Ухвала

від 11.09.2023 по справі 469/526/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 469/526/23

провадження № 61-12581ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О. розглянувши касаційну скаргуОСОБА_1 на ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 12 травня 2023 року у складі судді Гапоненко Н. О. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 липня 2023 року у складі колегії суддів: Тищук Н. О., Крамаренко Т. В., Темнікової В. І. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгропрайд» до ОСОБА_1 , третя особа - Публічне акціонерне товариство «Одеса-Авто», про стягнення безпідставно набутих коштів,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгропрайд» (далі ? ТОВ «Украгропрайд») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Публічне акціонерне товариство «Одеса-Авто» (далі - ПАТ «Одеса-Авто»), у якому просило стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у розмірі 1 898 466, 58 грн, з яких: 1 316 789,13 грн ? безпідставно набуті кошти, 504 571,29 грн ? інфляційне збільшення суми боргу, 77 106,16 грн ? три проценти річних.

Разом з позовною заявою ТОВ «Украгропрайд» подало заяву про забезпечення позову та просило накласти арешт на:

грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких банківських установах, та належать ОСОБА_1 , у межах ціни позову: 1 898 466,58 грн та судових витрат у розмірі 74 819,00 грн;

Накласти арешт та заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти дії щодо реєстрації (перереєстрації) речових прав відносно майна, яке належить ОСОБА_1 у межах ціни позову, зокрема:

земельної ділянки за кадастровим номером 4820982400:11:025:0006 загальною площею 0,25 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2662983348060,

житлового будинку загальною площею 410,3 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2645296748060,

земельної ділянки за кадастровим номером 4820982400:08:000:0007 загальною площею 10,72 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2616733848060,

земельної ділянки за кадастровим номером 4820982400:05:001:0015 загальною площею 1,5 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 261671734806;

Накласти арешт та заборони будь-яким органам вчиняти дії щодо реєстрації (перереєстрації) речових прав відносно майна, яке належить ОСОБА_1 в межах ціни, а саме:

автомобіля Mersedes-Benz ML 320 CDI (державний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 ),

автомобіля Mersedes-Benz S 500 4Matic (державний номер НОМЕР_4 , номер шасі НОМЕР_5 , номер двигуна НОМЕР_6 ).

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що між сторонами виник спір, існує реальний ризик утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову та стягнення коштів. Відповідач фактично привласнив майно ТОВ «УКРАГРОПРАЙД» (бокс з сільськогосподарськими приміщеннями, збудований за кошти позивача), а потім вчинив дії з відчуження цього майна, фактично передавши його у власність власної юридичної особи ФГ «Агро-Краснопілля»; крім того відповідач привласнив причіп ПГМФ 830402, ємність двошарову харчову вертикальну 1000RVD, агрегат для перевезення води АПВ-6, ємність сталеву для ПММ, вагончик будівельний побутовий (20-ти футовий контейнер); за даними фактами здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні від 12 лютого 2023 року № 12023152150000023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частини четвертої статті 191 КК України, та від 11 березня 2023 року № 12023152150000044 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частини другої статті 190 КК України, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяв позивача, тобто поведінка відповідача свідчить про те, що він може вдаватися до будь-яких незаконних дій задля власного збагачення та з метою уникнення від відповідальності, оскільки ним привласнено значну кількість майна, належного позивачу, що призвело до значних збитків, та що в подальшому відповідач буде вчиняти будь-які дії, направлені на ускладнення чи унеможливлення виконання можливого рішення суду у справі та захисту прав позивача.

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 12 травня 2023 року заяву ТОВ «Украгропрайд» про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на належні ОСОБА_1 кошти та майно у межах суми позову 1 898 466, 58 грн та судових витрат в розмірі 74 819,00 грн, а всього на суму 1 973 285, 58 грн, у тому числі на:

грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких банківських установах,

земельну ділянку за кадастровим номером 4820982400:11:025:0006 загальною площею 0,25 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2662983348060;

житловий будинок загальною площею 410,3 кв.м, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2645296748060;

земельну ділянку за кадастровим номером 4820982400:08:000:0007 загальною площею 10,72 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2616733848060;

земельну ділянку за кадастровим номером 4820982400:05:001:0015 загальною площею 1,5 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 261671734806;

автомобіль Mersedes-Benz ML 320 CDI (державний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 );

автомобіль Mersedes-Benz S 500 4Matic (державний номер НОМЕР_4 , номер шасі НОМЕР_5 , номер двигуна НОМЕР_6 ).

Заборонено органам і посадовим особам, що здійснюють державну реєстрацію прав на майно, вчиняти дії щодо реєстрації (перереєстрації) речових прав на вказане нерухоме та рухоме майно.

Ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову мотивована тим, що між сторонами дійсно виник спір щодо повернення грошових коштів в сумі 1 316 789,13 грн та нарахованих на них інфляційне збільшення - 504 571,29 грн і трьох процентів річних в сумі 77 106,16 грн; орієнтовний розмір заявлених у справі судових витрат складає 74 819,00 грн. Викладені позивачем обставини вибуття майна, його вартість, свідчать про існування ризику невиконання або ускладнення виконання рішення суду у випадку задоволення позову на користь позивача про, що свідчить також і наявність кримінальних проваджень, зазначених у клопотанні. Спір є майновим, а тому вказані заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу та заборону вчинити дії є співмірними із заявленими позовними вимогами; відповідач, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є власником вказаних земельних ділянок, житлового будинку, автомобілів. Заходи забезпечення позову є тимчасовим обмежувальним заходом, встановленим законом, та необхідним для вирішення судового спору, не порушують права власника щодо користування і розпорядження належним йому майном.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 19 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 12 травня 2023 року змінено, скасувано в частині накладення арешту та заборони органам і посадовим особам, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме та рухоме майно, вчиняти дії щодо реєстрації (перереєстрації) речових прав на:

- грошові кошти, належні ОСОБА_1 , які знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких банківських установах;

- земельну ділянку за кадастровим номером 4820982400:11:025:0006 загальною площею 0,25 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2662983348060;

- житловий будинок загальною площею 410,3 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2645296748060;

- земельну ділянку за кадастровим номером 4820982400:05:001:0015 загальною площею 1,5 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 261671734806;

В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд вважав правильним застосування заходів забезпечення позову у цій справі на підставі пунктів 1, 4 частини першої статті 150 ЦПК України, з урахуванням дотримання балансу інтересів відповідача та інших осіб, які не беруть участі у справі й розміру вартості майна, що перебуває у власності ОСОБА_1 , та його оціночної вартості, зазначив, що загальна вартість майна, за рахунок якого судом першої інстанції забезпечено позов складає 5 815 523 грн, що значно перевищує ціну позову - 1 973 285,58 грн, тому дійшов висновку про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчинення дій на частину майна відповідача, на думку суду, є співмірним із заявленими позовними вимогами.

21 серпня 2023 року через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Важеніна С. А. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанції не дослідили належним чином матеріали справи, не дали належної оцінки фактичним обставинами справи, не урахували, що заявник не навів обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, існування реальних ризиків утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову, інтересів інших осіб, співмірність заявлених позовних вимог запропонованому виду забезпечення позову, не врахували висновки Верховного Суду від 28 березня 2019 року у справі № 824/239/2018, від 12 грудня 2020 року у справі № 381/4019/18, від 06 березня 2023 року у справі № 916/2239/22.

В касаційній скарзі зазначено, що мотиви позивача щодо привласнення майна, належного позивачу відповідачем є необґрунтованими та не підтверджені доказами, відповідач вироком суду винним не визнавався, тому такі посилання є безпідставними. Позивач не навів обґрунтувань, підтверджених доказами, що відповідач вчиняє дії, що можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, навпаки відповідач не приховує майно, що належить йому на праві власності. Інших доказів щодо існування реальної необхідності забезпечення позову шляхом накладення арешту позивач не навів. Також позивач не надав докази, що звертався до відповідача із вимогою про повернення коштів, а відповідач ухилявся від вимог позивача. Заходи забезпечення позову порушують права відповідача та є неспівмірними із заявленими позовними вимогами. Саме лише посилання позивача на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення обґрунтувань не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Згідно із частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Суди встановили, що у справі пред`явлені вимоги про повернення безпідставно набутих коштів в сумі 1 316 789,13 грн та нарахованих на них інфляційне збільшення - 504 571,29 грн і трьох процентів річних - 77 106,16 грн; орієнтовний розмір заявлених у справі судових витрат складає 74 819,00 грн.

У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У частині першій статті 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема позов забезпечується:

накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1);

забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору (пункт 4).

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що між сторонами існує майновий спір про стягнення коштів в сумі 1 973 285,58 грн, дійшли висновків, що обрані позивачем заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу на праві власності в межах суми заявлених позовних вимог є співмірними із позовними вимогами. Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту з урахуванням висновку апеляційного суду, який вважав правильним зменшити перелік майна, яке підлягає арешту, врахувавши його реальну вартість та розмір заявлених до стягнення коштів, оскільки у разі відчуження нерухомого та рухомого майна, може бути утруднено або унеможливлено виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про відсутність доказів існування реальної необхідності забезпечення позову шляхом накладення арешту, оскільки відповідач за відсутності обмежень щодо розпорядження належним йому майном може в будь-який час відчужити його, що утруднить або ж зробить неможливим виконання можливого рішення про задоволення позову.

Арґументи касаційної скарги про неспівмірність вжитих заходів забезпечення позову із заявленими вимогами є неприйнятними, оскільки предметом позову є стягнення значних коштів в розмірі 1 973 285,58 грн, а судом апеляційної інстанції залишено арешт на майно відповідача (одну земельну ділянку площею 10,72 га та два легкових автомобілі) на загальну суму 2 167 270 грн (430 944,00 грн + 483 431,00 грн+ 1 252 895,00 грн), що є співмірним із розміром заявлених позовних вимог.

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої постанови апеляційного суду свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

Враховуючи викладене, у відкритті касаційного провадження належить відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування судами попередніх інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись частиною першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 12 травня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 липня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгропрайд» до ОСОБА_1 , третя особа - Публічне акціонерне товариство «Одеса-Авто», про стягнення безпідставно набутих коштів.

Копію ухвали, касаційну скаргу та додані до неї матеріали направити особі, яка подала скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

І. О. Дундар