Монастирищенської міської ради.

Судом було також враховано, що при вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов`язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю. Для врахування цих обставин стаття 55 ГПК України передбачає такі правила:

- якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (учасником, акціонером) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави;

- відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

Отже, враховуючи положення ст. 55 ГПК України, а також нездійснення Монастирищенською міською радою в розумні строки заходів для звернення до суду з позовом стосовно захисту інтересів територіальної громади, враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави і визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов висновку, що прокурор в даному випадку належним чином обґрунтував та довів підстави для представництва інтересів територіальної громади в суді, а тому підстав для залишення позову без розгляду не вбачається.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

При зверненні до суду прокурором було сплачено 8 227 грн. 00 коп. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №1092 від 16 червня 2023 року.

Водночас, з урахуванням ставок судового збору визначених ст. 4 Закону України Про судовий збір прокурор повинен був сплатити 8 169 грн. 96 коп. судового збору.

Тобто прокурором було зайво сплачено 57 грн. 04 коп. судового збору.

Однак повернення судового збору з Державного бюджету без відповідного клопотання не допускається.

На підставі викладеного та керуючись ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця Ковтуна Ігоря Петровича, АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь Монастирищенської міської ради (вул. Соборна, 117, м. Монастирище, Уманський район, Черкаська область, 19101, ідентифікаційний код 25769919, р/р UA468999980334159815000023745, код отримувача - 37930566, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), к/д - 18010900) - 186 797 грн. 30 коп. заборгованості зі сплати орендної плати згідно договору оренди від 16 лютого 2006 року.

3.Розірвати договір оренди водойми від 16 лютого 2006 року укладений між Шабастівською сільською радою та фізичною особою підприємцем Ковтуном Ігорем Петровичем.

4. Зобов`язати фізичну особу підприємця Ковтуна Ігоря Петровича, АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 повернути Монастирищенській міській раді (вул. Соборна, 117, м. Монастирище, Уманський район, Черкаська область, 19101, код ЄДРПОУ 25769919, р/р UA468999980334159815000023745, код отримувача - 37930566, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.) земельну ділянку кадастровий номер 7123488500:01:001:0497 під водоймою площею 20,6006 га, що розташована на території Монастирищенської міської територіальної громади Уманського району Черкаської області.

5. Стягнути з фізичної особи підприємця Ковтуна Ігоря Петровича, АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь Черкаської обласної прокуратури, бул. Шевченка, 286, м. Черкаси, ідентифікаційний код 02911119, р/р НОМЕР_2 в Державній казначейській службі України в м. Київ 8 169 грн. 96 коп. судового збору.

Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 18 вересня 2023 року.

Суддя А.В. Васянович