Рішення

від 04.09.2023 по справі 481/1132/23

НОВОБУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 481/1132/23

Провадж.№ 2/481/244/2023

Р І Ш Е Н Н Я

іменем У К Р А Ї Н И

заочне

04.09.2023 року Новобузькийрайонний судМиколаївської областів складіголовуючої суддіУманської О.В.,за участісекретаря судовихзасідань КузьміноїН.П.,розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку спрощеногопозовного провадженняв залісуду м.НовийБуг Миколаївськоїобласті цивільнусправузапозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог Вознесенська Універсальна Товарно-Сировинна Біржа, про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним,

Встановив :

14.06.2023 року до Новобузького районного суду Миколаївської області надійшов цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог Вознесенська Універсальна Товарно-Сировинна Біржа, за яким позивач просив ухвалити судове рішення про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна №277 від 26.08.1998 року, укладений на Вознесенській Універсальній Товарно-Сировинній Біржі - дійсним.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача - ОСОБА_3 , придбав нерухоме майно, а саме, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 у відповідача ОСОБА_2 , який був власником житлового будинку на момент його відчуження, на підставі свідоцтва про право на спадщину по заповіту, виданого Новобузької державною нотаріальною конторою від 11.08.1998 року і зареєстрованого в реєстрі за №1147 та зареєстрованого в Новобузькій філії Миколаївському БТІ за реєстрованим №127 від 11.08.1998 року. Вказана угода була оформлена договором купівлі-продажу нерухомого майна, між продавцем ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_3 , який був оформлений Вознесенською універсальною товарно-сировинною біржею та зареєстрований в журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за № 277 від 26.08.1998 року. В подальшому, цей договір купівлі-продажу був записаний в реєстрову книгу за № 127 та зареєстрований в Новобузькій філії Миколаївського МБТІ від 01.09.1998 року.

Miж, покупцем ОСОБА_4 та продавцем ОСОБА_5 була досягнута домовленість, щодо виконання всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, а саме, договором купівлі-продажу нерухомого майна (житлового будинку) № 277 від 26.08.1998 року, при цьому, ОСОБА_2 звільнив та передав ОСОБА_3 , згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами для безперешкодного користування та володіння ним, а також покупцю були передані всі документи на житловий будинок (технічний паспорт та інші), а ОСОБА_3 був проведений повний розрахунок з продавцем за придбання житлового будинку, тобто відбулося повне виконання усіх істотних умов договору купівлі-продажу нерухомого майна.

З 26.08.1998 року, після оформлення договору купівлі-продажу житлового будинку ОСОБА_3 , позивач та всі члени їх сім`ї постійно проживали у вище вказаному житловому будинку, систематично сплачував всі комунальні послуги, ніс інші витрати по утриманню даного житлового будинку, в належному стані утримував прибудинкову територію.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 від 05.09.2022 року). Після смерті ОСОБА_3 , в червні місяці 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори з заявою щодо видачі йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом, на належне на момент смерті батькове майно, в тому числі на житловий будинок, який розташований по АДРЕСА_1 , але нотаріусом, було роз`яснено, що раніше укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу нерухомого майна потребує нотаріального посвідчення або визнання цього договору дійсним в судовому порядку. За таких обставин позивач не має можливості реалізувати своє право на прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_6 , а саме, майна (житлового будинку), яке належало йому на праві приватної власності, тому позивач змушений звернутись до суду з відповідною заявою.

Ухвалою від 21.06.2023 року провадження по справі відкрито та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, проте надав до суду заяву про розгляд справи без його присутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі. Проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач до суду не з`явився, про час слухання справи повідомлявся рекомендованим листом з повідомленням про вручення та шляхом розміщення оголошення про виклик особи в судове засідання. Клопотань про відкладення розгляду справи та відзиву на адресу суду від відповідача не надходило.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, судом, зі згоди позивача, 11.04.2022 року постановлено ухвалу про розгляд справи в заочному порядку, на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

При цьому, оскільки в судове засідання сторони не з`явились, суд відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України,проводить слухання справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого технічного засобу.

Дослідивши та оцінивши зібрані докази, суд встановив наступні обставини справи.

26.08.1998 року між ОСОБА_2 з однієї сторони та ОСОБА_3 з іншої сторони було укладено договір купівлі-продажу жилого будинку АДРЕСА_1 , посвідчений 26.08.1998 року під № 277 Вознесенською Універсальною товарно-сировинною біржею. (а.с.7).

Згідно реєстраційного посвідчення виданого 01.09.1998 року Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації, будинок АДРЕСА_1 зареєстрований за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.08.1998 року № 277 посвідченого Вознесенською Універсальною товарно-сировинною біржею (а.с.8).

Згідно з застереженнями, що містяться вст. 5 ЦК Українита п. 4Прикінцевих та Перехідних Положень ЦК, правовий статус майна, а також права та обов`язки суб`єктів цивільних правовідносин щодо цього майна визначаються нормами матеріального права, які були чинними на час його створення або набуття.

Оскільки, права і обов`язки сторін за договором купівлі-продажу житлового будинку виникли і закінчилися до набрання чинностіЦивільним Кодексом України, а суть позову складає недотримання сторонами нотаріальної форми посвідчення договору, то слід застосуватиЦивільний Кодекс Української РСР.

Відповідно дост.227 Цивільного кодексу УРСР 1963р., який діяв на час укладення договору, договір купівлі-продажу нерухомого майна повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору. Договір купівлі-продажу підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 47 Цивільного кодексу УРСР 1963р., який діяв на час укладення договору, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст.334 Цивільного кодексу України).

Цей договір був укладений згідност. 15 Закону України «Про товарну біржу», що діяв у той час, відповідно до якої біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов:

а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;

б) якщо її учасниками є члени біржі;

в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Спірний договір був укладений на біржі 26.08.1998 року №277 та в подальшому зареєстрований в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації на ОСОБА_3 , що підтверджено реєстраційними посвідченнями ММ БТІ під реєстровим номером 127. Таким чином правочин був вчинений відповідно до діючого Закону України «Про товарну біржу» та повністю виконаний сторонами.

Судом встановлено, що будь-які перешкоди для нотаріального посвідчення договору на час його укладення були відсутні, однак договір не був посвідчений нотаріально, в зв`язку із неправильним тлумаченням на той час ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», згідно якого угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню, що не виключало дотримання при його укладенні вимог ст. 227 ЦК УРСР 1963 р.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 16.01.2003 року, який діє з 01 січня 2004року, Цивільний кодекс Українизастосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цьогоКодексузастосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно ст. 16 ЦК України 2003 р. кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданим 05.09.2022 року ( а.с.10)

Позивач ОСОБА_1 є сином померлого ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 28.12.2021 року ( повторно), та копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданим 14.12.2021 року ( а.с.11, 12).

Позивач, як спадкоємець за заповітом від 25.10.2021 року не має можливості оформити спадкові права на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , оскільки договір купівлі-продажу, на підставі якого було оформлене його право власності, нотаріально не посвідчений( а.с.9, 13, 20).

Доводи позивача, а також досліджені в судовому засіданні докази вказують на досягнення між сторонами за угодою всіх істотних умов, що притаманні для договору купівлі-продажу, та його виконання сторонами, спрямоване на реальне настання юридичних наслідків для сторін за відповідною угодою.

Відтак, зазначені обставини свідчать про наявність підстав, згідно до вимог ч.2 ст.47 ЦК України, в редакції Закону 1963 року, для визнання такої угоди дійсною.

Згідно вимог ч. 4 ст. 206 ЦПК Українивизнання відповідачем позову, не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Таким чином, суд приходе до переконання, що в разу задоволення позову не будуть порушені права, свободи чи інтереси інших осіб, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна є такими, що ґрунтуються на законі та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст.141, 258-259,263-265,268, 273, 280-282 ЦПК України, ст.207, ст.256, ст.257, ч.1 ст.258, ч.1ст.261, ч.3 - ч.5 ст.268, ст.328, ст.334, ст.657 ЦК України, ч. 2 ст.47, ст.227 Цивільного кодексу УРСР1963р., суд

Ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог Вознесенська Універсальна Товарно-Сировинна Біржа, про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним - задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу жилого будинку АДРЕСА_2 , який укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений 26.08.1998 року під № 277 Вознесенською Універсальною товарно-сировинною біржею та зареєстрований в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації за реєстровим №127.

Згідно з положеннями ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте Новобузьким районним судом Миколаївської області за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до ст. 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 1Перехідних положень ЦПК Українив редакції від 03 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 (адреса проживання: АДРЕСА_3 );

Відповідач: ОСОБА_2 (остання відома адреса проживання: АДРЕСА_4 );

Третя особа: Вознесенська Універсальна товарно-сировинна біржа (місцезнаходження: вул. Кірова, 21, кв. 8, м. Вознесенськ, Миколаївської області, 56501, ЄДРПОУ 30079038).

Повний текст рішення виготовлено 04.09.2023 року.

Суддя