Ухвала

від 18.09.2023 по справі 400/4943/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

18 вересня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/4943/22

Суддя-доповідач П`ятого апеляційного адміністративного суду Шевчук О.А., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної податкової служба України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2023 р. у справі № 400/4943/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСТАНТ АГРО" до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служба України, Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнаннная протиправним та скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 р. позовну заяву задоволено.

На зазначене рішення суду Державна податкова служба України подали апеляційну скаргу.

До апеляційної скарги апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому апелянт просить поновити строки на апеляційне оскарження. В обґрунтування клопотання апелянт зазначає, що перший раз апеляційна скарга подана в строк встановлений ст. 295 КАС України. Повторно Державна податкова служба України в найкоротші терміни звертається з апеляційною скаргою.

Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутись до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду було постановлено за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні 27 січня 2023 р. Дата складення повного судового рішення 27.01.2023 року.

На зазначене рішення суду першої інстанції Державною податковою службою України було подано апеляційну скаргу.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2023 року апеляційна скарга Державної податкової служби України була залишена без руху у зв`язку з несплатою судового збору за подачу апеляційної скарги та надано апелянту десять днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків поданої апеляційної скарги.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2023 року у зв`язку з не усуненням недоліків, апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.01.2023 р. повернуто скаржнику.

01 травня 2023 року Державною податковою службою України повторно подано апеляційну скаргу на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2023 р.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2023 року апеляційна скарга Державної податкової служби України була залишена без руху у зв`язку з несплатою судового збору за подачу апеляційної скарги та надано апелянту десять днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків поданої апеляційної скарги.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2023 року у задоволенні клопотання Державної податкової служби України про продовженння строку усунення недоліків відмовлено. У зв`язку з не усуненням недоліків, апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.01.2023 р. повернуто скаржнику.

06 липня 2023 року Державна податкова служба України повторно подано апеляційну скаргу на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2023 р.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2023 року апеляційна скарга Державної податкової служби України була залишена без руху у зв`язку з несплатою судового збору за подачу апеляційної скарги та надано апелянту десять днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків поданої апеляційної скарги.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2023 року у задоволенні клопотання Державної податкової служби України про продовження строку усунення недоліків відмовлено. У зв`язку з не усуненням недоліків, апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.01.2023 р. повернуто скаржнику.

04 вересня 2023 року Державною податковою службою України повторно подано апеляційну скаргу на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2023 р.

Таким чином, вчетверте апеляційну скаргу подано через більше ніж місяць після отримання ухвали про повернення апеляційної скарги та через більше ніж сім місяців після ухвалення оскаржуваного рішення.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі Устименко проти України.

Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі Рябих проти Росії (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі Пономарьов проти України (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Зі змісту пункту 52 рішення випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача поважних причин для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.

При цьому суд зазначає, що в ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Цє пов`язано з тим, що держава має дотримуватися принципу належного урядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Зокрема, на це ЄСПЛ звертав увагу у п. 74 рішення Лелас проти Хорватії: Держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків, 'іншими"словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

Також, виходячи з принципу належного урядування, державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов`язанні діяти вчасно та в належний спосіб в тому числі при оскарженні судових рішень у судовому порядку. Будь-які зволікання зі сплатою судового збору у строк, встановлений законодавцем для оскарження судового рішення, та звернення з клопотанням про поновлення строку на оскарження через несплату судового збору вже саме по собі є порушенням принципу "належного урядування" про-який говорить ЄСПЛ.

Держава (в даному випадку - в особі податкових органів) не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень через невчасну сплату судового збору податковим органом та будь-які проблеми, що виникають під час внутрішньої процедури узгодження його сплати. Як зазначав у своїх рішеннях ЄСПЛ, такі помилки, допущені органами державної влади, не повинні виправлятися за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (в даному випадку - позивача, у зв`язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, винесеного на його користь).

Виходячи з наведеного, апеляційну скаргу слід залишити без руху та надати строк для усунення недоліків апеляційної скарги особі, яка її подала, шляхом надання до суду доказів наявності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження або вказати інші підстави для його поновлення.

Крім того, подана апеляційна скарга не відповідає вимогам ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: у справі не сплачено судовий збір за подачу апеляційної скарги.

Позов містить шість вимог немайнового характеру.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до ст. 4 ч. 2 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 4 ч. 2 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, Головному управлінню ДПС у Волинській області необхідно сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 22 329 (3721,50х6) грн.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду повинно бути перераховано або внесено на рахунок:

банк Казначейство України (ЕАП), код банку 899998

код класифікації доходів бюджету 22030101 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)"

відомча ознака "81" (Апеляційні адміністративні суди):

рахунок UA678999980313101206081015758,

отримувач - ГУК в Одеській області /Приморський р-н/22030101

код за ЄДРПОУ отримувача - 37607526

в сумі 22 329 грн., а тому апеляційна скарга, відповідно до вимог ч.1 ст.169 КАС України має бути залишена без руху, з наданням строку для усунення зазначених недоліків.

З огляду на вищезазначене, апеляційну скаргу слід залишити без руху та надати апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги особі, яка її подала, а саме: надати документ про сплату судового збору та зазначити підстави, які перешкоджали апелянту повторно подати апеляційну скаргу без невиправданих затримок та зайвих зволікань або вказати інші підстави для його поновлення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 298 КАС України, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються правила ст. 169 цього Кодексу.

Згідно з п.4 ч.1 ст.299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 169, 296, 298, 299 КАС України, суддя -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державна податкова служба України залишити без руху.

Надати апелянту десять днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків поданої апеляційної скарги.

Роз`яснити Державній податковій службі України, що у разі не усунення зазначених недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору, відповідно до ст.169 КАС України апеляційна скарга буде повернута скаржнику, а у разі не усунення зазначених недоліків апеляційної скарги в частині пропуску строку на подання апеляційної скарги у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

Ухвала у касаційному порядку не підлягає оскарженню.

Суддя-доповідач О.А. Шевчук