Рішення

від 14.09.2023 по справі 759/18776/22

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/18776/22

пр. № 2/759/1435/23

14 вересня 2023 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Гаєвської Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛФІНАНСПРОЕКТ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Відділу із примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)про визнання недійсним договору поруки та скасування арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі

у грудні 2022 р. позивач звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, просить суд визнати недійсним договір поруки укладений27.11.2007 між ТОВ «КБ «Даніель» та ОСОБА_1 ; зняти арешт з належного ОСОБА_1 майна, а саме: нежилих приміщень (в літ. А0 групи приміщень АДРЕСА_1 , частини квартири АДРЕСА_2 та поточних рахунків, відкритих в банківських установах України на ім`я ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.11.2007 між ОСОБА_2 та ТОВ «КБ «Даніель» укладено кредитний договір №1180-04-КЗН-Т, проте 14.05.2019 ТОВ «КБ «Даніель» припинено внаслідок ліквідації. Так на підставі вказаного договору банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 5565000 грн 00 коп. зі строком до 26.11.2022 та за умовою 17,5% річних за користування кредитом та 0,2% комісії за управлінням кредитом, крім цього ТОВ «КБ «Даніель» уклав із ОСОБА_3 іпотечний договір яким забезпечено належне виконання обов`язків за кредитним договором шляхом передачі в іпотеку нерухомого майна, а саме група нежитлових приміщень: номер 96, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , а також 27.11.2007 між ТОВ «КБ «Даніель» та ОСОБА_1 укладено договір поруки, за умовами якого позивач поручився за належне виконання зобов`язань ОСОБА_3 перед кредитором. В подальшому вироком Печерського районного суду м. Києва від 17.08.2009 ОСОБА_2 засуджено до позбавлення волі на 5 років, оскільки останній заволодів шахрайським шляхом кредитними коштами в ТОВ «КБ Даніель» 56650000 грн 00 коп. шляхом надання банку підроблені документи, які давали можливість отримати кредит, внаслідок чого 22.04.2008 рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації Українських банків з ОСОБА_2 стягнено борг у розмірі 6081899 грн 40 коп. та рішенням Святошинського районного суду м. Києва стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та з позивача суму боргу у розмірі 6081899 грн 40 коп., після чого 07.09.2017 між ПАТ «КБ «Даніель» (який є правонаступником ТОВ «КБ «Даніель») та ТОВ «ГЛОБАЛФІНАНСПРОЕКТ» укладено договір про відступлення прав вимог №128 за умовами якого банк передав ТОВ «ГЛОБАЛФІНАНСПРОЕКТ» права вимоги за вказаним кредитним договором, проте позивач вважає вказаний кредитний договір нікчемним в силу того, що він порушує публічний порядок та укладений внаслідок скоєння злочину позичальником, крім цього позивач вважає поруку недійсною, через те, що позивач вважає кредитний договір нікчемним, оскільки він порушує публічний порядок, то порука якою було забезпечено такий договір також є недійсною тому одночасно зазначає, що арешт майна, яке виступало порукою щодо належного виконання зобов`язань порушує право власності позивача та створює перешкоди у здійсненні позивачем права користування та розпорядженням своїм майном та підлягає усуненню в судовому порядку, шляхом зняття арешту з майна.

29.06.2023 представником відповідача ТОВ «ГЛОБАЛФІНАНСПРОЕКТ» подано відзив на позовну заяву в якому вимоги позивача не визнає повністю, оскільки аналогічні позовні вимоги щодо визнання кредитного договору та договору поруки недійсним вже були предметом розгляду по справі 2-42/2011 та рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12.01.2011 було відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання договору поруки та кредитного договору, а по основному позову із ОСОБА_1 , стягнуто суму боргу у розмірі 4067307 грн 84 коп. на користь ПАТ «КБ «Даніель», крім цього посилання позивач на те, що обман з боку ОСОБА_2 та наявність вироку Печерського районного суду м. Києва вже були предметом розгляду іншої справи, так у рішенні Апеляційного суду м. Києва від 01.02.2012 зафіксовано «Той факт, що ОСОБА_2 засуджено за скоєння злочинів передбачених ст. 190 та ч. 2 ст. 358 КК України не свідчить про те, що ОСОБА_1 , як поручитель звільняється від своїх обов`язків за кредитним договором, внаслідок чого представник відповідача вважає, що порука є способом забезпечення виконання зобов`язання згідно ст. 533 ЦК України і стосується особисто поручителя, отже договір поруки не створює обов`язків для будь-яких інших осіб, крім сторін по договору поруки, атому посилання позивача на обман з боку ОСОБА_2 не узгоджується з вимогами закону та не стоється особисто позивача, також представник не погоджується із твердженням позивача, що кредитний договір №1180-04-КЗН-Т від 27.11.2007 є нікчемним, як такий що порушує публічний порядок, оскільки він не посягає на суспільні, економічні соціальні основи держави, не спрямований на порушення публічного порядку, окрім цього представник відповідача вважає, що позивач звернувся до суду із пропуском позовної давності, оскільки згідно з ч. 3 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемності правочину починається з дня, коли почалося його виконання, який вданому випадку почався 27.11.2007 та закінчився 26.11.2010 (а.с. 113-116)

25.04.2023 та 28.08.2023 представником відповідача ТОВ «ГЛОБАЛФІНАНСПРОЕКТ» подано заяву про застосування позовної давності, яка є підставою для відмови у позові (а.с. 98-100, 143).

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду

ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 09.01.2023 відкрито провадження в порядку загального позовного провадження (а.с. 61, 62).

На підставі розпорядження від 08.06.2023 №126 керівника апарату Святошинського районного суду м. Києва вказану справу було призначено до повторного автоматизованого розподілу у зв`язку зі звільненням ОСОБА_4 з посади судді (а.с. 103).

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 08.06.2023 вказану цивільну справу було передано у провадженні судді Ул`яновської О.В. 09.06.2023 (а.с. 104, 105).

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва 09.06.2023справу прийнято до свого провадження та розпочато проведення підготовного засідання (а.с. 106, 107).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14.09.2023 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

Позивач у судове засідання не з`явився повторно, про слухання справи повідомлений належним чином, при цьому ним не надано письмового заперечення щодо заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності, про що позивач клопотав у судовому засіданні 16.08.2023 з підстав чого відкладено розгляд справи (а.с. 137) при цьому позивач лише надав двічі заяву про відкладення розгляду справи (а.с. 144, 157).

Представник відповідача ТОВ «ГЛОБАЛФІНАНСПРОЕКТ» у судове засідання не з`явився, проте у заяві від 25.04.2023 просили слухати справу без його участі (а.с. 100).

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про слухання справи повідомлені належним чином, відзив на позовну заяву подано не було, заяви про відкладення розгляду справи до суду не надходило (а.с. 133, 146, 147, 155).

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

ІІІ. Фактичні обставини справи

судом встановлено, що 27.11.2007 між ТОВ «КБ «Даніель» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №1180-04-КЗН-Т згідно умов якого позичальнику надано суму кредит у розмірі 5565000 грн 00 коп. (а.с. 8-11).

27.11.2007 між ТОВ «КБ «Даніель» та ОСОБА_1 укладено договір поруки №1180-04, вказаним договором забезпечується вимоги банку по кредитному договору №1180-04-КЗН-Т та зобов`язується відповідати перед банком за виконання боржником в повному обсязі зобов`язань, що випливають з кредитного договору, включаючи повернення кредиту, сплату процентів за користування кредитом, неустойки, відшкодування збитків та інших платежів передбачених кредитним договором (а.с. 12).

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 17.08.2009 визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, та ч. 2 ст. 358 КК України та підставі чого призначено йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією особистого майна на користь держави (а.с. 16-26).

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 01.02.2012 (справа №22-ц/2690/567/2012вирок Печерського районного суду м. Києва від 17.08.2009 відносно ОСОБА_2 залишено без змін (а.с. 27-31).

07.09.2017 ПАТ «КБ «Даніель» уклало з ТОВ «ГЛОБАЛФІНАНСПРОЕКТ» договір №128 про відступлення прав вимоги, згідно умов якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників, поручителів, зазначених у додатку №1 до цього договору (а.с. 13-15).

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва вді 12.01.2011 по справі №2-42/2011 з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Даніель» стягнено заборгованість у розмірі 2381889 грн 40 коп. (а.с. 79-81).

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 01.02.2012 рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12.01.2011 в часині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором змінено, збільшено суму заборгованості стягнутої з ОСОБА_1 у розмірі 4067307 грн 84 коп. (а.с. 82-84).

Постановою державного виконавця від 05.04.2012 відкрито ВП НОМЕР_1 на підставі виконавчого листа №2-42/11 виданого 29.03.2012, згідно якого з ОСОБА_1 стягнуто на користь ПАТ «КБ «Даніель» заборгованість у розмірі 4067307 грн 84 коп. (а.с. 37).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 27.10.2017замінено сторону у виконавчому провадженні з ПАТ «КБ «Даніель» на ТОВ «ГЛОБАЛФІНАНСПРОЕКТ (а.с. 85).

Постановою державного виконавця від 16.11.2017 ВП НОМЕР_1 замінено сторону виконавчого провадження з ПАТ «КБ «Даніель» на ТОВ «ГЛОБАЛФІНАНСПРОЕКТ» (а.с. 38).

22.01.2018 постановою державного виконавця накладено арешт на майно боржника в рамках ВП НОМЕР_1, що підтверджується інформацією про виконавче провадження (а.с. 39-44).

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду

відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За загальним правилом статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, в силу яких особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а сам зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім цього, ЦК України не визначено переліку істотних умов, які має містити договір поруки.

Зазначений договір поруки не суперечить вимогам цивільного законодавства, відповідає волевиявленню учасників правочину, вчинений у письмовій формі та спрямований на настання наслідків, що обумовлені ним, а тому підстав для визнання його нікчемним судом не вбачається.

Що стосується вимоги про скасування арешту майна, то вказана вимога є похідною від визнання недійсним договору поруки, а підстав для скасування арешту суд не вбачає.

Підсумовуючи вищезазначені обставини слід зазначити, відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

При цьому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим, згідно із вимогами ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. ст. 12,81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Договір поруки укладений 27.11.2007 тому з моменту укладення цього договору почався відлік строк позовної давності , який закінчився 26.11.2010, а із зазначеним позовом до суду позивач звернувся лише в грудні 2022 р., тобто зі спливом 15 років, крім цього позивачем не доведено той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права раніше, з огляду на презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав.

13.02.2018 у Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду прийняв постанову у справі № 910/9452/17, в якій сформовано правові позиції щодо питання про застосування інституту позовної давності для формування єдиної судової практики з розгляд) спорів, пов`язаних із застосуванням банківського законодавства.

Суд зазначив, що згідно зі ст. 261 ЦК України саме з моменту укладення спірного договору поруки, поручитель повинен був знати про його невідповідність вимогам законодавства і саме з цього моменту починається перебіг позовної давності.

Так, Верховний Суд зазначив, що в розумінні ст. 256 ЦК України позовна давність є часовою межею подання особою позову, тобто звернення з вимогою про прийняття рішення про захист конкретного порушено права.

Початок перебігу, тривалість та сплив позовної давності пов`язується з конкретною вимогою про захист окремого порушеного права. У даному випадку така вимога стосується визнання недійсним договору у зв`язку з його невідповідністю на момент укладення нормам чинного законодавства.

Таким чином підтверджена правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 02.09.2014 у 915/1437/13, що саме з моменту укладення спірного договору починається перебіг позовної давності.

Отже, позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки з часу укладення оспорюваного договору до дня пред`явлення позову минуло 15 років та позивачем не доведено належними та допустимими доказами те, що він не міг довідатись про своє порушене право протягом 13 років, про що зазначено у постанові ВСУ за №6-17цс17 від 22.02.2017.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у задоволенні позову.

Суд, оцінивши докази у їх сукупності, прийшов до висновку, що вимоги позивача є такими, що не обґрунтовані на законі, не доведені матеріалами справі та такими, що не підлягають задоволенню, зважаючи на пропуск позовної давності.

V. Розподіл судових витрат

враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, судові витрати у справі, понесені позивачем, суд залишає за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 16, 215, 261, 267, 546, 553, 554, 638 ЦК України; ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 353 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛФІНАНСПРОЕКТ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Відділу із примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)про визнання недійсним договору поруки та скасування арешту майна відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.В Ул`яновська

Повний текст судового рішення складено 14.09.2023.