Ухвала

від 12.09.2023 по справі 873/237/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

"12" вересня 2023 р. Справа№ 873/237/23

Північний апеляційний господарський суд у складі:

суддя: Барсук М.А.

при секретарі: Овчинніковій Я.Д.

За участю представників:

від позивача: не з`явились;

від відповідача 1: не з`явились;

від відповідача 2: не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Акціонерного товариства "Райффайзен Банк"

про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 15.03.2023 у третейській справі №83/23

за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк"

до Приватного малого підприємства "Аттіс",

ОСОБА_1

про стягнення заборгованості -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" звернулось до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" з позовом до Приватного малого підприємства "Аттіс", ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 15.03.2023 у третейській справі №83/23 позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з Приватного малого підприємства "Аттіс" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" заборгованість за кредитним договором № 011/0046/00899040 від 22.09.2020 у сумі 747 136,47 грн.

Стягнуто солідарно з Приватного малого підприємства "Аттіс" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" третейський збір у сумі 7 871,36 грн., по 3 935,68 грн. з кожного.

Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з заявою, у якій просить видати наказ на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 15.03.2023 у третейській справі №83/23.

Згідно з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі №873/237/23 для розгляду вказаної заяви визначено головуючого суддю (суддю - доповідача) - Барсук М.А.

Ухвалою суду від 17.07.2023 призначено заяву до розгляду на 12.09.2023.

07.09.2023 через відділ документального забезпечення суду від Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Представники сторін у судове засідання 07.09.2023 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи сторони повідомлялись належним чином шляхом направлення процесуальних документів на електронні пошти сторін та шляхом відправлення поштової кореспонденції на їхню юридичну адресу.

В той же час, ухвала суду, направлена на адресу Приватного малого підприємства "Аттіс", повернулась із відміткою про відмову у отриманні, а ухвала суду, направлена на адресу ОСОБА_1 - у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Згідно із ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до 354 ГПК України неявка сторін чи однієї із сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду заяви.

Суд, розглянувши заяву Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про видачу наказу на примусове виконання третейського рішення, дійшов висновку про її часткове задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.352 Господарського процесуального кодексу України заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду подається до апеляційного господарського суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня ухвалення рішення третейським судом.

Згідно з ч.3 ст.354 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 355 цього Кодексу.

Відповідно до ст.355 Господарського процесуального кодексу України суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо:

1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення третейського суду скасовано судом;

2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею наказу, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними;

4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

5) третейська угода визнана недійсною;

6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;

7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом;

8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу;

9) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

Аналогічні норми викладені у .6 ст.56 Закону України "Про третейські суди".

Відповідно до ч.1 ст. 55 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду виконуються зобов`язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню.

У разі, коли рішення третейського суду не виконується добровільно зобов`язаною цим рішенням стороною, інша сторона може подати до компетентного суду заяву про видачу виконавчого документа, яким у господарському судочинстві згідно п.1-1 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" є наказ.

Отже, виходячи з приписів чинного законодавства, при розгляді заяви про видачу виконавчого документа господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для відмови в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, визначених ст. 56 Закону України «Про третейські суди» та ст. 355 ГПК України.

Така ж позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №910/8665/17, від 04.06.2019 у справі № 873/8/19, від 27.06.2019 у справі №873/19/19, від 11.07.2019 у справі № 910/8692/17, від 13.11.2019 у справі № 873/51/19, від 24.12.2019 у справі № 870/45/19.

Як вбачається зі змісту рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 15.03.2023 у третейській справі №83/23, предметом розгляду в зазначеній справі були вимоги про солідарне стягнення 795 981,68 грн. заборгованості за кредитним договором № 011/0046/00899040 від 22.09.2020 та договором поруки 011/0046/00899040/П від 22.09.2020.

Згідно наявних в матеріалах третейської справи доказів вбачається, що 22.09.2020 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" (кредитор) та Приватним малим підприємством "Аттіс" (позичальник) укладено кредитний договір № 011/0046/00899040, за яким кредитор зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 1 200 000,00 гривень, а позичальник зобов`язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти та комісії, а також виконати інші зобов`язання, визначені договором.

У пункті 11.4. кредитного договору сторонами погоджено третейське застереження, відповідно до умов якого всі спори між сторонами, які виникають за договором або у зв`язку з ним (у тому числі щодо його тлумачення, виконання або порушення, зміни, припинення, розірвання або визнання недійсним) підлягають передачі на розгляд і остаточне вирішення до Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» або до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Українських банків. В разі виникнення спору між сторонами та його розгляду третейським судом, такий розгляд буде здійснюватись згідно з Регламентом відповідного Третейського суду. Підписанням договору кожна із сторін засвідчує, що ознайомилася із регламентом та іншою інформацією про Третейський суд станом на день укладення договору.

З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, 22.09.2020 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 011/0046/00899040/П, за умовами якого поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов основного договору.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 15.03.2023 у третейській справі №83/23 позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з Приватного малого підприємства "Аттіс" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" заборгованість за кредитним договором № 011/0046/00899040 від 22.09.2020 у сумі 747 136,47 грн.

Стягнуто солідарно з Приватного малого підприємства "Аттіс" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" третейський збір у сумі 7 871,36 грн., по 3 935,68 грн. з кожного.

В матеріалах справи відсутні докази оскарження та скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 15.03.2023 у третейській справі №83/23 компетентним судом; строк для звернення за видачею виконавчого документа не пропущений; третейська угода, що міститься в п. 11.4 кредитного договору не визнана недійсною компетентним судом; склад третейського суду відповідав вимогам Закону України "Про третейські суди"; рішення третейського суду не містить способи захисту прав, які не передбачені законами України, третейський суд не вирішив питання про права і обов`язки осіб, які не брали участь у справі. При цьому, доказів добровільного виконання Приватним малим підприємством "Аттіс" зазначеного рішення третейського суду в матеріалах справи відсутні та сторонами не подані.

За вказаних обставин, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви в частині вимоги про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення третейського суду щодо стягнення з Приватного малого підприємства "Аттіс" заборгованості за кредитним договором № 011/0046/00899040 від 22.09.2020 у сумі 747 136,47 грн. та третейського збору у розмірі 3 935,68 грн.

Водночас, щодо вимог Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" до поручителя - ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону (частина перша статті 5 Закону України "Про третейські суди").

Відповідно до абз. 4 частини першої статті 2 Закону України "Про третейські суди" третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

Частинами першою, четвертою-шостою статті 12 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв`язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

Наявність між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам Закону України "Про третейські суди" є першочерговою, обов`язковою та безумовною підставою для віднесення справи до підвідомчості третейських судів, а відсутність такої угоди між сторонами спору, як і не підтвердження її укладення, виключає можливість розгляду такого спору третейським судом, тобто засвідчує непідвідомчість справи цьому суду.

Встановлення обставин укладення третейської угоди, її дійсності та змісту у необхідних обсягах, передує вирішенню господарським судом, як вимог про скасування рішення третейського суду, так і питання про наявність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду відповідно до статті 355 Господарського процесуального кодексу України, статті 56 Закону України "Про третейські суди". (Правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 876/32/20, від 21.06.2023 у справі № 873/61/23).

Як було зазначено вище, з метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, 22.09.2020 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 011/0046/00899040/П, за умовами якого поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов основного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання забезпечених зобов`язань в тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені кредитним договором, у тому числі, при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов`язань.

Положеннями п. 2.1 вказаного договору поруки сторони погодили, що у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань, кредитор набуває права вимагати від поручителя виконання ним як солідарним боржником забезпечених зобов`язань та сплати заборгованості за забезпеченими зобов`язаннями, а поручитель - зобов`язаний виконати вимоги кредитора щодо виконання забезпечених зобов`язань та сплатити заборгованість за забезпеченими зобов`язаннями.

Разом з тим, як вбачається з тексту договору поруки № 011/0046/00899040/П, останній не містить третейського застереження.

Також положення договору поруки № 011/0046/00899040/П не містять положень про те, що умови кредитного договору № 011/0046/00899040 від 22.09.2020, у яких наявне третейське застереження, є складовою частиною договору поруки.

Суд зазначає, що п. 3.1.2 Договору поруки, яким встановлено, що Поручитель належним чином і в повному обсязі ознайомлений з положеннями основного договору, цілком розуміє їх зміст і будь-яке посилання в тексті цього договору на основний договір чи окремі його положення та вважає, що такі положення застосовуються рівною мірою до виконання прав та обов`язків сторін за цим договором, не може розглядатись як третейське застереження стосовно можливості передачі даного спору між Банком та Поручителем на розгляд третейського суду. Окремої третейської угоди між банком та поручителем суду також не надано.

Слід зазначити і про те, що п. 11.4 кредитного договору № 011/0046/00899040 від 22.09.2020 не містить посилань на Договір поруки та на Поручителя.

При цьому, суд звертає увагу, що укладення між банком та позичальником третейської угоди, що міститься в умовах кредитного договору не передбачає автоматичного поширення цієї третейської угоди на відносини з поручителями за договорами поруки, які такої (третейської) угоди не містять. Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 873/96/21, від 06.10.2021 у справі № 873/105/21, від 23.06.2023 у справі № 873/61/23).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 355 ГПК України суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди.

Отже, за відсутності у договорі поруки третейського застереження, спір між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" і поручителем - ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, не підвідомчий третейському суду, а рішення третейського суду у вказаній частині, прийнято у спорі між банком та поручителем, не передбаченому третейською угодою.

У своїй заяві про видачу наказу про примусове виконання рішення третейського суду позивач посилається на постанову Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 757/75445/17-ц, в якій вказано, що договір поруки є додатковим, акцесорним зобов`язанням, який забезпечує належне виконання основного зобов`язання та виникає за умови існування основного. Тому сторона такого договору не є споживачем, оскільки вказаний договір не направлений на задоволення потреб поручителя. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки поручитель є стороною акцесорного зобов`язання, не є споживачем і Законом України "Про захист прав споживачів" не передбачено поширення на сторони акцесорних договорів його положень, то висновки судів про можливість розгляду третейським судом вимог до поручителів ґрунтуються на вимогах закону.

Однак, в ухвалі Печерського районного суду від 18.05.2018 у справі № 757/75445/17-ц, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 28.11.2018 та постановою Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 757/75445/17-ц, встановлено, що оскільки фізична особа, яка подала заяву про скасування рішення третейського суду, є поручителем у вказаному спорі, і договір, укладений між нею та КС "Центр фінансових послуг" містить третейське застереження, то спір між банком і поручителем про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту, за виконання зобов`язань за яким останній поручився, підвідомчий третейському суду.

Отже, наведені обставини свідчать про неподібність встановлених судом обставин, з огляду на відсутність третейської угоди між поручителем та банком у даній справі № 873/237/23, а також відмінне матеріально-правове регулювання у вказаній справі № 757/75445/17-ц та справі № 873/237/23, а тому суд відхиляє посилання позивача на вказану постанову.

За наведених підстав, оскільки спір між банком і поручителем про стягнення заборгованості за кредитним договором не підвідомчий третейському суду, заява Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 15.03.2023 у третейській справі № 83/23 підлягає частковому задоволенню лише в частині вимог до Приватного малого підприємства "Аттіс", а в частині вимог до ОСОБА_1 у задоволенні заяви суд відмовляє.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Сплачена заявником сума судового збору за подання заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення, відповідно до норм ГПК України, покладається на Приватне мале підприємство "Аттіс", оскільки станом на час розгляду даної заяви доказів виконання рішення третейського суду відповідачем до суду не надано, а отже відповідач-1 вважається винним у виникненні спору (у зверненні заявника до суду з даною заявою).

Керуючись ст.ст. 129, 234, 354, 356 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 15.03.2023 у третейській справі №83/23 задовольнити частково.

2. Видати накази на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 15.03.2023 у третейській справі №83/23 наступного змісту:

"Стягнути з Приватного малого підприємства "Аттіс" (код ЄДРПОУ 22398144) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (код ЄДРПОУ 14305909) заборгованість за кредитним договором № 011/0046/00899040 від 22.09.2020 у сумі 747 136,47 грн.

Стягнути з Приватного малого підприємства "Аттіс" (код ЄДРПОУ 22398144) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (код ЄДРПОУ 14305909) третейський збір у сумі 3 935,68 грн."

3. В іншій частині заяву Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 15.03.2023 у третейській справі №83/23 залишити без задоволення.

4. Стягнути з Приватного малого підприємства "Аттіс" (код ЄДРПОУ 22398144, 81053, Львівська область, Яворівський район, місто Новояворівськ, вулиця Івана Франка, будинок 5) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (код ЄДРПОУ 14305909; 01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4-а) витрати по сплаті судового збору за подання заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду в сумі 1 342,00 грн.

5. Матеріали третейської справи № 83/23 повернути до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу".

Ухвала, у випадку не оскарження, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження або у випадку оскарження - після розгляду справи судом апеляційної інстанції (ч.ч.5, 6 ст. 356 Господарського процесуального кодексу України). Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку на підставі ч. 3 ст. 356 та ч. 2 ст. 253 Господарського процесуального кодексу України до Верховного Суду у строк, передбачений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 18.09.2023

Суддя М.А. Барсук