Постанова

від 18.09.2023 по справі 910/23050/14

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2023 р. Справа№ 910/23050/14

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Ткаченка Б.О.

Суліма В.В.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фонду державного майна України

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.03.2023

про відмову у задоволенні заяви про видачу дублікату наказу

у справі №910/23050/14 (суддя - Мандриченко О.В.)

за позовом Фонду державного майна України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електробудсервіс»

про розірвання договору, повернення акцій та стягнення 1 376 840,00 грн,-

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2014 позовні вимоги заступника прокурора міста Києва задоволено повністю, а саме: розірвано договір купівлі-продажу пакета акцій Відкритого акціонерного товариства "Феодосійський приладобудівний завод" за конкурсом № КПП-578 від 18.01.2011, укладений між Фондом державного майна України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електробудсервіс", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 66; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Електробудсервіс" повернути Фонду державного майна України за актом приймання-передачі пакет акцій Відкритого акціонерного товариства "Феодосійський приладобудівний завод" (1 901 156 штук простих іменних); стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електробудсервіс" в доход Державного бюджету України на рахунок Фонду державного майна України 881 540 грн пені та 495 300 грн. штрафу.

На виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва 01.12.2014 було видано відповідні накази.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2015 внесено зміни до резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2014 у справі № 910/23050/14, вважаючи вірною назву та адресу відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Електробудсервіс" (99040, АР Крим, м. Севастополь, вул. Індустріальна, 12); внесено зміни до наказів Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 у справі № 910/23050/14, вважаючи вірною назву та адресу відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Електробудсервіс" (99040, АР Крим, м. Севастополь, вул. Індустріальна, 12).

17.03.2023 до суду від Фонду державного майна України надійшла заява, в якій Фонд просить суд видати дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 у справі № 910/23050/14 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електробудсервіс" в доход Державного бюджету України на рахунок Фонду державного майна України 881 540 грн пені та 495 300 грн штрафу.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2023 у задоволенні заяви Фонду державного майна України про видачу дублікату наказу Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 у справі № 910/23050/14 відмовлено.

Суд дійшов висновку, що станом на дату звернення стягувача із заявою про видачу дубліката наказу у справі №910/23050/14 строки пред`явлення виконавчого документа спливли. Клопотання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання в порядку ст. 329 ГПК України заявником до суду не подавалось, а відповідні ухвали щодо поновлення строку на пред`явлення наказу від 01.12.2014 судом не виносились.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2023, Фонд державного майна України звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву Фонду державного майна України про видачу дубліката наказу Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 по справі № 910/23050/14.

Апелянт не погоджується з ухвалою про відмову у видачі дублікату наказу, вважає її необґрунтованою та такою, що ухвалена судом з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції зроблено висновки без врахування положень п.1 ч.4 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», яким визначено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Апелянт зазначає, що наказ Господарського суду м.Києва від 01.12.2014 у справі № 910/23050/14 було направлено на виконання в межах строків, встановлених на пред`явлення виконавчих документів, проте зазначений наказ неодноразово повертався органами виконавчої служби, зокрема останній раз постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 26.01.2022 ВП № НОМЕР_1, на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». 03.02.2022 стягувач знов звернувся до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, надавши оригінал наказу Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 у справі №910/23050/14. Надалі, у зв`язку з тривалою відсутністю відомостей щодо виконання зазначеного наказу стягувач листом від 03.03.2023 звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) з проханням повідомити про хід виконання вищезазначеного виконавчого документа. Листом від 08.03.2023 № 1508 на електрону адресу Фонду, виконавча служба надала відповідь, що згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавчий документ у справі 910/23050/14 відносно боржника ТОВ «Електробудсервіс» не зареєстрований, докази отримання відділом примусового виконання рішень заяви про відкриття виконавчого провадження від 03.02.2022 та оригіналу виконавчого документа відсутні, а також з 16.12.2022 змінено фактичну адресу відділу примусового виконання рішень з м.Херсон на м.Одесу та з 16.01.2023 повернуто повноваження відділу для подальшого виконання виконавчих документів, у зв`язку з чим не відомо місцезнаходження вказаного виконавчого документу. Крім того, доступ до архіву в адміністративній будівлі у м.Херсон відсутній, тому перевірити наявність або відсутність оригіналу наказу від 01.12.2014 у справі № 910/23050/14 не вдається можливим.

Разом з цим, оскільки постанова про повернення виконавчого документа (наказу Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 у справі №910/20350/14) була винесена виконавцем 26.01.2022, та в якій зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 26.01.2025, апелянт вважає, що строк пред`явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 у справі №910/20350/14 не пропущений. Тому зазначене спростовує висновок суду, що стягувач звернувся до суду з пропуском строку пред`явлення наказу до виконання та повинен був подати клопотання про поновлення такого строку.

Позиції учасників справи.

Від ТОВ «Електробудсервіс» відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2023 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 апеляційну скаргу Фонду державного майна України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 у справі № 910/23050/14 залишено без руху та роз`яснено, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути наведені недоліки шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 2 684,00 грн.

19.04.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги разом з квитанцією № 254000998 про сплату судового збору у розмірі 2 684,00 грн.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2023, у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М. на лікарняному, апеляційну скаргу Фонду державного майна України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 у справі № 910/23050/14 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Ткаченко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду державного майна України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 у справі № 910/23050/14, призначено розгляд справи у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та витребувано матеріали справи №910/23050/14 із Господарського суду міста Києва.

21.06.2023 матеріали справи №910/23050/14 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №910/23050/14 розглядалась протягом розумного строку.

Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача в межах викладених скаржником доводів та вимог не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

У жовтні 2014 року заступник прокурора міста Києва в інтересах державив особі Фонду державного майна України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електробудсервіс» про розірвання договору, повернення акцій та стягнення коштів у розмірі 1 376 840 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2014 позовні вимоги заступника прокурора міста Києва задоволено повністю, а саме:

- розірвано договір купівлі-продажу пакета акцій Відкритого акціонерного товариства "Феодосійський приладобудівний завод" за конкурсом № КПП-578 від 18.01.2011, укладений між Фондом державного майна України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електробудсервіс", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 66;

- зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Електробудсервіс" повернути Фонду державного майна України за актом приймання-передачі пакет акцій Відкритого акціонерного товариства "Феодосійський приладобудівний завод" (1 901 156 штук простих іменних);

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електробудсервіс" в доход Державного бюджету України на рахунок Фонду державного майна України 881 540 грн пені та 495 300 грн. штрафу.

01.12.2014 на примусове виконання рішення у даній справі, яке набрало законної сили, видано відповідні накази зі строком пред`явлення до 29.11.2015, які направлено на адресу стягувача засобами поштового зв`язку (05.12.2014).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2015 внесено зміни до резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2014 у справі № 910/23050/14, вважаючи вірною назву та адресу відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Електробудсервіс" (99040, АР Крим, м. Севастополь, вул. Індустріальна, 12); внесено зміни до наказів Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 у справі № 910/23050/14, вважаючи вірною назву та адресу відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Електробудсервіс" (99040, АР Крим, м. Севастополь, вул. Індустріальна, 12).

26.01.2022 державним виконавцем у ВП № НОМЕР_1 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», якою повернуто стягувачу виконавчий документ (наказ Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 у справі №910/20350/14), та зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 26.01.2025.

03.02.2022 Фонд державного майна України повторно звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) із заявою про відкриття виконавчого провадження, надавши оригінал наказу Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 у справі №910/23050/14 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електробудсервіс" в доход Державного бюджету України на рахунок Фонду державного майна України 881 540 грн пені та 495 300 грн. штрафу.

03.03.2023 у зв`язку з тривалою відсутністю відомостей щодо виконання зазначеного наказу Фонд державного майна УКраїни звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) з проханням повідомити про хід виконання вищезазначеного виконавчого документа.

Листом від 08.03.2023 № 1508 на електрону адресу Фонду, виконавчою службою надано відповідь, що згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавчий документ у справі 910/23050/14 відносно боржника ТОВ «Електробудсервіс» не зареєстрований, докази отримання відділом примусового виконання рішень заяви про відкриття виконавчого провадження від 03.02.2022 та оригіналу виконавчого документа відсутні. Також у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 «про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, у зв`язку з чим, у відділів державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), які територіально знаходились у Херсонській області було встановлено простій, закрито доступ до Автоматизованої системи виконавчого провадження, узв`язку з окупацією відсутній доступ до приміщення, будь-яких документів у приміщенні та виконавчих проваджень. До приміщення відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області був здійснений вхід невідоими особами російської федерації. З 16.12.2022 змінено фактичну адресу відділу примусового виконання рішень з м.Херсон на м.Одесу та з 16.01.2023 повернуто повноваження відділу для подальшого виконання виконавчих документів, у зв`язку з чим невідомо місцезнаходження вказаного виконавчого документу. Крім того, доступ до архіву в адміністративній будівлі у м.Херсон відсутній, тому перевірити наявність або відсутність оригіналу наказу від 01.12.2014 у справі № 910/23050/14 не вдається можливим.

17.03.2023 до суду від Фонду державного майна України надійшла заява, в якій Фонд просив суд видати дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 у справі № 910/23050/14 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електробудсервіс" в доход Державного бюджету України на рахунок Фонду державного майна України 881 540 грн пені та 495 300 грн штрафу. Зміст та вимоги поданої заяви наведено вище за текстом цієї постанови.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Порядок вирішення питання щодо видачі дубліката виконавчого документа (наказу суду) до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів визначено пп. 19.4 п. 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Відповідно до пп. 19.4 п. 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою «Дублікат».

Аналіз змісту пп. 19.4 п. 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, вилучення у виконавця або стягувача, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Суд зауважує, що ГПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у т.ч. містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Водночас обов`язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду (близька за змістом правова позиція щодо умов видачі дубліката виконавчого документа викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №24/234, від 10.09.2018 у справі №5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 у справі №916/215/15-г, від 23.05.2019 у справі №5023/1702/12, від 11.11.2019 у справі №5/229-04, від 01.04.2020 у справі №916/924/16, від 18.06.2020 у справі №24/262, від 03.08.2020 у справі №904/9718/13, від 17.09.2020 у справі №19/093-12).

Отже, умовою для видачі дубліката наказу суду є подання відповідної заяви до суду відповідно до пп. 19.4 п. 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та / або його зупинення (п. 3.15 постанови Верховного Суду від 15.07.2021 у справі №18/1147/11).

Таким чином, під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою, обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №2-836/11).

Суд встановив, що наказ на примусове виконання рішення у даній справі, яке набрало законної сили 29.11.2014, було видано зі строком пред`явлення до 29.11.2015 направлено його на адресу стягувача засобами поштового зв`язку (05.12.2014).

Фонд державного майна України повторно звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) із заявою про відкриття виконавчого провадження, надавши оригінал наказу Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 у справі №910/23050/14 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електробудсервіс" в доход Державного бюджету України на рахунок Фонду державного майна України 881 540 грн пені та 495 300 грн. штрафу.

18.11.2021 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 з виконання наказу №910/23050/14, виданого 01.12.2014 Господарським судом міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електробудсервіс" в доход Державного бюджету України на рахунок Фонду державного майна України 881 540 грн пені та 495 300 грн. штрафу.

Таким чином, на момент видачі наказу від 01.12.2014 у справі №91023050/14 діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV, який передбачав, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання (п. 2 ч. 1 ст. 22, п. 1 ч. 1 ст. 23 названого Закону).

Водночас 05.10.2016 набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII.

Пунктом 5 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відкривши виконавче провадження постановою від 18.11.2021, виконавець фактично встановив відсутність в т.ч. передбачених п. 2 ч. 4 Закону України «Про виконавче провадження» підстав для повернення виконавчого документа стягувачу.

При цьому колегія суддів зауважує, що виконавцю надавався оригінал наказу. А відповідно до абзаців 2, 3 п. 22 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (або п. п. 3.18.1, 3.18.1 чи п. 21 попередніх редакцій Інструкції, що діяли з моменту видачі наказу) при закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця. Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Тобто, отримавши оригінал наказу, виконавець на підставі аналізу відповідних відміток на ньому зробив висновок щодо строку пред`явлення цього наказу до виконання (з урахуванням попередніх пред`явлень документа до виконання і переривання такого строку) та наявності підстав для відкриття виконавчого провадження 18.11.2021.

Водночас суд першої інстанції об`єктивно не мав можливості дослідити оригінал наказу та наявні на ньому відмітки (через втрату оригінала), а свій висновок зробив виключно виходячи з дати видачі наказу без встановлення обставин перебігу його виконання.

В подальшому 26.01.2022 виконавець у ВП № НОМЕР_1 прийняв постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, у якій встановив, що в порядку примусового виконання виконавчого документа встановлено, що у боржника відсутнє майно та кошти (доходи), на які можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу та, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», постановив виконавчий документ (наказ №910/23050/14 виданий 01.12.2014) повернути стягувачу Фонду державного майна України, зазначивши, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 26.01.2025.

Частиною 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Наведене у сукупності свідчить, що звертаючись 17.03.2023 із заявою про видачу дубліката виконавчого документа, Фонд державного майна України не пропустив строк його пред`явлення до виконання, а висновок місцевого господарського суду про пропуск такого строку є помилковим, оскільки у цьому випадку повернення виконавчого документа стягувачу відбулось у зв`язку з неможливістю виконати рішення (в порядку примусового виконання виконавчого наказу було встановлено, що у боржника відсутнє майно та кошти (доходи), на які можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу), а тому строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, тобто з 26.01.2022.

Рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2014 у справі №910/23050/14 не виконано.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання судових рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За приписами п. 1 ст. 6 Конвенції «кожен має право на справедливий ... розгляд його справи ... судом, ..., який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру».

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (див. рішення від 19.03.1997 зі справи «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи «Шмалько проти України»).

Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі від 05.07.2012 «Глоба проти України», п. 1 ст. 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

За таких обставин, колегія суддів вважає наявними підстави для задоволення заяви Фонду державного майна України та видачі дубліката виконавчого документа - наказу Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 у справі №910/23050/14.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, апеляційна скарга Фонду державного майна України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 у справі №910/23050/14 підлягає задоволенню. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 у справі №910/23050/14 слід скасувати. Прийняти нове рішення, яким заяву Фонду державного майна України про видачу дубліката наказу Господарського суду міста Києва від 01.12.2014, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2014 у справі № 910/23050/14, задовольнити.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275, 277, 281, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фонду державного майна України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 у справі №910/23050/14 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 у справі №910/23050/14 скасувати.

3. Прийняти нове судове рішення, яким заяву Фонду державного майна України про видачу дубліката наказу Господарського суду міста Києва від 01.12.2014, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2014 у справі № 910/23050/14, задовольнити.

4. Видати дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 01.12.2014, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2014 у справі №910/23050/14.

5. Видачу дублікату наказу Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 у справі №910/23050/14 доручити Господарському суду міста Києва.

6. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю «Електробудсервіс».

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електробудсервіс» (99040, АР Крим, м.Севастополь, вул.Індустріальна, 12, ідентифікаційний код 32789433) на рахунок Фонду державного майна України (01601, м.Київ, вул.Кутузова, 18/9, ідентифікаційний код 00032945) 2 684,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

8. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

9. Справу №910/23050/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді Б.О. Ткаченко

В.В. Сулім