Ухвала

від 15.09.2023 по справі 199/7428/23

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/7428/23

(1-кс/199/1066/23)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2023 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро погоджене з прокурором Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_3 клопотання дізнавача СД ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про арешт майна, заявленого в рамках кримінального провадження №12023046630000641, розпочатого за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.197-1 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Амур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровська звернувсядізнавач запогодженням ізпрокурором ізвищевказаним клопотанням,в обґрунтуванняякого пославсяна те,що впровадженні СДВП №1ДРУП ГУНПв Дніпропетровськійобласті перебуваєкримінальне провадження№12023046630000641за ст.197-1ч.1КК України,порушене зафактом надходження17серпня 2023року заяви ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,який проситьприйняти заходидо невстановленоїособи,яка біляводоймища плесо«Ломівське»,за адресою:м.Дніпро,пров.Широкийв районібудинку 17,самовільно зайнялаземельну ділянку.Під часогляду місцяподії 12вересня 2023року буловстановлено,що земельніділянки ізкадастровими номерами:1210100000:01:496:0133,1210100000:01:496:0126,1210100000:01:496:0120,1210100000:01:496:0130та 1210100000:01:496:0127розташовані навідстані 25-87метрів відурізу водиплеса «Ломівське»,не забудовані,однак огородженіпарканом. Досудовим розслідуванням також встановлено, що рішеннями Дніпровської міської ради від 26.01.2022 затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано земельні ділянки площею по 0,1000 га кожна у власність фізичним особам для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у районі провулку Широкого у м. Дніпро (Амур-Нижньодніпровський район м. Дніпра), код цільового використання землі - 02.01 «Для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» із кадастровими номерами: 1210100000:01:496:0118, загальною площею 0,1 га; 1210100000:01:496:0119, загальною площею 0,1 га; 1210100000:01:496:0120, загальною площею 0,1 га; 1210100000:01:496:0121, загальною площею 0,1 га; 1210100000:01:496:0122, загальною площею 0,1 га; 1210100000:01:496:0123, загальною площею 0,1 га; 1210100000:01:496:0124, загальною площею 0,1 га; 1210100000:01:496:0125, загальною площею 0,1 га; 1210100000:01:496:0126, загальною площею 0,1 га; 1210100000:01:496:0127, загальною площею 0,1 га; 1210100000:01:496:0128, загальною площею 0,1 га; 1210100000:01:496:0129, загальною площею 0,1 га; 1210100000:01:496:0130, загальною площею 0,1 га.

На підставі Договорів купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчених приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 , зареєстровано право власності на вищезгадані земельні ділянки за ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ). 05 липня 2023 року рішенням єдиного учасника товариства з обмеженою відповідальністю «РІВЕРСАЙД» (код ЄДРПОУ: 44683286) №4 ОСОБА_7 вніс вищевказані земельні ділянки із кадастровими номерами до Статутного капіталу ТОВ «РІВЕРСАЙД». У подальшому 9 земельних ділянок із кадастровими номерами: 1210100000:01:496:0118, 1210100000:01:496:0119, 1210100000:01:496:0121, 1210100000:01:496:0122, 1210100000:01:496:0123, 1210100000:01:496:0124, 1210100000:01:496:0125, 1210100000:01:496:0128, 1210100000:01:496:0129 на замовлення ТОВ «РІВЕРСАЙД» (розробник проекту ФОП ОСОБА_8 ) об`єднали в одну ділянку із кадастровим номером 1210100000:01:496:0133. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вищезазначені земельні ділянки належать товариству з обмеженою відповідальністю «РІВЕРСАЙД» (код ЄДРПОУ: 44683286) на праві приватної власності.

За таких обставин дізнавач, посилаючись на необхідність запобігання подальшого продажу, просив задовольнити його клопотання, наклавши арешт на земельні ділянки із кадастровими номерами: 1210100000:01:496:0133, 1210100000:01:496:0126, 1210100000:01:496:0120, 1210100000:01:496:0130 та 1210100000:01:496:0127 в порядку забезпечення збереження таких земельних ділянок як речових доказів.

Прокурор в судовому засіданні підтримала подане дізнавачем клопотання та просила його задовольнити із викладених у ньому підстав.

Вислухавши доводи прокурора та дослідивши матеріали поданого клопотання, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

В судовому засіданні встановлено, що СД ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023046630000641 за ст. 197-1 ч.1 КК України та розпочате за повідомленням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про самовільне зайняття земельної ділянки близ урізу водоймища плесо «Ломівське», за адресою: м. Дніпро, пров. Широкий, в районі будинку 17.

Відповідно до наданих витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельні ділянки із кадастровими номерами: 1210100000:01:496:0133, 1210100000:01:496:0126, 1210100000:01:496:0120, 1210100000:01:496:0130 та 1210100000:01:496:0127, належать товариству з обмеженою відповідальністю «РІВЕРСАЙД» (код ЄДРПОУ: 44683286) на праві приватної власності.

Відповідно до ст.131 ч.2 п.7 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Як вбачається зі ст.132 ч.3 п.1 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно ст.170 ч.1 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частинами 2, 3 ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям речових доказів, зазначеним у ст.98 КПК України.

Відповідно до ст.173 ч.1 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 ч.1 ст.170 КПК України, тобто наявність ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.

Згідно ст.173 ч.2 п.2 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні.

Аналізуючи наведені дізнавачем в його клопотанні фактичні обставини, як підстави для задоволення клопотання, в контексті долучених до нього матеріалів, як доказів таких фактичних обставин, з урахуванням на вказані вище положення чинного кримінального процесуального законодавства, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання, керуючись наступним.

Так, зі змісту норм ст.132 ч.3 п.1, ст.173 ч.2 п.п.1, 2 КПК України вбачається, що необхідною умовою для застосування за ухвалою слідчого судді або суду заходів забезпечення кримінального провадження, різновидом яких є арешт майна, є доведення слідчим, дізнавачем, прокурором існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, а також можливість використання майна, арешт якого пропонується, як доказу у кримінальному провадженні щодо розслідування цього кримінального правопорушення, тобто доведення можливості майна бути речовим доказом у певному кримінальному провадженні.

Вирішуване клопотання про арешт майна подано в рамках кримінального провадження №12023046630000641, кваліфікованого за ст.197-1 ч.1 КК України, а необхідність накладення арешту на вищевказані земельні ділянки обумовлено органом досудового розслідування фактом самовільного їх зайняття та виникненням у зв`язку із цим потреби у їх збереженні саме як речових доказів. В свою чергу, обов`язковим елементом об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.197-1 КК України, є факт самовільного зайняття земельної ділянки суб`єктом такого кримінального караного діяння.

Під самовільним зайняттям земельної ділянки слід розуміти будь-які дії, направлені на фактичне використання земельної ділянки без будь-яких правових підстав, зокрема без оформлення права власності на земельну ділянку або права постійного користування чи права оренди земельної ділянки в порядку, визначеному законодавством. Такий висновок є цілком логічним, очевидним та передбачуваним, а також узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 20 лютого 2020 року по справі №1940/1655/18, від 16 червня 2022 року по справі №400/122/18.

Разом з тим, як слідує з матеріалів клопотання про арешт майна, всі земельні ділянки, на які орган досудового розслідування просить накласти арешт, оформлені як окремі об`єкти цивільних прав із відповідними обов`язковими для цього реквізитами (кадастровий номер, адреса, технічні характеристики, цільове призначення тощо), і після їх первинного формування та набуття на них на підставі відповідних рішень органу місцевого самоврядування прав власності первісним власником-фізичною особою в подальшому на підставі низки наступних договорів та інших правочинів право власності на ці земельні ділянки було зареєстровано за ТОВ «Ріверсайд». Вказане товариство є теперішнім титульним власником означених земельних ділянок, і саме на підставі такого права і здійснює їх використання. При цьому органом досудового розслідування правомірність/законність правовстановлюючих документів, які стали правовими підставами для формування, переходу, набуття права власності на ці земельні ділянки під сумнів фактично не ставиться і не мотивується належним чином.

Таким чином, наведені вище обставини не дають суду достатніх підстав вважати обґрунтованою підозру самовільного зайняття земельних ділянок, арешт яких пропонується, а отже і значення цих земельних ділянок як речових доказів у розслідуваному кримінальному провадженні, що є самодостатньою підставою для відмови у задоволенні даного клопотання дізнавача.

Крім того, дізнавач у своєму клопотанні посилається на постанову від 06 липня 2021 року про визнання земельних ділянок речовими доказами у даному кримінальному провадженні, в той час як відомості про вчинення кримінального правопорушення були внесені до ЄРДР лише 18 серпня 2023 року. Більш того, матеріали клопотання не містять копії постанови про визнання земельних ділянок речовими доказами, що додатково ставить під сумнів їх значення як речових доказів у кримінальному провадженні.

Відтак, вищевикладені обставини не дозволяють суду зробити висновок, що арешт земельних ділянок задля забезпечення їх збереження як речових доказів буде відповідати положенням ст.ст.131, 132, 173 КПК України, які визначають підстави для задоволення клопотання слідчого про арешт майна.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.98, 131, 132, 167, 168, 170, 173, 208, 233, 234, 236, 309, 369-372 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання дізнавача СД ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погодженого із прокурором Лівобережної окружної прокуратури м.Дніпра ОСОБА_3 , про арешт майна, заявленого в рамках кримінального провадження №12023046630000641, розпочатого за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.197-1 ч.1 КК України, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного провадження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1