Постанова

від 13.09.2023 по справі 923/203/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2023 рокум. ОдесаСправа № 923/203/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Поліщук Л.В., Аленіна О.Ю.,

при секретарі судового засідання: Колцун В.В.,

за участю представників:

від Приватного підприємства "Юг Ойл" участі не брали,

від Фермерського господарства "Восход-2012" участі не брали,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Юг Ойл"

на рішення Господарського суду Херсонської області від 17.06.2021, прийняте суддею Нікітенком С.В., м. Херсон, повний текст складено 07.07.2021,

у справі №923/203/21

за позовом: Приватного підприємства "Юг Ойл"

до відповідача: Фермерського господарства "Восход-2012"

про стягнення 1 726 362,64 грн

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 р. Приватне підприємство "Юг Ойл" звернулося з позовом до Фермерського господарства "Восход-2012", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача борг у загальній сумі 1726362,64 грн, з яких: 1529822,20 грн заборгованості за поставлений товар, 13601,58 грн пені, 170527,34 грн штрафу, 3187,59 грн 3% річних та 9223,93 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором поставки нафтопродуктів б/н від 14.08.2019 у зв`язку з непроведенням оплати вартості поставленого товару.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 18.02.2021 відкрито провадження у справі №923/203/21.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 17.06.2021 у справі №923/203/21 (суддя Нікітенко С.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судове рішення мотивоване недоведеністю позивачем того факту, що поставка товару відповідачу здійснювалась саме на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки нафтопродуктів б/н від 14.08.2019.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "Юг Ойл" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 17.06.2021 у справі №923/203/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що подані ним до суду першої інстанції первинні документи є належними та допустимими доказами для встановлення факту поставки відповідачу товару, оскільки вказані докази дозволяють достовірно ідентифікувати поставлений товар та осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, при цьому в переліку обов`язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів відсутні такі реквізити як номер та дата договору, на виконання якого вони складені, і відповідач, підписуючи відповідні документи, не зазначив жодних зауважень або претензій щодо правильності їх оформлення, тим більше, що укладений між сторонами договір поставки нафтопродуктів б/н від 14.08.2019 не передбачав необхідності складення документів, зокрема, видаткових накладних, з обов`язковим посиланням на цей договір. Водночас, за твердженням апелянта, саме вищенаведений договір, який у встановленому законом порядку не було визнано недійсним та не розірвано, є єдиним договором, який у спірний період (з серпня 2019 року по лютий 2021 року) регулював правовідносини сторін щодо постачання та оплати нафтопродуктів, між тим у будь-якому разі обставина відсутності у видаткових накладних посилань на вказаний договір жодним чином не спростовує того, що прийняття відповідачем товару за цими накладними в силу вимог закону породжує у нього обов`язок сплатити ціну отриманого товару у строки, встановлені частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України. Крім того, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що відсутність письмових листів-заявок за договором поставки нафтопродуктів б/н від 14.08.2019, з огляду на наявність первинних документів та документів податкового обліку, не спростовує факту проведення між сторонами господарських операцій.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. від 09.08.2021 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою суду від 26.08.2021 розгляд справи №923/203/21 призначено на 08.09.2021 об 11:30.

08.09.2021 до суду апеляційної інстанції від Фермерського господарства "Восход-2012" надійшло клопотання №01/11вих-21 від 03.09.2021 (вх.№3593/21 від 08.09.2021), в якому відповідач просив поновити йому строк на подання вказаного клопотання, призначити у даній справі судову-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити експертам Херсонського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, та витребувати у Приватного підприємства "Юг Ойл" оригінали договору поставки нафтопродуктів б/н від 14.08.2019, довіреностей №2/08 від 01.08.2019 та №1 від 01.08.2020, акту взаєморозрахунків між сторонами станом на 09.02.2021 та низки видаткових і товарно-транспортних накладних (з реквізитами, вказаними у зазначеному клопотанні), за якими нібито відбувалася поставка товару, вартість якого позивач просить стягнути у цій справі.

Приватним підприємством "Юг Ойл" до апеляційного господарського суду подано письмові заперечення на клопотання Фермерського господарства "Восход-2012" №01/11вих-21 від 03.09.2021 (вх.№3593/21 від 08.09.2021), в яких позивач просив відмовити відповідачу у поновленні строку на подання клопотання про витребування оригіналів доказів та призначення судової почеркознавчої експертизи, а також у задоволенні безпосередньо вказаного клопотання, а у разі задоволення останнього додатково поставити на вирішення експерта наступне питання: "Чи виконані підпис від імені Дітьковського Дмитра Миколайовича у видатковій накладній №143 від 14.04.2020, видатковій накладній №288 від 10.07.2020, видатковій накладній №633 від 17.11.2020, видатковій накладній №634 від 17.11.2020, видатковій накладній №635 від 17.11.2020, видатковій накладній №636 від 17.11.2020, видатковій накладній №671 від 14.12.2020, видатковій накладній №676 від 15.12.2020, видатковій накладній №677 від 16.12.2020, видатковій накладній №678 від 16.12.2020, видатковій накладній №679 від 16.12.2020, видатковій накладній №16 від 11.01.2021, видатковій накладній №17 від 11.01.2021, видатковій накладній №20 від 12.01.2021, видатковій накладній №79 від 08.02.2021 в графі "Отримав(ла)" та у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 14.04.2020, товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 10.07.2020, товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 17.11.2020, товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 17.11.2020, товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 17.11.2020, товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 14.12.2020, товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 15.12.2020, товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 16.12.2020, товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 11.01.2021, товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 11.01.2021, товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) №1 від 08.02.2021, товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) №2 від 08.02.2021, товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) №3 від 08.02.2021, товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) №4 від 08.02.2021 в графі "підпис" напроти "Вантаж одержав" однією особою?".

З метою повного та всебічного розгляду апеляційної скарги з забезпеченням принципу змагальності та надання учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, а також правильного застосування законодавства Південно-західним апеляційним господарським судом у судовому засіданні 08.09.2021 шляхом постановлення протокольної ухвали було оголошено перерву до 12:00 год 15.09.2021.

Крім того, протокольними ухвалами від 08.09.2021 було поновлено Фермерському господарству "Восход-2012" строк на подання клопотання №01/11вих-21 від 03.09.2021 (вх.№3593/21 від 08.09.2021) та задоволено вказане клопотання в частині витребування у Приватного підприємства "Юг Ойл" оригіналів доказів, а також зобов`язано відповідача надати вільні та умовно-вільні зразки підпису керівника зазначеного фермерського господарства Дітьковського Дмитра Миколайовича і визнано явку вказаної особи у судове засідання 15.09.2021 обов`язковою.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2021 у справі №923/203/21 задоволено клопотання Фермерського господарства "Восход-2012" №01/11вих-21 від 03.09.2021 (вх.№3593/21 від 08.09.2021); призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Херсонському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз; попереджено судового експерта до початку проведення судової експертизи про відповідальність за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків; зобов`язано Фермерське господарство "Восход-2012" оплатити рахунок експертної установи за проведення судової експертизи в десятиденний термін з дня отримання відповідного рахунку, що буде надісланий йому Південно-західним апеляційним господарським судом; зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Юг Ойл" на рішення Господарського суду Херсонської області від 17.06.2021 у справі №923/203/21 на час проведення судової почеркознавчої експертизи. На вирішення судового експерта поставлено наступні питання:

-Чи виконано підпис у договорі поставки нафтопродуктів б/н від 14.08.2019 на сторінках 1, 2, 3 в графі "Покупець" Дітьковським Дмитром Миколайовичем чи іншою особою?

-Чи виконано підпис у договорі поставки нафтопродуктів б/н від 14.08.2019, а саме: на сторінці 4 в графі "Покупець" навпроти ПІБ "Дітьковський Д.М." та у нижньому правому куті в графі "Покупець" Дітьковським Дмитром Миколайовичем чи іншою особою?

-Чи виконано підпис у видатковій накладній №143 від 14.04.2020 в графі "Отримав(ла):" Дітьковським Дмитром Миколайовичем чи іншою особою?

-Чи виконано підпис у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) б/н від 14.04.2020 в графі "Підпис" напроти графи "Вантаж одержав" ОСОБА_1 чи іншою особою?

-Чи виконано підпис у видатковій накладній №156 від 23.04.2020 в графі "Отримав(ла):" Дітьковським Дмитром Миколайовичем чи іншою особою?

-Чи виконано підпис у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) б/н від 23.04.2020 в графі "Підпис" напроти графи "Вантаж одержав" ОСОБА_1 чи іншою особою?

-Чи виконано підпис у видатковій накладній №288 від 10.07.2020 в графі "Отримав(ла):" Дітьковським Дмитром Миколайовичем чи іншою особою?

-Чи виконано підпис у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) б/н від 10.07.2020 в графі "Підпис" напроти графи "Вантаж одержав" ОСОБА_1 чи іншою особою?

-Чи виконано підпис у видатковій накладній №633 від 17.11.2020 в графі "Отримав(ла):" Дітьковським Дмитром Миколайовичем чи іншою особою?

-Чи виконано підпис у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) б/н від 17.11.2020 (том IV а.с. 49) в графі "Підпис" напроти графи "Вантаж одержав" ОСОБА_1 чи іншою особою?

-Чи виконано підпис у видатковій накладній №634 від 17.11.2020 в графі "Отримав(ла):" ОСОБА_1 чи іншою особою?

-Чи виконано підпис у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) б/н від 17.11.2020 (том IV а.с. 52) в графі "Підпис" напроти графи "Вантаж одержав" ОСОБА_1 чи іншою особою?

-Чи виконано підпис у видатковій накладній №635 від 17.11.2020 в графі "Отримав(ла):" ОСОБА_1 чи іншою особою?

-Чи виконано підпис у видатковій накладній №636 від 17.11.2020 в графі "Отримав(ла):" ОСОБА_1 чи іншою особою?

-Чи виконано підпис у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) б/н від 17.11.2020 (том IV а.с. 57) в графі "Підпис" напроти графи "Вантаж одержав" ОСОБА_1 чи іншою особою?

-Чи виконано підпис у видатковій накладній №671 від 14.12.2020 в графі "Отримав(ла):" ОСОБА_1 чи іншою особою?

-Чи виконано підпис у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) б/н від 14.12.2020 в графі "Підпис" напроти графи "Вантаж одержав" ОСОБА_1 чи іншою особою?

-Чи виконано підпис у видатковій накладній №676 від 15.12.2020 в графі "Отримав(ла):" ОСОБА_1 чи іншою особою?

-Чи виконано підпис у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) б/н від 15.12.2020 в графі "Підпис" напроти графи "Вантаж одержав" ОСОБА_1 чи іншою особою?

-Чи виконано підпис у видатковій накладній №677 від 16.12.2020 в графі "Отримав(ла):" ОСОБА_1 чи іншою особою?

-Чи виконано підпис у видатковій накладній №678 від 16.12.2020 в графі "Отримав(ла):" ОСОБА_1 чи іншою особою?

-Чи виконано підпис у видатковій накладній №679 від 16.12.2020 в графі "Отримав(ла):" ОСОБА_1 чи іншою особою?

-Чи виконано підпис у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) б/н від 16.12.2020 в графі "Підпис" напроти графи "Вантаж одержав" ОСОБА_1 чи іншою особою?

-Чи виконано підпис у видатковій накладній №16 від 11.01.2021 в графі "Отримав(ла):" ОСОБА_1 чи іншою особою?

-Чи виконано підпис у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) б/н від 11.01.2021 (том IV а.с. 74) в графі "Підпис" напроти графи "Вантаж одержав" ОСОБА_1 чи іншою особою?

-Чи виконано підпис у видатковій накладній №17 від 11.01.2021 в графі "Отримав(ла):" ОСОБА_1 чи іншою особою?

-Чи виконано підпис у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) б/н від 11.01.2021 (том IV а.с. 78) в графі "Підпис" напроти графи "Вантаж одержав" ОСОБА_1 чи іншою особою?

-Чи виконано підпис у видатковій накладній №20 від 12.01.2021 в графі "Отримав(ла):" ОСОБА_1 чи іншою особою?

-Чи виконано підпис у видатковій накладній №79 від 08.02.2021 в графі "Отримав(ла):" ОСОБА_1 чи іншою особою?

-Чи виконано підпис у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) №1 від 08.02.2021 в графі "Підпис" напроти графи "Вантаж одержав" ОСОБА_1 чи іншою особою?

-Чи виконано підпис у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) №2 від 08.02.2021 в графі "Підпис" напроти графи "Вантаж одержав" ОСОБА_1 чи іншою особою?

-Чи виконано підпис у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) №3 від 08.02.2021 в графі "Підпис" напроти графи "Вантаж одержав" ОСОБА_1 чи іншою особою?

-Чи виконано підпис у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) №4 від 08.02.2021 в графі "Підпис" напроти графи "Вантаж одержав" ОСОБА_1 чи іншою особою?

-Чи виконано підпис у довіреності №2/08 від 01.08.2019 в графі "Підпис" напроти слова "засвідчую" Дітьковським Дмитром Миколайовичем чи іншою особою?

-Чи виконано підпис у довіреності №2/08 від 01.08.2019 в графі "Керівник підприємства" Дітьковським Дмитром Миколайовичем чи іншою особою?

-Чи виконано підпис у довіреності №1 від 01.08.2020 в графі "Підпис" напроти слова "засвідчую" Дітьковським Дмитром Миколайовичем чи іншою особою?

-Чи виконано підпис у довіреності №1 від 01.08.2020 в графі "Керівник підприємства" Дітьковським Дмитром Миколайовичем чи іншою особою?

-Чи виконано підпис в акті звірки взаєморозрахунків між Приватним підприємством "Юг Ойл" і Фермерським господарством "Восход-2012" станом на 09.02.2021 в графі "Від ФГ "Восход-2012" Дітьковським Дмитром Миколайовичем чи іншою особою?

11.10.2021 до суду апеляційної інстанції від Херсонського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання №09-19/21-557-вих від 08.10.2021 (вх.№3151/21/Д5 від 11.10.2021) про погодження строків виконання експертизи, в якому повідомлено про те, що, враховуючи завантаження експерта, експертиза у справі №923/203/21 буде виконана у строк понад 90 днів, при цьому у разі виникнення можливості її буде виконано у більш стислий строк. Разом із вищевказаним клопотанням від експертної установи надійшов оригінал рахунку №21-557(09) від 08.10.2021.

Головуючий суддя Таран С.В. перебував на лікарняному у період з 04.10.2021 по 29.10.2021, а суддя-член колегії Поліщук Л.В. у відпустці з 05.10.2021 по 13.10.2021.

З огляду на тимчасову непрацездатність судді Поліщук Л.В. з 18.10.2021 за розпорядженням керівника апарату суду №296 від 01.11.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №923/203/21.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 для розгляду апеляційної скарги у справі №923/203/21 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Аленіна О.Ю.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 у визначеному складі суддів прийнято справу №923/203/21 до свого провадження; поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Юг Ойл" на рішення Господарського суду Херсонської області від 17.06.2021 у справі №923/203/21; задоволено клопотання Херсонського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз №09-19/21-557-вих від 08.10.2021 (вх.№3151/21/Д5 від 11.10.2021); надано погодження Херсонському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз на проведення судової почеркознавчої експертизи в порядку черговості; зобов`язано Фермерське господарство "Восход-2012" оплатити рахунок №21-557(09) від 08.10.2021 за проведення судової почеркознавчої експертизи в десятиденний термін з дня отримання відповідного рахунку; зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Юг Ойл" на рішення Господарського суду Херсонської області від 17.06.2021 у справі №923/203/21 на час проведення судової почеркознавчої експертизи.

З огляду на звільнення судді Будішевської Л.О. у відставку з 17.02.2022, за розпорядженням керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №923/203/21.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду для апеляційного розгляду справи №923/203/21 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Аленіна О.Ю., Поліщук Л.В.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2022 у визначеному складі суддів прийнято справу №923/203/21 до свого провадження.

12.06.2023 до суду апеляційної інстанції від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи №923/203/21 разом з висновком експерта №21-557 від 26.04.2023, складеним за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, призначеної ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2021.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Юг Ойл" на рішення Господарського суду Херсонської області від 17.06.2021 у справі №923/203/21; вирішено розглянути вказану апеляційну скаргу поза межами строку, встановленого частиною першою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, та призначено дану справу до розгляду на 02.08.2023 об 11:00.

01.08.2023 до суду апеляційної інстанції від Приватного підприємства "Юг Ойл" надійшло клопотання б/н від 01.08.2023 (вх.№3151/21/Д9 від 01.08.2023) про відкладення розгляду справи №923/203/21.

Південно-західним апеляційним господарським судом у судовому засіданні 02.08.2023, в якому представники сторін участі не брали, протокольною ухвалою було задоволено вищезазначене клопотання Приватного підприємства "Юг Ойл" та відкладено розгляд справи №923/203/21 на 10:30 год 13.09.2023.

У судовому засіданні 13.09.2023 представники сторін участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (т.V а.с.63-65).

Колегія суддів зауважує, що у вищенаведеному судовому засіданні представник Приватного підприємства "Юг Ойл" адвокат Пузій Олексій Вікторович повинен був брати участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, між тим 13.09.2023 представник позивача на зв`язок не вийшов, про неможливість брати участь у вказаному судовому засіданні апеляційний господарський суд належним чином не повідомив, при цьому всі ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву (частина п`ята статті 197 Господарського процесуального кодексу України), про що скаржнику було роз`яснено і в ухвалі суду від 25.07.2023, якою задоволено заяву позивача про участь у всіх судових засіданнях у справі №923/203/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, і в ухвалі суду від 02.08.2023, якою учасники справи повідомлялись про призначення справи до розгляду на 13.09.2023 о 10:30.

Крім того, неодноразово секретарем судового засідання були здійснені спроби зв`язатися з адвокатом Пузієм Олексієм Вікторовичем засобами телефонного зв`язку за номером телефону, який вказаний зазначеним адвокатом безпосередньо у документах, поданих ним до Південно-західного апеляційного господарського суду (зокрема, в апеляційній скарзі, у заяві про участь у всіх судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів тощо), проте з`єднатися з представником скаржника не виявилось за можливе, оскільки абонент постійно не відповідав на дзвінки.

При цьому судом апеляційної інстанції також враховується, що явка повноважних представників сторін у судовому засіданні 13.09.2023 обов`язковою не визнавалась, правова позиція скаржника викладена в його апеляційній скарзі, а тому відсутність представника позивача у судовому засіданні не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

12.09.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства "Юг Ойл" надійшло клопотання б/н від 12.09.2023 (вх.№2897/23 від 12.09.2023), в якому апелянт просив, зокрема, витребувати у Головного управління ДПС у Полтавській області інформацію з відповідними підверджуючими документами (чи були отримані Фермерським господарством "Восход-2012" кошти на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а саме: сформовано показник "НаклОтр" загальна сума податку за отриманими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до абзацу 3 пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України на підставі податкових накладних №17 від 14.04.2020, №26 від 10.07.2020, №24 від 17.11.2020, №25 від 17.11.2020, №26 від 17.11.2020, №27 від 17.11.2020, №10 від 14.12.2020, №13 від 15.12.2020, №14 від 16.12.2020, №15 від 16.12.2020, №16 від 16.12.2020, №6 від 11.01.2021, №7 від 11.01.2021, №9 від 12.01.2021, які були зареєстровані Приватним підприємством "Юг Ойл" в Єдиному реєстрі податкових накладних, та чи реєструвало Фермерське господарство "Восход-2012" в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунки коригування до вказаних вище податкових накладних відповідно до абзацу 4 підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України), а також відкласти розгляд справи у зв`язку з необхідністю витребування та подання до суду зазначених нових доказів.

За умовами частин другої, третьої статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно з частиною першою статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Саме допущення можливості прийняття судом апеляційної інстанції нових доказів, питання про витребування яких за відсутності поважних та об`єктивних причин не було порушено під час розгляду справи в місцевому господарському суді, матиме наслідком порушення принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність правозастосування, системність і послідовність у діяльності органів судової влади.

Таким чином, з огляду на те, що обов`язок доказування фактів, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, процесуальним законом покладено саме на сторони, при цьому апелянт жодним чином не підтвердив існування об`єктивно непереборних обставин, які заважали йому своєчасно порушити питання про витребування доказів під час розгляду даної справи Господарським судом Херсонської області, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні вищенаведеного клопотання Приватного підприємства "Юг Ойл" про витребування доказів, про що у судовому засіданні 13.09.2023 було постановлено відповідну протокольну ухвалу.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В силу пункту 2 частини третьої статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи наведену вище норму права, яка надає можливість господарському суду розглянути справу за відсутності учасника справи, що повторно не з`явився у судове засідання, незалежно від причин його неявки, а також те, що розгляд даної справи вже відкладався за клопотанням скаржника, при цьому необхідність відкладення судового розгляду обґрунтована позивачем потребою у витребуванні доказів, Південно-західний апеляційний господарський суд, беручи до уваги відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів, шляхом постановлення у судовому засіданні 13.09.2023 протокольної ухвали відмовив у задоволенні клопотання Приватного підприємства "Юг Ойл" про відкладення розгляд справи.

Фермерське господарство "Восход-2012" своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалося, відзиву на апеляційну скаргу не надало.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Херсонської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

14.08.2019 між Приватним підприємством "Юг Ойл" ("Постачальник") та Фермерським господарством "Восход-2012" ("Покупець") підписано договір поставки нафтопродуктів б/н (далі договір б/н від 14.08.2019), за умовами пунктів 1.1, 1.2 якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти ("товар") відповідно до умов до цього договору. Найменування, одиниці виміру, ціна, кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, визначаються в рахунку Постачальника на підставі заявки Покупця. Вказані умови узгоджуються сторонами в специфікаціях на кожну окрему партію товару, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктом 2.3 договору б/н від 14.08.2019 приймання-передача нафтопродуктів та перехід права власності на них оформлюється видатковою накладною та/або актом приймання передачі, та/або товаро-транспортною накладною. З дати підписання цих документів товар вважається поставленим Постачальником та прийнятим Покупцем за кількістю та якістю, а право власності на товар таким, що перейшло від Постачальника до Покупця.

В силу пунктів 4.1-4.3 договору б/н від 14.08.2019 ціна товару є договірною і зазначається з урахуванням ПДВ. Загальна сума договору складається з сум оплачених та поставлених нафтопродуктів протягом строку дії договору. Покупець здійснює 100% передоплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на підставі виставленого Постачальником рахунку в день його виписки, якщо інше не передбачено специфікацією. Датою здійснення оплати за товар вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Вартість узгодженої доставки нафтопродуктів визначається в рахунку Постачальника та підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг.

У разі невиконання Покупцем умов оплати вартості товару та/або вартості витрат на його доставку, зазначених в рахунках та/або в специфікаціях до даного договору, Покупець сплачує на користь Постачальника (крім суми заборгованості) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі невиконання або неналежного виконання Покупцем умов оплати вартості товару та/або вартості витрат на його доставку, зазначених в рахунках та/або в специфікаціях до даного договору, Покупець сплачує на користь Постачальника (крім пені, передбаченої цим пунктом) штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу за кожен випадок несплати або несвоєчасної сплати вартості товару або за кожний випадок невиконання письмових вимог постачальника про усунення порушень. Пеня та штраф, визначені даним договором, нараховуються за весь час прострочення, починаючи з дня виникнення заборгованості та закінчуючи днем її повного погашення, без застосування обмежень, визначених частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України. Сторони домовились встановити позовну давність для вимог Постачальника до Покупця (у тому числі до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) у три роки (пункти 5.2, 5.6, 5.8 договору б/н від 14.08.2019).

У пункті 9.1 договору б/н від 14.08.2019 зазначено, що цей договір вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2019 включно, а в частині взаєморозрахунків до їх повного завершення. Якщо до 1 грудня календарного року жодна зі сторін письмово не заявить про припинення договору, то строк дії договору продовжується на наступний календарний рік без обмеження по кількості разів пролонгації. Датою письмової заяви сторони про припинення договору вважається дата штемпеля відділення поштового зв`язку на описі вкладення до листа про припинення договору. Закінчення строку дії договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання. Закінчення строку дії договору не припиняє зобов`язання сторін, які виникли на підставі цього договору.

За твердженням позивача, останній на виконання вищенаведеного договору поставив Фермерському господарству "Восход-2012" товар на загальну суму 2341822,20 грн, на підтвердження чого Приватним підприємством "Юг Ойл" до суду першої інстанції було подано видаткові накладні (№143 від 14.04.2020, №156 від 23.04.2020, №288 від 10.07.2020, №633 від 17.11.2020, №634 від 17.11.2020, №635 від 17.11.2020, №636 від 17.11.2020, №671 від 14.12.2020, №676 від 15.12.2020, №677 від 16.12.2020, №678 від 16.12.2020, №679 від 16.12.2020, №16 від 11.01.2021, №17 від 11.01.2021, №20 від 12.01.2021, №79 від 08.02.2021), товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (б/н від 14.04.2020, б/н від 23.04.2020, б/н від 10.07.2020, б/н від 17.11.2020, б/н від 17.11.2020, б/н від 17.11.2020, б/н від 14.12.2020, б/н від 15.12.2020, б/н від 16.12.2020, б/н від 11.01.2021, б/н від 11.01.2021, №1 від 08.02.2021, №2 від 08.02.2021, №3 від 08.02.2021, №4 від 08.02.2021), низку податкових та акцизних накладних, акт звірки взаєморозрахунків станом на 09.02.2021, а також довіреності №2/08 від 01.08.2019 та №1 від 01.08.2020.

З наявних у матеріалах справи виписок по банківському рахунку позивача вбачається, що Фермерське господарство "Восход-2012" перерахувало на користь Приватного підприємства "Юг Ойл" грошові кошти у загальній сумі 812000 грн.

У матеріалах справи також містяться копії:

-декларацій з податку на додану вартість з додатками (у тому числі з додатком №5 "Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів"), які були подані Фермерським господарством "Восход-2012" за звітні періоди з серпня місяця 2019 року по лютий місяць 2021 року (включно), та розрахунків коригування сум податку на додану вартість за вказані звітні періоди;

-платіжних доручень №446 від 10.12.2018, №458 від 19.12.2018, №478 від 22.12.2018, №33 від 29.01.2019, №36 від 09.10.2019, №6 від 08.01.2020, №1000 від 23.06.2020, №1029 від 26.06.2020, №1078 від 10.07.2020, №1072 від 07.07.2020, №1062 від 03.07.2020, №1045 від 01.07.2020, №216 від 15.05.2020, за якими відповідач перераховував грошові кошти на користь позивача;

-виписки по банківського рахунку Фермерського господарства "Восход-2012" за період з 03.10.2019 по 15.03.2021;

-підписаного між сторонами договору купівлі-продажу нафтопродуктів №30 від 10.12.2018.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з Фермерського господарства "Восход-2012" на користь Приватного підприємства "Юг Ойл" 1529822,20 грн основної заборгованості за поставлений товар, 13601,58 грн пені, 170527,34 грн штрафу, 3187,59 грн 3% річних та 9223,93 грн інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором б/н від 14.08.2019.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд послався на недоведеність позивачем того факту, що поставка товару відповідачу здійснювалась саме на виконання умов укладеного між сторонами договору б/н від 14.08.2019.

Південно-західний апеляційний господарський суд не повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Саме така правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена в постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (частина друга статті 180 Господарського кодексу України).

Якщо сторони такої згоди не досягли, договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

У випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

За приписами частини другої статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частинами першою, другою статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасників правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Отже, підпис є невід`ємним елементом (реквізитом) письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри і волевиявлення учасників правочину та забезпечувати їх ідентифікацію.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладено в постанові від 21.12.2020 у справі №916/401/17.

За твердженням позивача, факт поставки відповідачу товару підтверджується наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами, які дозволяють достовірно ідентифікувати поставлений товар та осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, в тому числі і керівника Фермерського господарства "Восход-2012" Дітьковського Дмитра Миколайовича, а саме: укладеним між сторонами договором поставки нафтопродуктів б/н від 14.08.2019, актом звірки взаєморозрахунків станом на 09.02.2021, довіреностями №2/08 від 01.08.2019 та №1 від 01.08.2020, а також видатковими накладними №143 від 14.04.2020, №156 від 23.04.2020, №288 від 10.07.2020, №633 від 17.11.2020, №634 від 17.11.2020, №635 від 17.11.2020, №636 від 17.11.2020, №671 від 14.12.2020, №676 від 15.12.2020, №677 від 16.12.2020, №678 від 16.12.2020, №679 від 16.12.2020, №16 від 11.01.2021, №17 від 11.01.2021, №20 від 12.01.2021, №79 від 08.02.2021 та товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) б/н від 14.04.2020, б/н від 23.04.2020, б/н від 10.07.2020, б/н від 17.11.2020, б/н від 17.11.2020, б/н від 17.11.2020, б/н від 14.12.2020, б/н від 15.12.2020, б/н від 16.12.2020, б/н від 11.01.2021, б/н від 11.01.2021, №1 від 08.02.2021, №2 від 08.02.2021, №3 від 08.02.2021, №4 від 08.02.2021.

Відповідач факт підписання вищенаведених документів головою Фермерського господарства "Восход-2012" Дітьковським Дмитром Миколайовичем, який, за твердженням вказаного фермерського господарства, виступає єдиною особою, наділеною правом підпису від імені цієї юридичної особи, заперечував.

Для з`ясування обставин, що мають значення для справи, а саме: для підтвердження або спростування факту підписання Дітьковським Дмитром Миколайовичем вищенаведених документів, необхідні спеціальні знання у іншій сфері, ніж право, якими суд не володіє, а тому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2021 у справі №923/203/21 було призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Херсонському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.

12.06.2023 до суду апеляційної інстанції від експертної установи надійшов висновок експерта №21-557 від 26.04.2023, складений за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, призначеної ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2021 у справі №923/203/21, з якого вбачається, що підписи у договорі поставки нафтопродуктів б/н від 14.08.2019, у видаткових накладних (№143 від 14.04.2020, №156 від 23.04.2020, №288 від 10.07.2020, №633 від 17.11.2020, №634 від 17.11.2020, №635 від 17.11.2020, №636 від 17.11.2020, №671 від 14.12.2020, №676 від 15.12.2020, №677 від 16.12.2020, №678 від 16.12.2020, №679 від 16.12.2020, №16 від 11.01.2021, №17 від 11.01.2021, №20 від 12.01.2021, №79 від 08.02.2021), у товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (б/н від 14.04.2020, б/н від 23.04.2020, б/н від 10.07.2020, б/н від 17.11.2020, б/н від 17.11.2020, б/н від 17.11.2020, б/н від 14.12.2020, б/н від 15.12.2020, б/н від 16.12.2020, б/н від 11.01.2021, б/н від 11.01.2021, №1 від 08.02.2021, №2 від 08.02.2021, №3 від 08.02.2021, №4 від 08.02.2021) та у довіреностях (№2/08 від 01.08.2019 та №1 від 01.08.2020) виконані не самим Дітьковським Дмитром Миколайовичем, а іншою особою.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством (частина перша статті 98 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Беручи до уваги відсутність у матеріалах справи та неподання скаржником до суду жодного доказу на підтвердження того, що висновок експерта №21-557 від 26.04.2023, виготовлений за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, призначеної ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2021 у справі №923/203/21, складено з порушенням вимог законодавства або доказів, якими би спростовувалась достовірність зазначеного висновку експерта, а також інших обставин, з якими закон пов`язує можливість відхилення висновку судового експерта як доказу у справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що договір б/н від 14.08.2019 є неукладеним.

Вищенаведений висновок стосовного того, що наявність підпису свідчить про волевиявлення сторін договору і саме волевиявлення є важливим чинником, без якого неможливо вчинення правочину, а підписання договору невстановленою особою не підтверджує його укладення, повністю відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц.

При цьому колегія суддів зауважує на тому, що господарська операція пов`язана не з самим фактом підписання договору, а з фактом руху активів суб`єкта господарювання та руху його капіталу, натомість сам по собі договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку, оскільки останній свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, у той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг (виконання робіт, передачі товару тощо).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регламентовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

За умовами частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Положення) визначено, що господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (підпункт 2.4 пункту 2 Положення).

В силу підпункту 2.5 пункту 2 Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи-підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Згідно з підпунктом 2.15 пункту 2 Положення первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За умовами частини першої статті 581 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час оформлення видаткових накладних) суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим.

Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 20.12.2018 у справі №910/19702/17.

З матеріалів справи вбачається, що на видатковій накладній №156 від 23.04.2020 та на товарно-транспортній накладній б/н від 23.04.2020, за якою товар було доставлено та передано відповідачу, проставлено відтиск печатки Фермерського господарства "Восход-2012".

Встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, господарський суд повинен дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за цих обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто, чи співпадає така особа з відповідачем у цій справі, чи ні).

Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18.08.2020 у справі №927/833/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає про те, що у матеріалах справи відсутні та відповідачем до місцевого господарського суду не подано жодного доказу на підтвердження того, що його печатка була загублена, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

Таким чином, беручи до уваги те, що печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин, та з огляду на той факт, що відповідач не довів фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає про відсутність підстав вважати, що печатка Фермерського господарства "Восход-2012" використовувалась проти його волі.

Саме таку правову позицію Верховного Суду щодо проставлення печатки однієї із сторін на спірних документах викладено в постанові від 23.07.2019 у справі №918/780/18.

Отже, з огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доведеність Приватним підприємством "Юг Ойл" факту поставки Фермерському господарству "Восход-2012" товару за видатковою накладною №156 від 23.04.2020 на суму 106500 грн.

Водночас колегія суддів наголошує на тому, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а тому суду у розгляді даної справи, окрім обставин оформлення первинних документів, необхідно дослідити факт наявності або відсутності реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту поставки спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити цей факт іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення такої поставки, зокрема доказами, які свідчать про відображення здійснення спірних господарських операцій з поставки та отримання товару в податковому обліку господарських товариств.

Зазначений висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 03.02.2020 у справі №909/1073/17, від 04.11.2019 у справі №905/49/15 та від 04.07.2018 у справі №908/733/16.

Згідно зі статтею 15 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Податковий кодекс України) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

В силу підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За умовами пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Колегія суддів вбачає, що за господарськими операціями з поставки Приватним підприємством "Юг Ойл" відповідачу товару на підставі видаткових накладних №143 від 14.04.2020 та №288 від 10.07.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних було зареєстровано відповідні податкові накладні.

Крім того, відповідачем до суду першої інстанції було подано зведену таблицю за податковими деклараціями з ПДВ та первинними бухгалтерськими документами щодо господарських операцій між Приватним підприємством "Юг Ойл" та Фермерським господарством "Восход-2012" за період з липня місяця 2019 року по лютий місяць 2021 року (включно), в якій відповідач підтверджує факт отримання від позивача товару, поставленого на підставі видаткових накладних №143 від 14.04.2020 на суму 49788 грн та №288 від 10.07.2020 на суму 171960 грн (т.ІІ а.с.137, 140).

При цьому на товарно-транспортній накладній б/н від 14.04.2020, за якою товар за видатковою накладною №143 від 14.04.2020 було доставлено та передано відповідачу, також проставлено відтиск печатки Фермерського господарства "Восход-2012".

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає про доведеність позивачем факту поставки Фермерському господарству "Восход-2012" товару за видатковими накладними №143 від 14.04.2020 на суму 49788 грн та №288 від 10.07.2020 на суму 171960 грн.

Щодо решти наявних у матеріалах справи видаткових та товарно-транспортних накладних колегія суддів зазначає, що згідно з висновком експерта №21-557 від 26.04.2023 вони підписані не Дітьковським Дмитром Миколайовичем, а іншою особою; відтиск печатки Фермерського господарства "Восход-2012" на них не проставлено; даними податкового обліку (з урахуванням проведеного коригування сум податку на додану вартість) відповідні господарські операції з поставки Приватним підприємством "Юг Ойл" відповідачу товару на підставі зазначених накладних також не підтверджуються.

Наданий позивачем до суду першої інстанції акт звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 09.02.2021 не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема, в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, лише за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами.

В силу частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом апеляційної інстанції враховується, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, слід виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу (пункт 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013).

Отже, строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань з оплати вартості поставленого товару є таким, що настав, оскільки останній повинен був оплатити вартість товару негайно після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Наявні у матеріалах справи платіжні доручення, за якими відповідачем на користь позивача було перераховано грошові кошти, жодним чином не підтверджуються проведення Фермерським господарством "Восход-2012" оплати вартості товару, поставленого за видатковими накладними №156 від 23.04.2020, №143 від 14.04.2020 та №288 від 10.07.2020, оскільки у графі "Призначення платежу" вказаних платіжних документів відсутні будь-які ідентифікуючі ознаки поставок, за які здійснюється розрахунок, при цьому з матеріалів справи вбачається, що між сторонами існували правовідносини з поставки нафтопродуктів не лише за вищенаведеними накладними, а і за іншими правочинами (зокрема, за договором купівлі-продажу нафтопродуктів №30 від 10.12.2018).

За таких обставин, враховуючи наведені норми права, а також відсутність у матеріалах справи доказів проведення відповідачем оплати вартості товару, поставленого йому Приватним підприємством "Юг Ойл" на підставі видаткових накладних №156 від 23.04.2020, №143 від 14.04.2020 та №288 від 10.07.2020, що зумовлює наявність у Фермерського господарства "Восход-2012" відповідної заборгованості, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 328248 грн основного боргу (106500 грн за видатковою накладною №156 від 23.04.2020 + 49788 грн за видатковою накладною №143 від 14.04.2020 + 171960 грн за видатковою накладною №288 від 10.07.2020 = 328248 грн).

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що невиконання Фермерським господарством "Восход-2012" грошового зобов`язання повинно бути кваліфіковане як його порушення у розумінні Цивільного кодексу України, а сам відповідач визначений таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання у розумінні частини першої статті 612 цього Кодексу.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно зі статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Саме таку правову позицію викладено у пунктах 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013.

У застосуванні індексації колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду також враховуються рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України №62-97р. від 03.04.1997. У листі Верховного Суду України №62-97р. від 03.04.1997 зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому за місяць, тому умовно слід виходити з того, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають будь-який період, перемножити між собою.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції вбачає, що вказані нарахування Приватним підприємством "Юг Ойл" проведено на всю заявлену до стягнення суму заборгованості, проте, як зазначалося вище, позивачем доведено наявність у відповідача боргу з оплати товару, поставленого на підставі 3 видаткових накладних (№156 від 23.04.2020, №143 від 14.04.2020 та №288 від 10.07.2020).

За таких обставин, колегією суддів здійснено власний розрахунок по кожній з вищенаведених видаткових накладних окремо в межах заявленого Приватним підприємством "Юг Ойл" періоду, за результатами якого встановлено, що визначена апеляційним господарським судом сума 3% річних та інфляційних втрат перевищує розмір цих компенсаційних нарахувань, заявлених позивачем до стягнення в межах даної справи. Між тим суд апеляційної інстанції не виходить за межі позовних вимог, у зв`язку з чим зазначає про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з Фермерського господарства "Восход-2012" на користь Приватного підприємства "Юг Ойл" 3187,59 грн 3% річних та 9223,93 грн інфляційних втрат.

За умовами частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В силу частин першої, другої та четвертої статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Суб`єкти господарювання при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За умовами частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Аналогічний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 10.12.2019 у справі №904/4156/18.

Отже, беручи до уваги те, що договір б/н від 14.08.2019 є неукладеним, у зв`язку з чим наведені в ньому умови (зокрема, положення щодо штрафних санкцій) не регулюють правовідносини сторін щодо поставок Фермерському господарству "Восход-2012" товару, проведених Приватним підприємством "Юг Ойл" за видатковими накладними №156 від 23.04.2020, №143 від 14.04.2020 та №288 від 10.07.2020, а також враховуючи те, що чинним законодавством України не визначено розмір штрафних санкцій, які нараховуються за порушення строків оплати товару, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову в частині вимог про стягнення 13601,58 грн пені та 170527,34 грн штрафу.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 17.06.2021 у справі №923/203/21 не повністю відповідає вказаним вище вимогам у зв`язку з невідповідністю викладених у ньому висновків обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 328248 грн основного боргу, 3187,59 грн 3% річних, 9223,93 грн інфляційних втрат та в частині розподілу судових витрат з ухваленням нового рішення про задоволення позову в цій частині.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви, за проведення судової почеркознавчої експертизи та за подання апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно задоволенню вказаних позову та скарги відповідно.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Юг Ойл" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 17.06.2021 у справі №923/203/21 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 328248 грн основного боргу, 3187,59 грн 3% річних, 9223,93 грн інфляційних втрат та в частині розподілу судових витрат, позов в цій частині задовольнити, в решті рішення залишити без змін, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов Приватного підприємства "Юг Ойл" до Фермерського господарства "Восход-2012" задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "Восход-2012" на користь Приватного підприємства "Юг Ойл" 328248 грн основного боргу, 3187,59 грн 3% річних, 9223,93 грн інфляційних втрат та 5109,89 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

У задоволенні решти позову відмовити".

Стягнути з Фермерського господарства "Восход-2012" на користь Приватного підприємства "Юг Ойл" 7768,63 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Приватного підприємства "Юг Ойл" на користь Фермерського господарства "Восход-2012" 11532,19 грн витрат, пов`язаних з проведенням судової почеркознавчої експертизи.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази з зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 18.09.2023.

Головуючий суддяС.В. Таран

СуддяЛ.В. Поліщук

СуддяО.Ю. Аленін