Постанова

від 06.09.2023 по справі 914/63/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2023 р. Справа №914/63/23

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури №15/2-675 вих.23 від 06.07.2023 (вх. №01-05/2197/23 від 10.07.2023)

на рішення Господарського суду Львівської області від 05.06.2023 (суддя Щигельська О.І., повний текст складено 16.06.2023)

у справі № 914/63/23

за позовом Першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі

позивача Моршинської міської ради, м. Моршин Стрийського району Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Техмедконтракт, м. Київ

про визнання недійсним в частині договору та стягнення 178570,00 грн.

за участю представників:

від прокуратури: Панькевич Р.В. прокурор

від позивача: не з`явився

від відповідача: Гурська А.С. представник (в режимі відеоконференції)

Учасникам процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.06.2023 у справі №914/63/23 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, прокурор звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 05.06.2023 та ухвалити нове, яким задоволити позовну заяву першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Моршинської міської ради, м. Моршин Стрийського району Львівської області до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Техмедконтракт про визнання недійсним в частині договору та стягнення 178570,00 грн. Судові витрати покласти на відповідача та розглядати справу за участі представника Львівської обласної прокуратури.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2023 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.07.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 06.09.2023.

28.07.2023 на електронну адресу суду надійшла заява Моршинської міської ради, у якій позивач просить розгляд справи проводити без участі представника міської ради.

28.08.2023 через систему «Електронний суд» надійшов відзив ТзОВ «Техмедконтракт», у якому відповідач просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні 06.09.2023 прокурор вимоги апеляційної скарги підтримав, просив оскаржене рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Представник відповідача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечила, просила залишити оскаржене рішення без змін.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог, заперечень відповідача та рішення суду першої інстанції.

Перший заступник керівника Стрийської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Моршинської міської ради звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Техмедконтракт про визнання недійсним договору про закупівлю № 48-ПТ/2020 від 04.05.2020, який укладений між Моршинською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Техмедконтракт в частині включення до ціни товару та договору податку на додану вартість в розмірі 178570,00 грн та стягнення грошових коштів в розмірі 178570,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами вивчення проведеної закупівлі UA-2020-03-23-000974-а Стрийською окружною прокуратурою виявлено порушення законодавства. Зокрема, прокурор вказує, що предмет договору, який укладений за результатами проведеної закупівлі становить поставка апарату рентгенівського діагностичного (код УКТЗЕД 9022), тобто товару, включеного на момент укладення договору та здійснення оплати за ним, до Переліку №224 і його ціна повинна визначатись без ПДВ.

На переконання прокурора, включення до ціни закуповуваного медичного виробу податку на додану вартість у розмірі 178 570,00 грн та подальша його сплата постачальнику не відповідає вимогам п.71 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу та постанові КМУ №224 від 20.03.2020, а його сума підлягає стягненню з відповідача з визнанням недійсним договору поставки в частині включення ПДВ до ціни товару.

Позивач під час розгляду справи в суді першої інстанції письмових заяв по суті спору суду не надав, просив здійснювати розгляд справи без участі його представника.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказував, що фактично, спір, ініційований прокурором зводиться до того, що він просить повернути бюджетній установі позивачу грошову суму в розмірі податку на додану вартість, вже сплачену відповідачем до державного бюджету, за рахунок приватних коштів відповідача.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржене рішення, дійшов висновку про відсутність підстав для визнання Договору про закупівлю №48-ПТ/2020 від 04.05.2020, який укладений між Моршинською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Техмедконтракт в частині включення до ціни товару та договору податку на додану вартість в розмірі 178570,00 грн та стягнення грошових коштів в розмірі 178570,00 грн.

Узагальнені доводи апелянта (прокурора) та відповідача.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржене рішення постановлене з порушенням норм процесуального права, при неправильному застосуванні норм матеріального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, на підтвердження чого апелянт наводить наступні аргументи:

- відповідач, будучи уповноваженим представником виробника медичного виробу (що був предметом поставки) в Україні, маючи сертифікат відповідності UA.101.MD.3.0126-20.02 від 22.05.2017 щодо відповідності медичного виробу вимогам Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 №753, знаючи що медичний виріб відповідає назві товару (медичного виробу, основного компонента), міжнародному непатентованому найменуванню (назві) лікарського засобу, які зазначені в Переліку №224, враховуючи імперативну норму ч.1 ст.28 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» повинен був скласти декларацію на відповідність, однак, не вчинив дій щодо отримання декларації про відповідність та нанесення на товар або на його упаковку знаку відповідності Технічному регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №753, та не ініціював внесення змін до договору в частині ПДВ;

- безвідповідальне невиконання свого обов`язку відповідачем не може трактуватись на його користь при визначенні факту відповідності спірного товару вимогам технічних регламентів, які ставляться перед такими товарами;

- суд першої інстанції не врахував, що медичний виріб (рентгенівська діагностична система), який є предметом договору про закупівлю №48-ПТ/2020 від 04.05.202, відповідно до вимог законодавства, чинного на момент укладення договору та здійснення оплати за ним, віднесений до товарів, звільнених від оподаткування податком на додану вартість;

- включення до ціни закуповуваного медичного виробу податку на додану вартість в розмірі 178 570,00 грн та подальша його сплата постачальнику не відповідає вимогам п.71 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу та постанові Кабінету Міністрів України №224 від 20.03.2020, а його сума підлягає стягненню з відповідача з визнанням недійсним договору поставки в частині включення ПДВ до ціни товару;

- згідно з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у поставі від 04.05.2023 у справі №910/59/22, хоча ПДВ включається до ціни товару, однак, не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку;

- недотримання при укладенні спірного договору №48-ПТ/2020 від 04.05.2020 вимог законодавства, зумовлює існування підстав для визнання в судовому порядку на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України такого договору недійсним в частині включення податку на додану вартість до ціни товару та загальної ціни договору;

- враховуючи, що постачальник отриману від покупця суму ПДВ до бюджету не сплачує, оскільки поставлений товар звільнено від ПДВ, то постачальник збагачується за рахунок покупця на суму сплаченого останнім розміру ПДВ поза підставою, передбаченою законом;

- із врахуванням того, що обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені (п.43.3 ст.43 ПКУ), у відповідача на даний час не минув строк (1095 днів), в межах якого можна провести розрахунок коригування податкової накладної (№2 від 07.09.2020), а відтак в останнього відсутні будь-які обмеження щодо повернення (стягнення) надмірно сплаченого ПДВ, водночас, дослідження правовідносин суб`єкта господарювання з податковим органом у сфері адміністрування не входить до предмета доказування у цій справі та виходить за межі позовних вимог;

- порушення вимог законодавства, наведені в якості підстав позову, мають характер не формального недотримання процедури проведення закупівлі, а навпаки, призвели до фактичних втрат коштів місцевого бюджету Моршинської міської ради на суму 178 570,00 грн., що засвідчує нераціональне використання бюджетних коштів та становить безумовне порушення інтересів держави в бюджетній сфері;

- відповідно до правових висновків, викладених у п.78 постанови Верховного Суду від 10.02.2022 у справі №916/707/21, помилкова сплата (в разі її наявності) відповідачем податку на додану вартість з операції з постачання товарів, звільненої від оподаткування на підставі п.71.підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України з урахуванням переліку, не може бути підставою для покладення понесених відповідачем витрат у вигляді сплати відповідних сум ПДВ на позивача як покупця відповідного товару.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач навів наступні аргументи на спростування доводів апелянта:

- суд першої інстанції, правильно оцінивши докази, дійшов правильного

висновку про відсутність підстав для визнання договору про закупівлю в

частині недійсним;

- прокурор не зазначає жодної обставини, яка була не дотримана сторонами в момент вчинення правочину і через яку законом передбачено визнання недійсним договору, навіть в частині;

- зміст оспорюваного договору не суперечить нормам законодавства України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, оскільки фактично між сторонами за своїм змістом виникли правовідносини купівлі-продажу (поставки), за якими відповідач поставив медичне обладнання, необхідне для діагностики та лікування на території Моршинської міської територіальної громади, а відповідач оплатив таке медичне обладнання як товар;

- обсяг дієздатності осіб достатній, волевиявлення учасників було вільним, що підтверджується проведеною процедурою публічної закупівлі, правочин був направлений на реальне настання правових наслідків, що підтверджується його виконанням;

- прокурор просить застосувати наслідки недійсності шляхом стягнення суми ПДВ з відповідача на позивача, натомість прокурор не заявляє вимог щодо застосування жодних наслідків недійсності правочину до відповідача, хоча в разі задоволення позову прокурора відповідач зазнає збитків у розмірі суми ПДВ, адже відповідач таку суму сплатив до державного бюджету і така сума не може бути повернена;

- за приписами ч.2 ст.216 ЦК України за завдані відповідачу збитки (у випадку стягнення з нього коштів на користь позивача) має бути встановлена винна сторона, якою із врахуванням рішення Господарського суду Львівської області від 13.07.2023 у справі №914/967/22 є Моршинська міська рада, що самостійно включала в умови публічної закупівлі в ціну договору формулювання про те, що ціна договору з ПДВ;

- апеляційна скарга прокурора зводиться до неправильного застосування судом норм матеріального права, проте суд правильно застосував норми права, беручи до уваги всі обставини справи та практику застосування Верховним Судом норм права в аналогічних спорах;

- прокурор, цитуючи положення Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» вводить суд в оману щодо обов`язку відповідача видати декларацію про відповідність назви товару переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість №224, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020, адже Законом України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» не передбачено обов`язку виробників чи уповноважених осіб складати декларації про відповідність назви товару певній назві у Переліку №224;

- прокурор вважає, що оцінка судом питання адміністрування податків не входить до предмету доказування, натомість спір, ініційований прокурором, стосується саме сплати податку на додану вартість і, відповідно, такі наслідки недійсності є важливими для вирішення спору, а суд відповідно здійснив повне дослідження всіх обставин по спору;

- щодо доводів прокурора, що відповідач може повернути собі ПДВ, відповідач зазначає, що позивач як отримувач товару не є платником ПДВ та не був на момент одержання товару, а відтак п.192. 1 ПК України не поширюється на господарську операцію між позивачем та відповідачем;

- з урахуванням того, що позивач не є платником ПДВ, то коригування зобов`язань можливе виключно у випадку повернення обладнання відповідачу (в тому стані в якому було) та повному повернені коштів позивачу, тобто у випадку застосування наслідків недійсності всього правочину, а не в частині, тоді як позивач вже майже три роки користується обладнанням, договір про закупівлю є дійсним, укладеним без порушень чинного законодавства, тому позовні вимоги, які просить прокурор задовольнити, призведуть виключно до збитків відповідачу, адже останній з урахуванням абз. 2 п. 192.2 ст. 192 ПК України не зможе здійснити коригування податкової накладної.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Фактичні обставини справи, правильно встановлені судом першої інстанції.

23.03.2020 позивач розмістив оголошення на сайті Prozorro про проведення публічної закупівлі, ідентифікатор закупівлі UA-2020-03-23-000974-a очікуваною вартістю 2 734 560,00 грн. з ПДВ з інформацією про предмет закупівлі: Вид предмету закупівлі: Товари, Класифікатор та його відповідний код: ДК 021:2015:33110000-4: Візуалізаційне обладнання для потреб медицини, стоматології та ветеринарної медицини, Опис окремої частини або частин предмета закупівлі 1 комплект, ДК 021:2015: 33110000-4 - Візуалізаційне обладнання для потреб медицини, стоматології та ветеринарної медицини (Рентгенівська діагностична система) (НК 024:2019 37645 - Система рентгенівська діагностична стаціонарна загального призначення, цифрова), місце поставки товарів або місце виконання робіт чи надання послуг: вул. Івана Франка, 15, Моршин, Львівська область, 82482, Україна, строк поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг: 31 грудня 2020 рік, ДК 021:2015: 33110000-4 Візуалізаційне обладнання для потреб медицини, стоматології та ветеринарної медицини.

За результатами проведення аукціону, переможцем 09.04.2020 було визначено Товариство з обмеженою відповідальністю Техмедконтракт. Відповідно до Форми протоколу розкриття пропозицій, визначено вартість з ПДВ.

04.05.2020 між Моршинською міською радою (замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю Техмедконтракт (постачальник за договором) укладено договір про закупівлю №48-ПТ/2020, за яким постачальник зобов`язався в 2020 році поставити замовнику товар: ДК 0021:2015:33110000-4 Візуалізаційне обладнання для потреб медицини, стоматології та ветеринарної медицини (Рентгенівська діагностична система) (НК 024:2019 37645 - Система рентгенівська діагностична стаціонарна загального призначення, цифрова) (п. 1.1.).

Окремі положення договору:

Найменування (номенклатура, асортимент) Товару: згідно специфікації, яка є невід`ємною частиною договору (п. 1.2.).

Загальна вартість договору складає 2 729 570,00 грн., в т.ч. ПДВ 178 570,00 грн. Ціна товару відповідно до специфікації (п. 3.1.).

Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін відповідно до п. 6.2.3. договору (п. 3.2.).

Ціни, зазначені в цьому договорі, не можуть змінюватися після його підписання, до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, окрім випадків:

-п.2 4.4 ст.36 Закону України Про публічні закупівлі, а саме - зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі, коливання ціни на ринку має бути документально підтверджене;

-п.5 4.5 ст.36 Закону України Про публічні закупівлі, а саме - узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

-п.6 4.5 ст.36 Закону України Про публічні закупівлі, а саме - зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;

-п.7 4.5 ст.36 Закону України Про публічні закупівлі, а саме - зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу інфляції, зміни курсу іноземної валюти або показників Platts у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни залежно від зміни такого курсу або таких показників, зміни біржових котирувань, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю. У разі зміни зафіксованого в Договорі курсу гривні до долару США, сторони можуть змінювати, зазначені в договорі, ціни на товари, встановлюючи їх максимальне значення за визначеною формулою.

Відповідно до Специфікації (додаток №1 до договору) товаром є Рентгенівська діагностична система CAMARGUE FH Радіографічна система з плаваючою декою стола 1 комплект, Цифровий перетворювач для рентгенівської діагностики CR-15X 1 комплект, Принтер для автоматичного друку сухих медичних плівок DRYSTAR 5302 1 шт. Ціна комплекту - 2 729 570,00 грн з ПДВ.

Матеріали справи містять копію видаткової накладної №РН-000054 від 07.09.2020 року на загальну суму 2 729 570,00 грн з ПДВ.

08.09.2020 позивачем перераховано на користь відповідача 2 729 570,00 грн, що підтверджено копіями платіжних доручень №1 від 08.09.2020 року на суму 2 674 865,00 грн, в т.ч. ПДВ 174991,17 та платіжним дорученням №1 від 08.09.2020 на суму 54 705,00 грн в т.ч. ПДВ 3578,83 грн.

Матеріали справи містять листування між прокурором та Моршинською міською радою.

29.01.2021 прокурор звертався до позивача із запитом (№14.38/05-42-190ВИХ-21), яким просив надати інформацію щодо підстав нарахування ПДВ в сумі 178570,00 грн при визначенні ціни договору та вартості товару, стан виконання договору та засвідчені копії документів закупівлі.

У відповідь на вказаний запит Листом від 05.02.2021 позивачем надано запитувану інформацію та документи (Лист №176).

07.06.2021 прокурор звертався до позивача із запитом (№14.57/05-42-2266ВИХ-21), яким просив надати інформацію та засвічені копії документів з таких питань в тому числі, чи проведена закупівля рентгенівської діагностичної системи призначалась для здійснення заходів спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) на території України.

У відповідь на запит прокурора від 07.06.2021 позивач повідомив, що закупівля системи рентгенівської діагностики проводилась рамках реалізації проекту Підвищення якості рентгенологічної діагностики з метою забезпечення раннього виявлення захворювань жителів територіальних громад шляхом придбання медичного обладнання для КНП Моршинська міська лікарня та на виконання проекту співробітництва територіальних громад Львівської області, з метою виявлення захворювань на туберкульоз, зменшення ускладнення захворювань інвалідизації та смертних випадків, встановлення якісного і своєчасного діагнозу і метою оперативного лікування. Міською радою зазначено, що закупівля оголошувалась 23.03.2020, а зміни до Постанови від 20 березня 2020 року № 224 внесено урядом 08.04.2020, в частині доповнення щодо придбання апарату рентгенівської діагностики тобто після оголошення нами закупівлі та укладання договору. Оскільки, договір укладався на підставі умов, зазначених у тендерній документації з урахуванням податку на додану вартість, тому Моршинська міська рада не зверталась до ТзОВ Техмедконтракт з вимогами про повернення сплаченого ПДВ. Водночас, зазначено, що придбана системи рентгенівської діагностики використовує ться також для діагностики та виявлення коронавірусної хвороби (COVID-19).

Листом №944 від 24.11.2022 міською радою у відповідь на запит прокурора зазначалося, що 23.03.2020 Моршинською міською радою розміщено оголошення про проведення публічної закупівлі очікуваною вартістю 2 734 560,00 грн з ПДВ з інформацією про предмет закупівлі (Візуалізаційне обладнання для потреб медицини, стоматології та ветеринарної медицини - система рентгенівська діагностична стаціонарна загального призначення, цифрова). 08.04.2020 визначено як кінцевий термін подання тендерних пропозицій, а 09.04.2020 визначено датою проведення аукціону. 04.05.2020 було укладено договір про закупівлю. Предмет договору становить поставка рентгенівської діагностичної системи CAMARGUE РН: Радіографічної системи з плаваючою декою стола; цифрового перетворювача для рентгенівської діагностики; принтера для автоматичного друку сухих медичних плівок. Постановою КМУ від 08.04.2020 року №271 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів (дата набрання чинності 15.04.2020 року) розділ Медичні вироби доповнений апарат рентгенівський діагностичний. Враховуючи те, що закупівля оголошувалась 23.03.2020 року, а зміни до постанови КМУ від 20.03.2020 №224 були внесені 08.04.2020 року, тобто після оголошення закупівлі та укладення договору, процедура відкритих торгів була розпочата і закінчена до моменту внесення змін до переліку обладнання. Оскільки договір укладався на підставі умов, зазначених у тендерній пропозиції з урахуванням податку на додану вартість, тому міська рада не зверталася до відповідача з вимогою про повернення сплаченого ПДВ…

Матеріали справи також містять запит прокурора до Західного офісу Держаудитслужби щодо надання інформації по закупівлі UA-2020-03-23-000974-a, а саме щодо законності включення у вартість податку на додану вартість.

Листом №2011-22 від 26.04.2022 Західний офіс Держаудитслужби повідомив прокурора, що проведеним аналізом наявної в електронній системі закупівель Prozorro інформації встановлено, що наведена у зверненні закупівля за ID: UA-2020-03-23-00974-а (замовник Моршинська міська рада) проведена, як процедура відкритих торгів за ДК 021:2015: 33110000-4 - Візуалізаційне обладнання для потреб медицини, стоматології та ветеринарної медицини (Рентгенівська діагностична система) (НК 024:2019 - 37645 - Система рентгенівська діагностична стаціонарна загального призначення, цифрова). Датою оприлюднення інформації про закупівлю є 23.03.2020 року, а датою розкриття тендерних пропозицій - 09.04.2020 року. Повідомлення про намір укладення договору з переможцем торгів - з Товариством з обмеженою відповідальністю Техномедконтракт. оприлюднено 14.04.2020 року. Договір про закупівлю №48-ПТ-2020 на суму 2 729 570,00 грн, в т.ч. ПДВ 178 570,00 грн, укладено 04.05.2020 року (далі - Договір), що відповідає пункту 5 статті 33 Закону України Про публічні закупівлі від 25.12.2015 №922-ХІІ. Так, в редакції, що діяла станом на 20.03.2020, апарат рентгенівський діагностичний пересувний включено до Переліку №224. Постановою КМУ від 08.04.2020 розділ Медичні вироби доповнений позицією апарат рентгенівський діагностичний. Як вбачається з оприлюдненої інформації та відкритих джерел доступу процедура відкритих торгів була розпочата та закінчена до моменту внесення змін до переліку медичного обладнання. Також зазначено, що фактичний огляд медичного обладнання Західним офісом Держаудитслужби можливий лише за умови проведення контрольного заходу.

Відповідач для поставки товару позивачу здійснив закупку у іноземного постачальника та розмитнював зазначений товар, що підтверджується Митною декларацією UA100020/2020/032605 від 10.07.2020.

При розмитненні товару відповідач сплатив ввізне мито та ПДВ в сумі 255000,00 грн, що встановлено з платіжного доручення №157 від 10.07.2020.

У відповідь на звернення відповідача Київською митницею Державної митної служби України стосовно застосування положень пункту 71 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України повідомлено, що за митною декларацією від 13.07.2022 №UA100020/2020/032605 ТОВ ТЕХМЕДКОНТРАКТ відповідно до опису товару №3, зазначеного в графі 31 вищевказаної митної декларації здійснено митне оформлення: Виробу медичного призначення. CAMARGUE FH Радіографічна система з плаваючою декою стола за ставкою податку на додану вартість 7%. Товар за митною декларацією від 13.07.2022 №UA100020/2020/032605 ТзОВ ТЕХМЕДКОНТРАКТ заявлено до митного оформлення без застосування пільги встановленої відповідно до положень пункту 71 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення ПКУ. Митне оформлення здійснено відповідно до поданих документів за ставкою податку на додану вартість 7%. Після виконання всіх митних формальностей, товари за вказаною митною декларацією випущено у вільний обіг. Нараховані за вказаною митною декларацією митні платежі перераховані до Державного бюджету України у визначені терміни. Враховуючи вищевикладене, у Київської митниці відсутні підстави для повернення сум митних платежів з Державного бюджету України за митною декларацією від 13.07.2022 №UA100020/2020/032605.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Положеннями ст. 23 Закону України Про прокуратуру встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Частина 4 ст. 53 ГПК України встановлює, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (ч. 5 ст. 53 ГПК України).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, на прокуратуру покладено функції представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, відповідно до ст. ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

З урахуванням того, що поняття інтереси держави, відповідно до Рішення Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.1999, є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Така правова позиція висвітлена Верховним Судом у постановах 13.03.2018 у справі № 911/620/17, від 13.11.2018 у справі № 910/2989/18.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15).

Окрім того, Верховний суд в постанові від 08.02.2019 у справі №915/20/18, зазначає, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Згідно з ч. 1 ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Положеннями ч.5 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Стороною оспорюваного правочину та особою, яка має право вимоги до постачальника щодо повернення зайво сплачених коштів за договором № 48-ПТ/2020 від 04.05.2020 є Моршинська міська рада, яка є органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах на захист інтересів держави.

У позовній заяві прокурор зазначав, що Стрийською окружною прокуратурою встановлено, що Моршинською міською радою не вживалися заходи щодо повернення бюджетних коштів, безпідставно сплачених постачальнику як податок на додану вартість, що підтверджується долученими до справи копіями листів.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень.

На виконання вказаних вимог на адресу Моршинської міської ради прокурором повторно було направлено повідомлення від 26.12.2022 № 14.57/05-42-7249вих-22 про намір вжиття заходів представницького характеру в межах повноважень, наданих ст. ст. 23, 24 Закону України Про прокуратуру.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено такі правові висновки, відповідно до яких прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Не зважаючи відповідні повідомлення прокурора, доказів намірів позивача пред`явити до відповідача позов про визнання недійсним договору про закупівлю №48-ПТ/2020 від 04.05.2020, який укладений між Моршинською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Техмедконтракт в частині включення до ціни товару та договору податку на додану вартість в розмірі 178570,00 грн та стягнення грошових коштів в розмірі 178570,00 грн чи обрання іншого способу захисту матеріали справи не містять, що свідчить про бездіяльність компетентного органу щодо захисту інтересів територіальної громади.

Враховуючи наведене, прокурор дотримався визначеного Законом порядку і у спірному випадку належним чином обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави в суді в межах наданих йому повноважень.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи за результатами проведення публічної закупівлі, (ідентифікатор закупівлі UA-2020-03-23-000974-a) 04.05.2020 між Моршинською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Техмедконтракт укладено договір про закупівлю №48-ПТ/2020.

Договір про закупівлю є господарським договором, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару (ст. 1 ЗУ Про публічні закупівлі).

Відповідно до ч.1 ст. 41 вказаного Закону договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з положеннями ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 1-3 ст. 180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг (ч. 4 чт. 180 ГК України).

Предметом закупівлі було ДК 021:2015:33110000-4: Візуалізаційне обладнання для потреб медицини, стоматології та ветеринарної медицини, (Рентгенівська діагностична система) (НК 024:2019 37645 - Система рентгенівська діагностична стаціонарна загального призначення, цифрова),

Також замовником було визначено ціну яка складала 2 729 570 грн в т.ч. ПДВ 178570,00 грн.

Відповідно до частини п`ятої ст.180 Господарського кодексу України, ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

За приписами частини першої ст.632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Як підтверджено матеріалами справи, відповідач для виконання умов договору здійснив закупку вказаного товару у іноземного постачальника та розмитнив зазначений товар, що підтверджується митною декларацією UA100020/2020/032605 від 10.07.2020, і укладений між сторонами договір був виконаний у повному обсязі: відповідач передав позивачу визначений товар, а позивач оплатив прийнятий товар в повному обсязі на загальну суму 2 729 570,00 грн в т.ч. ПДВ - 178570,00 грн.

Однак, на переконання прокурора, вартість товару, що придбаний за договором, повинна визначатись без ПДВ з дати настання запровадження пільги, встановленої п.71 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу, відповідно до змін, внесених Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 №540-IX, тобто з 17.03.2020.

Пункт 71 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового Кодексу визначає, що тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій. Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17 березня 2020 року.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №224 затверджено Перелік лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемії коронавірусної хвороби, які звільняються від сплати ввізного мита та операцій з ввезення яких на митну територію України звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до Примітки 1 Переліку №224 основною підставою для звільнення від оподаткування податком на додану вартість та від сплати ввізного мита товарів, що ввозяться на митну територію України, є відповідність таких товарів назві товару (медичного виробу, основного компонента), міжнародному непатентованому найменуванню (назві) лікарського засобу, які зазначені в переліку.

Прокурор вказує, що згідно Переліку №224 апарат рентгенівський діагностичний пересувний (код УКТЗЕД 9022) звільнено від оподаткування податком на додану вартість.

Однак предметом договору закупівлі була поставка рентгенівської діагностичної системи CAMARGUE РН: Радіографічної системи з плаваючою декою стола; цифрового перетворювача для рентгенівської діагностики; принтера для автоматичного друку сухих медичних плівок.

Постановою КМУ від 08.04.2020 №271 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів (дата набрання чинності 15.04.2020) розділ Медичні вироби доповнений апаратом рентгенівським діагностичним.

Як правильно зауважив суд першої інстанції, закупівля була оголошена 23.03.2020, а зміни до постанови КМУ від 20.03.2020 №224 були внесені 08.04.2020, тобто після оголошення закупівлі та укладення договору, процедура відкритих торгів була розпочата і закінчена до моменту внесення змін до переліку обладнання.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 41 Закону умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

З матеріалів справи вбачається, що закупівля системи рентгенівської діагностики проводилась Міською радою з метою виявлення захворювань на туберкульоз, зменшення ускладнення захворювань, інвалідизації та смертних випадків, встановлення якісного і своєчасного діагнозу і з метою оперативного лікування, хоча в подальшому і використовувалась для діагностики та виявлення коронавірусної хвороби (COVID-19).

Також, відповідно до Примітки 3 Переліку №224 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для віднесення товарів, зазначених у розділі Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, до товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування на додану вартість, повинно бути подано:

-декларацію про відповідність та нанесено на товар або на його упаковку, а також на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом, знак відповідності технічним регламентам згідно з правилами та умовами його нанесення, визначеними у Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 753 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3046), Технічному регламенті щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 754 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3047), Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 755 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3048), Технічному регламенті засобів індивідуального захисту, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 р. № 761 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 66, ст. 2216); або

-повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів (медичних виробів для діагностики in vitro, активних медичних виробів, які імплантують), стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, або повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів.

Тобто, підставою для звільнення від оподаткування, крім віднесення товару до Переліку № 224, згідно з приміткою 3 до нього є декларація про відповідність товару одному з визначених технічних регламентів або повідомлення Міністерства охорони здоров`я чи Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів.

Разом з тим, матеріали справи не містять вищенаведених документів, долучені прокурором сертифікат відповідності та Висновок санітарно-епідеміологічної служби не є декларацією про відповідність у розумінні положень примітки 3 до Постанови №224.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що подання декларації про відповідність товару є обов`язком відповідача, встановленим у Законі України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності». Так, відповідно до ч.1 ст.28 вказаного закону, на імперативну норму якого покликається прокурор у скарзі, у випадках, визначених у технічних регламентах, якими передбачене застосування процедур оцінки відповідності, виробник або уповноважений представник (від імені та під відповідальність виробника) повинен складати декларацію про відповідність. Таким чином, наявність обов`язку складати декларацію обумовлена спеціальними випадками, прямо визначеними у Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №753.

Верховний Суд у постанові від 03.12.2021 у справі №910/12764/20, на правові висновки у якій покликається апелянт, зазначив, що сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором. У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. За змістом підпунктів "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК України. За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг). Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

Встановлення обставин щодо недотримання передбачених Постановою №224 умов для віднесення поставленого за договором товару до товарів, операції з постачання яких звільняються від оподаткування на додану вартість, виключає таке звільнення, у зв`язку з чим відсутнє порушення відповідачем вимог пункту 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України і Постанови № 224 у частині включення суми ПДВ до вартості товару, що, у свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для визнання договору недійсним у спірній частині.

Положення ч.2 ст.16 ЦК України та ст. 20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 і від 13.07.2022 у справі №363/1834/17).

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначає Закон України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

З аналізу правової природи відкритих торгів як способу забезпечення потреб замовника шляхом закупівлі товарів, робіт, послуг, ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення відкритих торгів, оформлення за їх результатом договору про закупівлю, є правочином, який може бути визнаний недійсним у судовому порядку з підстав недодержання при його вчиненні вимог, передбачених частинами 1- 3, 5, 6 статті 203 ЦК України. При цьому підставою визнання такого договору недійсним є порушення передбачених законодавством правил проведення торгів, визначених, зокрема, Законом України "Про публічні закупівлі", та наслідком проведення яких фактично є дії сторін щодо укладання договору.

Частинами 1 і 2 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Проте, згідно з частиною 5 статті 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом 2 частини 5 статті 216 ЦК України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (такий правовий висновок викладено в пунктах 80- 82 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі N 904/1907/15 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі N 925/1276/19).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у Постанові від 26.05.2023 р. у справі N 905/77/21 сформулювала уточнюючий, в співвідношенні з постановою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20, висновок щодо застосування норм частини 3 статті 215, частин 1, 2 статті 216 ЦК України в подібних правовідносинах.

Зокрема, зазначено, що позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Водночас, у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Також, чинним законодавством України не передбачений порядок повернення товариствам-продавцям перерахованих ними до Державного бюджету сум ПДВ за проведені операції з продажу товарів, звільнених від оподаткування податком на додану вартість, з урахуванням чого задоволення цього позову призведе до покладення на відповідача, як продавця, обов`язку повернути позивачу спірну суму ПДВ з власних грошових коштів.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для визнання договору про закупівлю №48-ПТ/2020 від 04.05.2020, який укладений між Моршинською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Техмедконтракт в частині включення до ціни товару та договору податку на додану вартість в розмірі 178570,00 грн та стягнення грошових коштів в розмірі 178570,00 грн.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до ч.ч. 1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, жодним чином не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставини, апелянт не обґрунтував та не довів порушення застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Оскаржуване рішення вказаним вимогам відповідає.

Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваного рішення, доводи сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін.

В порядку положень ст. 129 ГПК України сплачений скаржником за подання апеляційної скарги судовий збір слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні вимог апеляційної скарги апеляційної скарги Львівської обласної прокуратури №15/2-675 вих.23 від 06.07.2023 (вх. №01-05/2197/23 від 10.07.2023) відмовити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 05.06.2023 у справі №914/63/23 залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 18.09.2023.

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддяГалушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.