Рішення

від 13.09.2023 по справі 710/887/22

ШПОЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 710/887/22

Провадження № 2/710/30/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.09.2023 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Побережної Н.П.,

за участю секретарів судового засідання Гадіон К.В., Литвин Л.Р.,

представника позивача прокурора Звенигородської окружної прокуратури Бондарчук Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом Звенигородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Лип`янської сільської ради до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ОР-К», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, про витребування земельної ділянки, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації права оренди з одночасним припиненням речових прав,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог.

15.07.2022 до Шполянського районного суду Черкаської області надійшов даний позов, в якому позивач просить: витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Лип`янської сільської ради земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,0 га з кадастровим номером 7125780400:06:001:0355; усунути перешкоди у здійсненні Лип`янською сільською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 2,0 га з кадастровим номером 7125780400:06:001:0355 шляхом скасування державної реєстрації права оренди за фермерським господарством «Дрибас Анатолія Степановича» з одночасним припиненням речових прав, номер запису про інше речове право 33609551, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 49098893 від 10.10.2019.

Свою позовну заяву позивач мотивує тим, що Шполянським відділом Смілянської місцевої прокуратури (на цей час Звенигородської окружної прокуратури) під час здійснення процесуального керівництва у кримінальних провадженнях №42019251230000122 від 08.08.2019, № 12020250300000358 від 05.10.2020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч.ч. 1, 4 ст. 358 КК України, встановлено, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 29.03.2010 серія ЯК № 713545, виданого відповідно до розпорядження Шполянської райдержадміністрації від 22.03.2010 № 142, здійснено державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 7125780400:06:001:0355 площею 2,0 га, що розташована в адміністративних межах Антонівської сільської ради Шполянського району Черкаської області, за межами населеного пункту. Разом з тим, за даними досудового розслідування вищевказаній особі земельна ділянка у власність у передбаченому законом порядку не передавалась, оскільки Шполянською районною державною адміністрацією відповідне розпорядження не приймалось, а право власності на неї зареєстровано на підставі підробленого Державного акту на право власності на земельну ділянку від 29.03.2010 серія ЯК № 710545 (далі - Державний акт № 710545). Отже, ОСОБА_1 отримав у власність земельну ділянку з порушенням визначеної законом процедури. Установлені обставини незаконного набуття ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Антонівської сільської ради Шполянського району, вказують на відсутність достатніх правових підстав для подальшої передачі цим громадянином права оренди на земельну ділянку іншій особі. На підставі вищевикладеного, при вирішенні позову необхідно витребувати у ОСОБА_1 на користь Лип`янської територіальної громади в особі Лип`янської сільської ради земельну ділянку площею 2,0 га із кадастровим номером 7125780400:06:001:0355 для ведення особистого селянського господарства. За твердженням позивача ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Враховуючи зазначене, для забезпечення Лип`янській сільській раді реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою з кадастровими номером 7125780400:06:001:0355 шляхом скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки за ФГ «Дрибас Анатолія Степановича» з одночасним припиненням цього права на підставі ст.ст. 21, 152 ЗК України, ст. 16 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Позивач стверджує, що у даному випадку інтереси держави полягають у захисті прав та свобод держави в особі Лип`янської сільської ради, яка на даний час позбавлена можливості розпорядитися спірною земельною ділянкою, а також порушеного права даного органу місцевого самоврядування на одержання доходу у вигляді орендної плати за землю від її використання, яке не носить загальнодержавного характеру, проте направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Тому позивач звернувся з цим позовом до суду.

Третя особа надала до суду пояснення, в яких вказала, що в ході проведення робіт з інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населеного пункту), що розташовані на території Антонівської сільської Шполянського району Черкаської області були виявлені земельні ділянки, реєстрація яких була здійснена з порушенням земельного законодавства, про що Відділ у Шполянському районі Головного управління повідомив Головне управління службовою запискою та повідомленням про виявлений факт. На підставі онлайн заявки, яка надійшла через електронний сервіс до Державного земельного кадастру, в липні 2019 року, була здійснена державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 7125780400:06:001:0355. В пакеті поданих документів був наявний державний акт на власності на земельну ділянку від 29.03.2010 серія ЯК №710545 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з наявним кадастровим номером в них, який був виданий на підставі розпорядження Шполянської районної державної адміністрації від 22.03.2010 року №142. В ході внутрішньої співпраці з Шполянською районною державною адміністрацією було встановлено, що на підставі вищезазначеного розпорядження було передано у власність земельні ділянки іншим громадянам та з іншим цільовим призначенням. Крім того, спеціалістами Відділу у Шполянському районі Головного управління було встановлено відсутність записів про реєстрацію вищезазначених державних актів в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, а також архівних примірників вищезазначеного державного акту та документації із землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 7125780400:06:001:0355. Листом від 02.08.2019 №10-23-0.6-5652/2-19 Головне управління поінформувало Управління захисту економіки в Черкаській області ДЗЕ НП України, Управління служби безпеки України в Черкаській області, Прокуратуру Черкаської області, Головне управління Національної поліції в Черкаській області про виявлений факт порушення земельного законодавства. В подальшому, листом від 18.09.2019 Смілянська місцева прокуратура повідомила, що відомості по даній справі внесені до ЄРДР, а стан досудового розслідування перебуває на контролі у керівництва Смілянської місцевої прокуратури. В додатках до позовної заяви містяться докази, відносно того, що розпорядженням Шполянської районної державної адміністрації від 22.03.2010 №142 або іншим розпорядчим документом, громадянину ОСОБА_1 земельна ділянка у приватну власність не передавалась.

09.11.2022 позивач надав суду заяву, в якій просив вважати актуальними позовні вимоги: витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Лип`янської сільської ради земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,0 га з кадастровим номером 7125780400:06:001:0355; усунути перешкоди у здійсненні Лип`янською сільською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 2,0 га з кадастровим номером 7125780400:06:001:0355 шляхом скасування державної реєстрації права оренди за фермерським господарством Товариство з обмеженою відповідальністю «ОР-К» з одночасним припиненням речових прав, номер запису про інше речове право 47526480, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 64412542 від 06.08.2022.

Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 01.08.2022 відкрито провадження по справі.

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 03.10.2022 було задоволено заяву позивача про забезпечення позову. Заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, в тому числі державним реєстраторам Центрів надання адміністративних послуг, здійснити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 2,0 га за кадастровим номером 7125780400:06:001:0355, розташовану в адміністративних межах Антонівської сільської ради Шполянського (на даний час - Звенигородського) району Черкаської області, за межами населеного пункту, також, заборонити державним кадастровим реєстраторам, які перебувають у підпорядкуванні Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області вносити будь-які відомості до Державного земельного кадастру щодо цієї земельної ділянки.

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 06.10.2022 було відмовлено в задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОР-К» про залучення третьої особи та замінено неналежного відповідача Фермерське господарство "Дрибас Анатолій Степанович" на відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ОР-К».

Ухвалою суду від 26.01.2023 було закрито підготовче засідання у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання з`явився, просив задовольнити позов.

Представник Лип`янської сільської ради в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі та вказав, що позов підтримує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Представник відповідач ТОВ «ОР-К» в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, надіслав до суду пояснення, в яких вказав, що враховуючи, що дане порушення було виявлено працівниками третьої особи у справі та повідомлено відповідні органи, третя особа не заперечує проти задоволення позову та просить розглядати справу без їхньої участі.

Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом.

Відповідно державного акту на право власності на земельну ділянку ЯК №710545, виданого відповідно до розпорядження Шполянської райдержадміністрації від 22.03.2010 № 142, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 7125780400:06:001:0355, площею 2,00 га, що розташована в адміністративних межах Антонівської сільської ради Шполянського району Черкаської області, за межами населеного пункту (а.с. 27, том 1).

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області листом від 02.08.2019 за вих. №10-23-0.6-5652/2-19 направило повідомлення на адреси Управління захисту економіки в Черкаській області ДЗЕ НП України, Управління служби безпеки України в Черкаській області, Прокуратуру Черкаської області, Головне Управління Національної поліції в Черкаській області про те, що за інформацією відділу у Шполянському районі Головного управління у ході проведення робіт з інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності ( за межами населеного пункту), що розташовані на території Антонівської сільської ради Шполянського району Черкаської області були виявлені земельні ділянки, реєстрація яких була здійснена з порушенням земельного законодавства. На підставі онлайн заявок, які надійшли через електронний сервіс, була здійснена державна реєстрація земельних ділянок зокрема з кадастровим номером 7125780400:06:001:0355. У пакеті поданих документів були наявні державні акти на право власності на земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які були видані на підставі розпорядження Шполянської районної державної адміністрації від 22.03.2010 № 142. Проте, в ході внутрішньої співпраці з Шполянською районною державною адміністрацією було встановлено, що на підставі вказаного розпорядження було передано у власність земельні ділянки іншим громадянам та з іншим цільовим призначенням. Крім того, спеціалістами Відділу у Шполянському районі Головного управління було встановлено відсутність записів про реєстрацію вказаних державних актів в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю, а також архівні копії державних актів та документації із землеустрою (а.с.25-26, том 1).

Згідно з листом від 29.08.2019 на запит Шполянського відділу Смілянської місцевої прокуратури від 09.08.2019, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області надало відомості аналогічні змісту повідомлення від 02.08.2019 за вих. № 10-23-0.6-5652/2-19 (а.с. 39-40, том 1).

Зі змісту Розпорядження Шполянської районної державної адміністрації від 23.03.2010 № 142 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок» вбачається, що адміністрацією прийнято рішення зокрема про передачу у приватну власність земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Антонівської сільської ради Шполянського району Черкаської області громадянам згідно з додатком. Відповідно вказаного додатку такими громадянами є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Дане розпорядження було направлено на запит Смілянської місцевої прокуратури від 10.12.2019 (а.с. 50-51, том 1).

Відділ у Шполянському районі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області листом від 24.12.2019 № 617/414-19-0.360 на запит Смілянської місцевої прокуратури, відповідно якого серед іншого запитувалась інформація щодо державного акту ЯК №710545, повідомив, що інформація щодо обліку, виготовлення та видачі запитуваних державних актів, архівні примірники державних актів, записи про державну реєстрацію запитуваних державних актів у Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю на право користування землею, договорів оренди у Відділі відсутні (а.с.91, том 1).

Відповідно до відповіді Шполянської районної державної адміністрації Черкаської області від 10.01.2020 № 01-39/2867, на запит прокурора від 10.12.2019 № 33/4-906 вих. 19, зокрема щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7125780400:06:001:0355, заяв (клопотань) від осіб, зазначених у запиті, про надання їм у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Антонівської сільської ради Шполянського району до райдержадміністрації у 2010 році, чи в інший час не надходило; розпоряджень Шполянська райдержадміністрація про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою та про затвердження такої документації із землеустрою щодо земельних ділянок та осіб, які зазначені в запиті, у 2010 році та у інший час не приймалось (а.с. 93, том 1).

За змістом Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, наданої Відділом у Шполянському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на запит прокурора від 20.10.2020, зокрема відомостей у розділі 1 «Записи державної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку фізичних осіб» виданих у 2010 році, запису про реєстрацію державного акту ЯК №710545, виданому на підставі розпорядження Шполянської райдержадміністрації від 22.03.2010 № 142 (а.с.51), ОСОБА_1 , на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 7125780400:06:001:0355 немає (а.с. 30-36, том 1).

Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12020250300000358 від 05.10.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості № 12020250300000358 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 358 КК України за фактом того, що невстановлена особа використовуючи завідомо підроблені документи державні акти на право власності на земельні ділянки, подавши їх на реєстрацію державному реєстратору речових прав на нерухоме майно з метою реєстрації права власності та права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на ім`я третіх осіб внаслідок чого земельні ділянки державної власності для ведення особистого селянського господарства незаконно вибули із державної власності та за ч.4 ст. 358 КК України за фактом того, що невстановлена особа підробила державні акти на право власності на земельні ділянки та договори оренди землі з метою реєстрації права власності та користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території Антонівської сільської ради Шполянського району Черкаської області за межами населеного пункту, внаслідок чого земельні ділянки незаконно вибули з державної власності та право власності на них було зареєстровано за третіми особами та у подальшому земельні ділянки передані в оренду фермерському господарству (а.с. 12-14, том 1).

За даними протоколу тимчасового доступу до речей і документів 13.08.2020 у присутності державного реєстратора Шполянської райдержадміністрації прокурор отримав доступ до оригіналу заяви щодо державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7125780400:06:001:0355 та копії документів про реєстрацію іншого речового права № 33603251 та про реєстрацію права власності (номер запису про право власності 32494209) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7125780400:06:001:0355 та було вилучено вказані документи (а.с.68-87, том 1), серед яких Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (номер інформаційної довідки 174636709 від 22.07.2019), згідно якої земельна ділянка кадастровий номер №7125780400:06:001:0355 площею 2 га зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 , державна реєстрація здійснена 19.07.2019, рішення про державну реєстрацію №47882764 від 22.07.2019 (а.с. 74, том 1).

Згідно з відповідями Лип`янської сільської ради від 24.06.2022 № 02-22/531, 12.07.2022 № 02-22/657 на запит Звенигородської окружної прокуратури земельна ділянка з кадастровим номером 7125780400:06:001:0355 знаходилась у державній власності за межами населеного пункту, до передачі у власність, та входила до Антонівської сільської ради. Антонівська сільська рада та Лип`янська сільська рада не приймали і не погоджували рішення про надання у приватну власність вказаної земельної ділянки. Сільська рада не володіє інформацією щодо незаконності набуття у власність вказаної земельної ділянки (а.с. 100, 112, том 1).

Відповідно до рішення сесії Лип`янської сільської ради № 5-1/20 від 20.11.2020 «Про початок реорганізації Антонівської сільської ради, шляхом приєднання до Лип`янської сільської ради» с. Антонівка увійшло до складу Лип`янської сільської територіальної громади і Лип`янська сільська рада є правонаступником прав та обов`язків Антонівської сільської ради (а.с. 101-102, том 1).

За даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 304336282 від 06.07.2022) земельна ділянка кадастровий номер №7125780400:06:001:0355 площею 2 га на праві приватної власності належить ОСОБА_1 на підставі держаного акту серія ЯК №710545, виданого 29.03.2010 відділом Держкомзему у Шполянському районі, державна реєстрація здійснена 19.07.2019. Також щодо даної земельної ділянки наявний запис про інше речове право право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди, виданого 01.08.2019 з орендарем ФГ «Дрибас Анатолія Степановича» та орендодавцем ОСОБА_1 , зареєстроване 10.10.2019, номер запису про інше речове право: 49098893 (а.с.94-95, том 1).

Звенигородська окружна прокуратура листом від 14.07.2022 за №50-1101вих22 повідомила Лип`янську сільську раду про реалізацію представницьких повноважень відповідно до ст.23, 24 Закону України «Про прокуратуру» в інтересах сільської ради (а.с.117-118, том 1).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ( номер інформаційної довідки 309221089 від 07.09.2022) 06.08.2022 державним реєстратором виконавчого комітету Золотоніської міської ради Черкаської області Андрущенко Іриною Сергіївною, на підставі ухвали Шполянського районного суду Черкаської області було припинено обтяження на земельну ділянку кадастровий номер №7125780400:06:001:0355 площею 2 га та цього ж дня цим же реєстратором було внесено запис про припинення іншого речового права (право оренди земельної ділянки) на підставі додаткової угоди б/н, виданої 02.08.2022 ФГ «Дрибас Анатолія Степановича» та ОСОБА_1 і зареєстроване інше речове право (право оренди земельної ділянки) на підставі договору оренди землі б/н виданий 04.08.2022, видавник ТОВ «ОР-К» та ОСОБА_1 , номер запису про інше речове право: 47526480. Також 06.08.2022 вказано що припинено інше речове право - оренда (а.с. 193-194, том 1).

Отже, судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка з кадастровим номером 7125780400:06:001:0355, площею 2 га, на підставі державного акту на право власності на землю серії ЯК №710545, який виданий 29.03.2010 Відділом Держкомзему Шполянському районі на підставі розпорядження Шполянської районної державної адміністрації від 22.03.2010 № 142. Державна реєстрація права приватної власності здійснена 19.07.2019. Розпорядженням Шполянської районної державної адміністрації від 22.03.2010 № 142, надано у приватну власність земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Антонівської сільської ради Шполянського району іншим громадянам, відповідача ОСОБА_1 серед них немає. Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, зокрема відомостей у розділі 1 «Записи державної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку фізичних осіб» виданих у 2010 році, запису про реєстрацію державного акту ЯК №710545, виданому на підставі розпорядження Шполянської райдержадміністрації від 22.03.2010 № 142, ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 7125780400:06:001:0355 немає.

Відповідно до показань свідка ОСОБА_6 , реєстратора Лип`янської сільської ради, вона на підставі оригіналів державних актів про право власності на земельні ділянки перенесла відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Серед вказаних оригіналів державних актів був наявний і державний акт на ім`я ОСОБА_1 .

Відповідно до показань свідка ОСОБА_7 він працює на посаді головного спеціаліста відділу у Шполянському району ГУ Держгеокадастру у Черкаській області. В 2019 році, працюючи з публічною кадастровою картою, в ході опрацювання інформації щодо земель Антонівської сільської ради Шполянського району було встановлено, що до Державного земельного кадастру були внесені відомості про земельні ділянки, розташовані там, де їх бути не повинно було. Крім того, було виявлено, що з державної власності пропало близько 60 га земельної ділянки. Було встановлено, що заявки на реєстрацію були подані в електронній формі та серед документів були державні акти, підставою видачі яких було вказане розпорядження Шполянської районної державної адміністрації від 22.03.2010 № 142. Свідок вказав, що на державних актах підпис його керівника він не впізнав. Однак перевіркою встановлено, що відповідно вказаного розпорядження земельні ділянки передані іншим громадянам в кількості 5 осіб. Також у Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю на право користування землею, договорів оренди відсутні записи щодо наведених державних актів та відсутні архівні примірники. Серед земельних ділянок (у кількості 35), про які йде мова, є також земельна ділянка з кадастровим номером 7125780400:06:001:0355.

Згідно з показань свідка ОСОБА_8 на момент подій, про які йдеться, останній працював на посаді головного спеціаліста відділу у Шполянському району ГУ Держгеокадастру у Черкаській області. Працюючи з публічною кадастровою картою, в ході опрацювання інформації щодо земель Антонівської сільської ради Шполянського району було встановлено, що до Державного земельного кадастру були внесені відомості про земельні ділянки, що належать до державної власності. Про вказаний факт було повідомлено керівництво. Були виявлені державні акти. Під час аналізу книги записів реєстрації відомості про державні акти були відсутні. При зверненні до РДА було встановлено, що розпорядження від 22.03.2010 № 142 видано на інших осіб та для іншого використання. Серед земельних ділянок на які видані державні акти, є також земельна ділянка з кадастровим номером 7125780400:06:001:0355. Прізвище ОСОБА_9 фігурувало. В додатках була копія такого бланка. Серед записів в книзі записів реєстрації прізвища ОСОБА_9 не було.

Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Належними єдокази,які містятьінформацію щодопредмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (Стаття 77 ЦПК України).

Цивільним процесуальним кодексом України, зокрема статтею 229, унормовано порядок дослідження доказів: 1. С уд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. 2. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Відповідно до ст. 230 ЦПК України передбачений порядок допиту свідків, а ст. 233 ЦПК України визначає порядок та підстави для оголошення показань свідків, зокрема, у разі відкладення розгляду справи показання свідків, зібрані за судовими дорученнями в порядку забезпечення доказів під час допиту їх за місцем проживання, або показання, дані ними у судовому засіданні, в якому було ухвалено скасоване рішення, повинні бути оголошені і досліджені в судовому засіданні, в якому ухвалено рішення, якщо участь цих свідків у новому судовому засіданні є неможливою. Учасники справи мають право висловити своє ставлення до цих показань і дати щодо них свої пояснення.

Згідно з ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Оскільки, докази, надані позивачем, зокрема протоколи допиту свідків (а.с. 41-46, 52-67, том 1), зібрані не в порядку статті 233 ЦПК України та свідки в судовому засіданні безпосередньо допитані не були, тому суд не бере такі до уваги.

Так, на підтвердження обставин позову позивачем надано копію обвинувального акту у кримінальному провадженні №12020250300000358 від 05.10.2020 (а.с.18-24, том 1), однак обвинувальний акт відповідно до ст.82 ЦПК України не є обов`язковим для суду, тому суд вважає такий доказ є неналежним.

Суд вважає, що твердження представника відповідачів про неналежність доказів, які використані позивачем на підтвердження позову, з матеріалів кримінального провадження з підстав порушення вимог ст. 222 КПК України (розголошення відомостей досудового розслідування) не заслуговують на увагу на підставі наступного.

Відповідно до ст. 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

Згідно даних постанови про виділення матеріалів досудового розслідування від 05.10.2020 (а.с. 15-17, том 1), винесеної прокурором в кримінальному провадженні №420192512300000122 Плетінь О.О. та даних Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12020250300000358 від 05.10.2020 (а.с. 12-14, том 1) прокурорами в даному кримінальному провадженні є Плетінь О.О., Ружина М.М., Бонд арчук Н.М., Руденко Р.М. та Фуркало В.С.

Оскільки позов поданий Звенигородською окружною прокуратурою та підписаний Першим заступником керівника Звенигородської окружної прокуратури Плетінь О., яка є процесуальним прокурором і в кримінальному провадженні, тому на підставі ст. 222 КПК України прокурор визначає про можливість розголошення відомостей досудового розслідування і в тому обсязі, в якому він визнає можливим.

Крім того, суд враховує, що на даний час досудове розслідування по кримінальному провадженні закінчене і дана обставина сторонами визнається і не потребує доведення.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Щодо підстав звернення прокурора з цим позовом

Відповідно до статті 131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За змістом статті 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III ЦПК України.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (частина третя статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Вказаним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України, зокрема у частині четвертій статті 56 цього Кодексу визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Системне тлумачення норм частин четвертої, п`ятої статті 56 ЦПК України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність такого органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює (доповнює) в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).

Виходячи зі змісту наведених норм права, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Таким чином, у кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд - перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Аналогічні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду уточнила свої висновки, зроблені в постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 року у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18, від 18 квітня 2019 року у справі № 913/299/18, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18, вказавши, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

У даній справі прокурор обґрунтовував здійснення ним представництва інтересів держави невжиттям сільською радою як представницьким органом місцевого самоврядування заходів щодо усунення порушень земельного законодавства, що суперечать інтересам територіальної громади, оскільки підривають матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування. Нездійснення таких заходів, на думку прокурора, свідчить про неналежний захист інтересів держави та про наявність підстав для представництва таких інтересів прокурором.

На підтвердження зазначених обставин прокурор надав звернення Звенигородської окружної прокуратури від 17.06.2022 та від 11.07.2022 до Лип`янської сільської ради щодо виявлених порушень вимог земельного законодавства в тому числі і щодо ОСОБА_1 у приватній власності якого перебуває земельна ділянка площею 2,0 га сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 7125780400:06:001:0355, що розташована на території Лип`янської сільської ради Звенигородського району Черкаської області (а.с.96-99 та а.с. 103-106, 108-111, том 1).

У наданих на звернення прокурора листах Лип`янської сільської ради від 24.06.2022 № 02-22/531, 12.07.2022 № 02-22/657 сільська рада повідомила, що земельна ділянка з кадастровим номером 7125780400:06:001:0355 знаходилась у державній власності за межами населеного пункту, до передачі у власність, та входила до Антонівської сільської ради. Антонівська сільська рада та Лип`янська сільська рада не приймали і не погоджували рішення про надання у приватну власність вказаної земельної ділянки. Сільська рада не володіє інформацією щодо незаконності набуття у власність вказаної земельної ділянки, тому не вживала заходи щодо повернення земельних ділянок у комунальну власність (а.с. 100-102, 112, том 1).

Таким чином, в позовній заяві прокурор обґрунтував підстави представництва ним інтересів держави у сфері земельних відносин, у зв`язку з невжиттям Лип`янською сільською радою заходів щодо незаконності набуття у приватну власність вказаної земельної ділянки.

Звенигородська окружна прокуратура листом від 18.07.2022 за №50-1150вих22 повідомила Лип`янську сільську раду про реалізацію представницьких повноважень відповідно до ст.23, 24 Закону України «Про прокуратуру» в інтересах сільської ради (а.с.117-118, том 1).

Аналогічного висновку щодо наявності правових підстав для представництва інтересів органу місцевого самоврядування прокурором дійшов Верховний суд у справі №604/566/20, постанова від 18.10.2022.

Щодо порушення інтересів Лип`янської сільської ради як власника земельної ділянки.

Статтею 80 ЗК України визначено, що суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, на землі державної власності.

Право територіальної громади сільської, селищної, міської ради на розпорядження земельними ділянками визначено в частині 1 статті 122 ЗК України, відповідно до якої таке право належить сільським, селищним, міським радам стосовно земельних ділянок комунальної форми власності.

Як вбачається із комплексного тлумачення положень ЗК України, якими унормовано розпорядження земельними ділянками різних категорій і форм власності, розмежування повноважень між відповідними органами державної влади або органами місцевого самоврядування здійснюється за такими критеріями: залежно від форми власності на землю (державна, комунальна або приватна); залежно від місця розташування земельної ділянки (в межах або за межами населеного пункту, на території відповідної сільської, селищної або міської ради).

За змістом статті 83 ЗК України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування (частина 2 статті 83 ЗК України). Таким чином, як зазначалось раніше, для визначення можливості територіальної громади розпоряджатись землею необхідно встановити належність цієї землі до земель комунальної власності.

Відповідно до пункту 7 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» № 5245, який набув чинності з 01.01.2013, землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. При цьому з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах «а» і «б» пункту 4 цього розділу (пункт 3 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 5245).

Згідно з частини 5 статті 83 ЗК України територіальні громади наділені можливістю набувати землю в комунальну власність, зокрема, таким способом як передача їм земель державної власності.

01.01.2019 набрав чинності Закон України № 2498-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», яким внесено зміни до: Земельного кодексу України, Лісового кодексу України, законів України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», «Про меліорацію земель», «Про землеустрій», «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», «Про оренду землі», «Про оцінку земель», «Про Державний земельний кадастр», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Серед іншого, цей закон призначений для наступної мети: визначити масив земель сільськогосподарського призначення як об`єкт Державного земельного кадастру, визначити порядок проведення інвентаризації масиву земель Державного земельного кадастру, в процесі якої буде здійснюватися: виправлення помилок Державного земельного кадастру щодо земельних ділянок, які розташовані в межах масиву; формування земельних ділянок «невитребуваних паїв», земельних ділянок під польовими дорогами; внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі масиву земель сільськогосподарського призначення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 60-р від 31.01.2018 «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад» передбачено, що Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру починаючи з 01 лютого 2018 року слід забезпечити:

формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах, визначених перспективним планом формування територій громад, шляхом проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з подальшою передачею зазначених земель у комунальну власність відповідних об`єднаних територіальних громад згідно із статтею 117 Земельного кодексу України;

здійснення до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі в користування (включно проведення аукціонів) або у власність за погодженням з об`єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідного рішення згідно із статтею 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування»).

Вказане розпорядження втратило чинність 16.11.2020 у зв`язку з прийняттям постанови Кабінетом Міністрів України від 16.11.2020 за № 1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин». Вказаною постановою передбачено, що Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру забезпечити:

1) прискорення проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності;

2) передачу з 17 листопада 2020 року земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідно до статті 117 Земельного кодексу України;

3) передачу у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення, включених до переліку земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги, після оприлюднення результатів земельних торгів та укладення договорів оренди (емфітевзису) таких земельних ділянок відповідно до статті 117 Земельного кодексу України;

4) передачу у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, щодо яких надано дозволи на розроблення документації із землеустрою, у разі, коли до 15 грудня 2020р. документація із землеустрою не подано на затвердження до територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру відповідно до статті 117 Земельного кодексу України.

27.05.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», яким розділ Х«Перехідних положень»Земельного кодексуУкраїни доповнено пунктом 24, відповідно до якого визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Орган державної влади або орган місцевого самоврядування мають право вчиняти будь-які дії стосовно земельної ділянки, спрямовані на набуття, зміну чи припинення прав на земельну ділянку, не заборонені законом (передавати її у власність, у користування, в тому числі на умовах оренди, за договором емфітевзису, суперфіцію, продавати тощо) виключно після завершення процедури її формування та реєстрації прав на цю земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (ч. 1, 3, 4 ст. 79-1 ЗК України).

Слід зауважити: статтею 28 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав. Під час проведення державної реєстрації права користування земельними ділянками державної чи комунальної власності, право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі прав, державний реєстратор одночасно з проведенням такої реєстрації проводить також державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки без подання відповідної заяви органами, які згідно із статтею 122 ЗК України передають земельні ділянки у власність або у користування. Тож реєстрація права комунальної власності на земельну ділянку за територіальною громадою в особі відповідного органу місцевого самоврядування для розпорядження такою земельною ділянкою не потребується. Це правило є винятком з правила, що передбачено в частині 9 статті 79-1 ЗК України.

Таким чином, з огляду на наведений вище аналіз законодавства ГУ Держгеокадастру у Черкаській області спірну земельну ділянку належало передати територіальній громаді в особі Лип`янської сільської ради (правонаступника Антонівської сільської ради Шполянського району Черкаської області) як земельна ділянка, яку належало передати до 15.12.2020 з державної власності у комунальну, оскільки станом на цю дату проєктів землеустрою від громадян до вказаного органу не надходило.

Отже, оскільки відбувся процес переходу земельної ділянки з державної власності в комунальну власність (відповідно до статті 117 Земельного кодексу України), відповідно правонаступником повноваження щодо розпорядження землями є орган місцевого самоврядування, зокрема щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7125780400:06:001:0355 це Лип`янська сільська рада Звенигородського району Черкаської області (правонаступник Антонівської сільської ради Шполянського району Черкаської області), крім того, прокурором доведені підстави представництва ним інтересів держави у сфері земельних відносин, у зв`язку з невжиттям сільською радою заходів щодо незаконності набуття у приватну власність вказаної земельної ділянки, тому суд вважає, що в прокурора наявні належні повноваження щодо представництва саме Лип`янської сільської ради Звенигородського району Черкаської області в даній справі.

Щодо порушення прав позивача та способу захисту порушених прав позивача - витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зверненню до суду із позовом як самостійно особою, так і шляхом представництва передує юридичний факт порушення, невизнання чи оспорення прав особи (держави у випадку представництва прокурором) чи її законних інтересів.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Звертаючись до суду із позовом у цій справі, позивач просив витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Лип`янської сільської ради земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2,0 га з кадастровим номером 7125780400:06:001:0355.

Обґрунтовуючи підстави позову у цій справі, прокурор посилався на те, що власником спірної земельної ділянки (з кадастровим номером 7125780400:06:001:0355) є Лип`янська сільська територіальна громада, спірне майно вибуло з володіння власника без її волі.

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181 цс 18, пункти 43, 89) і в подальшому системно впроваджені у практику Верховного Суду (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 372/1684/14-ц).

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19, пункт 6.30), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18, пункт 4.17), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13)). Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (buchbesitz (нім. - книжкове володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20, пункт 70)).

Положеннями ст. 17 ЗК України визначені повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин, до яких зокрема належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 116 ЗК України, у редакції чинній станом на час видачі державного акту на землю на 29.03.2010, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться зокрема у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок визначений положеннями ст. 118 Земельного кодексу України.

Так відповідно до положень ч.ч.7, 8, 9 указаної норми громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (уразі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства); районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін; розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія); комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а вразі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Зазначеними нормами права встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень.

Із досліджених доказів у справі, встановлено, що ОСОБА_1 не звертався до Шполянської районної державної адміністрації, уповноваженої розпоряджатися землями державної власності відповідно до положень ст. ст. 17, 116, 118 ЗК України (станом на час видання оспорюваного державного акту) в межах відповідного району, із заявою про безоплатну передачу у власність земельної ділянки із земель державної власності. Відповідно уповноваженим органом рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка перебувала у державній власності, та надання земельної ділянки з кадастровим номером 7125780400:06:001:0355 у власність не приймалось.

Згідно зі ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частини першої статті 126 ЗК України у редакції, чинній на час видання державного акта, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (у редакції, чинній з 1 травня 2009 року до 1 січня 2013 року - державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті; а у редакції, чинній з 1 січня 2013 року, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Так, за даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7125780400:06:001:0355, площею 2 га, зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на землю серії ЯК №710545, виданого 29.03.2010.

Разом з тим, із досліджених доказів у справі, встановлено, що ОСОБА_1 не звертався до Шполянської районної державної адміністрації, уповноваженої розпоряджатися землями державної власності відповідно до положень ст. ст. 17, 116, 118 ЗК України (станом на час видання державного акту серії ЯК №710545) в межах відповідного району, із заявою про передачу у власність земельної ділянки із земель державної власності.

Згідно з розпорядженням Шполянської районної державної адміністрації від 22.03.2010 № 142, яке є підставою видачі ОСОБА_1 державного акту №710545, надано у приватну власність земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Антонівської сільської ради Шполянського району іншим громадянам, а саме: ОСОБА_2 , площею 3,55 га, ОСОБА_3 , площею 3,65 га, ОСОБА_3 , площею 3,87 га, ОСОБА_4 , площею 3,66 га, ОСОБА_5 , площею 3,96 га.

Тобто вищезазначеним розпорядженням ОСОБА_1 земельна ділянка у власність для ведення особистого селянського господарства не надавалася.

Відповідно до п.п. 10, 11 Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 № 1021, у редакції, чинній на час видачі спірного державного акту, записи до розділів Книги записів вносяться при видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку, якими є державний акт на право власності на земельну ділянку. Дата внесення запису до розділу Книги записів є датою державної реєстрації документа, що посвідчує право на земельну ділянку.

Пунктами 13, 14 Порядку передбачено, що державна реєстрація документа, що посвідчує право на земельну ділянку, проводиться за місцем розташування земельної ділянки. Кожному документові, що посвідчує право на земельну ділянку, при здійсненні його державної реєстрації, присвоюється реєстраційний номер.

У Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі відділу Держкомзему у Шполянському районі записи щодо державної реєстрації Державного акту № 710545 відсутні.

Отже, судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 належить земельна ділянка з кадастровим номером 7125780400:06:001:0355, площею 2 га, на підставі державного акту на право власності на землю серії ЯК №710545, який виданий 29.03.2010 Відділом Держкомзему Шполянському районі на підставі розпорядження Шполянської районної державної адміністрації від 22.03.2010 № 142. Державна реєстрація права приватної власності здійснена 19.07.2019. ОСОБА_1 не звертався до Шполянської районної державної адміністрації, уповноваженої розпоряджатися землями державної власності відповідно до положень ст. ст. 17, 116, 118 ЗК України (станом на час видання державного акту серії ЯК №710545) в межах відповідного району, із заявою про передачу у власність земельної ділянки із земель державної власності та розпорядженням Шполянської районної державної адміністрації від 22.03.2010 № 142, надано у приватну власність земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Антонівської сільської ради Шполянського району іншим громадянам, відповідача ОСОБА_1 серед них немає. Тобто вищезазначеним розпорядженням а також будь-яким іншим розпорядженням ОСОБА_1 земельна ділянка у власність для ведення особистого селянського господарства не надавалася.

Таким чином, з наведених обставин, підтверджених доказами, встановлено факт незаконності вибуття спірної земельної ділянки із державної власності - володіння власника поза його волею.

Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист: прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено перелік основних способів захисту цивільних прав і інтересів; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Разом з тим особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором, та є ефективним.

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Зокрема, такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) та багатьох інших.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).

Відповідно до висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №372/770/19, набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Власник із дотриманням вимог статті 388ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Так, для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 86)).

Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, оскільки задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39).

Пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 100), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29)).

Аналогічний правовий висновок щодо ефективного способу захисту підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

Таким чином, з урахуванням релевантної судової практики Великої Палати Верховного Суду, пред`явлення позовних вимог про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування, про скасування рішень про державну реєстрацію права власності на майно не є необхідним для ефективного відновлення прав. Належним та ефективним способом захисту порушених прав власника є вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відтак, позицію відповідача про неналежний спосіб захисту, зокрема про те, що державний акт не скасовано та не визнано недійсним в судовому порядку та не заявлення позивачем вимог про визнання недійсним права власності відповідача, суд оцінює критично.

Отже, зважаючи на встановлення судом факту незаконності вибуття спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7125780400:06:001:0355 із володіння власника Лип`янської сільської територіальної громади поза його волею, суд задовольняє позовні вимоги щодо витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Лип`янської сільської ради земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,0 га з кадастровим номером 7125780400:06:001:0355.

З приводу усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації права оренди з одночасним припиненням речових прав.

Звертаючись досуду,позивач,крім іншого,просив судусунути перешкодиу здійсненні Лип`янською сільською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 2,0 га з кадастровим номером 7125780400:06:001:0355 шляхом скасування державної реєстрації права оренди за фермерським господарством Товариство з обмеженою відповідальністю «ОР-К» з одночасним припиненням речових прав, номер запису про інше речове право 47526480, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 64412542 від 06.08.2022.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 03.05.2023 у справі №204/5424/21 за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146)) незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387, 388 ЦК України), чи в порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи в порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 38)).

Якщо позивач прагне набути або відновити втрачене володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності (принцип реєстраційного підтвердження володіння, сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18, пункти 43, 89) та інші), то застосовуються способи захисту прав, які приводять до набуття позивачем володіння нерухомим майном, наприклад, віндикаційний позов (стаття 387 ЦК України); позов про примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України), зокрема позов про витребування нерухомої речі у продавця, який відмовився передати річ (частина друга статті 665, частина перша статті 620 ЦК України); позов про повернення нерухомої речі, переданої на виконання недійсного правочину, тобто нікчемного або визнаного судом недійсним оспорюваного правочину (абзац другий частини першої статті 216, частина перша, пункт 1 частини третьої статті 1212, частина перша статті 1213 ЦК України); позов про повернення нерухомої речі, переданої на виконання неукладеного правочину, чи в інших випадках набуття нерухомого майна без достатньої правової підстави або на підставі, яка згодом відпала (частина перша статті 1212, частина перша статті 1213 ЦК України).

Зазначені способи захисту прав опосередковуються вимогами про витребування (повернення, стягнення) нерухомого майна. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном введення його у володіння полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункти 95-98), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86, 115), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункти 63, 74), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 146), від 01 березня 2023 у справі № 522/22473/15-ц (провадження № 12-13гс22, пункти 124, 125).

Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна (незалежно від того, у порядку яких статей ЦК України відбувається таке витребування, зокрема статті 1212) саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Інакше кажучи, для внесення на підставі такого рішення суду до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно за окремою позовною вимогою скасовувати запис про таку реєстрацію за відповідачем (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 99) і від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29)).

За даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ( номер інформаційної довідки 310361615 від 21.09.2022) 06.08.2022 державним реєстратором виконавчого комітету Золотоніської міської ради Черкаської області Андрущенко Іриною Сергіївною, на підставі вказаної ухвали Шполянського районного суду Черкаської області було зареєстроване інше речове право (право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7125780400:06:001:0355) на підставі договору оренди землі б/н виданий 04.08.2022, видавник ТОВ «ОР-К» та ОСОБА_1 , номер запису про інше речове право: 47526480.

Однак, у даній справі відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права оренди за фермерським господарством Товариство з обмеженою відповідальністю «ОР-К», оскільки судове рішення про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки вже є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації договору оренди землі.

До того ж відповідно до висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у справі №488/2807/17 від 18.01.2023, у випадку поєднання в одній вимозі віндикаційного та негаторного позовів суд має визначити, яку мету переслідує позивач, і застосувати належні норми права, зокрема, задовольняючи такий позов частково. Зазначений підхід узгоджується з принципом jura novit curia («суд знає закони»), згідно з яким неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункти 83, 144), від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (пункт 7.43), від 4 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц (пункт 44), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 101), від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (пункт 84), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 8.1), від 8 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц, від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 (пункт 6.56-6.58), від 7 вересня 2022 року (пункт 10.76)).

Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника-позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на відповідне майно. Тобто зміст такого позову полягає не в усуненні перешкоди у здійсненні Лип`янською сільською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 2,0 га з кадастровим номером 7125780400:06:001:0355, а у внесенні до відповідного державного реєстру запису (відомостей) про право власності держави на цю ділянку. Такий запис засвідчуватиме, що держава як власник спірної земельної ділянки відновила володіння останньою.

Водночас оскільки усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України є негаторним позовом, спрямованим на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном, - не можна розглядати як єдиний позов вимогу витребувати спірну земельну ділянку та усунути перешкоди у користуванні, оскільки у такій вимозі поєднані одночасно два способи захисту (віндикаційний і негаторний позови), спрямовані на усунення різних за змістом порушень права власності.

За таких обставин суд відмовляє в задоволенні вимог щодо усунення перешкоди у здійсненні Лип`янською сільською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 2,0 га з кадастровим номером 7125780400:06:001:0355 шляхом скасування державної реєстрації права оренди за фермерським господарством Товариство з обмеженою відповідальністю «ОР-К» з одночасним припиненням речових прав, номер запису про інше речове право 47526480, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 64412542 від 06.08.2022.

Згідно з ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 03.10.2022 у справі вжиті заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.7 ст.158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідного клопотання подано не було, а тому, вжиті судом заходи забезпечення позову, продовжують діяти в межах строку, визначеного ч.7 ст. 158 ЦПК України.

Оскільки позов задовольняється частково суд стягує з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача, понесений ним судовий збір в розмірі, пропорційно до розміру задоволених вимог, тобто 2481,00 грн та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1240,50 грн.

Судові витрати відповідача ОСОБА_1 залишаються на його рахунку.

З відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ОР-К» судовий збір стягненню не підлягає, оскільки, задоволені судом вимоги, подані до іншого відповідача у справі, ОСОБА_1 ..

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 211, 263-265, 353, ч.1 ст. 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Соснівським РВ УМВС України в Черкаській області 17.02.2001, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , інші дані про особу суду невідомі, на користь Лип`янської сільської ради (код ЄДРПОУ 26323522, с.Лип`янка, Звенигородський район, Черкаська область, 20650) земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2 га, з кадастровим номером 7125780400:06:001:0355.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Соснівським РВ УМВС України в Черкаській області 17.02.2001, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , інші дані про особу суду невідомі, на користь Черкаської обласної прокуратури, код ЄДРПОУ 02911119, р/р UA 138201720343160001000003751 в Державній казначейській службі України в м. Київ, інші дані про особу суду невідомі, судовий збір в розмірі 3721,50 грн (три тисячі сімсот двадцять одна гривня 50 коп).

Заходи забезпечення, вжиті ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 03.10.2022, діють протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Рішення в повному обсязі складене 22.09.2023.

Суддя Н.П. Побережна