Постанова

від 06.09.2023 по справі 260/1427/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/1427/23 пров. № А/857/10622/23 А/857/11707/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіОбрізко І.М.,

суддівІщук Л.П., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засіданняХомин Ю.Є.,

за участю представника позивачаОлійника Р.Б.,

за участю представника відповідачаКрупи - Газуди М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у місті Львові апеляційні скарги Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року, прийняте суддею Дору Ю.Ю. об 11 годині 09 хвилині у м. Ужгороді, повний текст складено 22.05.2023 року та на додаткове рішення від 25 травня 2023 року, прийняте о 10 годині 01 хвилині, повний текст складено 02.06.2023 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Елерон» до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,-

встановив:

ТОВ «Елерон» (надалі позивач) звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області (надалі ГУ ДПС у Закарпатській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 01.12.2022 форми «Н» № 000/3849/07-16-04- 05/22100995 про застосування штрафу у сумі 3 031 992,84 гривень.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 адміністративний позов задоволено.

Суд відхилив доводи позивача про порушення строків проведення перевірки на підставі Закону, який передбачав особливості порядку проведення податкових перевірок, а також реєстрації податкових накладних під час воєнного стану на території України визначено Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12.05.2022, який набрав чинності 27.05.2022, оскільки такий стосувався податкових декларацій, а не накладних (абзаци 5-7 підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України) за що було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Суд зазначив, що вина позивача у несвоєчасній реєстрації податкових накладних протягом загальних строків, встановлених ст. 201 ПК України відсутня, оскільки в період воєнного стану з 24.02.2022 і до набрання чинності Законом від 12 травня 2022 не було технічної можливості реєстрації податкових накладних, оскільки Єдиний державний реєстр податкових накладних у цей період функціонував не завжди, із суттєвими затримками, що не заперечується сторонами.

Також суд звернув увагу на те, що відповідачем, при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення рішення за несвоєчасність реєстрації податкових накладних за період з лютого 2022 по липень 2022 не було враховано внесені зміни Законом України 12 травня 2022 № 2260-IX.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022, подання податкової звітності до 20 липня 2022 та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022.

Із матеріалів справи вбачається, що податкові накладні були складені у період з 01 лютогопо 31 травня 2022, та були включені у штрафні санкції в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

Додатковим рішенням від 25 травня 2023 стягнуто на користь ТОВ «Елерон» витрати на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції з ГУ ДПС у Закарпатській області у розмірі 16 875,00 грн.

Суд дослідивши документи та враховуючи предмет спору, дійшов висновку, що вартість послуг правового характеру у розмірі 16 875,00 грн., що заявлена до стягнення з відповідача, є реальною та підставною.

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, ГУ ДПС у Закарпатській області подало апеляційні скарги. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі на рішення зазначає, що ТОВ «Елерон» для підтвердження неможливості своєчасності виконати свій податковий обов`язок мало звернутися до ГУ ДПС у Закарпатській області з відповідною заявою до 30.09.2022 разом з вичерпним переліком документів (копій документів) та інформації, передбаченої Переліком документів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 №225.

Жодних заяв про неможливість своєчасно виконати свій податковий обов`язок ТОВ «Елерон» до ГУ ДПС у Закарпатській області не подавало, як і не надано таких доказів суду. Окрім того, ТОВ «Елерон» реєструвало податкові накладні у періоді, що перевірявся. Вказане підтверджує можливість позивача виконувати свої податкові обов`язки. Відтак, останній вважається таким, що має можливість своєчасно виконати податкові обов`язки, а саме зареєструвати податкові накладні в Єдиному державному реєстрі податкових накладних у терміни, визначені Податковим кодексом України.

Суд першої інстанції вказав, що 274 податкові накладні із 478, щодо яких перевіркою встановлено порушення граничного строку їх реєстрації, складені у період з 01 лютого о 31 травня 2022.

ГУ ДПС у Закарпатській області звертає увагу на те, що перевіркою встановлено реєстрацію вказаних податкових накладних позивачем в Єдиному державному реєстрі податкових накладних починаючи з 19.07.2022.

Крім того, зазначає, що описка в заголовку акта камеральної перевірки жодним чином не вплинула ні на встановлені камеральною перевіркою порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, ні на розмір, застосованих спірним податковим повідомленням-рішенням, штрафних (фінансових) санкцій.

Окрім того, суд першої інстанції відхилив доводи позивача про порушення строків проведення камеральної перевірки на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12.05.2022, оскільки встановлений цим Законом строк стосувався строків проведення камеральних перевірок податкових декларацій, а не своєчасності реєстрації податкових накладних.

Просить скасувати рішення та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення апелянт зазначає, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, що відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.01.2019 у справі №910/15944/17.

Судом першої інстанції, при ухваленні додаткового рішення, не враховано, що вказана справа не потребує значних витрат зусиль та часу для формування правової позиції, оскільки стосується факту несвоєчасної реєстрації податкових накладних. У вказаній справі відсутня необхідність встановлення фактичних обставин справи та предмету доказування. Зазначений в актах виконаних робіт час на підготовку позовної заяви та відповіді на відзив 7 і 3 години відповідно, є очевидно завищеним, оскільки значна частина доводів позовної заяви аналогічна доводам, викладеним у запереченні на акт перевірки, а відповідь на відзив - це скорочені версія позовної заяви з описом аналогічної судової практики.

Просить скасувати додаткове рішення та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

ТОВ «Елерон» у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Однак, відповідач не надав до суду жодних доказів, які б спростували те, що спірна камеральна перевірка стосувалася перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість.

Також апелянт не подав до суду жодних пояснень щодо безпосереднього змісту акта про результати камеральної перевірки в аспекті доводів позивача про те, що відповідно до п.1 та 2 акта про результати перевірки, перевірка стосувалася конкретно і термінів подання податкової звітності з ПДВ, а також показників податкової звітності та податків до неї на арифметико логічні помилки.

Подальше внесення змін в акт перевірки шляхом оформлення листа жодною чинною нормою законодавства не передбачено, а відтак, відповідач діяв не у спосіб, передбачений законом, що є також підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення рішення.

Крім того, покликається на пропуск податковим органом строку проведення камеральної перевірки.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ГУ ДПС у Закарпатській області проведено камеральну перевірку дотримання TOB «Елерон» встановлених законодавством граничних строків реєстрації податкових декларацій з податку на додану вартість за періоди січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2022.

За результатами вказаної перевірки складено акт про результати камеральної перевірки щодо своєчасності подання податкових декларацій з ПДВ від 02.11.2022 № 5255/07-16-04- 05/22100995, яким встановлено, що TOB «Елерон» зареєстровано 478 податкових накладних з порушенням граничних строків їх реєстрації, визначених пунктом 201.10. статті 201 Податкового кодексу (а.с.154-178).

Позивач подав заперечення на вказаний акт, зазначивши про незаконність проведення перевірки поза межами встановлених ПК України граничних строків її проведення, а також відсутність законодавчих підстав для застосування штрафних санкцій (а.с.20-22).

В подальшому ГУ ДПС у Закарпатській області 01.12.2022 прийняло оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Н» № 000/3849/07-16-04-05/22100995, яким застосувало до TOB «Елерон» штраф за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних у сумі 3 031 992,84 грн. (а.с.23-24).

Відповідно до пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних систем електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

1 січня 2017 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 №1797-VIII, яким до Податкового кодексу України внесено зміни, зокрема щодо контрольно-перевірочної роботи.

Верховний Суд у постанові від 01.04.2020 у справі № 640/914/19 зазначив, що підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України доповнено другим абзацом, яким передбачено,що предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладниху Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Отже, з аналізу зазначених норм чинного законодавства та судової практики вбачається, що предметом камеральної перевірки, крім питань правильності формування податкових декларацій можуть бути й інші питання.

У разі, якщо податковий орган вийшовза межі предмету камеральної перевірки,тоакт такої перевірки є доказом, здобутим з порушенням Закону, щопризводитьдо визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а прийняті на його підставі (податкові-повідомлення рішення) ППР не є правомірними.

Такаправова позиція викладена у постановах Верховного Суду від15 червня 2018 у справі № 817/98/16,від14 червня 2018 у справі № 812/1028/17.

Згідно з п. 112.1. ст. 112 ПК України, особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 112.2. цієї статті, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності

Норма п. 112.7. передбачає, що у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи. У цьому випадку вина позивача у несвоєчасній реєстрації податкових накладних протягом загальних строків, встановлених ст. 201 ПК України відсутня, оскільки в період воєнного стану з 24.02.2022 і до набрання чинності Законом від 12 травня 2022 не було технічної можливості реєстрації податкових накладних, оскільки Єдиний державний реєстр податкових накладних у цей період функціонував не завжди, із суттєвими затримками, що не спростовано стороною відповідача.

Законом України від 12 травня 2022 № 2260-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» (надалі - Закон № 2260), який набрав чинності 27.05.2022, внесені зміни, зокрема, до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - Кодекс), та доповнено підпунктом 69.11.

Так, зокрема згідно даного Закону передбачено установити, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей. Зокрема, п. 69.1. розділу 10 ПКУ передбачає, що у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні. Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022, подання податкової звітності до 20 липня 2022 та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022.

Таким чином, зазначеними змінами для платників податку на додану вартість, які мають можливість виконувати свої податкові обов`язки, встановлюються нові строки виконання тих податкових обов`язків, які за загальними правилами повинні були виконані у лютому травні 2022, зокрема, реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування (далі ПН/РК) в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), подання податкової звітності, сплата податків і зборів.

Так, платники ПДВ зобов`язані до 15 липня 2022 зареєструвати в ЄРПН ПН/РК, складені за операціями з постачання товарів/послуг здійсненими протягом лютого-травня 2022.

Фінансова відповідальність буде застосовуватись до платників податків, які мали можливість, але не виконали у строки встановлені Законом № 2260 свої податкові обов`язки, строк виконання яких за загальними правилами припадав на податкові періоди лютий-травень 2022, а саме, за не реєстрацію до 15 липня 2022 податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або за не подання до 20 липня 2022 податкової звітності та/або за не сплату не пізніше 31 липня 2022 податків та зборів.

Відтак, суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що із акта про результати камеральної перевірки вбачається, що 274 податкові накладні із 478, щодо яких податковою перевіркою встановлено порушення граничного строку їх реєстрації були складені у період з 01 лютогопо 31 травня 2022, та були включені у штрафні санкції в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

Покликання апелянта на те, що ТОВ «Елерон» мало звернутися до ГУ ДПС у Закарпатській області з відповідною заявою до 30.09.2022 разом з вичерпним переліком документів (копій документів) та інформації, передбаченої Переліком документів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 №225 не заслуговує на увагу, оскільки переважна більшість спірних податкових накладних була зареєстрована до зазначеної дати. Отже, алгоритм дій, який передбачений вказаним Наказом, вводиться з 30.09.2022 та зворотної дії в часі дані норми не мають. Крім того, як уже було зазначено вище податковий орган не довів, що позивач мав можливість зареєструвати податкові накладні вчасно, враховуючи те, що Єдиний реєстр податкових накладних працював із перебоями, що є загальновідомим фактом.

Відтак, оскаржуване податкове повідомлення рішення підлягає до скасування.

Крім того, судом першої інстанції влучно зазначено про те, що з Акта про результати камеральної перевірки щодо своєчасності подання податкових декларацій з ПДВ від 02.11.2022 вбачається, що такий стосувався саме перевірки податкових декларацій, тоді як до позивача було застосовано штрафні санкції оскаржуваним податковим повідомлення-рішенням за порушення у вигляді несвоєчасної реєстрації податкових накладних з ПДВ, а не декларацій (а.с.154-178, а.с. 23-24).

Хоча в подальшому відповідачем листом від 18.112022 було внесено зміни у акт камеральної перевірки від 02.11.2022 (а.с.10-19), однак такі зміни внесено після завершення перевірки та складання акта, підписання його та надання суб`єкту перевірки.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Колегія суддів, оглядаючи матеріали справи, зазначає наступне.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представник позивача надав договір про надання правової допомоги від 15.11.2022, рахунок № 002807 від 10.03.2023, рахунок № 002976 від 09.05.2023, рахунок № 002993 від 11.05.2023, акт виконаних робіт № 002807 від 10.03.2023, акт виконаних робіт № 002976 від 09.05.2023, акт виконаних робіт № 002993 від 11.05.2023, платіжні доручення від 21.03.2023, від 11.05.2023, від 12.05.2023; та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 12.05.2023. Загальна сума 16875 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як вбачається з аналізу вищенаведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень і на користь якої ухвалено рішення. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. В цьому конкретному випадку, під час розгляду в суді першої інстанції адміністративної справи №260/1427/23 позивач здійснив витрати на професійну правничу допомогу адвоката у загальному розмірі 16875,00 грн., що підтверджується наведеними вище документами.

Крім того, апеляційний суд вважає, що розмір витрат на правову допомогу має бути співмірним зі складністю спору та виконаним адвокатом обсягом робіт; витраченим часом, ціною позову, значенням справи для сторони, в тому числі впливом на репутацію позивача, публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19).

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ) як джерела права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення на користь позивача понесених ним обґрунтованих та співмірних витрат на правничу допомогу у розмірі 16875,00 грн.

Отже, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції та дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Закарпатській області залишити без задоволення, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року та додаткове рішення від 25 травня 2023 року на у справі №260/1427/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 18.09.2023.