Ухвала

від 06.09.2023 по справі 953/5041/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 953/5041/21 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-сс/818/1114/23 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2023 року м. Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

- головуючого судді ОСОБА_2 ,

- суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

- секретаря ОСОБА_5 ,

- представника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 01.08.2023,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_8 про арешт майна.

Накладено арешт на майно, вилучене 11.07.2023 під час проведення обшуку домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке належать ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом заборони користування та відчуження, - до скасування арешту у встановленому нормами КПК України порядку.

Накладено арешт на майно, вилучене 11.07.2023 під час проведення обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , яке належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом заборони користування та відчуження, - до скасування арешту у встановленому нормами КПК України порядку.

Накладено арешт на майно, вилучене 11.07.2023 під час проведення обшуку території земельної ділянки та нежитлових будівель АДРЕСА_4 , яке належать ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 , шляхом заборони користування та відчуження, - до скасування арешту у встановленому нормами КПК України порядку.

Накладено арешт на майно, вилучене 11.07.2023 під час проведення обшуку території земельної ділянки з кадастровим № 6310400000:82:004:0004 за адресою: АДРЕСА_6 , яке належать ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_7 , шляхом заборони користування та відчуження, - до скасування арешту у встановленому нормами КПК України порядку.

Накласти арешт на майно, вилучене 11.07.2023 під час проведення обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_8 , яке належать ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає АДРЕСА_8 , шляхом заборони користування та відчуження, - до скасування арешту у встановленому нормами КПК України порядку.

Місцем зберігання вилученого майна, визначено територію складу ТОВ «Дамиріс», за адресою: Харківська область, Ізюмський район, м. Балаклія, вул. Геологічна, буд. 12, згідно з Порядком зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104.

Попереджено директора ТОВ «Дамиріс» ОСОБА_13 про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України та необхідність збереження арештованого майна.

Місцем зберігання решти майна, визначено камеру схову ВСП ГУНП в Харківській області за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська 54, згідно з Порядком зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104.

Зобов`язано орган досудового розслідування після проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи, вилучений 11.07.2023 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , відеореєстратор із записами з камер відео спостереження Dahua HDi-NVR 2108-12, негайно передати на відповідальне зберігання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , попередивши її про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження арештованого майна.

Як зазначено в ухвалі слідчого судді, 31.07.2023 до Київського районногосуду м.Харкованадійшло клопотання прокурора Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_8 про арешт майна.

В обґрунтування клопотання зазначив, що в СВ ВСП ГУНПв Харківськійобласті проводитьсядосудове розслідування№42023222750000007від 19.04.2023,за ознакамикримінальних правопорушень,передбачених ч.1ст.213,ч.4ст.185КК України.

Задовольняючи клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, слідчий суддя послався на те, що прокурором доведено, що вищевказане майно має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, представник ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 01.08.2023 та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно, що було вилучено під час обшуку 11.07.2023 за адресою: АДРЕСА_1 в домоволодінні ОСОБА_7 та повернути їй все вилучене майно.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала слідчого судді не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам КПК України як і клопотання слідчого про арешт майна.

Повідомлений належним чином про час та місце розгляду апеляційної скарги прокурор до суду апеляційної інстанції не прибув.

За наведених вище обставин, враховуючи стислі строки, регламентовані ч.2 ст.422 КПК України, судова колегія вважає можливим розглянути апеляцію по суті, без участі прокурора, належним чином повідомленого про час та місце проведення апеляційного розгляду, так як в силу вимог ч.4 ст.405 КПК України дані обставини не є перепоною для апеляційного розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів судового провадження вбачається, що проводиться досудове слідство по кримінальному провадженні №42023222750000007від 19.04.2023,за ознакамикримінальних правопорушень,передбачених ч.1ст.213,ч.4ст.185КК України.

Відповідно до ст.98 КПК України матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.

Згідно до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Так,ч.2ст.170КПК Українипередбачає,що арештмайна допускаєтьсяз метоюзабезпечення: 1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно доч.2ст.173КПК Українипри вирішенніпитання проарешт майнаслідчий суддя,суд повиненвраховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Задовольнивши клопотання слідчий суддя прийшов до висновку, що що прокурором доведено, що вищевказане майно має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України

Як вбачається з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

В ч.5 ст.170 КПК України зазначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до вимог ст.ст.214, 223 КПК України після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів.

З матеріалів вбачається, що є достатні підстави вважати, що майно вказане в клопотанні відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Судова колегія зазначає, що в даному випадку арешт на майно, яке вилучене (відеорегістартор із записами з камер відеоспостереження), накладено саме як на носії інформації в електронному вигляді.

Апеляційний суд враховує, що слідчий та прокурор не є експертами в даній галузі.

Крім того, слідчий суддя зобов`язав повернути вказане майно на відповідальне зберігання власнику після проведення відповідних експертних досліджень.

Окрім того, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Згідно зі ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні у разі арешту майна з підстав, передбачених п.1 ч.2 ст.170 КПК України.

При розгляді клопотання про арешт майна, слідчим суддею дотримані вимоги ч.ч.2, 4 ст.173 КПК України та ст.172 КПК України, зміст ухвали слідчого судді в цілому відповідає вимогам ч.5 ст.173 КПК України.

Мотиви прийнятого рішення слідчим суддею викладені в мотивувальній частині ухвали, з чим погоджується і апеляційний суд.

Задовольнивши клопотання з посиланням на зміст ст.170 КПК України слідчий суддя врахував, що в ньому йдеться не про арешт майна підозрюваного, а арешт майна, передбачений ч.2ст.170КПК України, що здійснюється для забезпечення доказової бази в кримінальному провадженні.

Відповідно до порядку, передбаченого ст.174КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чичастково ухвалоюслідчого суддіпід часдосудового розслідуваннячи судупід чассудового провадженняза клопотаннямпідозрюваного,обвинуваченого,їх захисникачи законногопредставника,іншого власникаабо володільцямайна,представника юридичноїособи,щодо якоїздійснюється провадження,якщо вонидоведуть,що вподальшому застосуванніцього заходувідпала потребаабо арештнакладено необґрунтовано.

Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар .

Відповідно до пунктів 69,73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

З матеріалів вбачається, що є достатні підстави вважати, що майно вказане в клопотанні відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 та ч. 2 ст. 167 КПК України.

Всі інші питання: фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінальних правопорушень, вірності кваліфікації, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді обґрунтованою та належним чином мотивованою і підстав для її скасування, за доводами апеляційних скарг не вбачає.

Керуючись ст.ст.392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районногосуду м.Харкова від01.08.2023щодо накладення арешту на майно по кримінальному провадженню №42023222750000007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді